Рішення

від 03.02.2025 по справі 173/998/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/998/22

Провадження №2/173/8/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

За участю: позивача ОСОБА_1 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина до відповідача, філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

08.08.2022 року Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 26.09.2022 року.

26.09.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області залучено в якості співвідповідача у справі Акціонерне товариство «Українська залізниця»

17.06.2024 року проведений перерозподіл справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 11.11.2024 року.

11.11.2024 року проведене підготовче судове засідання, справа призначена до розгляду на 03.02.2025 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

В судовому засіданні 03.02.2025 року оголошена вступна та резолютивна частина рішення

Згідно поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті сина, ОСОБА_2 , на виробництві 400 000.00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: 09.12.2019 року під час виконання робіт на перегоні Городок-Судова Вишня регіональної філії «Львівська залізниця» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з її сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис № 175.

Нещасний випадок стався за наступних обставин. 09.12.2019 року о 15:00 годині старшим машиністом ОСОБА_4 , був проведений цільовий інструктаж з охорони праці ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , і ОСОБА_3 , після чого було доведено план робіт та проведений щоденний огляд під час якого виявлено та усунуто ( заміна болтового кріплення) несправність кріплення поворотного сегмента неробочої направляючої.

О 17:30 машину RM-80 UKR N451 з турним вагоном локомотивом ЧМЕ-3 було вивезено на місце виконання робіт. Після проведення підготовчих робіт о 17-50 бригада машиністів машини RM-80 UKR N451 розпочала роботу з очищення щебню. Провівши очищення щебневого баласту на відстані 200 метрів о 20:40 раптово на машині зупинився баровий ланцюг з причини попадання великого каменю у підколійну балку та робочу направляючу. Під час огляду машини ОСОБА_4 , та машиністом ОСОБА_6 , було виявлено пошкодження внутрішньої захисної пластини робочої направляючої та зсув ланцюга з зірки ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_4 , було дано вказівку ОСОБА_6 , піти і взяти у складському приміщенні турового вагона іншу зірку Тураса, а машиністам ОСОБА_8 , і ОСОБА_3 , зняти гумовий захист з ковпака зірки Тураса, та очікувати подальших розпоряджень. Після цього ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , спустилися на землю та пішли до підколійної балки щоб роз`єднати і попустити баровий ланцюг для можливості зняття зірки Тураса.

О 21:00 годині враховуючи темний час доби, маючи ручний ліхтар машиніст ОСОБА_3 , ймовірно з метою огляду, заліз в простір між ковпаком захисту зірки Тураса та верхнім рядом сит грохота. У цей час з невідомих причин ковпак захисту зірки Турачса самовільно опустився. В результаті чого потерпілого було затиснуто між ковпаком захисту зірки Тураса та верхнім рядом сит грохота. Машиністи з числа бригади RM-80 UKR N451 та працівники Львівської дистанції колії, які перебували поблизу почувши крики прибігли на допомогу та підручними засобами припідняли захисний ковпак і вивільнили тіло потерпілого. Викликали швидку допомогу, лікарі якої о 21:40 годині констатували смерть потерпілого.

По факту нещасного випадку проведено розслідування та складений акт спеціального розслідування нещасного випадку (за формою Н-1/П), що стався 09 грудня 2019 року о 21:00 годині на філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерне товариство «Українська залізниця», який затверджений начальником Головного управління держпраці в Київській області Р.І., ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За результатами спеціального розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, на нього складається акт за формою Н-1/П і він береться на облік філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерне товариство «Українська залізниця».

В результаті смерті її сина, ОСОБА_3 , їй спричинена моральна шкода, оскільки відповідач не забезпечив безпечних умов праці для її сина, як свого працівника. Вона перенесла моральні страждання в результаті смерті сина, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично викладені в позовній заяві. Також пояснила, що її син, хоч і проживав окремо від неї, але у всьому їй допомагав. Його допомога була як матеріального так і фізичного плану. Оскільки всю чоловічу роботу виконував її син. В результаті смерті сина вона пережила сильний стрес, погіршилось її самопочуття і здоров`я в зв`язку з втратою рідної їй людини. Будь-якої компенсації в зв`язку зі смертю сина вона не отримувала. Дружина сина та діти отримали компенсацію від роботодавця. Але вона ні. Вона має ще доньку, яка проживає окремо від неї, але з сином в неї був більш тісний зв`язок, тому його втрата до цієї пори у неї викликає тяжкі страждання.

Відповідач ,представник філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, під розписку в минулому судовому засіданні. Згідно відзиву на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував. Свої заперечення обгрунтовує тим, що філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не є належним відповідачем у справі оскільки не є юридичною особою. Позивачка не надала належних та допустимих доказів в обгрунтування наявності та розміру спричиненої їй моральної шкоди. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник відповідача, АТ «Українська залізниця" в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 24.12.2024 року .

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_11 ., згідно якого позивачці присвоєне прізвище ОСОБА_12 .

09.12.2019 року під час виконання робіт на перегоні Городок-Судова Вишня регіональної філії «Львівська залізниця» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з сином позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 175, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією Акту Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.12.2019 року.

Згідно Акту Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.12.2019 року, за результатами спеціального розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, на нього складається акт за формою Н-1/П і він береться на облік філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Позивачка зазначає, що в результаті нещасного випадку на виробництві, що мав наслідком смерть її сина, їй спричинена моральна шкода, яку вона просить відшкодувати.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцієюта законами України.

За змістом ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №4 від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно із частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Згідно наданих суду доказів вбачається, що загибель сина позивачки сталась під час виконання ним трудових обов`язків у філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Тобто на виробництві, яке є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідачами не оспорено обставини нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того з наданих відповідачами доказів вбачається, що дружині потерпілого проведено відшкодування спричиненої шкоди, тобто відповідачами визнається факт смерті робітника за наведених вище обставин.

Позивачка є матір`ю померлого ОСОБА_3 . Відповідно суд погоджується з тим, що в результаті смерті її сина від нещасного випадку на виробництві, їй спричинена моральна шкоди в результаті загибелі рідної їй людини.

Спричинену моральну шкоду позивачка обгрунтовує наявністю стресу, погіршення самопочуття та стану здоров`я.

Суд погоджується, що в результаті загибелі сина, позивачка відчула всі ці чинники. Крім того спричинена їй моральна шкода полягає і в неможливості усунення наслідків нещасного випадку. Оскільки близька позивачці людина, яка повинна була б піклуватись про позивачку загинула і не зможе надати їй необхідну допомогу в старості, при хворобі, чи за інших несприятливих обставин або потреб позивачки.

Судом також встановлено, що між позивачкою та батьком загиблого шлюб розірваний, тому отримати необхідну допомогу і підтримку від чоловіка позивачка також позбавлена можливості.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині обґрунтування заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, та встановлених судом при розгляді справи. Також враховуючи, що позивачка має ще доньку, і загиблий не був її єдиною дитиною, суд доходить висновку, що позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди є доведеним та підлягає до часткового задоволення в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн, оскільки позивач на підтвердження заявлених вимог в цій частині посилається на сам факт моральних та психологічних страждань, душевних переживань та зусиль, направлених на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Даний розмір суд вважає співмірними з причиненими позивачці моральними стражданнями.

Також суд погоджується, що відповідач філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не є юридичною особою, тому є неналежним відповідачем у справі. А спричинена позивачці шкода повинна відшкодовуватись відповідачем, АТ «Українська залізниця».

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача АТ «Українська залізниця» в рахунок держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211.20 грн., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». І судом ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( юридична адреса: 03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , 100000.00 (сто тисяч) грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства "Українська залізниця» ( юридична адреса: 03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір в рахунок держави в сумі 1211грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13.02.2025 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 24.02.2025 року

Дата набрання законної сили: 18.03.2025 року