Постанова

від 19.02.2025 по справі 484/5332/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

22-ц/812/355/25

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/5332/24

Номер провадження: 22-ц/812/355/25 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест»»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді - Мельничука О.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (надалі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації, стягнення орендної плати та повернення земельних ділянок,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ«Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати.

Позов обґрунтовано тим, що йому на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0375, 4825486300:01:000:0738, 4825486300:05:000:0468, 4825486300:01:000:1475, що знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 грудня 2009 року між ним та ПСП імені Т.Г. Шевченка було укладено договір оренди землі за умовами якого ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки в користування товариству.

В подальшому, 09 листопада 2018 року між ним, ПСП імені Т.Г. Шевченка та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено Додаткову угоду до вказаного договору, згідно якої зі згоди орендодавця орендар ПСП імені Т.Г. Шевченка передав, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі на строк до 2031 року.

Відповідно до п.4.1. умов додаткової угоди орендна плата вноситься орандарем у грошовій формі в розмірі 12,37 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що у грошовому еквіваленті становить 22373,89 грн не пізніше 01 вересня поточного року. Згідно пунктом п.4.7. додаткової угоди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

В порушення умов договору, орендна плата за 2022 рік ТОВ «Південь Агро Інвест» було виплачено 17 листопада 2023 року в сумі 22058,71 грн, а за 2023 рік, сплачена 11 грудня 2023 року у розмірі 22 058,71 грн. Сума недоотриманої орендної плати за два роки становить 630,36 грн.

Посилаючись на викладене та на систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати в повному обсязі, а також без урахування індексації, позивач просив суд розірвати договір оренди землі №040902200013 від 26 грудня 2009 року, укладений між ним та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП імені Т.Г. Шевченко) кадастрові номери земельних ділянок 4825486300:07:000:0375, 4825486300:01:000:0738, 4825486300:05:000:0468, 4825486300:01:000:1475, зареєстрований в Державному реєстрі іншого речового права за номерами 23070753, 23071324, 23061329, 23061913 від 23 жовтня 2017 року; скасувати державну реєстрацію іншого речового права за номерами 23070753, 23071324, 23061329, 23061913 від 23.10.2017; зобов`язати ТОВ «Південь Агро Інвест» повернути йому земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0375, 4825486300:01:000:0738, 4825486300:05:000:0468, 4825486300:01:000:1475 в належному агрохімічному стані; стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на його користь заборгованість по орендній платі у розмірі 630,36 грн, 6 330,71 грн пені, 7 089,63 грн індексації, а всього 14 050,70 грн та вирішити питання про судові витрати.

27 листопада 2024 року представник ТОВ « Південь Агро Інвест» подав відзив на позов, в якому зазначав, що орендна плата позивачу виплачена за 2022-2023 роки у повному обсязі. При цьому із суми орендної плати, обумовленої договорами орендарем сплачуються податки та збори. Затримка орендної плати за 2022 рік обумовлена військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року та є форс-мажорними обставинами відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року. Крім того, умовами договору передбачена виплата орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки землі, який не змінювався, отже вимоги позивача про стягнення орендної плати з урахуванням індексації не ґрунтуються на законі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі №040902200013 від 26 грудня 2009 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП ім. Т.Г. Шевченко) кадастрові номери земельних ділянок: 4825486300:07:000:0375:, 4825486300:01:000:0738,4825486300:05:000:0468, 4825486300:01:000:1475, зареєстрований в Державному реєстрі прав за номерами 23070753, 23071324, 23061329, 23061913 від 23 жовтня 2017 року. Скасовано державну реєстрацію в Державному реєстрі прав за номерами 23070753, 23071324, 23061329, 23061913 від 23 жовтня 2017 року. Зобов`язано ТОВ «Південь Агро Інвест» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0375:, 4825486300:01:000:0738, 4825486300:05:000:0468, в належному агрохімічному стані власнику ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 630,36 грн, 6330,71 грн - пені, індексацію в розмірі 7 089,63 грн, всього 14 050,70 грн. Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 2 545,96 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: існування заборгованості по орендній платі та несвоєчасне виконання обов`язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.

Відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 та 2023 роки.

Крім того, через невчасну виплату орендної плати відповідачем за 2022 та 2023 роки на користь позивача підлягає стягненню пеня відповідно до п.4.7 договору оренди у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Так за 2022 рік розмір пені складає 4048,97грн (22373,89грн х 0,1% х 181 день прострочення); за 2023 рік 2281,74грн (22373,89 грн х 0,1% х 102 дня прострочення). До того ж умовами додаткової угоди передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації на рік, розмір якої за 2022 рік становить 5952,19 грн, за 2023 рік - 1137,44 грн.

Не погодившись із рішенням суду ТОВ «Південь Агро Інвест» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що відповідно до п.4.2. договору із суми орендної плати орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а відтак до виплати орендна плата за вирахуванням податків та зборів складає - 18011,06 грн, відповідачем орендна плата була виплачена у розмірі 20058,71 грн, що свідчить про повне виконання умов договору. Вказує на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23, які потрібно застосувати до спірних правовідносин. Крім того, судом не взято до уваги, що з початку вторгнення військ РФ частина території Миколаївської області, на якій зареєстровано товариство та здійснює свою діяльність, була окупована. В умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області, відновлення діяльності відбулося лише на початку 2023 року, що обумовило затримку виплати орендної плати за 2022 рік. Вимоги про скасування державної реєстрації в Державному реєстрі прав є необґрунтованими, оскільки наслідком розірвання договору оренди землі за рішенням суду, є припинення права оренди за цим договором, що є підставою для державної реєстрації інших речових прав відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначає, що судом не досліджувалися обставини щодо належного агротехнічного стану спірних земельних ділянок, які суд першої інстанції зобов`язав відповідача повернути позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вказавши, що воно є законним та обґрунтованим.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце й час судового розгляду повідомлені належними чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2007 року є власником земельних ділянок, площею 4,9 га з кадастровим номером 4825486300:07:000:0375; площею 0,77га з кадастровим номером 4825486300:01:000:0738,; площею 0,12га з кадастровим номером 4825486300:05:000:0468, площею 0,01га з кадастровим номером 4825486300:01:000:1475 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

19 лютого 2009 між ним та ПСП імені Т.Г. Шевченка був укладений договір оренди землі №040902200013, за умовами якого позивач передав ПСП імені Т.Г. Шевченка в оренду вказані вище земельні ділянки строком на 5 років.

09 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , ПСП імені Т.Г. Шевченка та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої зі згоди ОСОБА_1 орендар ПСП «іменіТ.Г. Шевченка» передав, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі, строком до 31 грудня 2031 року (а.с.8-9).

Відповідно до п.4.1., 4.5 Додаткової угоди орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 12,37% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 18902,07грн, 2970,33 грн, 462,91 грн, 38,58 грн за кожну земельну ділянку відповідно до 01 вересня поточного року.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (п.4.4. додаткової угоди).

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, п.4.7. Додаткової угоди визначає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні орендні платежі.

За змістом статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати за користування належними йому на праві власності земельними ділянками у період 2022-2023 років, що свідчить про систематичність.

Як встановлено судом, орендна плата за 2022 рік ОСОБА_1 в сумі 22058,71 грн відповідачем була виплачена 17 листопада 2023 року, за 2023 рік - в сумі 22058,71 грн, 11 грудня 2023 року тобто з порушенням строків, встановлених умовами додаткової угоди.

Вказані обставини відповідачем ТОВ «Південь Агро Інвест» не спростовані, а навпаки визнані.

Згідно із умовами договору орендна плата за чотири земельної ділянки сплачується орендарем в сумі 22 373,89 грн.

Між тим, відповідачем не виплачено 315,18 грн орендної плати за кожний з років.

Задовольнивши позовні вимоги, щодо розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції, послався на їх доведеність та обґрунтованість.

З таким висновком суду колегія погоджується з огляду на наступне.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.

Частиною другою статті 792ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексомУкраїни (далі - ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».

За вимогами статті 124ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті "д" частини 1 статті 141ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «Південь Агро Інвест» не виплачувало ОСОБА_1 протягом дії договору своєчасно та систематично орендну плату за земельні ділянки, на підставі укладеного між ними договору про оренду землі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням товариством його умов.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримував того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, встановивши, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди, з урахуванням зазначеної додаткової угоди, виникла внаслідок систематичної несплати в повному обсязі ним періодичних платежів за 2022 та 2023 роки, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 був позбавлений того, на що розраховував при укладенні вказаного договору, що фактично призвело до неможливості досягнення ним цілей згаданого правочину, а допущені відповідачем порушення договору відповідають критерію «істотності» в контексті частини другої статті 651 ЦК України, які є підставою для розірвання договору оренди земельних ділянок.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 918/391/23 колегією суддів відхиляються, оскільки висновки у цій справі і у справі, що переглядається, не є суперечливими.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення орендної плати, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за 2022 та 2023 роки та пеню, з урахуванням пункту 4.7 зазначеного договору (додаткової угоди від 09 листопада 2018 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково визначився із розміром орендної плати, що підлягала виплаті позивачу, не врахувавши, що з цієї суми мають бути утримані податки та збори не є слушними.

Відповідно до підпункту l6.1.4 пункту 16.1 статті 16Податкового кодексуУкраїни платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексомУкраїни (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).

Підпунктом 170.1.1. пункту 170.1 статті 170Податкового кодексуУкраїни передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Між тим,у справівідсутні доказивиконання ТОВ«Південь АгроІнвест» обов`язкуподаткового агенту ОСОБА_1 як платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Посилання відповідача на те, що внаслідок вторгнення військ РФ, в умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області та відновлення діяльності підприємства відбулося лише на початку 2023 року, що обумовило затримку виплати орендної плати за 2022 рік, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів про неможливість виконання зобов`язань щодо перерахування орендної плати на банківський рахунок позивача.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що «статтею 617ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

Що стосується вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права, то колегія вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наслідком розірвання договору оренди землі за рішенням суду, є припинення права оренди за цим договором, що є підставою для державної реєстрації інших речових прав відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути передані йому в оренду земельні ділянки в належному агрохімічному стані, то слід зазначити наступне.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Заст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

По суті, заявлена позивачем вимога про повернення земельних ділянок є негаторним позовом. Натомість про наявність будь-яких перешкод з боку відповідача щодо реалізації позивачем права власника земельних ділянок ним не наводиться. Позовна заява взагалі не містить обґрунтування пред`явлення ОСОБА_1 вимог про повернення земельних ділянок у належному агротехнічному стані.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, зокрема у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У пункті 7.1. додаткової угоди до договору оренди землі також передбачили умови повернення земельної ділянки, вказавши, що після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду. Якщо орендодавець не повернув акт повернення протягом трьох днів з моменту його надання орендарем, акт повернення, підписаний лише орендарем, після спливу цього строку вважається повністю погодженим обома сторонами і засвідчує факт повернення земельної ділянки.

Тобто, як законом, так і домовленістю сторін у справі шляхом викладення її у договорі, визначений порядок повернення орендованих відповідачем земельних ділянок із зазначенням певного алгоритму дій обох сторін.

За такого, до набрання рішенням суду про розірвання договору оренди земельних ділянок та виконання сторонами умов договору щодо їх повернення відсутні підстави для задоволення позову про повернення цих ділянок позивачу, оскільки права останнього в цій частині не порушені і пред`явлення таких вимог є передчасним.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення вимог про повернення земельних ділянок.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права на підставі п.1.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права.

Що стосується судових витрат то слід зазначити наступне.

Стаття 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, відмовив у задоволенні вимог про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права то наявні підстави для нового розподілу судових витрат.

Відповідач за розгляд справи в суді першої інстанції має відшкодувати позивачу 1211,20 грн судового збору, сплаченого за подачу позову, а позивач відшкодувати відповідачу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 2906,88 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

За таких обставин рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Південь АгроІнвест» - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12грудня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» обов`язку з повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ 41107067) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн судового збору, сплаченого за подачу позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» 2906,88 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбаченихст. 389 ЦПКУкраїни.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.