Рішення

від 11.02.2025 по справі 199/6964/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6964/24

(2/199/486/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі представника позивача Михайлюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та припинення права власності, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю та припинення права власності. У підтвердження позовних вимог зазначив, що Дніпровська міська рада вже зверталась з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУОС КАПІТАЛ», ОСОБА_1 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради справа (№ 199/6029/19).

За наслідками розгляду вказаної справи Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийнято постанову від 20.06.2024 року про часткове задоволення касаційної скарги Дніпровської міської ради. Зокрема, Верховний Суд вказав: у справі, що переглядається Дніпровська міська рада просила, зокрема, зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель. Суди встановили, що спірне майно на підставі протоколу загальних зборів часників ТОВ «Дуос Капітал» про вихід зі складу учасників №19/03 від 19.03.2019 року та акту прийому-передачі майна від 19.03.2019 року передано ОСОБА_1 та 20.03.2019року зареєстровано за ним. Отже з 20.03.2019 року власником спірних приміщень є ОСОБА_1 .

За таких обставин належним відповідачем за позовною вимогою Дніпровської міської ради про зобов`язання повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, вивівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель, є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . Натомість вказана позовна вимога пред`явлена до ОСОБА_2 , який є неналежним відповідачем за цією позовною вимогою, тому у її задоволенні належить відмовити саме із цієї підстави».

За таких обставин, ураховуючи висновки Верховного Суду у справі №199/6029/19 та те, що станом на теперішній час фактичним володільцем нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , Дніпровська міська рада звертається з даним позовом до суду та зазначає про таке.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2018 року у справі №191/2789/18, затверджено мирову угоду, укладену 21.09.2018 року між ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , визнано, серед іншого, за ОСОБА_2 , право власності на будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеної вище ухвали суду 08.11.2018 року державним реєстратором Третяк Тетяною Василівною, Чумаківської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, за ОСОБА_2 , було зареєстровано право власності на торгівельні павільйони літ. А-Bl, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689208012101; номер запису про право власності: 28826482, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947636 від 09.11.2018.

В подальшому, 19.03.2019 року ОСОБА_2 передав, а ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» прийняло до статутного капіталу майновий вклад у вигляді: громадський будинок, будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості, які складаються з торгівельних павільйонів літ. А-Bl, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689208012101, що було оцінено засновником у розмірі 50000,00грн.

20.03.2019 року на підставі зазначеного вище акту прийому-передачі до статутного капіталу державним реєстратором - Ковальовим Сергієм Вадимовичем, СП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, дніпропетровської області, було зареєстровано право власності за ТОВ «ДУОС і-КАПІТАЛ» на зазначене вище майно (номер запису про право власності: 30779716, то підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

В той же день, відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ ДУОС КАПІТАЛ» про вихід зі складу учасників №19/03 від 19.03.2019 року на підставі акту прийому-передачі майна від 19.03.2019 року ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» до передано ОСОБА_1 наступне майно: майновий вклад у вигляді: громадський будинок, будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості, які склапаються з торгівельних павільйонів літ. А-Bl, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689208012101.

20.03.2019 року на підставі зазначеного вище акту прийому-передачі майна державним реєстратором Ковальовим Сергієм Вадимовичем, КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області, зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказане вище майно (номер запису про право власності: 30781504, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.03.2019 року по справі №199/2789/18 було скасовано ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2018 року про затвердження мирової угоди та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10.06.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області позов ОСОБА_2 , було залишено без розгляду.

Отже, рішення суду на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно у АДРЕСА_1 , яке стало первинною підставою виникнення права власності на нерухоме майно скасовано.

Позивач зазначає, що безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України «Про основи містобудування», є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру.

Таким чином, вказані обставини свідчать про незаконне заволодіння майном комунальної власності та безпідставне набуття права власності на нерухоме майно.

Об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , споруджені ОСОБА_2 самовільно без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, яка не призначена для тієї мети. А отже, це нерухоме майно у розумінні положень статті 376 ЦК України є самочинним об`єктом нерухомого майна і може бути легалізоване лише у порядку, визначеному вказаною статтею.

За таких обставин, подальша реєстрація за ОСОБА_1 права власності на вищевказане нерухоме майно не спростовує той факт, що такий об`єкт є самочинним.

Таким чином, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Земельна ділянка, на якій розташоване вищевказане самочинно побудоване нерухоме майно належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, є відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Дана земельна ділянка ОСОБА_2 не надавалась під будівництво, право власності чи користування за ним на земельну ділянку не оформлювалось. Внаслідок самовільного будівництва торгівельних павільйонів з користування Дніпровської міської ради поза її волею вибула земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з викладеним позивач просив суд усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що розташовна за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованих торгівельних павільйонів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з літ.А-В1, за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). А також припинити право володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з літ.А-В1.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідач та іншій учасники справи до судового засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши надані докази в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.

Дніпровська міська рада відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є представницьким органом місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 34 частини першої статті 26) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

З урахуванням зазначеного Дніпровська міська рада звертається до суду з даним позовом у зв`язку з наступним.

Дніпровська міська рада, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є представницьким органом місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та ст. ст. 80, 84, 123, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження є землею.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власника Дніпровської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельного кодексу України ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126 ЗК України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону «Про оренду землі», Цивільного кодексу України).

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 та від 06.11.2019 у справі №910/14328/17).

Так, частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України, власник майна має траво вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 158 ЗК України, земельні спори вирішуються рудами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 току № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення : гану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Судом встановлено, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнано, крім іншого, за ОСОБА_2 право власності на торговельні павільйони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеної мирової угоди 08 листопада 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області Третяк Т. В. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на торгівельні павільйони літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689208012101; номер запису про право власності: 28826482, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947636 від 09 листопада 2018 року).

19 березня 2019 року ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Дуос Капітал» прийняло до статутного капіталу майновий вклад у вигляді: будівлі та споруди, торгівельні павільйони літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689208012101, що було оцінено засновником у розмірі 50 000,00 грн, та рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області Ковальова С. В. від 20 березня 2019 року зареєстровано право власності за ТОВ «Дуос Капітал», номер запису про право власності: 30779716.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників «Дуос Капітал» про вихід зі складу учасників №19/03 на підставі акта прийому-передачі майна від 19 березня 2019 року ТОВ «Дуос Капітал» було передано ОСОБА_1 наступне майно: майновий вклад у вигляді будівлі та споруди, торгівельні павільйони літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689208012101.

Рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області Ковальова С. В. від 20 березня 2019 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказане вище майно, номер запису права власності: 30781504.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року про затвердження мирової угоди та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУОС КАПІТАЛ», ОСОБА_1 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним акту приймання передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акту прийому-передачі нерухомого майцна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства, скасування записів про право власності, зобов`язання повернення земельної ділянки було визнано недійсним Акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19.03.2019 в частині торгівельного павільйону літ.А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складений між ОСОБА_2 та ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ». Визнано недійсним акт прийому-передачі майна від 19.03.2019 в частині торгівельних павільйонів літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ». Визнано недійсним Протокол №19/03 Загальних зборів учасників ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» від 19.03.2019 про вихід зі сладу учасників ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» та повернення майна, внесеного до статутного капіталу в частині торгівельних павільйонів літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_2 № 28826482, який внесено державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада, Дніпровського району, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43947636 від 09.11.2018; ТОВ «ДУОС КАПІТАЛ» №30779716, який внесено державним реєстратором Ковальовим С.В., Комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46048368 від 20.03.2019; ОСОБА_1 №30781504, який внесений державним реєстратором Ковальовим С.В., Комульне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46050405 від 20.03.2019. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель.

Постановою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2024 року було заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року в частині позовних вимог Дніпровської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувано та ухвалити нове рішення. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада, Дніпровського району, Дніпропетровської області від 09 листопада 2018, індексний номер: 43947636, щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на торговельні павільйони літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689208012101; номер запису про право власності: 28826482). Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Ковальовим С.В., Комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області від 20 березня 2019, індексний номер 46050405, щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на торговельні павільйони літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689208012101; номер запису про право власності: 30781504).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Нормою ст. 182 ЦК України передбачена обов`язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно частини другої та пункту «а» частини третьої цієї статті ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини першої статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Самовільне зайняття земельних ділянок це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї і його державної реєстрації ( стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

За самовільне зайняття земельних ділянок стаття 211 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщені самочинно побудовані торгівельні павільйони А- АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони : будовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого тайна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України).

Стаття 18 Закону України «Про основи містобудування» передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрою територій.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво які закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 №461 надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених у будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 9 зазначеного Порядку на об`єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами правилами роботи.

Пунктом 11, 12 Порядку передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, обороняється.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, з державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 331 Цивільного кодексу України та Законів України «Про регулювання містобудівної з діяльності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015, передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Важливе правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України). Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної а танки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. З ст. 375 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Як було встановлено судом, земельна ділянка, на якій розташоване вищевказане самочинно побудоване нерухоме майно належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, є відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Дана земельна ділянка ОСОБА_2 не надавалась під будівництво, право власності чи користування за ним на земельну ділянку не оформлювалось.

Внаслідок самовільного будівництва торгівельних павільйонів з користування Дніпровської міської ради поза її волею вибула земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, враховуючи, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до ч. 4 статті 376 ЦК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 року справі № 200/2192/18.

У Правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.09.2022 року по справі № 201/2471/20 зазначено, що відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради полягає у тому, а також з урахуванням постанови Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2024 року якою було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Ковальовим С.В., Комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, Дніпропетровської області від 20 березня 2019, індексний номер 46050405, щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на торговельні павільйони літ. А-В1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1689208012101; номер запису про право власності: 30781504), суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково та усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованих торгівельних павільйонів А- АДРЕСА_3 за рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. ст. 12,81,133,141,263-265 ЦПК України, ст. ст.391 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та припинення права власності, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,- задовольнити частково.

Усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованих торгівельних павільйонів А- АДРЕСА_3 за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, м. Дніпро. проспект Яворницького,75) судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду складено 20.02.2025 року.

Суддя Руденко В.В.