Рішення

від 21.02.2025 по справі 927/1127/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1127/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД», вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, 14037, код 41332207

про стягнення 212434,00 грн

без виклику сторін

встановив:

11.12.2024 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про стягнення 212434,00 грн заборгованості внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно із укладеними сторонами заявками-договорами № 05/06-1 від 05.06.2024, № 05/06-2 від 05.06.2024 та накладної CMR № 2402-02 від 24.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2024 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/1127/24 без повідомлення учасників сторін; відповідачу надано строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач повідомив про те, що визнає наявність боргу у повному обсязі та зазначає, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а також про те, що транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв у черзі на пункті пропуску по 30 днів, відповідач також зазначив про відключення електроенергії, що мало негативні наслідки для бізнесу. Відповідач у відзиві на позов також пропонує укласти сторонами мирову угоду, у результаті якої закріпити графік сплат боргу, або просить розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу суми боргу на щомісячні платежі, посилаючись на те, що поточний фінансовий стан підприємства не дозволяє виплати борг в повному обсязі одноразовою сплатою.

Також разом із відзивом на позов відповідачем подане клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому відповідач просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 18300,00 грн та 4000,00 гонорару успіху у зв`язку з їх неспівмірністю та необґрунтованістю.

24.12.2024 від позивача через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повідомив що оскільки відповідачем визнано позовні вимоги, то позивач просить суд задовольнити позов повністю. Також позивач не погоджується на укладення з відповідачем мирової угоди, зазначаючи, що з моменту виникнення заборгованості у червні 2024 року відповідач не вжив будь-яких заходів для погашення, розстрочення заборгованості чи гарантування своїх грошових зобов`язань.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» та Приватним підприємством «Фірма «Голд Транс» в червні 2023 року виникли договірні відносини щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів. Разом з тим, договір у письмовій формі між сторонами не укладався.

05.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) підписані та скріплені печатками Договір-заявка № 05/06-01 та Договір-заявка №05/06-2, якими погоджені умови, зокрема: маршрут: Україна - Литва; дата завантаження: 05.06.2024; найменування вантажу, вагу та його кількість; марка та номер автомобіля; сума фрахту: 70193 грн (без ПДВ) після повного розвантаження автомобіля; обов`язково відправити оригінали документів (CMR, заявка-договір, акт виконаних робіт, рахунок) (а.с. 7,11)

Наявність договірних відносин між сторонами не заперечується відповідачем.

На виконання умов договорів-заявок № 05/06-1 та № 05/06-02 позивачем здійснювалося перевезення вантажів відповідача, що підтверджується наявністю підпису уповноваженої особи та відтиском печатки вантажоодержувача у графі 24 CMR від 05.06.2024 та від 24.05.2025, актами виконаних робіт №10/06-1 від 10.06.2024 та № 10/06-2 від 10.06.2024 (а.с. 8-9, 12-13, 15).

Загальна вартість послуг з перевезення за договорами-заявками №05/06-01 та №05/06-02 становить 140386,00 грн що підтверджується актами виконаних робіт: №10/06-01 від 10.06.2024 на суму 70193,00 грн та №10/06-2 від 10.06.2024 на суму 70193,00 грн (а.с. 9, 13).

Крім того, у підтвердження третього перевезення вантажу за СMR від 24.05.2024 позивачем замовлено судову товарознавчу експертизу та надано Висновок експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження №0910/3 від 15.10.2024, згідно з яким вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу вагою 23 тони, товар: дошка соснова, за маршрутом: м. Чернігів м. Яшунай (Литва), загальний кілометраж 1600 км, завершеного 29.05.2024, становить 72048,00 (а.с. 24).

Надані послуги перевезення вантажу відповідачем не сплачені.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

18.10.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогами № 1,2,3, у яких просив відповідача сплатити суми заборгованості за кожним перевезенням, виконаним позивачем відповідно до Заявок-договорів № 05/06-1 та № 05/06-2 та накладною CMR №2402-02 від 24.05.2024. У підтвердження направлення відповідачу вимог №1,2,3 позивачем надано копії накладних «Укрпошта» № 0214901097640, №021490109766 та описів вкладення до листів, а також накладною Нової пошти № 20451035330526 (а.с. 26-34).

Відповідачем відповіді на претензію та доказів оплати заборгованості не надано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом про стяягнення заборгованості у загальному розмірі 212434,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини, які виникли між сторонами у справі за своїм правовим характером є відносинами транспортного експедирування, які регулюються ст. 316 Господарського кодексу України та главою 65 Цивільного кодексу України, а також Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату й за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт надання позивачем відповідачеві обумовлених заявками-договорами № 05/06-1 від 05.06.2024, № 05/06-2 від 05.06.2024 та накладної CMR № 2402-02 від 24.05.2024 послуг, що підтверджено наявністю підпису уповноваженої особи та відтиском печатки вантажоодержувача у графі 24 CMR від 05.06.2024 та від 24.05.2025, актами виконаних робіт №10/06-1 від 10.06.2024 та № 10/06-2 від 10.06.2024 (а.с. 8-9, 12-13, 15). Претензій за об`ємом, якістю та строкам виконання робіт (надання послуг) замовником у вказаному акті не зазначено.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Як встановлено судом, у заявках-договорах № 05/06-1 та №05/06-2 сторони передбачили, що сума фрахту складає 70193 грн (без ПДВ) після повного розвантаження автомобіля. Обов`язково відправити оригінали документів (CMR, заявка-договір, акт виконаних робіт, рахунок) (а.с. 7,11). Вартість перевезення вантажу за СMR від 24.05.2024 відповідно до Висновку експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження №0910/3 від 15.10.2024 становить 72048,00. (а.с.24)

Підписані сторонами та скріплені печатками CMR від 05.06.2024 та від 24.05.2025 та акти виконаних №10/06-1 від 10.06.2024 на суму 70193,00 грн та № 10/06-2 від 10.06.2024 на суму 70193,00 грн свідчить про виконання позивачем експедиторських послуг на замовлення відповідача - 10.06.2024 та 29.05.2024, а тому, враховуючи умови заявок-договорів №05/06-01 та №05/06-02, строк виконання зобов?язань відповідачем щодо оплати послуг є таким, що настав.

Відповідач оплату за надані послуги не здійснив, заборгованість склала 212434,00 грн.

Вимоги претензій відповідачем залишені без виконання.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Вказані обставини відповідачем не заперечувалися, про що зазначено у відзиві на позов від 23.12.2024, у якому відповідачем визнано наявність боргу у повному обсязі

З урахуванням викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 212434,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яке викладено у відзиві на позов, суд зазначає таке.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу його частинами: січень 2025 року 36000,00 грн, лютий 2025 року 36000,00 грн, березень 2025 року 36000,00 грн, квітень 2025 року 36000,00 грн, травень 2025 року 36000,00 грн, червень 2025 року 32434,00 грн.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, крім того, відбувалися відключення електроенергії і все це мало негативні наслідки для бізнесу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 Господарського кодексу України).

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов з урахуванням всіх обставин справи.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідачем належними, у тому числі письмовими, доказами не доведено наведені ним обставини.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, враховуючи, що транспортні послуги з перевезення вантажу надані ще у 2024 році, суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 212434,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма наведена в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4052873516 від 09.12.2024 позивачем за розгляд спору сплачено до Державного бюджету України 3186,51 грн.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору сплаченого при поданні позову, тобто у розмірі 1593,25 грн.

В іншій частині судовий збір у сумі 1593,25 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на проведення судової товарознавчої експертизи.

До матеріалів справи № 927/1127/24 позивачем додано висновок № 0910/3 від 15.10.2024 судового експерта Стецика Юрія Михайловича, свідоцтво №26-21/П від 27.05.2027, видане на підставі рішення кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії МЮУ, за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 927/1127/24 та платіжної інструкції №298 від 14.10.2024 про сплату позивачем 5000 грн. за проведення експертного товарознавчого дослідження.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Отже, суд вважає, що в даному випадку позивач наділений процесуальним правом на відшкодування судових витрат на підставі ч.ч.4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За її змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відтак, з огляду на викладені вище обставини справи і норми ч. 3 ст. 123, ч.4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню позивачу - підлягають його витрати на проведення експертизи у розмірі 5000 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема 18300,00 грн - витрати пов`язані із наданням правової допомоги.

При розрахунку вартості години роботи адвоката враховуються витрати, які пов`язанні з процесом надання послуг, а саме: оплата праці адвоката, витрати на оренду офісу, оплата комунальних послуг (вода, електроенергія, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання офісу), послуги поштового зв`язку, оплата за користування інтернетом, послуги мобільного зв`язку, витрати на оплату канцелярських товарів, амортизація оргтехніки та інших основних засобів задіяних у процесі надання послуг, оплата за використання правових електронних аналітичних систем (ActiveLex), оплата доступу до державних реєстрів (опендатбот, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про правову допомогу від 10.10.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (довіритель) та Адвокатським бюро «Лози» в особі керуючого адвоката Лози Віктора Миколайовича (повірений); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008, ордер серії ВО № 1090386 від 29.11.2024, виданий на імя адвоката Лоза В.М., копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 29.11.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера №04-11 від 29.11.2024.

Згідно з умовами п. 1.1 Договору повірений зобов`язується від імені та за рахунок надати довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі\, що виник із ТОВ «Біоресус ЛТД». З цією метою: здійснити збір, огляд, аналіз та попередню правову оцінку документів та інш. Доказів за їх місцезнаходженням (8год); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу, підготовки та направлення вимог (1 год.); здійснити аналіз судової практики ( 2год); провести арифметичні розрахунки (0,5 год); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (22 год.); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (7 год). (а.с. 38)

Згідно з п. 1.2 дії вчиняються за участю або без особистої участі повіреного у судових засіданнях.

За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 18300,00 грн. При задоволені позову повірений отримує від Довірителя премію (гонорар успіху) у сумі 4000,00 грн. (п. 2.1, 2.3)

Відповідно до п. 1.1. акту приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024 повірений надав, довіритель ОСОБА_1 прийняв послуги: збирання, огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням 8 год.10хв.; проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу, направлення вимог тощо 1 год. 10 хв.; здійснення аналізу судової практики 2 год; проведення арифметичних розрахунків - 15 хв.; підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви 22 год. 20 хв.; вчинення ді, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу 7 год. Згідно з п. 1.2 акту загальна вартість послуг складає 18300,00.

У підтвердження сплати позивачем 18300,00 грн. винагороди за адвокатські послуги згідно умов договору про правову допомогу від 10.10.2024 позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера №04-11 від 29.11.2024 (а.с.42).

На виконанням умов Договору адвокат Лоза В.С. склав та подав до Господарського суду Чернігівської області позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД», про стягнення 212434,00 грн.

Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 18300,00 грн.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги заперечив щодо стягнення витрат у розмірі 18300,00 грн та просив суд відмовити у задоволенні вказаної вимоги, вважаючи витрати на адвокатську допомогу неспівмірними до предмета позову.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, керуючись частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішив покласти на відповідача відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 18300,00 грн.

З огляду викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" у розмірі 4000,00 грн, суд виходить з такого.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин, між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, гонорару успіху може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки гонорар успіху обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним із ціною позову, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення гонорару успіху до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу.

Згідно ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 22300 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, 14037, код 41332207) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованості у сумі 212434,00 грн, 1593,25 грн. судового збору, 22300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 5000,00 грн. судових витрат на проведення експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 1593 грн. 25 коп., сплаченого при поданні позову до суду відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4052873516.1 від 09.12.2024 у сумі 3186 грн. 51коп.

Підставою для повернення судового збору є дане рішення, засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Чернігівської області.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 21.02.2025.

Суддя М.О. Демидова