Постанова

від 18.02.2025 по справі 305/614/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/614/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року, ухвалене суддею Ємчук В.Е., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб без самостійних вимог: головного управління Дергеокадастру в Закарпатській області, нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Пріц Олени Іванівни, державного реєстратора Рахівської міської ради Федірцан Наталії Юріївни, державного реєстратора Рахівської міської ради Петращук Івана Васильовича про визнання недійсним та скасування договору дарування, державного акту на право власності на земельну ділянку, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третіх осіб без самостійних вимог: головного управління Дергеокадастру в Закарпатській області, нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О.І., державного реєстратора Рахівської міської ради Федірцан Н.Ю., державного реєстратора Рахівської міської ради Петращук Івана Васильовича про визнання недійсним та скасування договору дарування, державного акту на право власності на земельну ділянку, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обгрунтування позову зазначала, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,05 та кадастровий номер 2123656200:08:001:0474, що знаходиться на полонині Драгобрат, смт Ясеня, за межами населеного пункту, Рахівського району Закарпатської області. Право власності вона набула за договором міни, укладеним 13 травня 2016 року. У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до неї, яким просив зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 2123656200:08:001:0423, яка знаходиться на полонині Драгобрат Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, шляхом знесення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 самочинного будівництва на земельних ділянках кадастрові номери 2123656200:08:001:0423 та 2123656200:08:001:0474 та звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів і сміття.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 підтвердив правовстановлюючим документом - державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 058675 виданим 08.12.04 Рахівською РДА, кадастровий номер первісно вказаний 2123656200:08:001:0027 виправлено на 0423, на полонині Драгобрат за межами населеного пункту Ясіня Рахівського району Закарпатської області, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування міні-готельного комплексу, площа земельної ділянки 0.09 га.

Розташування належної позивачці на праві власності земельної ділянки відповідає схемі розташування земельної ділянки, на викопіюванні з генплану забудови полонини «Драгобрат», затвердженого розпорядженням № 290 голови Рахівської РДА від 27.08.03, межує із землями загального користування - ґрунтова дорога. Для проїзду на свою земельну ділянку вона завжди користувалася двома ґрунтовими дорогами, які забезпечують під`їзд до підйомника «Вершина Карпат» та інших земельних ділянок, розташованих вздовж них. Зі змісту державного акту серії ЗК № 058675 такий видано на підставі розпорядження голови Рахівської РДА № 313 від 17.09.04.

Вважає, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства, частина переданої у власність ОСОБА_2 земельної ділянки належить до земель загальною користування, чим порушено її право щодо користування власною земельною ділянкою та землями загального користування, що забезпечують єдиний проїзд до належної їй на праві власності земельної ділянки.

Розпорядженням Рахівської РДА від 17.09.04 № 313 продано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0.48 га, надану для розміщення гостинничного комплексу за адресою: полонина Драгобрат (Рахівський район, смт Ясіня) за межами населеного пункту, затверджено вартість земельної ділянки у сумі 65904,00 грн. На підставі цього Розпорядження між ОСОБА_2 та Рахівською РДА 18.10.04 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки ВВМ № 928638, а 08 грудня 2004 р Рахівською РДА видано державний акт про право власності на землю серії ЗК № 058675, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю. Вважає, що розпорядженням РДА з порушенням вимог чинного законодавства передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, частина якої належить до земель загального користування, чим порушено її право щодо користування власною земельною ділянкою та землями загального користування, що забезпечують єдиний проїзд до належної їй на праві власності земельної ділянки.

Зазначене Розпорядження вважає таким, що постановлено з грубим порушенням норм матеріального права, то відповідно є незаконним. Відповідно до приписів ст. 127, 128 ЗК України продаж земельної ділянки здійснюється на підставі проекту відведення земельної ділянки, однак, такий відсутній. Відповідно, викуп земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним. Вказані системні порушення при прийнятті головою Рахівської РДА розпорядження № 313 від 17.09.04 призвели до незаконної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка накладається на дорогу та землі загального користування, чим порушено її право власності.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки ВВМ № 928638 укладений 18.10.04 між Рахівською РДА та ОСОБА_2 , на підставі якого Рахівською РДА 08.12.04 видала державний акт на право власності на землю серії ЗК № 058675 є незаконним та недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦКУ - в момент його укладення не відповідав ст.ст. 127, 128 ЗКУ. За змістом Державного акту на право власності на землю серії ЗК № 058675 ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку відповідно до розпорядження РДА від 17.09.04 № 313 уклавши 18.10.04 договір купівлі-продажу. Однак, Розпорядженням РДА від 17.09.04 № 313 на підставі, у тому числі ст. 127 ЗКУ, ОСОБА_2 продано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0.48 га для розміщення гостинничного комплексу за адресою полонина Драгобрат (Рахівський район смт Ясіня) за межами населеного пункту, а не 0.09 га.

Нотаріус посвідчила оспорюваний договір купівлі-продажу за відсутності у відповідача - Рахівської РДА, на час укладення договору, документів, які б посвідчують право державної власності, зокрема відповідного державного акту на право власності, за відсутності достовірних даних про предмет договору, а саме визначених у встановленому законом порядку місця розташування та правового режиму земельної ділянки, без будь-яких даних, в Розпорядженні РДА щодо протоколу про проведення аукціону (конкурсу). Крім того, як вбачається, зі змісту п.1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.10.2004 та доданих до договору нотаріусом витягів про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, предметом договору виступали 5 окремих земельних ділянок, а саме відповідно до витягів: №211421 від 19.10.2004 року - земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0025; №211562 від 19.10.2004 року - земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0026; №213004 від 20.10.2004 року - земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0027; №213047 лід 20.10.2004 року - земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0028; №213065 від 20.10.2004 року - земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0029, щодо кожної з яких відсутні відомості про їх розташування, конфігурацію, площу, ціну та правовстановлюючі документи.

Попри це, будь-яких даних щодо існування, станом на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки плану або схеми земельної ділянки, відповідачами не надано та матеріали справи таких не місять, що унеможливлює ідентифікацію відчужуваної земельної (земельних) ділянки (ділянок) (місце розташування та дійсний розмір) та свідчить про недотримання його істотних умов. Наявність вказаних обставин свідчить про те, що зміст вказаного договору, на момент його укладення, безумовно суперечив актам цивільного законодавства та на даний час унеможливлює встановлення, точного місця розташування предмета правочину.

Незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню є і правовстановлюючий документ на земельну ділянку - виданий на ім`я ОСОБА_2 08 грудня 2004 - державний акт про право власності на землю серії ЗК № 058675, оскільки згідно з державним актом підставою видачі ОСОБА_2 державного акту серії ЗК № 058675 на земельну ділянку площею 0.09 га було розпорядження Рахівської РДА за № 313 від 17.09.04 «Про викуп у власність земельної ділянки». Однак, згідно з вказаним Розпорядженням ОСОБА_2 продано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,48 га для розміщення гостинничного комплексу на полонині Драгобрат, а не площею 0.09 га для обслуговування міні-готельного комплексу, як це вказано у Державному акті. Правовстановлюючий документ - Державний акт на право власності на землю серії ЗК 058675 виданий Рахівською РДА 08.12.04 не відповідає вимогам законодавства, виданий з порушенням п.п. 1.12, 1.13, 2.9 Інструкції (в редакції від 29.12.03) «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів про право власності на землю ...» Порядок за відсутності документів про перенесення в натуру меж земельної ділянки, закріплення їх довгостроковими межовими знаками, за затвердженим проектом відведення земельної ділянки. Наданий ОСОБА_2 . Державний акт на право власності на землю серії ЗК 058675 виданий Рахівською РДА 08.12.04 містить виправлення кадастрового номера земельної ділянки 2123656200:08:001:0027 на 2123656200:08:001:0423, вручну, що не допускається згідно з п.п. 67, 69-88, 140-148, 153,154,156 Порядку ведення Державного земельного кадастру. При цьому право власності земельної ділянки площею 0.09 га з кадастровим номером 123656200:08:001:0423 гр. ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав не зареєстровано, хоч сама ділянка, під таким, номером та площею 0.09 га зареєстрована. Земельна ділянка за кадастровим номером 2123656200:08:001:0027 (номер виправлений у державному акті ОСОБА_2 ) площею 0.05 га, існує та знаходиться на полонині Драгобрат. є власністю гр. ОСОБА_4 , право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав від 19.07.13 за № 1733839, що підтверджується повідомленням від 20.03.18 ГУ Держгеокадастру за наслідками розгляду скарги позивачки. Даних про земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0093 на публічній кадастровій карті немає.

Зазначає, що Державним актом ЗК № 058675 посвідчується право власності на земельну ділянку, до складу якої ввійшли землі загального користування - дві ґрунтові дороги, по яких здійснюється під`їзд до її земельної ділянки, що порушує її право власності та перешкоджає користуванню власною земельною ділянкою.

Факт межування її земельної ділянки на межі із землями загального користування (ґрунтовою дорогою) та накладання земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:08:001:0423, власником якої вважає себе ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на землю серії ЗК 058675 виданого Рахівською РДА 08.12.04 на ґрунтову дорогу - єдиним під`їздом до земельної ділянки позивачки підтверджується генеральним планом розбудови полонини Драгобрат затвердженим Розпорядженням голови Рахівської РДА № 290 від 27.08.03, технічною документацією із землеустрою належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:08:001:0474, виготовленої ФОП ОСОБА_5 за договором від 20 квітня 2015 року, детальним планом території виготовленим ФОП ОСОБА_6 на виконання розпорядження голови Рахівської РДА № 302 від 26 серпня 2016 року.

Як вказувала вище, про набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 за держаним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675 виданого Рахівською РДА 08.12.04, площею 0.09 га за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування міні-готельного комплексу, оскарженого розпорядження голови Рахівської РДА № 313 від 17.09.04, договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВМ № 928638, укладеного 18.10.04 дізналася у зв`язку з поданням ОСОБА_2 у грудні 2017 року позову до неї, що є предметом судової справи Рахівського районного суду 305/1804/17, провадження відкрито 07.12.17, а до цього часу ОСОБА_2 не заявляв про свої права на земельну ділянку, через яку здійснюється проїзд до її земельної ділянки, та не доводив до відома позивачки інформацію про своє право власності на земельну ділянку, її межі та фактичне місце розташування, за таких обставин строк звернення до суду з цим позовом нею не пропущено.

Оскільки позовна заява обґрунтована незаконністю набуття права власності відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,09 га, розташовану за адресою: смт Ясіня, полонина Драгобрат, а також порушенням у зв`язку з цим її прав та інтересів, вважає, що подальша державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку та розташоване на ній нерухоме майно також є незаконними, а тому наявні підстави для скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію відповідних прав, а також записів про державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти.

У зв`язку з наведеним та збільшенням позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 17.09.04 № 313 «Про викуп у власність земельної ділянки» несільськогосподарського призначення загальною площею 0.48 га ОСОБА_2 , надану для розміщення гостинничного комплексу, за адресою: полонина «Драгобрат» (Рахівський район смт Ясіня), за межами населеного пункту;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ВВМ № 92863, укладений 18.10.04 між Рахівською РДА та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки розташованої за адресою: полонина «Драгобрат», смт. Ясіня, Рахівського району, загальною площею 4800 кв.м. та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675, виданий Рахівською РДА 08.12.04 на ім`я ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0.09 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування міні-готельного комплексу, його державну реєстрацію;

- визнати незаконним та скасувати рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 40360198 від 28.03.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1518130321236, номер запису про право власності в реєстрі речових прав 25470845 на земельну ділянку кадастровий номер: 2123656200:08:001:0423, площею 0,09 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, адреса: Рахівсьткий район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат за ОСОБА_2 та запис про державну реєстрацію;

- визнати незаконним та скасувати рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 41158425 від 18.05.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555536321236, номер запису про право власності в реєстрі речових прав 26203631 на будівлю міні-готелю, загальною площею 5,95 м. кв., адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та запис про державну реєстрацію.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує що поряд з порушенням її прав, яке полягає у намаганні ОСОБА_2 заборонити проїзд до належної їй земельної ділянки, через ґрунтову дорогу, яку відповідач вважає приватною земельною ділянкою, суд першої інстанції, залишив поза увагою системні порушення вимог законодавства, починаючи з прийняття розпорядження Рахівської РДА від 17.09.2004 аж до реєстрації права власності на земельну ділянку, а також будівлю в реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2018 році, які свідчать про незаконність всього ланцюга документів повязаних з оформленням права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та будівлю, площею 5,95 м.кв.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки та відповідно не спростував наведені в акті обставини незаконності набуття відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки та вважав, що останній раніше за позивача набув право власності.

Також зазначає, що нею належними та допустимими доказами підтверджено наявність, станом на 2004 рік проїздів та проходів (ґрунтових доріг) на земельній ділянці, яка передавалась з порушенням норм земельного законодавства ОСОБА_2 у власність, а тому висновок експерта є необгрунтованим, зокрема в частині висновків, «що на час розроблення технічного завдання (2012 рік) проїздів (ґрунтових доріг) через досліджувану земельну ділянку, не було». У порушення вимог закону, суд першої інстанції, посилаючись у оскаржуваному рішенні на висновок експерта як доказ у справі, не перевірив та не спростував доводів позивача щодо його необґрунтованості. Відтак, за наявності очевидних сумнівів у правильності та достовірності висновку, надав йому оцінку, без урахування інших доказів, якими заперечувались, встановлені експертом обставини.

Також зазначає, що земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0027, яка належить ОСОБА_2 на підставі незаконно виданого державного акту серії ЗК058675 з 2008 року є забудованою, а на земельній ділянці кадастровий номер 2123656200:08:001:0423, яка зареєстрована на підставі цього ж державного акту ЗК058675, станом на 2012 рік, будівництво навіть не розпочиналось, що підтверджується як даними акту перевірки так і поясненнями свідків ОСОБА_7 й ОСОБА_8 та вказує на використання відповідачем ОСОБА_2 одного державного акту, на підтвердження права власності на різні земельні ділянки.

При цьому, підставою встановлення меж земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 2123656200:08:001:0423 на підставі чого внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та в подальшому здійснено реєстрацію права власності, слугував такий вид документації як «Технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», який не передбачено ст. 25 Закону України «Про землеустрій», а тому виготовлення такого суперечить вимогам закону та відповідно не створює будь-яких юридичних наслідків.

За таких обставин висновки суду про те, що відповідачем ОСОБА_2 надано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, де в кадастровому плані описано межі земельної ділянки знизу від А до Б землі загального користування (проїзд), а по обидві сторони земельної ділянки землі запасу, є помилковим, оскільки «Технічне завдання» являється лише однією з складових «Технічної документації», і не передбачено в законодавстві як окремий вид документації із землеустрою.

Поряд з цим, вказана документація містить акт встановлення (відновлення) на місцевості (в натурі) та погодження меж земельної ділянки від 14.12.2012 року, згідно якого межі земельної ділянки в натурі проходять по кутам ділянки, стінам будівель, існуючій огорожі, за відсутності в ній каталогу координат. Однак, як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.05.2018 року, складеного ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, при обстеженні земельної ділянки, встановлено, що вона неогороджена, будівля відсутня, що унеможливлює встановлення її меж.

Таким чином, визначення, «Технічним завданням на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», меж земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:08:001:0423 здійснено, за відсутності об`єктивних даних про їх місцезнаходження, без жодних документів, які б вказували на те, що земельна ділянка право власності на яку підтверджувалось державним актом на право власності на землю, серія та номер: ЗК058675, виданий 08.12.2004 року, розташована у відповідних межах та знаходилась поряд з моєю земельною ділянкою, що в свою чергу виключало внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру, які стали підставою для подальшої реєстрації права власності на неї в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що встановлення меж земельної ділянки в натурі, які згідно акту проходять по кутам ділянки, стінам будівель, існуючій огорожі, за фактичної відсутності на спірній земельній ділянці, зазначених об`єктів, дозволяло відповідачу ОСОБА_2 , встановити межі зазначеної земельної ділянки, практично у будь-якому місці полонини «Драгобрат» та зареєструвати право власності на будь-яку земельну ділянку, а не ту, право власності на яку підтверджується державним актом серії ЗК 058675, кадастровий номер 2123656200:08:001:0027.

Відтак, констатація у рішенні суду обставин того, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до відповідача про встановлення земельного сервітуту для забезпечення можливості проїзду до її земельної ділянки, з урахуванням того, що земельна ділянка, яку відповідач ОСОБА_2 вважає своєю, повздовж перетинається з, наявними на протязі 20-ти років, ґрунтовими дорогами загального користування, і такі в сукупності складають майже 1/2 незаконно зареєстрованої за ОСОБА_2 земельної ділянки, не забезпечить належного захисту моїх порушених прав, що свідчить про неефективність такого способу захисту.

Водночас, у разі визнання недійсними та скасування оскаржуваних документів та реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, права останнього на землю не будуть порушені чи обмежені, оскільки такі ОСОБА_2 реалізовані, шляхом отримання земельної ділянки, на якій в подальшому ним збудовано капітальну будівлю міні-готелю загальною площею 586,85 м.кв., що розташована на полонині «Драгобрат» Рахівського району та на підставі судового рішення від 06.06.2008 року у цивільній справі №2-696/08, визнано за ним право власності на вказану будівлю, зведену на земельній ділянці, загальною площею 0.09 га, право власності на яку підтверджується державним актом серії ЗК 058675. кадастровий номер 2123656200:08:001:0027.

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Л.А., подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачкою порушення її земельних прав з боку відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, доводи відзиву на скаргу, вважає, що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачкою порушення її прав з боку відповідача щодо користування під`їзною дорогою.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пред`явила даний позов, оскільки між нею та відповідачем ОСОБА_2 виник спір з приводу земельних ділянок, які їм належать на праві власності, оскільки, як зазначила позивачка, розташування належної їй на праві власності земельної ділянки відповідає схемі розташування земельної ділянки, на викопіюванні із генплану забудови полонини «Драгобрат», затвердженого Розпорядженням № 290 голови Рахівської РДА від 27.08.03, межує із землями загального користування - ґрунтова дорога, користуванням якою їй чиняться перешкоди в доступі до своєї земельної ділянки.

Для проїзду на свою земельну ділянку вона завжди користувалася двома ґрунтовими дорогами, які забезпечують під`їзд до підйомника «Вершина Карпат» та інших земельних ділянок, розташованих вздовж них. Проте, у грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до неї, в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва на земельних ділянках кадастрові номери 2123656200:08:001:0423 та 2123656200:08:001:0474 та звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів і сміття, оскільки він вважає, що побудована нею будівля накладається на його земельну ділянку кадастровий номер 2123656200:08:001:0423, площа накладання 0.0011 га та вважає, що вона користується для проїзду до своєї земельної ділянки його земельною ділянкою.

Так, на підставі договору міни, укладеного 13 травня 2016 року та зареєстрованого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Небогою М.П. в реєстрі за 584, позивачка, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, площею 0,05 га кадастровий номер 2123656200:08:001:0474, що знаходиться на полонині Драгобрат смт Ясіня, за межами населеного пункту, Рахівського району Закарпатської області цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва. Згідно з цим договором земельна ділянка до її обміну належала ОСОБА_9 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 червня 2015 року державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицкою М.М.

Державна реєстрація цієї земельної ділянки була проведена за ОСОБА_1 13.05.2016 приватним нотаріусом Рухівського нотаріального округу Небогою М.П., номер запису про право власності 14544772.

ОСОБА_2 являється власником іншої земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0423 (номер виправлений у державному акті) площею 0.09 га, що знаходиться у смт Ясіня, полонина «Драгобрат», цільове призначення - для обслуговування міні-готельного комплексу, що підтверджено державним актом серії ЗК № 058675 від 08.12.2004, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі розпорядження РДА від 17.09.2004 №313 та договору купівлі-продажу ВВМ №928638 від 18.10.2004.

Як вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.10.2004 ОСОБА_2 як Покупець прийняв у власність від Продавця Рахівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 4800 кв.м. на полонині «Драгобрат» смт Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

До цього ОСОБА_2 користувався цією земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 03.02.2004, що був укладений між орендодавцем Рахівською районною державною адміністрацією з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку. Земельна ділянка надавалася в платне користування на 25 років для будівництва готельного комплексу з правом послідуючого викупу за ціною нормативно-грошової оцінки на день викупу, яка становить 65 904 грн.

Отже, громадянин ОСОБА_2 набув права власності на спірну земельну ділянку раніше за позивачку та раніше первісних власників земельної ділянки, що наразі належить позивачці, та згідно з технічною документацією жодної дороги ні на його ділянці, ні поруч не передбачалось.

Позивачка на підтвердження доводів щодо накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на землі загального користування - під`їзну дорогу, яка веде до її та інших земельних ділянок надала: відповідь Держгеокадастру №Б-51/0/-104/6-18 від 27.02.2018 про те, що звіт ФОП ОСОБА_10 про топографічно-геодезичне знімання меж земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423 здійснено не відповідно до вимог земельного законодавства; інформацію №Д-50/1-134/6-1 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 , де ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області заявницю повідомило, що за обставинами зазначеними у зверненні ОСОБА_1 можливо буде проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавства при передачі у власність земельної ділянки площею 0,09 га гр ОСОБА_2 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423 за ухвалою або рішенням суду; акт обстеження земельної ділянки комісією Ясінянської селищної ради від 23.01.2018, де зазначено, що до збудованої ОСОБА_1 будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0474, що знаходиться на полонині Драгобрат смт Ясіня, ведуть дві ґрунтові дороги, які забезпечують під`їзд до підйомника «Вершина Карпат» та існуючих готелів; технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_11 (який був первісним власником цієї земельної ділянки на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Рахівського РУЮ 27.04.2015, що підтверджено договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2015), де в описі меж зображено по обидві сторони дві ґрунтові дороги, які належать до земель загального користування, що ведуть знизу, до його земельної ділянки. Дата виготовлення цієї технічної документації вказується 2015 рік, проте коли саме вона погоджувалася, точної дати не зазначено; детальний план території для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на полонині Драгобрат за межами населеного пункту, щодо розроблення детального плану території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 із земель садівництва у землі для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури, який був розроблений на підставі розпорядження голови Рахівської РДА №302 від 26.08.2016, де також у плані території зазначено ґрунтові дороги по обидві сторони, які ведуть до земельної ділянки ОСОБА_1 (до того власник ОСОБА_11 ).

Відповідач ОСОБА_2 надав технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, де в кадастровому плані описано межі земельної ділянки знизу від А до Б землі загального користування (проїзд), а по обидві сторони земельної ділянки землі запасу. У ситуаційному плані вказується, що технічна документація виготовляється на підставі державного акту про право власності на землю ЗК №058675 від 08.12.2004 року; повідомлення начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_12 №28/01-19 від 14.05.2018, де зазначено, що відповідно до генерального плану розбудови полонини «Драгобрат», розробленого у 2002 році та містобудівного обґрунтування внесення змін в містобудівну документацію «Розміщення гостинного комплексу на полонині «Драгобрат Рахівського району», розробленого у 2005 році відсутні підїзди дороги до інших земельних ділянок землекористувачів; генеральний план розбудови полонини «Драгобрат», який був погоджений відповідними державними структурами в період грудня 2002-січня 2003 року, де на земельній ділянці з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423 відсутні під`їзні дороги до інших земельних ділянок; висновок експерта №348/01-19 судової земельно-технічної експертизи у справі 305/1804/17 від 26.02.2019, де зазначено, що заїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0474, що знаходиться на полонині Драгобрат смт Ясіня, на якій ОСОБА_1 збудувала готель «Діамант», проходить через земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, яка належить ОСОБА_2 .

Оскільки спір між сторонами у цій справі виник саме з приводу під`їзної дороги, що веде до земельної ділянки ОСОБА_1 , яка стверджувала, що така дорога є наявною, але ОСОБА_2 перешкоджає їй у користуванні цією дорогою, а відповідач, своєю чергою заперечував наявність цієї дороги біля його земельної ділянки, тому для встановлення цих обставин необхідні були спеціальні знання фахівців у галузі топографо-геодезичних робіт з використанням відповідного геодезичного обладнання, у зв`язку з чим у справі було призначено земельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №375/376 від 25.11.2020 технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлене ПП ОСОБА_13 , на замовлення ОСОБА_2 , для обслуговування міні-готельного комплексу смт Ясіня, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області кадастровий номер 2123656200:08:001:0427 (2123656200:08:001:0423) розроблене відповідно до вимог земельного законодавства щодо складу, змісту та правил оформлення. Фактично через земельну ділянку кадастровий номер 2123656200:08:001:0423 площею 0,09 га, надану для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, за адресою Рахівський район, Ясінянська селищна рада, полонина Драгобрат існують проїзди та проходи (ґрунтові дороги). З матеріалів справи та технічного завдання на встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:08:001:0423 в натурі (на місцевості) на земельну діляку ОСОБА_2 для обслуговування міні-готельного комплексу у смт Ясіня на полонині Драгобрат Рахівського району, Закарпатської області встановлено, що на час розроблення технічного завдання (2012 рік) проїздів (ґрунтових доріг) через досліджувану земельну ділянку не було.

Отже, експерт встановив, що ґрунтової дороги, яка б належала до земель загального користування, що вела б до земельної ділянки позивачки, немає, тобто така не передбачена землевпорядними матеріалами, а та, що фактично існує як тимчасова, проходить в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що належить ОСОБА_2 .

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у відповідача вилучалася земельна ділянка для загальних потреб, зокрема під`їзної дороги, позивачем не надано та в ході розгляду справи не здобуто.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2022 року переглядаючи справу № 303/4711/18 провадження № 61-6412св21 зазначив, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження 14-364цс19 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 (пункт 7.23)).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Оскільки доказів того, що права ОСОБА_1 були порушені внаслідок прийняття розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 17.09.04 р. № 313 «Про викуп у власність земельної ділянки» несільськогосподарського призначення загальною площею 0.48 га ОСОБА_2 , надану для розміщення гостинничного комплексу, за адресою: полонина «Драгобрат» (Рахівський район смт Ясіня), за межами населеного пункту, а як наслідок укладення договру купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.10.04 між Рахівською РДА та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки розташованої за адресою: полонина «Драгобрат», смт Ясіня, Рахівського району, загальною площею 4800 кв. м та його державної реєстрації, видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675 Рахівською РДА 08.12.04 року та його державної реєстрації, а також прийняття рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 40360198 від 28.03.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1518130321236, номер запису про право власності в реєстрі речових прав 25470845 на земельну ділянку кадастровий номер 2123656200:08:001:0423, площею 0,09 га, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, адреса: Закарпатська область, Рахівський район, сщ/рада Ясінська, Драгобрат полонина за ОСОБА_2 , й здійсненням відповідного запису про державну реєстрацію права власності, прийняттям рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 41158425: від 18.05.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555536321236, номер запису про право власності в реєстрі речових прав 26203631 на будівлю міні-готелю, загальною площею (кв.м) 5,95, адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та здійсненням відповідного запису про державну реєстрацію права власності не встановлено, а тому, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що саме ОСОБА_14 , як позивач у відповідності до вимог частини першої статті 81 ЦПК України повинна доводити ті обставини, на які вона посилався як на підставу свого позову.

Виходячи з принципів диспозитивності цивільного судочинства, ОСОБА_14 не довела належними і допустимими доказами заявлені позовні вимоги.

Відтак, вимоги апеляційної скарги за цієї обставини не можуть бути задоволеними, так-як це суперечило б вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статті 368, пункту 1 частини 1 статті 374, статей 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді