Рішення

від 14.02.2025 по справі 752/24791/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/24791/23

Провадження № 2/752/799/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Кавальської К.О.,Тертій К.Б.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача- Тищенка А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватого акціонерного товариства «Агенство по рефінансуванню житлових кредитів» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 3 954 735, 91 грн. заборгованості, з яких:

- 271 095, 24 грн. заробітної плати за липень 2024 року;

- 1 338 640, 67 грн. компенсації за невикористані відпустки;

- 335 000, 00 грн. вихідної допомоги при звільненні;

- 2 010 000, 00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилаєтся в позові на те, що з 06 березня 2012 року до 31 липня 2023 року перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «АРЖК» на посаді члена Правління товариства.

06 березня 2012 року між нею та відповідачем був укладений трудовий договір ( контракт ) строком на 5 років, який в подальшому додатковими угодами № 1 від 15 лютого 2017 року та № 2 від 15 лютого 2022 року продовжено до 06 березня 2027 року.

Відповідно до п.4.1 контракту їй встановлено посадовий оклад у розмірі 55 000,00 грн., який у подальшому, при зміні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, розмір її посадового окладу, як керівника, переглядається та встановлюється у сумі, кратній 50 розмірам мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України.

З 01 січня 2017 року заробітна плата їй виплачувалася не в повному обсязі, внаслідок чого на момент звільнення утворилася заборгованість.

Наказом від 31 липня 2023 року вона була звільнена з роботи і при звільненні їй був виданий розрахунковий лист, відповідно до якого їй до виплати було нараховано:

-134 200, 00 грн. посадового окладу;

-523 123, 92 грн. компенсації за 123 дні невикористаної відпуски;

-134 200, 00 грн. вхідної допомоги при звільненні;

-1 008 78, 74 грн. боргу.

При цьому було зазначено, що в день звільнення їй було виплачено 1 540 476, 66 грн., що не відповідає дійсності, оскільки будь-яких коштів при звільненні вона не отримувала.

Крім того, вона не згодна з проведеним розрахунком сум при звільненні, оскільки її посадовий оклад, і, відповідно, розмір заборгованості порахований невірно, як і інші складові розрахунку при звільненні.

Зазначає, що ще до звільнення з роботи вона звернулася до товариства з заявою кредитора, а саме щодо заборгованості по заробітній платі з 01 січня 2017 року і до моменту звільнення.

На вказану заяву їй була надана відповідь, якою її вимоги заперечувалися, що змусило її звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за період часу з 01січня 2017 року до 30 червня 2023 року.

В порушення вимог ст. ст.47 та 116 КЗпП України розрахунок при звільненні з роботи з нею проведений не був.

З 01 серпня 2023 року до 04 серпня 2023 року здійснювалася виплата пені на її рахунки, про що було зазначено в призначенні платежу.

04 серпня 2023 року до банку було надіслано платіжну інструкцію від 31 липня 2023 року про перерахування належних їй сум до виплати, які до неї не дійшли.

14 вересня 2023 року за її заявою Голосіївським УП ГУНП в м. Києві були внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, а саме за ч.1 ст.175 КК України.

Заперечуючи правильність нарахованих товариством сум, зазначає наступне.

Відповідно до розрахункового листа їй було нараховано в липні 2023 року заробітну плату в розмірі 134 200, 00 грн.

Однак, згідно контракту, розмір її посадового окладу становить 50 розмірів мінімальної заробітної плати, який станом на 01 січня 2023 року становив 6 700, 00 грн.

Таким чином, її заробітна плата становить 335 000, 00 грн. на місяць.

В липні 2023 року їй було нараховано 63 904, 76 грн. заробітної плати, виплачено 51 443, 33 грн., тобто заборгованість становить 271 09, 24 грн.

Компенсація за невикористані 123 дні відпустки, виходячи з її заробітної плати за умовами контракту, становить 1 338 640, 67 грн., що визнав відповідач у розрахунковому листі.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40 ЗпП України вихідна допомога при звільненні становить середньомісячний заробіток, тобто 335 000, 00 грн.

Крім того, в зв`язку з непроведенням з нею у порушення вимог ст.116 КЗпП України розрахунку в день звільнення, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2 010 000, 00 грн.

Виходячи з викладеного, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 27 листопада 2023 року і відповідно до ст.33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

13 лютого 2024 року представник відповідача подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що рішенням Загальних зборів акціонерів від 28 квітня 2023 року вирішено припинити ПрАТ «Агенство по рефінансуванню житлових кредитів» шляхом його ліквідації та припинити повноваження позивача, як члена Правління.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України 31 травня 2023 року позивач була письмово повідомлена про наступне вивільнення.

Наказом №05-К-ЛК від 31 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » позивач була звільнена за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що в порушення вимог ч.2 ст.233 КЗпП України позивач звернулася до суду з порушенням встановленого даною нормою закону 3-місячного строку з моменту отримання нею повідомлення про нараховані та виплачені їй при звільненні суми, а саме 27 листопада 2023 року, що є самостійною підставою для відмови в позові.

На виконання вимог ст.ст.47 та 116 КЗпП України в день звільнення позивача було сформовано платіжну інструкцію для здійснення розрахунку та надано позивачу письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми у вигляді розрахункових листів за червень та липень 2023 року.

Однак, фактине перерахування коштів було неможливо здійснити з наступних причин:

- обслуговуючим товаристо банком відповідно до Закону України «Про запобіганню та протидію легалізації(відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» було проведено перевірку та на підставі цього закону зупинено всі фінансові операції товариства, пов`язані з виплатою позивачу належних грошових коштів за платіжною інстукцією від 31 липня 2023 року;

- в подальшому належні позивачу грошові кошти були заарештовані судом як речові докази у кримінальному провадженні №42023102010000104 від 04 серпня 2023 року за кваліфікацією діянь, у тому числі позивача, за ч.4 ст.190 КК України, а також було заборонено здійснювати будь-які виплати на користь позивача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 жовня 2023 року ухвала слідчого судді залишена без змін.

Вказані обставини свідчать про відсутність у роботодавця умислу не здійснювати розрахунок з позивачем при звільненні.

З урахування цього вважає, що роботодавцем дотримано всіх визначених законом процедур при звільненні позивача.

Щодо розміру заробітної плати позивача вважає її посилання на посадовий оклад у вигляді 50 розмірів мінімальних заробітних плат безпідставним.

Зазначає, що рішенням Наглядової ради товариства від 01 березня 2012 року з позивачем був укладений контракт, яким їй був встановлений посадовий оклад у розмірі 55 000, 00 грн.

Відповідно до п.4.1 контракту у подальшому, при зміні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України, розмір її посадового окладу, як керівника, переглядається та встановлюється у сумі, кратній 50 розмірам мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України.

До 31 грудня 2016 року позивач отримувала заробітну плату в розмірі 50 розмірів мінімальних заробітних плат.

Однак, відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2017 року № 1774-VШ, який набрав чинність з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

З 01 січня 2017 року посадовий оклад та фактична заробітна плата позивача повинна нараховуватися в сумі, кратній 50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Листом Міністерства економіки від 19 вересня 2023 року №4707-0/50086-09 на звернення представника товариства було підтверджено правильність нарахування заробітної плати позивачу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Правомірність дій товариства щодо застосування даного Закону до позивача підтверджена також листом профільного комітету Верховної Ради від 20 вересня 2023 року № 04-30/10-2023/2063.

Таким чином вважає, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2017 року № 1774-VШ стосується усіх працівників, незалежно від посадового становища та має застосовуватися до всіх видів трудових відносин.

З урахуванням цього вважає, що заробітна плата позивачу за липень 2023 року була нарахована відповідно до вимог закону.

Звернув увагу на те, що незаконіть дій позивача з нарахування та виплати собі з січня 2017 року заробітної плати у більшому розмірі, ніж визначено законом, є предметом розгляду Господарського суду м.Києва про відшкодування збитків.

З урахуванням цього та розміру посадового окладу позивача, вихідна допомога при звільненні їй була нарахована в розмірі 134 200, 00 грн. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 684, 00 грн., який був встановлений з 01 січня 2023 року.

З урахуванням цих же обставин позивачу правильно нараховано компенсацію за 123 дні невикористаної відпустки в сумі 523 123, 92 грн., що відповідає п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Мінінстрів України №100 від 08 лютого 1995 року, а саме виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, тобто з липня 2022 року до липня 2023 року.

Вважає також необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначає, що підставою для відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є порушення строку розрахунку та вина власника.

Товариство виконало визначені законом дії, проведено нарахування сум до виплати, які не були виконані банком з незалежних від роботодавця причин.

З урахуванням цього, просить у позові відмовити.

( т.1. а.с.15 - 243 )

26 лютого 2024 року представник позивача подала відповідь на відзив.

Заперечила пропуск строку звернення до суду, зазначивши, що позов було подано 30 жовтня 2023 року.

Саме умислом відповідача вважає надсилання банку платіжної інструкції про виплату належних сум при звільненні лише 04 серпня 2023 року, що підтверджується сплатою ним пені на користь позивача.

Крім того, саме голова ліквідаційної комісії товариства Притупа ЮМ. подав заяву до банку для блокування нарахованих позивачу коштів суб`єктом фінансового моніторингу.

Вважає, що відсутність умислу не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення розрахунку.

Крім того, вина відповідача встановлена приписом Держпраці, а також виливає з дій відповідача: видачу розрахункового листа, формування платіжної інструкції, передання її до банку 04 серпня 2023 року, фінмоніторингом були зупинені операції по платіжних інструкціях лише двом працівникам та за особистою заявою голови ліквідаційної комісії.

Звернула увагу на те, що відповідно до п.п. 10.5.17 та 10.5.18 Статуту товариства в редакції 2012 року, призначення (обрання) та звільнення голови та членів Правління, а також встановлення розміру їх винагороди віднесено до виключної компетенції Наглядової ради товариства.

Зазначила, що відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається угодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.88 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовим особам товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовим або трудовими договорами (контрактами), укладеними з ними.

Звернула увагу, що відповідно до ст.98 КЗпП України оплата праці відповідно до вимог законів та інших нормативних актів стосується лише бюджетної сфери, в той час, коли жодним нормативним актом не врегульовано заробітної плати (винагороди) членів виконавчого органу ПрАТ.

Вважає, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2017 року № 1774-VШ не розповсюджується на правовідносини між сторонами, оскільки відповідно до даного закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, оскільки заробітна плати позивача, як члена правління, не встановлюється законами/нормативно-правовим актами, а встановлюється трудовим договором (контрактом), підписаним з Наглядовою радою ПрАТ «АРЖК».

ПрАТ «АРЖК» є акціонерним товариством, різновидом підприємницьких товариств, відповідно не є державним акціонерним товариством, оскільки 100% не належить державі, не фінансується з бюджету.

Таким чином, Закон № 1774-VШ, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, не може змінювати чи регулювати трудові відносини, які виникли між сторонами у 2012 році.

Це ж підтверджується експертним висновком №026-АНО/23 науково-правового дослідження експерта в галузі права, відповідно до якого положення Закону № 1774-VIII не застосовуються до правовідносин за трудовим договором (контрактом) між позивачем та ПрАТ «АРЖК».

Зазначає також, що трудовий договір (контракт) в частині розміру заробітної плати позивача не переглядався, змін до нього не вносилось, рішень Наглядовою радою щодо зміни заробітної плати не приймалось.

Повідомила, що заробітна плата позивачу з 2012 року і до кінця 2016 року нараховувалась та виплачувалась відповідно до умов контракут у 50 кратному розмірі мінімальної заробітної плати.

( т.2. а.с. 19 - 53; 113 - 126 )

19 березня 2024 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що належні позивачу кошти при звільненні не були їй виплачені з 31 липня до 04 серпня 2023 року у зв`язку із збоєм програмного забезпечення.

У зв`язку з цим, відповідно до ст.117 КЗпП України, позивачу було здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки за цей період часу.

Після направлення платіжної інструкції до банку вона не була виконана з незалежних від волі товариства, а саме в зв`язку з зупиненням фінмоніторингу фінансових операцій та накладення арешту на грошові кошти ухвалою слідчого судді, яка є діючою і на даний час.

Зазначає також, що 29 грудня 2016 року був виданий наказ № 09-ОД, яким був введений з 01 січня 2017 року новий штатний розпис, відповідно до якого заробітна плата позивача була встановлена в розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Таким чином вважає, що позивач та керівник товариства підтвердили своїми діями про врахування даного Закону при нарахуванні заробітної плати собі, як керівникам товариства.

Наказом № 07-ОД від 30 листопада 2017 року «Про мінімізацію витрат» було підтверджено нарахування заробітної плати позивачу з застосуванням показника прожиткового мінімуму.

Відповідно до штатних розписів товариства, затверджених керівником з 01 січня 2017 року і до 31 березня 2023 року для розрахунку посадових окладів голови Правління та члена Правління застосовувався показник прожиткового мінімуму.

Вважає, що продовження з позивачем терміну дії контракту, яким не переглядався розмір її заробітної плати, не є підставою для неврахування Закону № 1774-VIII, на підставі якого вносилися зміни до штатного розпису товариства.

( т. 4, а.с. 39 - 53 )

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

В подальшому, після наданих пояснень та заперечень, представники сторін у судове засідання 14 лютого 2025 року не з`явилися, подали заяви про розгляд справи в їх відсутності.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі викладеного та ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності представників сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода міжпрацівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 96 КЗпП Укаїни та ст. 6 Закону України « Про оплату праці`встановлено системи оплати праці.

Згідно з даною нормою закону системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів).

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Судом встановлено, що ПАТ «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» створено рішенням Установчих зборів, оформлених протоколом № 1 від 16 лютого 2012 року.

Засновниками ПАТ «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» є ПАТ «Державний ощадний банк України» (70,86 % частки у статутному капіталі), ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (9,71 % частки у статутному капіталі), ПАТ «Укргазбанк» (9,71 % частки у статутному капіталі), ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» (9,71 % частки у статутному капіталі).

27 жовтня 2017 року на підставі рішення позачергових Загальних зборів акціонерів змінено тип акціонерного товариства з Публічного акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство.

Рішенням Наглядової ради ПАТ «АРЖК» від 01 березня 2012 року позивача призначено членом правління строком на 5 років.

Наказом ПАТ «АРЖК» № 4-К від 06 березня 2012 року позивача прийнято на роботу на посаду заступника голови Правління (члена Правління) з 06 березня 2012 року з окладом згідно умов контракту.

06 березня 2012 року між позивачем та ПАТ «АРЖК» укладено трудовий договір (контракт).

Відповідно до п.1.1. контракту позивач, як керівник, зобов`язувалась забезпечувати виконання покладених на Правління товариства завдань та функцій, передбачених Статутом товариства, Положення про Правління товариства, іншими внутрішніми нормативними актами товариства, рішеннями Наглядової ради і Загальних зборів акціонерів товариства за контрактом.

Пунктом 4.1 контракту визначено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується та виплачується заробітна плата, надбавки, та додаткове матеріальне стимулювання в розмірі та на умовах, визначених внутрішніми нормативними актами щодо умов праці та матеріального стимулювання, затвердженого Наглядової радою.

Відповідно до п.4.1 контракту позивачу встановлюється посадовий оклад у розмірі 55 000,00 грн.

У подальшому, при зміні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України, розмір посадового окладу керівника переглядається та встановлюється в сумі, кратній 50 розмірам мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України.

Додатковою угодою №1 від 15 лютого 2017 року строк дії контракту продовжено до 06 березня 2022 року.

Додатковою угодою № 2 від 15 лютого 2022 року продовжено до 06 березня 2027 року.

( т.1, а.с. 12 - 40; т.2, а.с. 63 - 112 )

Рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «АРЖК» від 28 квітня 2023 року вирішено припинити ПрАТ «АРЖК» шляхом ліквідації.

Прийнято рішення про обрання ліквідаційної комісії ПрАТ «АРЖК», якій було передано повноваження щодо управління ПрАТ "АРЖК" та припинено в зв`язку з цим з 08 травня 2023 року повноваження голови Правління Волкова С.С., та ОСОБА_2 , як члена Правління (заступника голови Правління), а також членів Наглядової ради.

Обрано голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3 .

Наказом голови ліквідаційної комісії № 01-ОД-ЛК від 08 травня 2023 року затверджено та введено в дію з 08 травня 2023 року новий штатний розпис ПрАТ`АРЖК», відповідно до якого для обрання розміру посадового окдаду за контрактами голови Правління та члена Правління як розрахункова величина застосовуєтся прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, що встановлений законодавством України

У зв`язку з припиненням ПрАТ «АРЖК» 31 травня 2023 року позивачу було вручено повідомлення про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

( т.1. а.с. 60 - 61; т.4, а.с.218 -226 )

Наказом ПрАТ «АРЖК» № 05-К-ЛК від 31 липня 2023 року позивач була звільнена з займаної посади заступника голови Правліня (члена Правління ) у зв`язку з ліквідацією товариства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі ст. 44 КЗпП України вирішено виплатити вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку, грошову компенсацію за 123 дні невикористаної щорічної відпустки та здійснити остаточний розрахунок з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року у відповідності до вимог п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону україни від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, у розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян, передбачених її трудовим контрактом.

Наказом також було зобов`язано позивача надати письмові пояснення щодо виявлених ліквідаційною комісією порушень у період з 01 січня 2017 року до 07 травня 2023 року, а саме: щодо порушення правил нарахування голові та члену правління товариства заробітної плати в еквіваленті «мінімальної заробітної плати» та щодо порушення правил Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств та організацій від 30 листопада 1999 року № 291.

При цьому був також виданий розрахунковий лист за липень 2023 року, відповідно до якого до сплати позивачу нараховано 134 200, 00 грн. заробітної плати, 523 123, 92 грн. компенсації за невикористану відпустки та 134 200, 00 грн. вихідної допомоги.

( т.1, а.с. 102 - 105; 116 - 119 )

Щодо розміру нарахованих відповідачем сум до виплати суд виходить з наступного.

З 01 січня 2017 року набув чинності Закон України №1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст.96 КЗпП України та ст. 6 Закону України «Про оплату праці» була викладена в новій редакції, відповідно до яких тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: 1) мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; 2) міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів ( тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Пунктом 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів.

Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством.

До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, на виконання вимог Закону України № 1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», починаючи з 01 січня 2017 року ПрАТ «АРЖК» було зобов`язано при обчисленні місячної тарифної ставки застосовувати в якості розрахункової величини встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Наказом ПАТ «АРЖК» № 09-ОД від 29 грудня 2016 року «Про мінімізацію витрат» тимчасово, починаючи з першого кварталу 2017 року та до окремого рішення, для обліку нарахування та виплати заробітної плати голові правління та заступнику голови правління - члену правління вирішено застосовувати показник прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, розмір якого встановлено чинним законодавством України у відповідному періоду.

Заборгованість у вигляді різниці між розміром заробітної плати, передбаченим трудовими контрактами з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який розрахований на підставі показника мінімальної заробітної плати (60 та 50 мінімальних заробітних плат) та розміром заробітної плати з використанням прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб (60 та 50 прожиткового мінімумів громадян для працездатних осіб) у відповідних періодах обліковувати на позабалансовому рахунку 03 «Контрактні зобов`язання».

Нарахування та виплату (відображення на балансових рахунках шляхом перенесення з позабалансового рахунку 03 «Контрактні зобов`язання») заборгованості із заробітної плати Голови Правління - члена Правління, здійснювати згідно окремих наказів голови Правління.

Цим же наказом з 01 січня 2017 року затверджено та введено в дію штатний розпис.

Наказ був погоджений з позивачем, що підтверджується її підписом у наказі.

Відповідно до штатного розпису, який є додатком №1 до вказаного наказу, станом на 01 січня 2017 року посадовий оклад заступника голови Правління (члена Правління) становить 50 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Рішенням Правління ПрАТ «АРЖК» від 09 січня 2023 року відновлено нарахування заробітної плати керівництву ПАТ «АРЖК», встановленої трудовими контрактами, в тому числі позивачу.

З метою виконання даного рішення наказом голови Правління № 01-ОД від 09 січня 2023 року скасовано з 31 березня 2023 року дію наказів «Про порядок обліку заробітної плати» від 29 грудня 2016 року № 09-ОД та від 30 листопада 2017 року № 07-ОД.

Даний наказ також було погоджено з позивачем.

( т.2. а.с. 57 - 67 )

Оцінючи дані накази суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1, п. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції станом до 01 січня 2023 року), до виключної компетенції Наглядової ради належить затвердження умов контрактів, які укладаються з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди.

З даної норми закону випливає, що визначення умов праці та розмір посадового окладу позивача, як керівника, віднесено до виключної компетенції Наглядової ради.

Положенням про Правління ПАТ «АРЖК» та Статутами ПАТ «АРЖК»:

- в редакції 2012 року, затвердженого установчими зборами засновників ПАТ «АРЖК»;

- редакції 2013 року, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «АРЖК» від 02 квітня 2013 року;

- в редакції 2016 року, затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «АРЖК» від 17 червня 20216 року;

- в редакції 2017 року, затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «АРЖК» від 03 листопада 20217 року;

- в редакції 2020 року, затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів ПрАТ «АРЖК» від 18 березня 2020 року, передбачено, що органами управління товариства є Загальні збори, Наглядова рада та Правління товариства.

Відповідно до п.п. 11.9.6, 11.9.7, 11.9.8 п. 9 даних Статутів до компетенції голови Правління належить, в межах своєї компетенції, видавати накази, розпорядження, вказівки для працівників, встановлювати форми, системи та порядок оплати праці працівників товариства згідно вимог чинного законодавства України, затверджувати штатний розпис; визначати розмір посадових окладів всіх працівників, крім, тих, призначення та звільнення яких вимагає погодження Наглядової ради.

Підпунктами 10.5.16, 10.5.17, 10.5.18 п. 10 зазначених Статутів визначено, що саме до компетенції Наглядової ради належить призначення (обрання) та звільнення (припинення повноважень) голови та членів Правління, затвердження умов трудових договорів (контрактів), які укладаються з головою та членами Правління, затвердження змін та доповнень до цих договорів (контрактів), встановлення розміру їх винагороди.

( т.2. а.с. 68 - 112 )

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначення умов оплати праці членів Правління товариства було віднесено до виключної компетенції Наглядової ради.

Враховучи викладене, суд вважає, що як рішення Правління ПрАТ «АРЖК» від 09 січня 2023 року, так і наказ голови Правління № 01-ДО від 09 січня 2023 року на його виконання, погоджений з позивачем, якими відновлено нарахування заробітної плати керівництву ПАТ «АРЖК» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, суперечить як вимогам закону, так і Статутам товариства.

Таким чином, вони не можуть враховуватися судом при вирішенні спору.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про правильність проведеного відповідачем розрахунку сум, належних позивачу до виплати при звільненні.

Судом також встановлено, підтверджено сторонами та розрахунковим листом позивача за липень 2023 року, належні їй до виплати суми були нараховані виходячи з 50 прожиткових мінімумів працездатних осіб.

Правильнісь її нарахування виходячи з цього показника позивач не спростовує, вважачи при цьому необхідність застосування показника мінімальної заробітної плати.

Враховуючи приведене вище обґрунтування, суд вважає, що дії відповідача при визначенні суми до виплати позивачу в зв`язку з вивільненням відовідають вимогам закону, а сума до сплати виходячи з посадового окладу в розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян доведеною.

Щодо строків розрахунку.

За змістом ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, у день звільнення їй був виданий розрахунковий лист за липень 2023 року з приведеними в ньому сумами до виплати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З цього випливає, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що в день звільнення позивача 31 липня 2023 року товариством була сформована платіжна інструкція № 0000000024 на виплату позивачу належних при звільненні сум у розмірі 1 540 476, 66 грн.

Судом встановлено та визнається представником відповідача вказана інструкція була направлена до обслуговуючого банку - АТ «Ощадбанк», на виконання лише 04 серпня 2023 року з причин збою в програмному забезпеченні товариства.

У зв`язку з цим, на підставі ст.117 КЗпП України, наказами голови ліквідаційної комісії №08-ОД-ЛК від 02 серпня 2023 року, №09-ОД-ЛК від 03 серпня 2023 року та № 10-ОД-ЛК від 04 серпня 2023 року позивачу було здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки з 01 серпня 2023 року до 04 серпня 2023 року.

Це підтверджується оновленою платіжною інструкцією № 0000000024 на суму 1 715 867, 85 грн.

( т.2, а.с. 127 - 129; т.5, а.с. 56 - 58 )

Судом встановлено, що платіжна інструкція про перерахунок коштів позивачу не виконана АТ «Ощадбанк».

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, заперечуючи вину товариства в невиплаті заробітної плати, про виконання товариством вимог закону та направлення платіжної інструкції до банку для перерахування коштів та її невиконання банком.

Це підтверджується листом АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/1605 від 24 серпня 2023 року, в якому зазначено, що відповідно до ч.11 ст.23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банком спеціально уповноваженим органом рішеннями №1361-РЗ/2023 та № 1362-РЗ/2023 від 16 серпня 2023 року було зупинено фінансові операції клієнта ПрАТ «АРЖК» по 2-х платіжних інструкціях: № 0000000024 від 31 липня 2023 року ( отримана банком 04 серпня 2023 року ) на суму 1 540 476,66 грн. та № 0000000024 від 31 липня 2023 року (отримана банком 04 серпня 2023 року ) на 1 715 867, 85 грн.

( т.1 а.с. 23 )

Як зазначено вище, вказані суми є сумами, перерахованими позивачу, в тому числі з урахуванням середнього заробітку за час затримки розрахунку до 04 серпня 2023 року.

Крім того, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, за клопотанням прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва був накладений арешт на майно у кримінальному провадженні № 42023102010000106 від 04 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на грошові кошти позивача, які знаходяться на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» та в АТ «Ощадбанк».

Крім того, накладено арешт на рахунки ПрАТ «Агенство по рефінансуванню житлових кредитів» в АТ «Ощадбанк», та заборонено здійснювати будь-які видаткові операції на користь позивача.

( т.1, а.с.214 - 237 )

Відповідно до ч.ч.4 та 5 ст.24 Закону України « Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через банки/небанківських надавачів платіжних послуг, які отримали право на відкриття і ведення обслуговування рахунків відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Враховуючи, що в такому випадку рахунок належить фізичній особі, це є частиною договірних відносин банку з клієнтом.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.11 т.23 Закону Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинен

З урахуванням приведеного вище, суд вважає виконаним відповідачем обов`язок з виплати позивачу заробітної плати, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, приведені в відзиві та в судовому засіданні з приведенням відповідних обґрунтувань та наданих доказів на їх підтвердження, виходячи з наступного.

З наданого представником позивача експертного висновку науково-правового дослідження Центру судової експертизи та експертних досліджень ДП «Інформаційні судові вистеми» № 026-АНО/23від 21 серпня 2023 року вбачається, що положення Закону № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не застосовуються до правовідносин за трудовим договором (контрактом) між ПрАТ «АРЖК» та ОСОБА_2 .

Для визначення розміру посадового окладу позивача має братись за основу сума, кратна розміру мінімальної заробітної плати, та, відповідно, відповідач не повинен був вносити зміни до контракту від 06 березня 2012 року.

( т.2, а.с. 113 - 123 )

Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідн до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77, ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За змістом ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права.

Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд враховує, що законом не визначено діяльності есперта з питань права, оскільки останні не вносяться до жодного реєстру, не атестуються, їхня діяльність не ліцензується, до їх працевлаштування чи трудового стажу жодних вимог не встановлено.

З точки зору ст.114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Тобто, з точки зору даної норми закону висновок експерта в галузі права не містить дослідження, яке стосується обставин справи, і є джерелом не доказової інформації, а джерелом відомостей, які можуть бути необхідними для кваліфікації судом правовідносин сторін і вибору правової норми, яка підлягає застосуванню, проте не пов`язані із встановленням обставин справи.

Висновок експерта у галузі права не має здатності підтвердити чи спростувати яку-небудь обставину, яка входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ст.115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду .

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питнь.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що після набрання чинності Законом України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року зміни до контракту позивача не вносилися.

Наказ ПАТ «АРЖК» № 09-ОД від 29 грудня 2016 року «Про мінімізацію витрат» був виданий на виконання п. 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, а саме: приведення укладених колективних договорів і угод у відповідність із цим Законом згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту висновку суд вважає, що він не відповідає вимогам ст.114 ЦПК України, а тому не може бути прийнятий судом до уваги при вирішенні спору.

Керуючись ст. ст. 21, 74, 83, 94, 96, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України» Про оплату праці», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 89, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 лютого 2025 року.

Суддя: К.В.Машкевич