Ухвала

від 20.02.2025 по справі 120/5397/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа №120/5397/24

адміністративне провадження №К/990/6459/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №120/5397/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними дій відповідача щодо встановлення з 01 квітня 2023 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року перерахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з 01 січня 2024 року перерахунку грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача з 01 січня 2024 року по 12 лютого 2024 року перерахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 01 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

10 лютого 2025 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №120/5397/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позов.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704, зі змінами згідно з Постанови №481.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої, оскільки на даний час сформована судами першої та апеляційної інстанцій судова практика в типових, вказаному предмету спору, справах вказує на відсутність єдиного підходу у вирішенні спорів, що виникають з застосування положень пункту 4 Постанови №704 в її редакції з урахуванням змін, внесених Постановою №481, до правовідносин з питань перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року та як наслідок судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду типових справ ухвалюються діаметрально протилежні судові рішення. Також скаржник вказує, що ця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес, так як кількість звернень до суду з аналогічним предметом позову щоденно зростає, адже дане питання застосування норм права стосується як звільнених, так і діючих військовослужбовців. Скаржник вказує, що застосування суб`єктами владних повноважень до нарахування і виплати грошового забезпечення положень Постанови №481 вже зараз має наслідком порушення ряду соціальних гарантій для діючих військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, зокрема за станом здоров`я.

Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведеної у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого у справі незначної складності.

Обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №120/5397/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Витребувати справу №120/5397/24 із Вінницького окружного адміністративного суду.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко