Ухвала

від 21.02.2025 по справі 761/7299/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7299/25

Провадження № 1-кс/761/5461/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000000926 від 07.10.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000926 від 07.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

29.02.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Донське, Сімферопольського району, Автономної Республіки Крим, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України (публікація від 29.02.2024 в газеті «Урядовий кур`єр», номер видання №44 (7704), а також на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора).

Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що інкриміноване ОСОБА_5 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на підозрюваного ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстровано на праві спільної приватної власності земельна ділянка площею 0,4126 га із кадастровим номером 6520384500:02:001:0077, за адресою: АДРЕСА_2 , жидловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та згідно реєстраційної карти ТЗ, транспортний засіб HYUNDAI H-1, VIN - НОМЕР_2 , білого кольру д.н.з. НОМЕР_3 .

Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідчий просив накласти арешт на належне підозрюваному майно.

Слідчий у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, в якій клопотання підтримав із підстав, в ньому викладених, просив здійснювати розгляд без його участі.

Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту, оскільки існує реальна можливість відчуження майна, що створить перешкоди у забезпеченні можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду.

Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Виходячи з фактичних обставин, які містяться в поданих матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, майно, яке за вироком суду може бути конфісковано, а також існування обґрунтованої підозри вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації, а тому арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.

За таких умов, заявлені підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Також, слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

З огляду на викладене, перевіривши додані до клопотання матеріали, оцінивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешт на вказане майно, заборонивши власнику відчужувати та розпоряджатись ним, з метою належного забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме на:

земельну ділянку площею 0,4126 га, із кадастровим номером 6520384500:02:001:0077, за адресою: АДРЕСА_2 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

транспортний засіб HYUNDAI H-1, VIN - НОМЕР_2 , білого кольору д.н.з. НОМЕР_3 ,

у вигляді заборони відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, без заборони користування.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1