Справа № 397/282/21
н/п : 2/397/31/25
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13.02.2025 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Максимовича І.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Рум`янцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про відновлення порушеного права на земельну ділянку, скасування рішення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
У С Т А Н О В И В:
Позивачка, на підставі ст. 91, 152, 158 ЗК України, ст. 334, 391, 393 ЦК України, звернулася до суду з позовом (після уточнень) в якому просить:
-визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,32 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства з можливістю набуття за результатами цієї приватизації права власності на цю земельну ділянку, визнавши неправомірним та скасувати рішення 52 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 21.10.2015 № 1421 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1333га;
-відновити межі суміжних земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради народних депутатів від 29.11.1994 року №233 "Про приватизацію земельних ділянок", яким передано ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,32 га по АДРЕСА_1 з наступною видачею Державного акта на право приватної власності на землю, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та від 23.12.1997 № 512 «Про приватизацію земельних ділянок», яким передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 з наступною видачею Державного акта на право приватної власності на землю, за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку;
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,32 га по АДРЕСА_1 ;
- судові витрати покласти на відповідачів.
В обгрунтування позову позивачка вказала, що 24.11.1999 її чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до укладеного договору купівлі-продажу будинку АВЕ № 445223, який посвідчено приватним нотаріусом, у ОСОБА_5 купив жилий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належав останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.1999 за №1031 (відповідно до якого спадкоємицею майна ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дружина ОСОБА_5 ) та договору міни від 26.12.1963, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_7 здійснив міну належного йому житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на жилий будинок з надвірними спорудами належний ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований в реєстрі за №2336; висновком про реєстрацію домоволодіння на підставі параграфу 21 розділу інструкції МЮ і МКХ УССР від 23-25ХІІ-1947 та обов`язкової постанови Рай виконкому від 25.08.1958 за №424 про реєстрацію споруд, у якому зазначено, згідно якого домоволодіння належало ОСОБА_7 та розташоване на земельній ділянці розміром 0,32 га.
Так, як без земельної ділянки домоволодіння не продається, тому відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» №1702-VІ від 05.11.2009 саме ОСОБА_3 набувши права власності на домоволодіння, розміщене, згідно даних земельно-кадастрової документації селищної ради з встановленими фактичними розмірами, які підтверджують дійсну площу фактичною площею 0,32 га по АДРЕСА_1 і за яку з 01.01.1999 до виходу на пенсію систематично сплачував податок на землю, перейшло законне право власності на дану земельну ділянку на якій розміщене домоволодіння, без зміни цільового призначення, на тих самих умовах і в тому з обсязі, а згідно рішення виконкому Олександрівської селищної ради №233 від 29.11.1994 «Про приватизацію земельних ділянок», виданого за підписом голови селищної ради Жалдака В.І. було передано ОСОБА_6 безоплатно у приватну власність земельну ділянку фактичною площею 0,32 га по АДРЕСА_1 з наступною видачею Державного акту на право приватної власності за цільовим використанням - для особистого підсобного господарства.
А так, як її чоловік ОСОБА_3 на законних підставах став повноправним власником вищевказаного домоволодіння, то, як наслідок отримав й право власності на земельну ділянку площею 0,32 гапо праву відчуження майна, після здійснення реєстрації, тобто з 24.11.1999.
Вона, ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_3 у будинку по АДРЕСА_1 з 19.03.2003 до смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №34 від 03.01.2024.
Після придбання будинку ОСОБА_3 розпочав процес приватизації земельної ділянки площею 0,32 га, звернувшись до Олександрівської селищної ради із відповідною заявою, однак жодного рішення не було прийнято, пославшись на наявність спору із суміжними землекористувачами (землевласниками).
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, вона, як законний спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини №5-140 від 26.03.2021, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.
Таким чином, вона прийняла спадщину після смерті чоловіка в силу ст. 1268 ЦК України, оскільки станом на 29.04.2020 мешкала із ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 в даному домоволодінні, в тому числі у відповідності до ст. 1216, 1218 ЦК України на земельну ділянку площею 0,32 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства так як відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням цільового призначення.
Проте, скористатись своїм правом на спадщину вона не може, оскільки за життя ОСОБА_3 було розпочато , але з вини головного спеціаліста по землевпорядкуванню Олександрівської селищної ради ОСОБА_8 не завершено процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,32 га.для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 .
Враховуючи вимоги ст. 125, 152 ЗК України має право на звернення до суду з даним позовом.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 по справі №623/633/17, провадження №61-6243св.18 зазначив «Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання Державного акта (свідоцтва) про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 №139-V) та запису в земельно-кадастровій документації Олександрівської селищної ради було передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки з наступною видачею Державних актів про право приватної власності на землю видані громадянам України рожевого кольору «старого зразка» кадастровий номер, як правило відсутній, аде п.2 розділу VІІ ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, а тому Державні акти видавались безпосередньо саме Олександрівською селищною радою з відміткою в паспорті громадянина, за підписом голови селищної ради на підставі рішення виконкому Олександрівської селищної ради та реєструвались в реєстровій книзі реєстрації селищної ради громадян, яким передані безоплатно земельні ділянки у приватну власність даним рішенням саме землевпорядником селищної ради у виконкомі після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
А так, як землі комунальної (вільної) власності передавались в приватну власність громадянину, тому 1 примірник видавався громадянину, а 2-ий примірник зберігався в Олександрівській районній раді народних депутатів.
Цим Декретом встановлювалось, що земельна ділянка приватизується лише один раз по кожному виду користування з відміткою у паспорті громадянина або документі, який його замінює.
Статтею 58 Конституції України визначається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі.
Отже, Державні акти на сьогодні чинні будь-якого зразка і підлягають заміні лише у добровільному порядку за заявою власника земельної ділянки, а тому позовна давність до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою не застосовується, оскільки порушення триває у часі.
Установлено, що рішення виконкому Олександрівської селищної ради про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та запису в земельно-кадастровій документації, а саме це від 29.11.1994 №233 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,32 га з наступною видачею Державного акта на право приватної власності за цільовим призначенням для особистого підсобного господарства, а від 23.12.1997 №512 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га з наступною видачею Державного акта на право приватної власності за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки саме ОСОБА_4 та ОСОБА_2 або їй, ОСОБА_9 як спадкоємцю на земельну ділянку площею 0,32 га по АДРЕСА_1 відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, згідно ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державні реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, а тому вона стала повноправним власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , та як наслідок отримала й право власності земельною ділянкою площею 0,32 га та право отримати Державний акт (свідоцтво) про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення. На підставі абз. 2 п.1 розділу Х «перехідних положень» ЗК України є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям Державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,32 га за технічною документацією щодо складання документів, за технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п.1 розділу Х а.2 згідно із ЗУ від 16.09.2008 №509-VІ).
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч.3 ст. 116 ЗК України).
Згідно п.7 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
У відповідності до ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права так, як згідно ч.3 ст. 415 ЦК України, особа, до якої перейшло право власності на домоволодіння, набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник домоволодіння.
Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому ЗК України.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
А тому, у порушення всих норм Конституції та законів України свідомо було утаємничено законні рішення виконкому Олександрівської селищної ради відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», які позовної давності у часі не мають, а завідомо фальсифіковані рішення Олександрівської селищної ради, які готував та вносив на розгляд земельні питання з порушенням законодавства саме головний спеціаліст по землевпорядкуванню ОСОБА_8 і за які депутати голосували свідомо завідомо сплановано зловживаючи владою та посадовим становищем за попередньою змовою групи осіб по завідомо спланованою корупційною схемою щодо махінації із рейдерським захопленням значної частини земельної ділянки з території її домоволодіння, підробивши та використавши і до цього часу використовуючи офіційні документи державного значення в особі ОСОБА_8 , який діяв в порушення посадової інструкції, з відома голови Олександрівської селищної ради Безпечного О.І., який знаючи не контролював дану ситуацію з відома та згоди жительки домоволодіння АДРЕСА_1 ( ОСОБА_10 , яка надала завідомо фальсифіковану заяву ОСОБА_5 від 05.11.2002 №3146, яку державний нотаріус засвідчив не текст її заяви, а засвідчив лише справжність підпису ОСОБА_5 , тобто ніякої землі в дійсності не відчужувала ОСОБА_2 та в порушення ст. 107 ЗК України були взяті дані з технічної документації БТІ на домоволодіння, це ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з земельної ділянки площею 0,32772 га безпідставно використавши незаконне рішення 4 сесії Олександрівської селищної ради 24 скликання від 15.11.2002 №138 «Про заяву ОСОБА_11 » було відчужено земельну ділянку площею 0,11857 га землю власника будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , а по факту 0,0633 га, а решта земельної ділянки площею 0,5527 га знаходиться у ОСОБА_12 їх суміжного землевласника домоволодіння АДРЕСА_4 , а за ними залишено земельну ділянку площею 0,20915 га і які ОСОБА_8 свідомо узаконив. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 було безпідставно передано на підставі рішення 4 сесії Олександрівської селищної ради 24 скликання від 15.11.2002 №138 «Про заяву ОСОБА_2 » земельну ділянку площею 0,05 га, а фактично 0,0633 га і загальною площею 01333 га. та ОСОБА_12 по АДРЕСА_4 невідома площа, яку приховує саме селищна рада так, як саме ОСОБА_12 зробив викреслення викопіровки для підрахунку площі домоволодіння по АДРЕСА_1 26.11.2002 і саме на підставі звернення Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області про проведення рішення 4 сесії Олександрівської селищної ради 24 скликання від 15.11.2002 №138 «Про заяву ОСОБА_2 » відповідно до вимог чинного законодавства, в порушення ст. 20 ЗК України, керуючись недіючою ст. 119 ЗК України, саме для відписки ОСОБА_8 надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою орієнтовною площею 0,05 га за рахунок земель комунальної власності за цільовим призначенням для ведення садівництва та виготовити і погодити проект землеустрою та подати на розгляд сесії, в підтвердження рішення 49 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 15.07.2015 №1351 «Про внесення змін до рішення від 15.11.2002 №138 «Про заяву ОСОБА_2 », а вже на підставі рішення 52 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 21.10.2015 №1421 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 » саме ОСОБА_8 узаконив завідомо фальсифіковану технічну документацію із землеустрою від 19.03.2013 на підставі заяви ОСОБА_2 та рішення 4 сесії Олександрівської селищної ради 24 скликання №138 від 15.11.2002, яке не приймалось на сесії, за особистим підписом ОСОБА_8 і в-друге відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» було передано у приватну власність земельну ділянку 0,12 га, а фактично 0,1333 га по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, а не для ведення садівництва і саме в книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передані земельні ділянки у приватну власність відсутній, але ОСОБА_2 вже 05.11.2015 за №46976557 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1333 га за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, яке є завідомо фальсифікованим так, як у головному документально підтвердженому факті, це в Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 здійснювалось у присутності її, але в відсутність власників (користувачів) ОСОБА_3 та ОСОБА_13 суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 у відсутність повідомлення про дату і час проведення робіт із закріплення межових знаків меж земельної ділянки ОСОБА_2 і отримавши технічну документацію як замовник робіт й підробила підпис від імені ОСОБА_3 так, як кінцевим результатом робіт є встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками при цьому чітко знаючи те, що межування їх земельних ділянок є важливою і багатогранною процедурою формування земельної ділянки ОСОБА_2 , а тому цей етап й відображаються, в обов`язковій присутності ОСОБА_3 , який фіксує дійсну межу на місцевості між суміжними земельної ділянки та засвідчує відсутність чи наявність спору за неї, а при наявному вже підписаному акті неточність у перенесенні меж земельної ділянки усувається шляхом вже не за рахунок її земельної ділянки, а лише за рахунок їх, при цьому конфігурація, межі та як наслідок площа її земельної ділянки залишається вже без змін, а тому в підтвердження чітко знаючи, що на сьогодні Державний земельний кадастр містить лише інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено на підставі відповідної документації із землеустрою, а тому на несформовані земельні ділянки та видачу Державних актів «старого зразка» кадастровий номер відсутній, але на сьогодні чинні і які видавались Олександрівською селищною радою за підписом голови селищної ради й повинні надавати таку інформацію безпосередньо Олександрівська селищна рада, а тому саме з цих причин рішення які приймалися стосовно спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та її ОСОБА_1 в Олександрівську селищну раду надавались однак відомості про користувачів не занесені в земельну кадастрову документацію селищної ради, які мають бути занесені обов`язково, а вже протягом 24 років зазначено лише ОСОБА_4 , перевівши земельну ділянку з власної в комунальну (вільну) власність і розпоряджаються на власний розсуд нею, змушуючи їх голова Олександрівської селищної ради ОСОБА_14 зазначити цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри, додавши графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
А тому, відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. При цьому відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
А в ст. 155 ЗК України визначено, що в разі видання акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною земельною ділянкою, він визнається недійсним.
З огляду на вищевказані норми вважає, що за нею має бути визнано право на завершення приватизації вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3
15.04.2021 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Івченка П.О. та передано матеріали справи на розгляд (том 1 а.с.64).
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Івченка П.О. від 07.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (том 1 а.с.70-71).
27.05.2021 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов (головуючому судді Івченку П.О.), в якому остання просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Зокрема відповідач вказала, що процедура відновлення меж суміжних земельних ділянок визначена ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», де для такої дії необхідно виготовити технічну документацію. Ставлячи вимогу скасувати рішення Олександрівської селищної ради №1421 від 21.10.2015 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної ділянки ОСОБА_2 », позивачці слід було б врахувати, що ст. 118 ч.9 ЗК України, носить імперативний характер по відношенню до процедури затвердження проектів землеустрою, тобто за наявності погодженого проекту землеустрою, іншого рішення окрім як затвердити такий проект та передати земельну ділянку в приватну власність в селищної ради не було. На час винесення оскаржуваного рішення селищної ради, підстав відмовляти їй в затвердженні проекту землеустрою не було, тому ніякого іншого рішення селищна рада і не могла прийняти. Той факт, що позивачка не погоджувала межі земельної ділянки не є підставою для скасування рішення селищної ради та визнання недійсним державного акту. Так судова практика в аналогічних спорах говорить наступне: «Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Така правова позиція мається в цілому ряді рішень Верховного Суду України, зокрема в постанові від 23.01.2019 року в справі №580/168/16-ц (провадження №61-19526сво18), тому навіть якщо ОСОБА_1 і не підписувала акт встановлення меж, то це не є підставою визнавати рішення недійсним (том 1 а.с.81-83).
Ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області (головуючий суддя Івченко П.О.) від 27.07.2021, 26.08.2021, 21.09.2021, 19.07.2022, 08.09.2022 витребувано докази у справі (том 1 а.с.137-139, 196-198, 220-222, том 2 а.с. 177-178, 202-204, 222, 227-228).
Також, ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області (головуючий суддя Івченко П.О.) від 03.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі; розгляд справи продовжено у тому ж складі суду (том 2 а.с.87, 101-108).
07.06.2022 представником Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказав, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 прийняв Постанову по справі №681/1039/15-ц, у якій, зокрема, зазначено, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Враховуючи вищевказане, в Олександрівської селищної ради на момент прийняття рішення від 21.10.2015 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної ділянки гр. ОСОБА_2 підстави для відмови у прийнятті даного рішення були відсутні. Підставою відмови у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Матеріали справи свідчать про те, що позивачка знала про рішення Олександрівської селищної ради від 21.10.2015 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної ділянки гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ». Таким чином, враховуючи вимоги ст. 256, 257, 267 ЦК України, позивачка, звернувшись із позовною заявою 14.03.2021, пропустила трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також, враховуючи вимоги земельного законодавства (ст. 116, 125, 126 ЗК України), яке діяло до 2013 року, правовстановлюючими документами на земельну ділянку були державні акти на землю. Відповідно до Договору купівлі-продажу будинку від 24.11.1999 гр. ОСОБА_3 придбав житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В абзаці 2 пункту 1 даного договору зазначено наступне: Будинок дерев`яномазаний, обкладений цеглою, жилою площею 33,80 кв.м. є сіни літ. «а» та надвірні споруди: сарай літ. «Ж», л/кухня літ. «В», погріб літ. «Д», вбиральня літ. «Е», прибудови літ. «дв», колодязь літ. «Г», паркан, ворота та хвіртка, розташовані на земельній ділянці Олександрівської селищної ради». Зазначають, що в даному договорі взагалі мова не йде про земельну ділянку, не зазначено навіть площу земельної ділянки, як вказує в позовній заяві ОСОБА_1 . В свідоцтві про право на спадщину за законом від 23.11.1999 зазначено, що спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з жилого будинку та господарських будівель, які розташовані на земельній ділянці Олександрівської селищної ради. Те ж саме визначено і в Договорі міни від 1963. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєного кадастрового номера. Але, позивачем не надано жодного документу, який би посвідчував право власності на земельну ділянку. Відповідно, посилання позивача на положення Закону України «Про державний земельний кадастр» є хибним, оскільки відповідно до ст. 79? Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, відповідно до Архівної довідки Кіровоградського ООБТІ від 24.11.2020 №2176 виданої ОСОБА_1 площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 2209,5 кв.м. При цьому зазначено, що дата останньої технічної інвентаризації 23.09.1999, тобто ще до продажу будинку ОСОБА_3 . Отже, позивачем не надано жодного документу, який би посвідчував право власності саме на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . А тоакж, не подано жодного документу, що свідчив би про те, що попередніми власниками будинку АДРЕСА_1 вживались заходи щодо встановлення меж даної ділянки. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) це фактичне розташування поворотних точок меж земельної ділянки та закріплення їх межовими знаками на місцевості за допомогою геодезичних пристроїв. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік повноважень сільських, селищних, міських рад, в тому числі і в галузі земельних відносин. Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок не відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування. Дані відносини регулюються Законом України «Про землеустрій». При цьому розробниками даної документації, відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт і з землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Тому, в Олександрівської селищної ради відсутні повноваження щодо відновлення (встановлення) меж земельних ділянок (том 2 а.с.117-119).
14.06.2022 позивачем подано заперечення на відзив та 29.06.2022 доповнення до заперечення на відзив, в яких відзив відповідача на позов не визнала у повному обсязі ( том 2 а.с.121-136, 147-155).
Ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області (головуючий суддя Івченко П.О.) від 19.07.2022 та 08.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі; розгляд справи продовжено у тому ж складі суду (том 2 а.с.170, 194-200, 217, 232-238).
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13.12.2022 (головуючий суддя Івченко П.О.) закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (том 3 а.с.57, 61-62).
Також, під час підготовчого засідання 13.12.2022 (головуючий суддя Івченко П.О.) прийнята відмова позивачки від проведення земельно-технічної експертизи (том 3 а.с.53-56).
Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 80 від 07.03.2023 у зв`язку із тимчасовим, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відстороненням судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Івченка П.О. від здійснення правосуддя, проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (том 3 а.с.99).
07.03.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Соловйова О.В. та передано матеріали справи на розгляд (том 3 а.с.100).
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Соловйова О.В. від 08.03.2023 дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження (том 3 а.с.101-102).
Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 140 від 01.05.2023 у зв`язку із достроковим закінченням відрядження судді Снігурівського районного суду Миколаївської області Соловйова О.В. до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з 01.05.2023, проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (том 3 а.с. 145).
25.05.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Максимович І.В. та передано матеріали справи на розгляд (том 3 а.с.149).
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Максимовича І.В. від 05.06.2023 дану справу, враховуючи вимоги ч.2 ст. 213, ч.11, 12 ст. 33 ЦПК України, прийнято до свого провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання (том 3 а.с.150-151).
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.04.2024 клопотання позивача про витребування доказів - задоволено частково; постановлено витребувати з Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентиризації» оригінали технічної документації на житлові будинки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування з Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентиризації» оригіналу технічної документації на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; постановлено витребувати у ОСОБА_2 оригінал технічної документації із землеустрою від 19.03.2013, яку було затверджено рішенням 52 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 21.10.2015 року №1421 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ; витребувати з Олександрівського відділу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області технічну документації із землеустрою на домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування з Олександрівського відділу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області технічної документації із землеустрою на домоволодіння ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 ; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області: книги реєстрації Олександрівської селищної ради громадян, яким безоплатно передаються безоплатно земельні ділянки у приватну власність з наступною видачею Державного акту (свідоцтва); земельно -кадастрової документації Олександрівської селищної ради щодо передачі земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; задоволено клопотання сторони позивача та відповідача про виклик свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_8 ; закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (том 3 а.с.246-250).
Позивачка надала заяву про розгляд справи без її участі та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 3 а.с.72).
Представник відповідача Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області Чебану В.М. надав заяву про розгляд справи за його відсутності; позицію щодо позову викладено у відзиві, яку підтримує (том 4 а.с.81).
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила (том 3 а.с. 60, том 4 а.с. 14, 35, 44, 49, 58, 65). Разом з тим, відповідачкою під час розгляду справи головуючим суддею Івченко П.О. подано заяву про розгляд справи без її участі та застосування строків позовної давності до вимог про визнання незаконним рішення сесії Олександрівської селищної ради №1421 від 21.10.2015 (том 1 а.с. 126-127).
Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (том 1 а.с.18).
На підставі договору купівлі-продажу будинку від 24.11.1999, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Телюпою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1055, укладеного між ОСОБА_15 , що діє по довіреності від імені ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), останнім придбано жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці Олександрівської селищної ради та який належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Олександрівською державною нотаріальною конторою 03.11.1999 за №1031, зарєстрованого в Олександрівському техінвентарбюро 23.11.1999 за №868/6 (в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 ) (том 1 а.с. 19, 20).
Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Олександрівської селищної ради народних депутатів від 29.11.1994 №233 «Про приватизацію земельних ділянок», розглянувши заяви громадян про передачу у приватну власність земельних ділянок відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та запису в земельно-кадастровій документації та керуючись ст. 17 ЗК України, передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку з наступною видачею Державних актів на право приватної власності для обслуговування житлового будинку для особистого підсобного господарства ОСОБА_6 АДРЕСА_1 0,32 га. Також, згідно зазначеного рішення, Державні акти на право приватної власності на землю громадянам будуть видані і зареєстровані у виконкомі після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельної ділянки, переданої у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі такої ділянки буде визначено виконкомом додатково (том 1 а.с. 193, 194).
Відповідно до довідок Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області від 11.12.2002 №7442 та від 25.07.2016 №700/02-30, ОСОБА_3 сплачував з 01.01.1999 податок на землю площею 0,34 га по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 23, 24).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.03.2021, виданого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2, виконуючою обов`язки по наданню нотаріальних послуг населенню Олександрівського району Кіровоградської області та зареєстрованого в реєстрі за №5-140, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 24.11.1999 за реєстровим №1055 приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Телюпою О.В. та зареєстрованого Олександрівською дільницею Кіровоградського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації 24.11.1999 та записаного в реєстрову книгу за №868/6 (том 1 а.с. 56).
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання за позивачем права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .
У статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
У відповідності з ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
У ч.1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» ч.3 ст. 152 ЗК України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18), вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.
У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.
До спадкоємця в порядку спадкування може переходити право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, рішення органу юридичної особи, свідоцтва тощо), яке належало спадкодавцю, та не припинилося до його смерті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Відповідно до ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 року у справі №397/718/16-ц (н/п 2/397/284/16) відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні наступних позовних вимог :
-визнання незаконним рішення четвертої сесії Олександрівської селищної ради Кіровоградської області двадцять четвертого скликання № 138 від 15.11.2002 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,05 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 0,0633 га , виданого на ім`я ОСОБА_2 ;
-визнання за ОСОБА_3 права на право приватизації земельної ділянки, площею 0,0633 га, розташованої по АДРЕСА_1 .
Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог з підстав спливу позовної давності.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_3 права на приватизацію земельної ділянки площею 0,0633 га, розташованої по АДРЕСА_1 , згідно рішення суду від 28.09.2016 зазначено, що «відповідно до ст. 26 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 122 ч.1 ЗК України, повноваження щодо приватизації земельних ділянок відноситься суто до компетенції органів місцевого самоврядування. Згідно копії витягу з протоколу №2 засідання другої сесії Олександрівської селищної ради сьомого скликання від 09.12.2015 року за заявою ОСОБА_3 про приватизацію присадибної земельної ділянки площею 0,32 га, по АДРЕСА_1 ( том 1 а.с.41) , рішення не прийняте у зв`язку з наявністю спору між сусідніми землекористувачами та рекомендовано звернутися до суду (том 1 а.с.42). Тобто, Олександрівська селищна рада самоусунулася від прийняття рішення щодо приватизації позивачем земельної ділянки. У даному випадку , позивачу необхідно повторно звертатися до органу місцевого самоврядування з вимогою прийняти конкретне рішення (позитивне або негативне) , або оскаржувати їх бездіяльність до суду з вимогою прийняти вказане рішення. Лише у разі винесення ними рішення про відмову щодо приватизації , вказане рішення може бути оскарженим до суду. Слід відмітити, що позивач просить визнати його право на приватизацію земельної ділянки, яка згідно свідоцтва перебуває у власності ОСОБА_2 . А тому, за вказаних обставин вказана позовна вимога не може бути задоволена судом. (том 2 а.с. 183-185).
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23.11.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено; рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 залишено без змін. Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем ОСОБА_3 не спростовано висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав. При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що відмова у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності по вимозі про визнання незаконним рішення четвертої сесії Олександрівської селищної ради Кіровоградської області двадцять четвертого скликання №138 від 15.11.2002, тягне за собою і відмову з вказаної підстави і по іншим вимогам є правильним та відповідає вимогам діючого законодавства. Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_3 права на право приватизації земельної ділянки, площею 0,0633 га, розташованої по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції правильно послався на те, що відповідно до ст. 26 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 122 ч.1 ЗК України, повноваження щодо приватизації земельних ділянок відносено до компетенції органів місцевого самоврядування ( том 2 а.с.186-187).
Ухвалою колегіїсуддів судовоїпалати уцивільних справахВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 09.11.2017касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено;рішення Олександрівськогорайонного судуКіровоградської областівід 28.09.2016та ухвалуапеляційного судуКіровоградської областівід23.11.2016 залишено без змін (том 2 а.с.188-189).
Отже, право на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 розпочав у встановленому законом порядку, проте не завершив процес приватизації у зв`язку зі своєю смертю.
Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах переходить до спадкоємців, тобто перейшло до позивачки, яка є спадкоємцем першої черги за законом і прийняла спадщину, а отже, прийняла у порядку спадкування право на завершення приватизації земельної ділянки, розпочатої та незавершеної спадкодавцем.
Враховуючи встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності суд, враховуючи вказані норми матеріального права, приходить до висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на завершення процедури приватизації земельної ділянки.
Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22), від 08 грудня 2022 року у справі № 692/768/21 (провадження № 61-5004св22), від 19.06.2024 у справі №570/4304/20 (провадження № 61-3502св23).
При цьому, суд враховує, що хоча перед зверненням до суду позивачка не зверталася до органу місцевого самоврядування із заявою про завершення процедури приватизації земельної ділянки та їй не було у цьому відмовлено, проте відповідно до судового рішення позивачка отримує право на вчинення відповідних дій для проведення цієї процедури, а не отримує земельну ділянку у власність.
Також суд зауважує, що реалізація спадкоємцем власного права на приватизацію та набуття у власність земельної ділянки у розмірі, меншому, ніж про це заявляв і здійснив певні дії спадкодавець, не позбавляє спадкоємця права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації стосовно тієї частини (розміру) земельної ділянки, яка залишилася неприватизованою та право на безоплатну передачу якої у власність мав спадкодавець у межах норм, визначених ЗК України.
Щодо позовної вимоги позивачки про визнання неправомірним та скасуваня рішення 52 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 21.10.2015 № 1421 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1333га суд приходить до наступних висновків.
Згідно рішення п`ятдесят другої сесії Олександрівської селищної ради шостого скликання Олександрівського району Кіровоградської області від 21.10.2015 №1421 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 », на підставі заяви ОСОБА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , враховуючи представлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки у власність, керуючись ст.12, 118, 121, 186 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищна рада вирішила:
1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (кадастровий номер 3520555100:50:020:0005), (код КВЦПЗ 02.01) по АДРЕСА_1 .
2. Передати безоплатно у власність ОСОБА_2 , ід.н. НОМЕР_1 , земельну ділянку (кадастровий номер 3520555100:50:020:0005) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (код КВЦПЗ 02.01), загальною площею 0,1333 га забудованих земель, з них: 0,1333 га під житловою одно-та двоповерховою забудовою за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Зобов`язати ОСОБА_2 використовувати земельну ділянку по прямому цільовому призначенню та виконувати обов`язки власника землі відповідно до вимог Земельного Кодексу України (том 1 а.с.48, 167).
Прийняття вказаного рішення селищною радою підтверджується також витягом із протоколу №52 засідання 52 сесії Олександрівської селищної ради шостого скликання від 21.10.2015 (том 1 а.с. 49).
На вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 46976557 від 05.11.2015 (том 1 а.с. 50).
Згідно Висновку від 30.09.2013 №600/03-06 Відділу Держземагенства у Олександрівському районі Кіровоградської області Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області про наявні обмеження на використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код класифікатора видів цільового призначення земель 02.01) у власність у межах земельної ділянки загальною площею: 0,1333 га у тому числі: по угіддях: 0,1333 га земель під житловою забудовою одно та двоповерховою, що надана гр. ОСОБА_2 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код класифікаторів видів цільового призначення земель 02.01) із земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі на території Олександрівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 наявні наступні обмеження: 1. не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик грунтів суміжної земельної ділянки та екологічного стану навколишнього середовища; 2. дотримуватись меж земельної ділянки; 3. недопустимість зміни цільового використання (том 1 а.с. 156).
Відповідно до Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.03.2013, встановлення та погодження меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), яка надана громадянці ОСОБА_2 у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код класифікатора видів цільового призначення земель 02.01.) за адресою: АДРЕСА_1 , проведено фізичною особою підприємцем ОСОБА_16 на підставі рішення сесії Олександрівської селищної ради від 15.11.2002 року №138. Встановлення та погодження меж земельної ділянки здійснено в присутності представника Олександрівської селищної ради, представника відділу Держземагенства у Олександрівському районі Кіровоградської області, громадянки ОСОБА_2 , фізичною особою підприємцем ОСОБА_16 та суміжних землевласників та землекористувачів. Загальна площа земельної ділянки 0,1333 га у тому числі по угіддях: 0,1333 га земель під житловою забудовою одно та двоповерховою. Опис меж вказано на акті встановлення та погодження меж земельної ділянки. Межі земельної ділянки закріплені тимчасовими штирями у кількості 11 шт., про що свідчить відповідний акт. Розміри та місце розташування земельної ділянки показані на схемі додатку до акта погодження та становлення меж земельної ділянки. Надана у власність земельна ділянка може бути використана гр. ОСОБА_2 тільки за цільовим призначенням. До використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 може приступити після державної реєстрації. Акт скріплений підписами та печатками Олександрівського селищного голови, начальника відділу Держземагенства у Олександрівському районі Кіровоградської області, гр. ОСОБА_17 , виконавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 та представниками суміжних землекористувань та землеволодінь, зокрема земельної ділянки по АДРЕСА_5 Телевним, земельної ділянки по АДРЕСА_1 Майбородою. Також в додатку до зазначеного акту нанесена експлікація земельної ділянки ОСОБА_17 (том 1 а.с. 171, 172).
19.03.2013 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_16 , представником відділу Держземагенства у Олександрівському районі Кіровоградської області та громадянкою ОСОБА_2 складено Акт передачі межових знаків на охорону та зберігання, згідно якого межі земельної ділянки закріплені тимчасовими штирями у кількості 11 шт., які передаються землевласнику на зберігання (том 1 а.с. 173).
Відповідно до рішення четвертої сесії Олександрівської селищної ради 24-го скликання від 15.11.2002 №138, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га, яка знаходиться біля належного їй будинковолодіння в АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки становитиме 0,12 га. (том 1 а.с. 36).
Законність даного рішення Олександрівської селищної ради була предметом розгляду у справі №397/718/16-ц (н/п 2/397/284/16), де рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23.11.2016 та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, зокрема, щодо визнання незаконним рішення четвертої сесії Олександрівської селищної ради Кіровоградської області двадцять четвертого скликання № 138 від 15.11.2002 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,05 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 0,0633 га, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Суд прийшов до висновку, що зазначене рішення було винесено Олександрівською селищною радою з порушенням вимог діючого законодавства, проте відмовив у задоволенні вказаної вимоги у зв`язку з пропуском строків позовної давності (том 2 а.с. 183-185, 186-187, 188-189).
Рішенням 49 сесії Олександрівської селищної ради шостого скликання Олександрівського району Кіровоградської області від 15.07.2015 №1351 «Про внесення змін до рішення від 15.11.2002 №138 «Про заяву ОСОБА_2 », на підставі звернення Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області про приведення рішення у відповідність від 15.11.2002 №138 «Про заяву ОСОБА_2 » відповідно до вимог чинного законодавства, керуючись ст. 12, 119, 121 ЗК України, п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення від 15.11.2002 №138 «Про заяву гр. ОСОБА_2 » викладено в наступній редакції: 1. Надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,05 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення Олександрівської селищної ради, не наданих у власність та користування, по АДРЕСА_1 . 2. Громадянці ОСОБА_2 замовити виготовлення та погодити у встановленому законом порядку проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати на розгляд сесії Олександрівської селищної ради. 3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань сільського господарства, землевпорядкування, екології та раціонального використання природних ресурсів (том 1 а.с.89, 122, 153).
Прийняття вказаного рішення селищною радою підтверджується також випискою із протоколу №49 засідання 49 сесії Олександрівської селищної ради шостого скликання від 15.07.2015. Також з зазначеної виписки із протоколу вбачається, що при вирішенні питання про внесення змін до рішення від 15.11.2002 №138 «Про заяву гр. ОСОБА_2 » слово брала ОСОБА_1 , яка вкотре підняла питання про відміну рішення №138 від 15.11.2002 «Про заяву гр. ОСОБА_2 », посилаючись на ряд законів, що суперечать даному рішенню (том 1 а.с. 90, 123, 154).
Разом з тим, 11.06.2013 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, а саме, що невстановлена особа вчинила підробку двох рішень сесії Олександрівської селищної ради від 15.11.2002 - рішення четвертої сесії Олександрівської селищної ради 24 скликання та рішення сесії Олександрівської селищної ради 24 скликання, що підтверджується Витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12013120310000462 (т.1 а.с. 46).
У межах даного кримінального провадження отримано висновок експерта від 22.01.2019 №6, складений судовим експертом сектору почеркознавчих досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Кіровоградського НДЕКЦ МВС України Личко Оксаною Павлівною, згідно якого підпис, розташований у графі «Земельна ділянка по вул. Свердловій,119 Майборода П.Г.» акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.03.2013 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис, розташований у графі «Земельна ділянка по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 » додатку до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.03.2013 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (том 1 а.с. 52-55).
При цьому, Олександрівська селищна рада своїм листом від 26.02.2014 вих. «128/02-30 повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на їх лист від 14.02.2014, що для формування земельної ділянки необхідно виготовити відповідну землевпорядну документацію на підставі рішення сесії селищної ради. На земельну ділянку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 була виготовлена відповідна землевпорядна документація, невід`ємною частиною якої є акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, в якому ставлять свої підписи суміжні землекористувачі. Технічну документацію виготовила та подала до підпису ОСОБА_2 , в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання підписи суміжних землекористувачів стоять, тому селищним головою було підписано даний акт, як суміжним землекористувачем земель селищної ради. Підстави для відмови підпису даного акту та технічної документації відповідно до діючого законодавства відсутні. В зв`язку з цим зазначили, що встановлювати достовірність підписів в акті не входить до компетенції селищної ради (том 1 а.с.47).
Згідно повідомлення Відділу №7 управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.10.2021, відповідно до даних Державного земельного кадастру станом на 01.01.2013 державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , не виготовлявся та не реєструвався. Земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 01.04.2014 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодженої у встановленому порядку та розробленої ФОП ОСОБА_16 . Ділянці присвоєно кадастровий номер 3520555100:50:020:0005 (том 1 а.с.231).
Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Відповідно до ч.3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені ст. 116 ЗК України, а у ст. 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ст. 79-1 ЗК України).
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст. 122 ЗК України).
Підставою відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 350/1320/19.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що: «погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.
Не наданняособою своєїзгоди напогодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку».
Вказані висновки також викладено у постанові Верховного суду від 27.07.2023 у справі № 505/3935/18 (провадження № 61-10459св22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 686/16979/17 (провадження № 61-20716св21) зазначено: «статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з пунктом «г» частини першої ст. 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої ст. 152 ЗК України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації (див. постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц)».
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3, 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.3 ст. 140 та ч.1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ст. 26 вказаного Закону та ч.1 ст. 122 ЗК України, повноваження щодо приватизації земельних ділянок віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
При зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 вказала, що оспорюване рішенням № 1421 від 21.10.2015 Олександрівської селищної ради є незаконним так як прийняте на підставі підроблених документів. Встановлення і узгодження меж земельної ділянки здійснено без повідомлення та присутності ОСОБА_3 як суміжного землекористувача та в Акті встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.03.2013 проставлено підпис не останнім, що підтверджується висновком експерта. Оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено її право користування частиною її земельної ділянки, оскільки відповідачем на декілька метрів переміщено огорожу на частину її земельної ділянки.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 392/1363/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Однак, позивачкою не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що спірний акт на земельну ділянку будь яким чином порушує їх права щодо користування земельною ділянкою, та що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні її земельною ділянкою.
Чоловік позивачки ОСОБА_3 (спадкодавець) за життя (у 2015 році) розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_17 , шляхом звернення до Олександрівської селищної ради з заявою про приватизацію присадибної земельної ділянки площею 0,32 га по АДРЕСА_1 . Проте, будь-яке документальне підтвердження того, що ОСОБА_3 у користування виділялася земельна ділянка відсутнє, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, якою він користувався (в тому числі й позивачка), не виготовлялася. Позивачкою не надано належні докази (зокрема відповідний висновок есперта чи спеціаліста) про те, де проходить межа земельної ділянки, якою остання користується, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_17 . Як встановлено рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 у справі №397/718/16-ц, Олександрівська селищна рада самоусунулась від прийняття рішення щодо приватизації ним земельної ділянки. І лише у разі винесення органу місцевого самоврядування рішення про відмову щодо приватизації, вказане рішення може бути оскаржене до суду.
Сама по собі відсутність погодження ОСОБА_3 меж земельних ділянок не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.
Таким чином, позивачка не довела належними та допустимими доказами порушення її прав внаслідок передачі у власність відповідачу спірної земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до висновок про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення 52 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 21.10.2015 № 1421.
Щодо заяви відповідачки ОСОБА_2 про застосування до вимоги про визнання рішення органу місцевого самоврядування строків позовної давності, то суд застосовуєпозовну давністьлише тоді,коли єпідстави длязадоволення позовнихвимог,звернутих позивачемдо тоговідповідача успорі,який заявляєпро застосуванняпозовної давності.Тобто,перш ніжзастосувати позовнудавність,суд маєз`ясуватита зазначитиу судовомурішенні,чи булопорушене право,за захистомякого позивачзвернувся досуду.Якщо цеправо порушенене було,суд відмовляєу позовічерез необґрунтованістьостаннього.І тількиякщо будевстановлено,що правопозивача дійснопорушене,але позовнадавність завідповідними вимогамиспливла,про щозаявила іншасторона успорі,суд відмовляєу позовічерез спливпозовної давностіу разівідсутності визнанихсудом поважнимипричин їїпропуску,про якіповідомив позивач(постановаВеликої ПалатиВерховного Судувід 22травня 2018року усправі №369/6892/15-ц,провадження №14-96цс18).
Також, у зв`язку з тим, що вимога позивачки про скасування рішення 52 сесії Олександрівської селищної ради 6 скликання від 21.10.2015 № 1421 не підлягає задоволенню, суд приходить до висновку про відсутність підстав за задоволення й похідних вимог про відновити межі суміжних земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради народних депутатів від 29.11.1994 року №233 "Про приватизацію земельних ділянок", яким передано ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,32 га по АДРЕСА_1 з наступною видачею Державного акта на право приватної власності на землю, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та від 23.12.1997 № 512 «Про приватизацію земельних ділянок», яким передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 з наступною видачею Державного акта на право приватної власності на землю, за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,32 га по АДРЕСА_1 .
У відповідностідо вимогст.141ЦПК України,з урахуваннямтого,що позивачкоюпід часрозгляду справибули уточнені тазбільшені позовнівимоги (вчастині визнанняправа назавершення процедуриприватизації впорядку спадкування),проте,судовий збірза вказаноювимогою небуло сплачено,понесені неюсудові витратинеобхідно віднестиза їїрахунок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про відновлення порушеного права на земельну ділянку, скасування рішення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,32 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Представник позивача: адвокат Старовойтов Олександр Вікторович (місце знаходження: АДРЕСА_7 , доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 20.01.2023 №15, РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області (місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, селище Олександрівка, вул. Незалежності України,78, код ЄДРПОУ 04364035)
Представник відповідача Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області Чебану Володимир Михайлович (місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, селище Олександрівка, вул. Незалежності України,78, довіреність від 26.03.2024 №778/02.2-12).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст судового рішення складено 24.02.2025.
Суддя: І.В. Максимович
Суд | Олександрівський районний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 13.02.2025 |
Оприлюднено | 25.02.2025 |
Номер документу | 125343787 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку |
Цивільне
Олександрівський районний суд Кіровоградської області
МАКСИМОВИЧ І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні