Рішення

від 20.02.2025 по справі 940/496/24

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.02.2025 Провадження по справі № 2/940/21/25

Справа № 940/496/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.

з участю адвокатів Петрунька І.В., Гапеки Т.В.,

Пархети А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справуза позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до товариства з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва Олена Анатоліївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно,

встановив:

07.05.2024 року ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними договори купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року, посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою Оленою Анатоліївною, та скасувати записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 47884754 та № 47884885 від 16.09.2022 року.

В обґрунтуванняпозовних вимогвказує,що укладенийміж товариствомз обмеженоювідповідальністю «КотлоенергосервісМ.Ю.В.»та ОСОБА_1 договір купівлі-продажунежитлового приміщення ковбасногоцеху,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею376,7кв.м.,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 2023067332246,що знаходитьсяна земельнійділянці площею0,5436га,призначеній длярозміщення таексплуатації основних,підсобних ідопоміжних будівельта спорудпідприємств переробної,машинобудівної таіншої промисловості,кадастровий номер3224610100:07:008:0017,№ 980від 16.09.2022року,та укладенийміж товариствомз обмеженоювідповідальністю «КотлоенергосервісМ.Ю.В.»та ОСОБА_1 договір купівлі-продажугаражу зіскладськими приміщеннями,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею896кв.м.,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 2023055532246,що знаходитьсяна земельнійділянці площею0,595га,призначеній длярозміщення таексплуатації основних,підсобних ідопоміжних будівельта спорудпідприємств переробної,машинобудівної таіншої промисловості,кадастровий номер3224610100:07:008:0016,№ 981від 16.09.2022року,на підставіяких правовласності навищевказане нерухомемайно 16.09.2022року приватнимнотаріусом Білоцерківськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ВасалатьєвоюОленою Анатоліївноюзареєстровано за ОСОБА_1 , є фіктивними в розумінністатті 234 Цивільного кодексу України, а саме такими, що направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника з метою ухилення від виконання зобов`язання зі сплати вартості необлікованої електричної енергії. Позивач вважає, що дані договори були вчинені після складення акту про порушення № КО43093 від 28.07.2022 року, згідно якого працівники ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на об`єкті ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» зафіксували самовільне підключення струмоприймачів до електрочної мережі ОСР шляхом без облікового приєдання до проводів повітряної лінії Л-Гаражі від КТП-258, тобто пісдя виникнення спору між «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», а тому є ознаки, що кваліфікують такі правочини як фраудаторні (позовна заява т. 1 а.с. 1-16).

11.06.2024 року представником відповідача ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» адвокатом Гапекою Т.В. надано відзив на позовну заяву, в якому остання позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що складення акту про порушення ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» № КО43093 від 28.07.2022 року не свідчить про виникнення боргових зобов`язань у ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», а тому укладені договори купівлі-продажу не можуть бути розцінені як фраудаторні, останні є реальними та вчиненими з метою настання правових наслідків набуття права власності на майно ОСОБА_1 , у власності якого воно і перебуває на даний час (т.1 а.с. 192-199).

17.06.2024 року представником позивача адвокатом Петруньком І.В. надано відповідь на відзив, в якому останній вказує, що обов`язок сплати ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» вартості необлікованої електрочної енергії виник саме з моменту виявлення такого порушення, зафіксованого актом, тобто з 28.07.2022 року. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2023 року встановлено період нарахування необлікованої електричної енергії з 29.07.2021 року по 28.07.2022 року, а тому ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» достеменно усвідомлювало про настання відповідальності за вказане правопорушення, з огляду на що його дії з відчуження нерухомого майна є недобросовісними. Крім того, ціна договорів купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року 33644,93 грн.за гараж зі складськими приміщеннями площею 896 кв.м. та 20186,95 грн. за ковбасний цех площею 376,7 кв.м. є явно заниженою (т. 1 а.с. 207-216).

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» адвокат Петруньок І.В. позовні вимоги пітримав, суду пояснив, що договори купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 , є фраудаторними договорами, оскільки укладені з метою уникнення сплати ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» вартості необлікованої електричної енергії. Ціна даних договорів є значно заниженою та факт їх оплати відповідачами не підтверджено.

Представник відповідача відповідача ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» адвокат Гапека Т.В. позовних вимог не визнала, суду пояснила, що договори купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 , є реальними, оплатними, такими, що створюють правові наслідки та не порушують прав позивача. В даному випадку відповідачі не повинні доводити оплатність договору це не ґрунтується на законі. Позивач же, в свою чергу, не спростував належними доказами презумпцію дійсності правочинів, а свій позов обґрунтовує обставинами, встановленими іншою справою.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пархета А.В. позовних вимог не визнали, вказавши що сторони укладених договорів діяли добросовісно, а представник позивача не вказав ознак фраудаторності даних договорів, визначених Верховним Судом у своїх постановах.

Крім того, ОСОБА_1 суду пояснив, що придбав вищевказані приміщення для СТО, кошти за домовленістю сторін сплатив представнику ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» готівкою відразу після візиту до нотаріуса. Після цього він розпочав робити ремонт цих приміщень, для чого найняв двох робітників. Так, він викопав криницю, зробив туалет, провів електрику та воду, зробив заливку. За 2022 та 2023 роки він сплатив по 56 тисяч гривень податку за землю.

Третя особа приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва О.А. в судове засідання не прибула, до суду надала пояснення по суті спору, в якому вказує, що вона, як нотаріус, під час посвідчення оскаржуваних договорів встановила дієздатність фізичної особи ОСОБА_1 та правоздатність і дієздатність юридичної особи ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», повноваження його представника, а також волевиявлення та дійсні наміри сторін на вчинення правочинів. Нею перевірено відсутність обтяження нерухомого майна, відсутність податкової застави, заборони відчуження та арешту, а також відсутність відомостей щодо ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» у Єдиному реєстрі боржників. Ціна продажу визначена сторонами за домовленістю. Продавець та покупець у її присутності стверджували, що їх волевиявлення є вільним, вони однаково розуміють значення та умови цих договорів, їх правові наслідки, договори спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними та не мають характеру фіктивних чи удаваних правочинів. Просить справу розглядати за її відсутності, вирішення спору покладає на розсуд суду (т. 1 а.с. 88).

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що восени 2022 року працював у ОСОБА_1 вільнонайманим працівником та допомагав йому ремонтувати колишній ковбасний цех в м. Тетієві. Вони зробили заливку підлоги, викопали каналізацію, криницю, зробили утеплення. Розраховувався з ним сам ОСОБА_1 готівкою.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що в період 2021-2022 років, а саме до початку війни, працював у ОСОБА_1 найманим працівником, вони ремонтували об`єкт біля комбікормового заводу. Розраховувався з ним ОСОБА_1 . В чиїй власності був даний об`єкт він не знає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що 16.09.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» в особі директора ОСОБА_4 (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 980.

За цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити нежитлове приміщення ковбасний цех, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 376,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2023067332246, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,5436 га, призначеній для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 3224610100:07:008:0017 (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, за домовленістю сторін продаж предмету договору вчиняється за 20186,95 грн. Зазначена ціна відповідає волевиявленню учасників цього правочину, є остаточною і змінам після його укладення не підлягає.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.». (т. 1 а.с. 115-116).

На підставі даного договору приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А. 16.09.2022 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості нежитлове приміщення, ковбасний цех, загальною площею 376,7 кв..м., номер запису про речову право 47884754, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 373333732 від 08.04.2024 року (т. 1 а.с. 32-33).

16.09.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» в особі директора ОСОБА_4 (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу гаража зі складськими приміщеннями, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 981.

За цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити гараж зі складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 896 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2023055532246, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,595 га, призначеній для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 3224610100:07:008:0016 (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, за домовленістю сторін продаж предмету договору вчиняється за 33644,93 грн. Зазначена ціна відповідає волевиявленню учасників цього правочину, є остаточною і змінам після його укладення не підлягає.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.». (т. 1 а.с. 89-91).

На підставі даного договору приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А. 16.09.2022 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості гараж зі складськими приміщеннями, загальною площею 896 кв..м., номер запису про речову право 47884885, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 373333677 від 08.04.2024 року (т. 1 а.с. 30-31).

Поряд з цим, позивач зазначає, що 25.10.2023 року рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1347/23 з товариства з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» на користь приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» стягнено 2277279 (два мільйони двісті сімдесят сім тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн 96 коп.вартості необлікованої електричної енергії,17407 (сімнадцять тисяч чотириста сім) грн. 15 коп3 % річних,31993 (тридцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто три) грн. 51 копінфляційних нарахувань та34900 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот) грн. 21 копсудового збору, 13.03.2024 року Господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення (т. 1 а.с. 20-25, 28).

На підставі даного наказу постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О.А. 22.03.2024 року відкрито виконавче провадження № 74540057 (т. 1 а.с. 29).

За твердженнями позивача, заборгованість за вказаним вище рішенням суду до цього часу залишається непогашеною ні в добровільному порядку, ні в примусовому.

Позивач зазначає, що в ході примусового виконання судового рішення приватним виконавцем майна боржника, грошових коштів та інших активів, на які можна було б звернути стягнення, не виявлено.

Натомість виявлено, що за ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» було зареєстровано нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення ковбасний цех, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 376,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2023067332246, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,5436 га, призначеній для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 3224610100:07:008:0017, та гараж зі складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 896 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2023055532246, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,595 га, призначеній для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 3224610100:07:008:0016, яке 16.09.2022 року було відчужено ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу.

За твердженнями позивача, ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» відчужило належне йому майно на користь ОСОБА_1 після проведеної технічної перевірки та складання акту про порушення № КО43093 від 28.07.2022 року, згідно якого працівники ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на об`єкті ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» зафіксували самовільне підключення струмоприймачів до електрочної мережі ОСР шляхом без облікового приєдання до проводів повітряної лінії Л-Гаражі від КТП-258 (т. 1 а.с. 18), тобто після виникнення спору між «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та за значно заниженою ціною.

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вважає такі договори фраудаторними, що вчинені на шкоду кредитору.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересуце закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Статтею 16Цивільного кодексуУкраїни визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другоїстатті 16 Цивільного кодексу України).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів застаттею 16 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені устатті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені устатті 215 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, то заперечувати його дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом, може як одна із сторін правочину, так і інша заінтересована особа (частина третястатті 215 ЦК України).

Щодо підстав недійсності правочину, суд зазначає, щооднією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно достатті 234 Цивільного кодексу Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц вказала, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18 зроблено висновок, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 372/3733/22 зазначено, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особистягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути були різними. У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:

- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);

- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228ЦК України).

Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Проте, перевіряючи та оцінюючи доводи сторони позивача, суд вважає, що останнім не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх позовних вимог, з огляду на таке.

Щодо моменту укладення договорів.

Так,вважаючи договори купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 , посвідчені приватнимнотаріусом Білоцерківськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ВасалатьєвоюОленою Анатоліївною,фраудаторними,позивач посилаєтьсяна те,що їхметою булозменшення активівТОВ «КотлоенергосервісМ.Ю.В.»після виявленняПАТ «ДТЕККиївські регіональніелектромережі» порушенняна об`єктіТОВ «КотлоенергосервісМ.Ю.В.»,а самесамовільного підключенняструмоприймачів доелектрочної мережі,та складанняакту пропорушення №КО43093від 28.07.2022року,згідно якого у ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» перед позивачем виник обов`язок з оплати за необліковану електричну енергію.

Проте, як вбачаєтьсяз матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, на час укладення даних договорів у ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» не було жодних зобов`язань перед ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Так, як вбачається із самого акту про порушення № КО43093 від 28.07.2022 року, представником ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» факт несанкціонованого споживання електроенергії підприємством повністю заперечувався. Із протоколом № 162 засідання комісії по розгляду акту № КО43093 від 28.07.2022 року про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії від 26.09.2022 року, яким встановлено нарахування обсягу не облікованої електричної енергії, представник ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» був не згоден.

Позивач же звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» про стягнення 2326680,62 грн. боргу лише у 2023 році, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у даній справі відкрито 08.05.2023 року. 25.10.2023 року рішенням Господарського суду Київської області ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» на користь ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» стягнуто 2277279,96 грн. вартості не облікованої електричної енергії, 17407,15 грн. 3% річних, 31993,51 грн. інфляційних нарахувань та 34900,21 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 06.03.2024 року.

Таким чином, обов`язку ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» сплатити борг на користь ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» станом на час укладення оспорюваних правочинів не існувало.

Крім того, станом на час укладення договорів купівлі-продажу нежитлове приміщення ковбаснийцех,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,та гаражзі складськимиприміщеннями,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , під будь-яким обтяженням не перебували, як то застава, арешт тощо.

Щодо контрагенту, з яким боржником вчинено оспорювані договори, то в судовому засіданні встановлено, що договори купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 , який не є ні родичем засновника чи представника боржника, ні іншою, пов`язаною з ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» особою.

Щодо ціни оспорюваних правочинів, то як вбачається із копій самих договорів купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року (п. 2.1, п.2.2 договорів), ціна за продаж предметів договорів встановлена за домовленістю сторін відповідно за 20186,95 грн. та 33644,93 грн., що згідно довідок ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» № 1 та № 2 від 15.09.2022 року відповідає балансовій вартості вказаного нерухомого майна. Зазначена ціна відповідає волевиявленню учасників цих правочинів, є остаточною і змінам після їх укладення не підлягає. Вказані суми є ціною договорів, яка сплачується покупцем продавцеві до підписання цього договору.

Згідно зіст. 3 Цивільного кодексу Українисвобода договору є загальною засадою цивільного законодавства.

Свобода договору закріплена устаттях 6і627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору є одним з основних принципів цивільного права, який дозволяє сторонам самостійно встановлювати умови своїх угод на основі взаємної згоди.

Між ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо ціни оспорюваних договорів та порядку їх оплати, що підтвердила також нотаріус у своєму письмовому поясненні, із пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він сплатив директору ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» суму за купівлю предметів договорів готівкою відразу після їх укладення, а тому, беручи до уваги те, що законом не передбачено обов`язкового підтвердження оплати договору, в даному випадку, ціна договорів не може бути обставиною, що дозволяє кваліфікувати оплатні правочини як фраудаторні.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що договори купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року, укладені між ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 , є реальними та вчиненими з метою настання правових наслідків набуття права власності на майно ОСОБА_1 , у власності якого воно і перебуває, що підтверджується, зокрема, копіями податкових повідомлень-рішень від 12.10.2023 року про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, якими нараховано податок на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 4, 5), який 06.02.2024 року оплатив саме ОСОБА_1 , що підтверджується копіями квитанцій ПриватБанку (т. 2 а.с. 6).

На переконання суду, в даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони договорів купівлі-продажу № 980та №981від 16.09.2022року «вживали право на зло» з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», що, у свою чергу, зумовило для позивача настання негативних наслідків.

Навіть у ситуації, що склалася, позивачем не доведено і сам факт настання для нього негативних наслідків у вигляді неможливості виконання судового рішення про стягнення на його користь грошових коштів через відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна з огляду на те, що на теперішній час рішення суду про стягнення з відповідача ТОВ «КотлоенергосервісМ.Ю.В.» перебуває на примусовому виконанні, під час якого згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно і кошти боржника, адже, як вбачається із наданого суду витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с.с 201), ТОВ «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» має статутний капітал в розмірі 750000 гривень, не перебуває в стані припинення чи банкрутства, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Отже, твердження позивача, що оспорювані правочини мають всі ознаки фраудаторності, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки спірні правочини вчинено до настання у відповідача ТОВ «КотлоенергосервісМ.Ю.В.» зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, а позивачем не доведено умисел обох сторін спірних договорів на приховування яких-небудь інших намірів таких правочинів в момент їх вчинення, ніж ті, що визначені умовами спірних договорів.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнаня недійсними договорів купівлі-продажу № 980 та № 981 від 16.09.2022 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.» та ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою Оленою Анатоліївною.

Оскільки суд встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу, суд вважає, що похідні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення ковбасний цех, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 47884754,та гаражзі складськимиприміщеннями,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 47884885, також задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно дост.264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд понесені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українизалишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 81, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до товариства з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва Олена Анатоліївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 24.02.2025 року.

Суддя: Т.П.Косович