Рішення

від 24.02.2025 по справі 756/11649/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

24.02.2025 Справа № 756/11649/22

Ун.№756/11649/22

Пр.№2/756/112/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря Приходько К.А.

за участю

представників позивача Чорного С.С., Гашка О.П.

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна про скасування державної реєстрації права власності та визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

08.12.2022 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис-4» (далі за текстом - позивач, ОСББ «Оазис-4», ОСББ)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності і визнання договорів недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

08.06.2016 було створено ОСББ «Оазис-4». На підставі акту приймання-передачі від 30.11.2016 ТОВ «Експлуатаційна компанія» передало в управління ОСББ житловий комплекс, який складається з 9 корпусів за адресою: АДРЕСА_1 .

Діючи в межах повноважень, визначених Статутом ОСББ та Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» з метою припинення дій третіх осіб, що утруднюють та перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників, ОСББ ініційовано судовий процес у Господарському суді м.Києва щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором оренди. В ході розгляду справи встановлено, що 19.08.2021 власником нежитлового приміщення №109 (підвальний поверх) загальною площею 206,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на це майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.08.2021 приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В. за реєстровим №43568240.

При вирішенні господарським судом спору позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було витребувано матеріали реєстраційної справи щодо вчиненої реєстрової дії №43568240.

Після ознайомлення з матеріалами цієї справи позивачем встановлено, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна відбулась на підставі наступних документів:

-договір інвестування у нерухомість та управління майном N?4/4-2-ВПН-ПП від 29.10.2006 між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Киівміськбуд-1»;

-акт приймання-передачі майнових прав на об?єкт інвестування (нежитлове приміщення N?109 у АДРЕСА_2 ) між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_1 від 14.10.2007;

-додаткова угода №1 до договору інвестування у нерухомість та управління майном N?4/4-2-ВПН-ПП від 29.10.2006 між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ПрАТ «Трест Київміськбуд-і» від 15.02.2012;

-довідка ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від 12.07.2020 щодо сплати ОСОБА_1 100% вартості нежитлового приміщення N?109 у АДРЕСА_2 ,

-акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта.

Згідно договору інвестування у нерухомість та управління майном №4/4-2-ВПН-ПП від 29.10.2006 між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (п.2.5.), об?єкти інвестування: вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_3 .

Додатковою угодою №1 до договору інвестування у нерухомість та управління майном N?4/4-2-ВПН-ПП від 29.10.2006 між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від 15.02.2012 було уточнено площу об?єкта інвестування, а саме п.2.5. договору викладено в наступній редакції: «2.5. Об?єкт інвестування: вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа вбудованого нежитлового приміщення складає - 212,9 кв.м з функціональним призначенням - «Салон краси».

Згідно акту приймання-передачі майнових прав на об?єкт інвестування (нежитлове приміщення N?109 у АДРЕСА_2 ) між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_1 від 14.10.2007, забудовник ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» передає, а інвестор ОСОБА_1 приймає наступні майнові права: Назва - вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_7; адреса - АДРЕСА_2 ; площа загальна - 212,9 кв. м. Цей акт є підставою для реєстрації права власності на об?єкт інвестування.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта від 10.09.2007 вводилось в експлуатацію вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_7 - салон краси, загальна площа 212,9 кв.м.

Позивач вважає, що подані відповідачкою документи для державної реєстрації права власності не підтверджують набуття нею права власності на це майно.

Спірне приміщення має ознаки спільного допоміжного майна співвласників багатоквартирного будинку і не можуть перебувати у власності фізичної особи, оскільки є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку.

У зв`язку з цим позивачем первісно заявлені вимоги про:

-скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 19.08.2021 №59927723 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення (підвальний поверх) об`єкт на нежитлової нерухомості загальною площею 206,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;

-визнання недійсним договір інвестування у нерухомість та управління майном №4/4-2-ВПН-ПП від 29.10.2006 між ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Столиця» та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1».

Ухвалою суду від 25.01.2023 відкрито загальне позовне провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 20.02.2023 вжито заходи забезпечення позову у справі і накладено арешт на нежитлове приміщення (підвальний поверх) загальною площею 206,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

У судовому засіданні 11.04.2023 відзив, поданий представником відповідача, залишено без розгляду.

У судовому засіданні 31.05.2023 за клопотанням представника позивача змінено процесуальний статус третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» і Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» на співвідповідачів, а також прийнято позовну заяву у новій редакції з урахуванням змін до складу осіб, які беруть участь у справі.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені у справі вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Ленчик О.В. проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник відповідача ПАТ «Банк Столиця» позовні вимоги в судовому засіданні підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивача - ОСББ «Оазис 4» створено власниками квартир і нежитлових приміщень корпусів 1-9 - громадський будинок- місце (приміщення) загального користування, підвал літ. «А» багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Будинок являє собою єдину забудову, яка утворена з дев`яти корпусів, які об`єднані спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, єдиною інженерною інфраструктурою, мають єдині вузли обліку постачання: води, тепла та електроенергії.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 4 ПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини першої, четвертої статті 4 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об?єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов?язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об?єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов?язань, пов?язаних з діяльністю об?єднання.

Аналогічні за змістом положенням містяться і в розділі ІІ Статуту ОСББ «Оазис 4».

Отже, серед мети та основної діяльності Позивача Законом та Статутом визначено, зокрема, забезпечення і захист прав співвласників, належне утримання та використання спільного майна, здійснення функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників.

Положеннями частини восьмої статті 4 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено право об?єднання виступати позивачем та відповідачем у суді.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено право об?єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Згідно пункту 3 розділу І Статуту Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 4», об?єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку».

З огляду на вищенаведені положення законодавства та Статуту Позивача, останній є уповноваженим представляти інтереси співвласників багатоквартирного будинку в суді, в тому числі з питань, що впливають на права співвласників щодо володіння та користування спільним майном.

Відповідно до положень ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Пунктом 6 ч.1 ст.1 цього ж Закону, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частиною 2 ст.4 цього ж Закону, власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч.1-2 ст.5 цього ж Закону, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Аналогічне положення Закону передбачено і у ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Цей Закон у зазначені редакції був чинний на момент укладання договору інвестування у нерухомість, дійсність якого оспорюється у цьому провадженні.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року N? 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об?єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого у такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об?єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України всі суб?єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів тощо.

Аналіз вищенаведених норм права та висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року N? 4-рп/2004, дають підстави дійти висновку, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає можливість набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об?єкт цивільних прав та відповідно проведення державної реєстрації прав на такий об?єкт за певною особою.

В той же час, відповідно до положень статті 4 Житлового кодексу України у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин.

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N?552/7636/14-ц).

Таким чином, при вирішенні даного спору особливого юридичного значення має визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відносяться вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням у структурі житлового будинку.

При цьому необхідно врахувати, що згідно правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у страві №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов?язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Саме належність спірного приміщення до категорії допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, на думку суду, надає ОСББ, що створене у такому будинку, права вимагати у судовому порядку визнання недійсним договорів, за якими фізична особа може набути права власності на такі приміщення.

Так, недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, , зазначено, що позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи"».

29.10.2006 між Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1», що діяло як Забудовник, та ТОВ КБ «Столиця», що діяло як Управитель, та ОСОБА_1 , що діяла як Установник управління, було укладено Договір інвестування у нерухомість та управління майном № 4/4-2-ВПП-ПП.

Відповідно до п. 2.1. Договору Забудовник зобов`язався своїми силами і засобами збудувати, ввести в експлуатацію та передати об`єкт інвестування Установнику; Установник зобов`язався сплатити Забудовнику грошові кошти за закріплений об`єкт інвестування та передати на період будівництва придбане майно у довірчу власність Управителю; Управитель зобов`язався від свого імені та в інтересах Установника здійснювати управління майном, отриманим у довірчу власність, яке полягає у виконанні своїх зобов`язань за договором, контролі за дотриманням Забудовником умов та зобов`язань за договором та попереджені ризикових ситуацій під час будівництва об`єкту інвестування.

Пунктом 2.5. Договору було визначено об`єкт інвестування: вбудоване нежитлове приміщення в секції 2 житлового будинку на ділянці АДРЕСА_3 .

Орієнтовний строк закінчення спорудження об`єкту інвестування - 31 жовтня 2007 року.

Саме цей правочин оспорюється позивачем у цьому провадженні. Стороною цього договору він не є, а тому має довести перед судом наявність матеріально-правового інтересу співвласників багатоквартирного будинку, який порушено укладанням спірного договору.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання договору недійсним, позивач посилається на те, що спірне приміщення відноситься до категорії допоміжних у багатоквартирному будинку.

На обґрунтування цих доводів, позивачем представлено суду копію висновка експерта №0511/22, складеного 09.11.2022 судовим експертом Тараном Олександром Сергійовичем, згідно висновків якого група нежитлових приміщень підвалу N?XI, XIV, XV, XVI, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI, XXII, XXIII, XXIV, XXV, XXVI загальною площею 235,0 кв.м., які розташовані в 2-му під?їзді житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_2 , відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

24.03.2023 представником відповідача замовлено проведення рецензування висновку експерта № 05/02 від 09.11.2022. За змістом Консультативного висновку з рецензування висновку експерта № 05/22 від 09.11.2022 року, складеного за результатами проведення будівельно-технічної експертизи зазначено, що синтезуюча частина не відповідає вимогам ст.72 ч.3, ст.102 ч.1 ЦПК України; розділу ІІ п.3, ч.3, розділу ІІІ п.14 «Інструкції 1»; п.2.2, п.4.14, п.4.15 «Інструкції 2».

Надана суду копія висновку експерта не підписана експертом, прошито і пронумеровано представником позивача - адвокатом Чорним С.С. Відомості про відповідність наданої копії оригіналу відсутні.

Згідно з п.4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Враховуючи незгоду відповідача з наданим висновком, відсутність у наданій копії необхідних реквізитів висновку експерта, судом було витребувано у відповідача оригінал висновку експерта №0511/22, складеного 09.11.2022.

В судовому засіданні 12.02.2025 представником позивача надано суду оригінал висновку експерта №0511/22, складений 14.11.2022, за висновками якого група нежитлових приміщень підвалу N?XI, XIV, XV, XVI, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI, XXII, XXIII, XXIV, XXV, XXVI загальною площею 235,0 кв.м., які розташовані в 2-му під?їзді житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_2 , відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

Оригінал висновку №0511/22, складений 09.11.2022, який був доданий до позовної заяви і яким сторона позивача мотивувала, що спірне приміщення є допоміжним, суду представлено не було.

Отже, в порядку і у строк, визначений процесуальним законом, суду не представлено висновку експерта у цій справі, надана копія не скріплена підписами експерта, його оригінал відсутній. Оригінал висновку від 14.11.2022, на думку суду, є новим доказом, а не тим, який був поданий до суду своєчасно і в порядку, передбаченому ст.83 ЦПК України. Копія цього висновку долучена судом до справи на підтвердження відмінності у датах складання цих висновків.

Крім того, позивачем не подано будь-яких інших доказів на підтвердження тієї обставини, що спірне приміщення відноситься до категорії допоміжних приміщень, зокрема не надано проектно-технічної документації будівництва багатоквартирного будинку, даних технічної інвентаризації.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими і достовірними доказами те, що спірне приміщення є допоміжним у багатоквартирному будинку, що унеможливлювало б передання його у власність фізичній особі.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що недоведеною перед судом залишилась неправомірність вибуття зі спільної власності всіх співвласників багатоквартирного будинку цього приміщення, а тому не доведено порушення матеріально-правового інтересу цих осіб у спірних правовідносинах.

Недоведеність цієї обставини свідчить про відсутність підстав у ОСББ «Оазис 4» вимагати у судовому порядку визнання недійсним договору інвестування у нерухомість, стороною якого ні об`єднання, ні співвласники не є, а порушення їх прав внаслідок укладання спірного договору залишилось недоведеним в суді.

З огляду на це, підстав для задоволення вимог про визнання договору недійсним суд не вбачає.

Посилання на недоліки в укладеному договорі щодо площі інвестованого приміщення та її невідповідності площі переданого у власність ОСОБА_1 приміщення не є підставою для визнання договору недійсним за відсутності даних про те, що цей договір порушує права та інтереси позивача або співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч 1 і 2 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У поданих стороною позивача письмових заявах по суті справи інших підстав для визнання договору інвестування недійсним не зазначено, у зв`язку з цим такі доводи, висловлені в ході розгляду справи, не підлягають оцінці судом.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному позивачем.

Право власності ОСОБА_1 на спірне приміщення набуто нею на підставі договору інвестування у нерухомість та управління майном №4/4-2-ВПП-ПП, недійсність якого не випливає з закону, а також позивачем не доведено матеріально-правового інтересу співвласників багатоквартирного будинку, який порушено укладанням спірного договору.

Належними доказами право власності співвласників багатоквартирного будинку на приміщення, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 , у процесі розгляду справи не доведено.

За таких обставин, підстав для захисту права власності співвласників багатоквартирного будинку суд не вбачає і у вимогах про скасування державної реєстрації вважає правильним відмовити.

Інші докази, пред`явлені сторонами, зокрема показання свідка ОСОБА_3 , не спростовують висновків суду, які викладені вище.

Посилання представника позивача і представника відповідача ПАТ «Банк «Столиця» на те, що згідно даних, що містяться у Національному Банку України, ОСОБА_1 відсутня у списку інвесторів багатоквартирного будинку по АДРЕСА_6 жодним доказом не підтверджено.

З огляду на це всі вимоги позивача мають бути залишені без задоволення.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна про скасування державної реєстрації права власності та визнання договорів недійсними - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Майбоженко