Рішення

від 05.02.2025 по справі 389/1617/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.02.2025

Провадження №2/389/390/24

ЄУН 389/1617/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Нельги М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 1184000 у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що він з 13.08.2004 є фізичною особою підприємцем, основним видом його діяльності є вирощування сільськогосподарських культур. З даною метою він використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані в користування на умовах оренди, в тому числі з кадастровими номерами 3522287400:02:000:9015 та 3522287400:02:000:9016. З приводу вказаних земельних ділянок господарським судом Кіровоградської області розглядалися справи про поновлення договорів оренди за позовами ОСОБА_2 , при цьому відповідними ухвалами суду вжито заходів забезпечення позову і зокрема заборонено державним кадастровим реєстраторам здійснювати реєстрацію припинення права оренди зазначених земельних ділянок за позивачем, та інші дії, які можуть стати перешкодою для користування ОСОБА_2 земельними ділянками.

25.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021120000000033 на підставі рапорту прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури Ю.Стаха внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

У відповідному витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначається, що склад названого кримінального правопорушення вбачається в тому, що нібито позивач як фізична особа-підприємець за попередньою змовою з невстановленими особами самовільно зайняв дві земельні ділянки на території Суботцівської територіальної громади, чим завдав значної шкоди її законному власнику. Потерпілим від правопорушення у витязі зазначено Суботцівську селищну раду. В рамках даного кримінального правопорушення слідчими ГУ НП в Кіровоградській області спрямовано на розгляд слідчих суддів низку клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, про арешт сільськогосподарської техніки та врожаю, земельних ділянок із забороною їх використання, у задоволенні яких було відмовлено.

03.08.2021 дізнавачем сектору дізнання складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та вручено ОСОБА_2

18.08.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене складанням обвинувального акту, який спрямовано на розгляд до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області. Судовий розгляд кримінального провадження тривав до 2024 року.

За цейчас бувзавершений ірозгляд названихвище господарськихсправ запозовами ОСОБА_2 про визнаннядоговорів орендиземлі поновленимина новийстрок.Визнано незаконноювідмову Головногоуправління Держгеокадаструу Кіровоградськійобласті упоновленні договоріворенди цихземельних діляноквід 21.10.2009,визнано договориоренди цихземельних ділянокпоновленими строкомна сімроків,а самез 21.10.2019по 21.10.2026,та визнаноукладеними міжГоловним управліннямДержгеокадастру уКіровоградській областіта позивачемвідповідні додатковіугоди доцих договорів.Таким чином, рішення судів чітко підтвердили правову позицію позивача у даному кримінальному провадженні - усі його дії щодо користування названим вище земельними ділянками були абсолютно законними, а тому в його діях відсутній склад будь-якого кримінального правопорушення.

02.02.2024 прокурором Нельгою М.О. за погодженням з керівником Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Д. Прокопчуком змінено обвинувальний акт в порядку ст. 338 КПК України та викладено зміст обвинувачення у новій редакції, а саме формально змінено кваліфікацію діяння з ч. 1 ст. 197-1 КК України на ст. 356 КК України, що є кримінальним правопорушенням приватного обвинувачення. В такий спосіб прокурор переклав підтримання обвинувачення на потерпілого.

Після зміни обвинувачення представник потерпілого в судовому засіданні від підтримання обвинувачення відмовився, причому у як в новій редакцій, так і в первісній. Через відмову потерпілого від обвинувачення ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.04.2024 р. кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Такі дії прокурора та представника потерпілого об`єктивно перешкодили суду ухвалити у кримінальному провадженні відносно позивача виправдувальний вирок.

Фактично кримінальне переслідування відносно позивача з боку органів прокуратури та Національної поліції тривало більше трьох років, а саме з 25.02.2021 по 01.04.2024, з яких впродовж періоду з 03.08.2021 по 01.04.2024 він мав процесуальний статус підозрюваного та обвинуваченого. Закриття кримінального провадження довело, що склад кримінального правопорушення в діях позивача був відсутній. Законність його дій підтвердили також і суди господарської юрисдикції.

Вважає, що органи прокуратури та Національної поліції об`єктивно не могли не знати, що підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності немає. Проте, незважаючи на це, переслідуючи власну корисну мету у вигляді штучного створення показників ефективності своєї діяльності, притягнути невинуватого до кримінальної відповідальності.

Описаними незаконним діями та рішеннями органів прокуратури та Національної поліції позивачеві завдано значної моральної шкоди, яка полягає в тому, що він зазнав душевних страждань внаслідок тривалого незаконного порушення його Конституційних прав людини та громадянина, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, що призвело до необхідності прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Зокрема протягом майже двох з половиною років він змушений був підлаштовувати своє життя під визначений спочатку дізнавачем та прокурором графік слідчих та процесуальних дій, - а потім - під встановлений судом графік судових засідань. Він перебував під постійним стресом через те, що не був впевнений в тому, що зможе продовжувати займатися тією підприємницькою діяльність, якою займався завжди, оскільки з боку органу дізнання за підтримки прокуратури чинилося активне втручання в мою діяльністю, систематичне перешкоджання їй. Йому було дуже соромно через те, що його друзі, родичі, знайомі та сусіди вважали його поганою людиною через те, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Розмір завданої моральної шкоди розрахував виходячи з розміру мінімальної заробітної подати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідач державна казначейська служба України надала відзив на позов, в якому заперечила проти позовних вимог. Вказав, що участь у справі органів Казначейства зумовлена лише особливостями бюджетного законодавства. Органи Казначейства не уособлюють державу, як власника відповідних коштів, і виступають у даних судових справах не як юридичні особи, які самостійно несуть відповідальність за власними зобов`язаннями, а як органи уповноважені державою провести відповідні перерахування за рахунок бюджетні коштів. Державна казначейськаслужба Україниможе бутипритягнута якспіввідповідач всправах провідшкодування моральноїшкоди разоміз органомдержавної владияким булозаподіяно шкодуі прицьому шкодавідшкодовується державою.

Тому у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем ДКС України або її територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.

Також вказав, що у позивача відсутні правові підстави для відшкодування шкоди за законом. З оглядуна нормистатті 2Закону,закриття кримінальногопровадження узв`язку відмовоюсторони потерпілоговід обвинуваченняне єреабілітуючою обставиною,та недає праваПозивачу навідшкодування моральноїшкоди.Крім того,Позивач,обґрунтовуючи розмірсуми стягненняморальної шкоди,не надавжодних доказіввстановлення вдіях відповідальнихосіб фактувстановлення незаконнихпроцесуальних дій. Такожвідповідач зазначивпро відсутність належних доказів завдання моральних страждань, оскільки вони ґрунтуються лише на суб`єктивних твердженнях Позивача не підтверджених належними доказами, що є лише суб`єктивними припущеннями та не можуть братися судом до уваги. Також позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди та критеріїв з яких він виходив визначаючи розмір шкоди.

Відповідач Кіровоградська обласна прокуратура також надала відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. Чинним законодавствомчітко визначенопорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшукову діяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду,у томучислі йвідшкодування моральноїшкоди,і правона такевідшкодування виникаєв силупрямої вказівкизакону,а самест.1176ЦК Українита ст.2Закону.Перелік підстав,за наявностіяких виникаєправо навідшкодування моральноїта матеріальноїшкоди відповіднодо вимогчинного законодавства, євичерпним.Такими підставамє відсутністьподії кримінальногоправопорушення,відсутність удіянні складукримінального правопорушення,а такожне встановленнядостатніх доказівдля доведеннявинуватості особив судітавичерпання можливості їх отримати.

Право навідшкодування шкодиу громадянина,який бувнезаконно засудженийсудом,виникає увипадку повноїйого реабілітації,а закриття кримінального провадження у зв`язку відмовою потерпілого від обвинувачення не є реабілітуючою підставою та не виправдовує особу, яка вчинила діяння, а тому не є підставою для відшкодування моральної шкоди за вказаним Законом.

Таким чином, указана у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься, таке закриття кримінального провадження саме по собі не свідчить про незаконність усіх дій органу досудового розслідування, вчинених у його межах.

Сам пособі факт наявностіповідомлення пропідозру позивачевіу вчиненнікримінального правопорушення,застосування запобіжнихзаходів таінших заходівзабезпечення кримінальногопровадження, не дають законних підстав длявідшкодування моральноїшкоди, оскільки такідії повинні бути ще йвизнані судомнезаконними (матеріалисправи немістять жодного належного доказунезаконності дійорганів досудовогорозслідування при повідомлені пропідозру;застосуванні заходівзабезпечення кримінально провадження; перебування під слідством та судом).

Крім того,позивач проситьвідшкодувати моральнушкоду всумі 1184000гривень.Розмір відшкодуванняморальної шкодивходить допредмета доказуванняв цивільномупроцесі.Це означає,що позивачповинен надатидокази,які підтверджують не лише наявність самої моральної шкоди, але й обґрунтування обсягу компенсації, який він вважає відповідним за таку шкоду. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, які б свідчили про реальний факт заподіяння моральної шкоди з чітким підтвердженням існування всіх її елементів. Більше того, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки органів прокуратури під час здійснення процесуальних дій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову та просить їх задовольнити.

Представник Кіровоградської обласної прокуратури в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.

Інший відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 21.10.2009 між Знам`янською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець), в особі голови районної державної адміністрації Іващука Анатолія Олексійовича, діючого на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та частини 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - Орендар), діючим на підставі свідоцтва про реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_1 від 13.11.2004 року, уклали Договір оренди землі від 21.10.2009 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Трепівської сільської ради. Підставою для укладання даного Договору є розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 14 січня 2009 року №12-р, 27 серпня 2009 року №410-р. Пунктом 2. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка із кадастровим номером 3522287400:02:000:9015 загальною площею 103,45 га ріллі, за рахунок земель запасу Трепівської сільської ради із загальної площі 132,26 га відповідно до розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 14 січня 2009 року №12-р. У п. 8. Договору сторони погодили, що Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Також, 21.10.2009 між Знам`янською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - Орендар) укладено Договір оренди землі від 21.10.2009 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Трепівської сільської ради. Підставою для укладання даного Договору є розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 14 січня 2009 року №12-р, 27 серпня 2009 року №410-р. Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка із кадастровим номером 3522287400:02:000:9016 загальною площею 28,81 га, в тому числі: ріллі - 13,00 га, пасовищ - 15,81 га, за рахунок земель запасу Трепівської сільської ради із загальної площі 132,26 га відповідно до розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 14 січня 2009 року №12-р. У п. 8 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За результатами розгляду заяви Суботцівського сільського голови щодо самовільного зайняття ОСОБА_3 земельних ділянок площею 103,4 га та 28,8 га, розташованих на території Суботцівської територіальної громади Знам`янського району, обласною прокуратурою 25.02.2021 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021120000000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування слідчим 27.07.2021 склад злочину з ч. 2 ст. 197-1 КК України перекваліфіковано на ч. 1 ст. 197-1 КК України. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельних ділянок площею 103,4 га та 28,8 га, проведеної ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, встановлено самовільне використання ФОП « ОСОБА_4 », без правовстановлюючих документів, вказаних земельних ділянок, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 116, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, встановлено розмір заподіяної шкоди в сумі 472665,08 гривень.

03.08.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та за результатами досудового розслідування обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 19.08.2021 скеровано до суду.

Під чассудового розглядуобвинувального актувідносно ОСОБА_6 встановлено новіфактичні обставиникримінального правопорушення,та прокурором,з урахуваннямвимог ст.338КПК України, 02.02.2024 змінено обвинувачення ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 197-1 КК України на ст. 356 КК України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.06.2022 визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі від 21.10.2009 року, укладеного між Знам`янською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , зареєстрованого у Знам`янському міськрайонному відділі КРФ "ДП ЦДЗК" від 21.10.2009 року за №040937100075, в редакції відповідно до рішення. Строк дії договору визначений з 21.10.2019 по 21.10.2026 на сім років.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2022 визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадстру у Кіровоградській області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі від 21.10.2009, укладеного між Знам`янською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , зареєстрованого у Знам`янському міськрайонному відділі КРФ ДП "ЦДЗК" від 21.10.2009 за №040937100074. Строк дії договору визначений з 21.10.2019 по 21.10.2026 на сім років.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 01.04.2024 прийнято відмову представника потерпілого Борідченка A.B. від пред`явленого обвинувачення стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та закрите кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на судовий захист закріплено у ст. 4 ЦПК України як право на звернення до суду за захистом, згідно з яким кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Єдиним таким законом є Закон № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі і на осіб, кримінальне провадження відносно яких закрите.

Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 4 даного Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому Державна казначейська служба України також є відповідачем за даною справою.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.

Враховуючи роз`яснення п. 3, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій чи бездіяльності, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

У статті 1 цього Закону наведено перелік підстав, за наявності яких фізичній особі може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зі статтею 2 згаданого Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст. 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України та п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для відшкодування шкоди в порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» необхідно встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода.

Незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має підтверджуватися постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, або не встановленням достатніх доказів для доведення вини особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Судом встановлено, що позивача не було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з реабілітуючими обставинами. Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської обалсті від 01 квітня 2024 року кримінальне провадження за ст. 356 КК України стосовно ОСОБА_2 закрите у зв`язку з відмовою представника потерпілого від обвивання в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. За таких обставин у позивача не винило права на відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні підстави визначені Законом для такого відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст.26 КПКУкраїни кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого, а відмова останнього від обвинувачення у випадках, передбачених цим Кодексом, є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження.

Так, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, як свідчить зміст глави 36 КПК України, має особливість стосовно початку такого провадження та його завершення. Жодних інших особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ані главою 36 КПК України, ані іншими положеннями КПК України не передбачено. Тобто, після того, як кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, що міститься у переліку таких правопорушень у ст. 477 КПК України, задіюється державно-владний ресурс органів досудового розслідування та прокуратури, який слугує подальшою рушійною силою здійснення досудового розслідування та підтримання обвинувачення під час судового розгляду.

Таким чином, визначений КПК України процесуальний порядок здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за своєю правовою природою є приватно-публічним різновидом кримінального провадження і його варто розглядати як диференціацію форми такого провадження у межах загальної його форми, врегульованої КПК України.

Закон не покладає на потерпілого обов`язку встановлення обставин кримінального правопорушення та його кваліфікації. Зазначене є винятковою компетенцією органів досудового розслідування, державного обвинувачення і суду.

За нормами чинного КПК України особливістю такого кримінального провадження є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного: провадження розпочинається лише за заявою потерпілого, відмова якого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття справи (крім кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

В іншій частині, в тому числі щодо кола осіб, уповноважених вносити відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення, процедури збирання доказів, пред`явлення обвинувачення в обвинувальному акті та підтримання його прокурором у суді, нормами цього Кодексу особливостей не встановлено.

Зміст частини першої статті 477 КПК України у системному зв`язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК України. Оскільки потерпілий не зобов`язаний юридично оцінювати вчинені щодо нього протиправні дії, то подану ним до правоохоронних органів заяву про злочин без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією варто вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.

У розумінні наведених положень кримінального процесуального закону під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься у частині першій статті 477 КПК України, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави у кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.

Отже, положення ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в яких міститься вичерпний перелік підстав для здійснення відшкодування шкоди, завданої діями вказаних органів, не передбачають відшкодування у випадку закриття кримінального провадження у звязку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Судовий збір віднести на користь держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Державна казначейська служба України, місце знаходження м. Київ вул.Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач Кіровоградська обласна прокуратура місце знаходження м. Кропивницький проспект Європейський,4, код ЄДРПОУ 02910025.

Повний текст рішення складений 24.02.2025.

Суддя В.В. Український