Рішення

від 19.02.2025 по справі 346/3571/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3571/24

Провадження № 2/346/181/25

ЗОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Хмельницької І.Л.

представника позивача адвоката Конюшка Д.Б.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференції цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Коломийської міської ради, виконавчий комітет Заліщицької міської ради Тернопільської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18.08.2012 року вона перебувала з відповідачем в шлюбі, у якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Сторони проживають окремо, стосунків не підтримують, малолітня дочка залишилась проживати з матір`ю, позов про розірвання шлюбу перебуває на розгляді в суді. Відповідач не цікавиться життям дитини, майже не приймає участь у її житті, а тому виникла необхідність у правовому закріпленні встановленого місця проживання дитини, для того, щоб в майбутньому уникнути можливості несанкціонованої зміни відповідачем місця проживання дочки. Позивач приділяє належну увагу її вихованню, постійно підтримує зв`язок з вчителями, створила та забезпечила всі належні умови для проживання та гармонійного розвитку, водночас відповідач як її батько не цікавиться її життям. Тому позивач, виходячи із забезпечення інтересів дитини, а також те, що остання проживає у звичних для неї умовах, проживання відповідача окремо від дитини, просить визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Позивач в судове засідання не з`явилась, її представник, адвокат Конюшко Д.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві, щодо винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за останнім відомим його місцем реєстрації. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Представник органу опіки та піклування Коломийської міської ради в судове засідання не з`явився, причин своїх неявок суду не повідомив, від нього не надійшло заяв про розгляд справи у його відсутності.

Представник виконавчого комітету Заліщицької міської ради Тернопільської області як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, 22.10.2024 року міський голова І.Дрозд електронною поштою надіслав до суду письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без участі представника (а.с. 97-98).

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони одружилися 18.08.2012 року. Шлюб зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління Міністерства юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 300 (а. с. 5).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень шлюб між сторонами розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.12.2024 року.

Згідно з даними свідоцтва про народження, виданого повторно 05.06.2020 року, сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 161 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»(далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини».

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) Верховний Суд вказав, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 355/888/20.

Суд вважає встановленим та доведеним, що малолітня дочка ОСОБА_4 після припинення шлюбних відносин між сторонами проживає разом з матір`ю, яка піклується про розвиток, стан здоров`я, виховання та навчання дитини, та яка створила належні умови для нормального її розвитку та виховання.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, її малолітнього віку, психологічного стану, прав та інтересів на гармонійний розвиток та належне виховання, створення матір`ю належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, беручи до уваги, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, під час вирішення спору надаючи першочергове значення саме найкращим інтересам дитини суд, дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому слід зауважити, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків.

Слід також роз`яснити сторонам, що відповідно до положеньст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що стверджується квитанцією від 21.06.2024 року (а.с. 4 ). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

На підставі ст.ст. 160, 161 Сімейного кодексу України та, керуючись ст.ст. 76-78, 89, 141, 212, 223, 263 - 265, 268, 273, 280-289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Чортків Тернопільської області, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарганарішеннясудуможебутиподана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Чортків Тернопільської області, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Треті особи:

орган опіки та піклування Коломийської міської ради, 78203, м. Коломия, просп. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код. ЄРДПОУ 04054334;

виконавчий комітет Заліщицької міської ради Тернопільської області як орган опіки та піклування, 48601, м. Заліщики, вул. С.Бандери, 15 «Б», Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058396.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.