Рішення

від 24.02.2025 по справі 517/97/25

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/97/25

Провадження № 2/517/56/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року с-ще Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судових засідань Грабової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник за ордером адвокат Корой Іван Дмитрович до ОСОБА_2 та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Корой І.Д. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визначити позивачу додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі спадкодавець).

В обгрунтування позову посилається на те, що заповітом спадкодавця, посвідченим 10 березня 2021 року за реєстром № 176, 177 ОСОБА_4 , державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, вона призначила позивачку спадкоємцем належної їй земельної ділянки.

Про існування цього заповіту їй не було відомо протягом строку для прийняття спадщини, його дублікат вона змогла отримати у нотаріуса у грудні 2024 року, а до цього листом № 600/01-16 від 02.10.2024 року вказаного нотаріуса її повідомили про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за вказаним заповітом спадкодавця через відсутність спадкової справи на її майно, а також відсутність відомостей про постійне проживання (реєстрацію) позивачки із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також вказує на то, що в період для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини з 24 березня по 24вересня 2022року була чинною постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 28лютого 2022р.№ 164«Деякі питаннянотаріату вумовах воєнногостану»,пункт 3якої встановлював, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Надалі вказана постанова була визнана такою, що суперечить статтям1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Позивачка вважає, що її необізнаність щодо існування заповіту, а також обставина щодо нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, кожна з цих окремих обставин є достатніми підставами для визнання поважною причину пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини.

Представник позивача ОСОБА_1 та адвокат Корой І.Д. у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити повністю (а.с. 38).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засіданняне з`явилась,надавши заяву про проведення судового засідання без її участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Зазначає, що на час посвідчення заповіту на користь позивачки і на час смерті матері вона з нею разом не проживала, про складення мамою вказаного заповіту їй не було відомо, оскільки його оформленням займався ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (надала копію свідоцтва про його смерть), а його родичі повідомили її про наявність цього заповіту восени 2024 року, а вона, в свою чергу, повідомила про його наявність позивачку ОСОБА_1 , яка зверталась з цього питання до нотаріуса (а.с. 32).

Представник Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій справу просить розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі і не заперечує проти їх задоволення (а.с. 34).

Відповідно до ч. 2ст.247ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши надані позивачкою та витребувані за клопотанням її представника докази, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису № 71 складеного 25 березня 2022 року Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Захарівка Роздільнянського району Одеської області (а.с. 7).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю III-ОД № 081628, виданого 10 січня 2004 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1231, спадкодавцю належало право власності на земельну ділянку площею 6,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Фрунзівської селищної ради масив 33, ділянка НОМЕР_1 (а.с. 8).

Заповітом спадкодавця, посвідченим 10 березня 2021 року за реєстром № 176, 177 ОСОБА_4 , державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, вона призначила позивачку спадкоємцем вказаної земельної ділянки. Заповіт посвідчений при свідках, один з яких ОСОБА_5 , який зареєстрований і проживає в с. Ново-Павлівка Фрунзівського району Одеської області, підписав заповіт на прохання спадкодавця, яка мала фізичні вади і не могла особисто прочитати уголос та підписати заповіт (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису № 1122 складеного 25 червня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новопавлівка Фрунзівського району Одеської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Одесі (а.с. 33).

За заявою позивачки вказана нотаріус Романова І.С. видала їй дублікат зазначеного заповіту 27 грудня 2024 року зареєстрований в реєстрі за № 3252.

Відповідно до п. 12 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року№ 1377-VIII, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка.

Відповідно доп.15ч.1і п.15ч.3постанови ВерховноїРади України«Про утвореннята ліквідаціюрайонів» від17липня 2020року№ 807-IX,утворено вОдеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Захарівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район.

Згідно свідоцтва про народження, виданого на підставі запису за № 7 зробленого 20 червня 1971 року Новопавлівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Гірківка Фрунзівського району Одеської області від батька ОСОБА_7 і матері ОСОБА_3 (а.с. 11).

У свідоцтві про шлюб, виданому на підставі актового запису № 12 складеного 21 березня 2020 року Захарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), зазначено, що ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Гірківка Фрунзівського району Одеської області, після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 було присвоєне прізвище ОСОБА_10 (а.с. 12).

Відповідно до довідки відповідача Захарівської селищної ради від 27.11.2024 року № 1309, спадкодавець постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в будинку АДРЕСА_1 , в якому, крім спадкодавця, на день її смерті була зареєстрована відповідачка ОСОБА_11 , а також інші особи, що не входять до кола спадкоємців за законом щодо спадкодавця (а.с. 10).

Листом № 600/01-16 від 02.10.2024 року нотаріус Романова І.С. Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, повідомила позивачку про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої спадкодавця через відсутність спадкової справи на її майно, а також відсутність відомостей про постійне проживання (реєстрацію) позивачки із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 13).

Згідно інформації від 23.01.2025 року за № 66/01-16 вказаним нотаріусом повідомлено суд, що спадкодавець залишала заповіт щодо майна; спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї не звертались; свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 30).

Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступних положень Цивільного кодексу України, які були чинними на час відкриття спадщини спадкодавця, було передбачено наступне:

право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу (ч.ч. 1 і 2 ст. 1223);

малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (ч. 1 ст. 1241);

у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261);

спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч.ч. 3, 5 ст. 1268).

спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.ч. 1, 2 ст. 1269);

для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270);

якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.ч. 1-3 ст. 1272).

За результатами дослідження описаних у цьому рішенні доказів та виходячи з наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку про встановлення наступних фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Позивачка зазаповітом спадкодавцяє спадкоємцем,яка не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і у встановлений законом шестимісячний період для подання заяви про прийняття цієї спадщини з 24 березня по 24 вересня 2022 року не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за вказаним заповітом.

Оскільки, відповідачка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлена судом як дочка спадкодавця та спадкоємець за законом першої черги, яка була працездатна за віком на час відкриття спадщини (виповнилось 50 років), то вона не відноситься до осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Заяву до нотаріуса про прийняття спадщини своєї матері і видачу свідоцтва про право на її спадщину за законом вона не подавала, визнала повністю вимоги позивачки про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом її матері.

Судом приймаютьсядо увагияк достовірніпояснення відповідачки ОСОБА_11 про те,щопро складення мамою вказаного заповіту їй не було відомо, оскільки його оформленням займався ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його родичі повідомили її про наявність цього заповіту восени 2024 року, а вона, в свою чергу, повідомила про його наявність позивачку ОСОБА_1 , яка зверталась з цього питання до нотаріуса.

Вказані обставини підтверджені змістом заповіту щодо участі ОСОБА_5 у його посвідчені, свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 24.06.2024 року та фактом звернення позивачки до нотаріуса 02.10.2024 року і отримання нею дубліката заповіту 27 грудня 2024 року.

Досліджені судом докази свідчать про те, що позивачка не є родичкою спадкодавця будь-якої з черг, ніколи разом з нею не проживала і про існування заповіту спадкодавця на її користь їй не було відомо протягом шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що визнано усталеною практикою Верховного Суду та зазначено у його постановах від 26.07.2021 року у справі № 405/7058/19, від 14.06.2023 року у справі № 292/564/22, від 22.11.2023 року у справі № 333/8115/21.

Суд погоджується з доводами позивачки про наявність у неї ще однієї поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини, яка пов`язана з тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на теперішній час.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлював, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Постановою № 719 від 24.06.2022 року вказаний п. 3 був викладений у наступній редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.»

Постановою № 469від 09.05.2023 року, яка набрала чинності 23.05.2023 року, вказаний п. 3 був виключений.

У той же час, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 міститься висновок про те, що пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України була чинною в період для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини з 24 березня по 24 вересня 2022 року, хоча вказаний пункт постанови суперечив статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягав застосуванню.

Однак, впровадження цієї норми права Кабінетом Міністрів України, як вищим органом у системі органів виконавчої влади, свідчить про нечіткість норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану.

Центральний орган виконавчої влади держави не мав протягом перших 15 місяців запровадження воєнного стану в Україні (з 24.02.2022 року до 23.05.2023 року) послідовності та стабільності в нормативному врегулюванністроку для прийняття спадщини.

При таких обставинах, пересічний громадянин не може нести негативних наслідків в частині пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, принаймні якщо такий пропуск припав на період нормативної нестабільності в державі щодо врегулювання строку подання заяви для прийняття спадщини з 24 березня по 24 вересня 2022 року.

Постанова Кабінету Міністрів України №719 від 24 червня 2022 року була опублікована у встановленому законом порядку, тобто доведена до відома населення.

Обставина щодо нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, на думку суду, є достатньою підставою для визнання поважною причину пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 р., при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Виходячи із положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач є спадкоємцем за заповітом, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких він є.

Відповідно до наведених вище результатів дослідження описаних у цьому рішенні доказів та визначення згідно закону і судової практики правовідносин сторін у справі, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та наявність законних та обгрунтованих підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1241, 1261-1265, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник за ордером адвокат Корой Іван Дмитрович до ОСОБА_2 та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Одесі, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: