Ухвала

від 17.02.2025 по справі 279/5708/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5708/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/366/25

Категорія ст.537 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

прокурора: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2024 року відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні клопотання про приведення вироку суду до вимог кримінального законодавства.

Суд своє рішення обґрунтував, що відповідно до вироку Деснянського райсуду м.Чернігова від 24.11.2022 року ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України та спричинив матеріальну шкоду на суму 2051 грн., що більше 2 нмд у 2019 році (1921 грн.).

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою привести вирок Деснянського райсуду м.Чернігова від 24.11.2022 року у відповідність до вимог закону.

На переконання сторони захисту, суд безпідставно об`єднав всі епізоди та визначив загальну суму збитків 2051,87 грн.

Стверджує, що ОСОБА_8 вчинив три епізоди крадіжки, кожен з яких менше ніж 1921 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП та посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібної крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення вважається крадіжка, яке не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підпунктом169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2019 року становить 1921 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян на 2019 рік становив 960,50 грн., а 2 неоподаткованих мінімумів становить 1921 грн.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21 зазначає, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, зокрема викрадення чужого майна (крадіжки), за що стосовно нього винесено вирок, по якому він відбуває покарання.

Вироком Деснянського районногосуду м.Черніговавід 24.11.2022року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_8 вчинив крадіжки майна, вартість якого 13.01.2019 року 1557,67 грн., 12.09.2019 року 283,20 грн., 12.05.2019 року 211 грн.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.32 КК України повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

У постанові Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року (п.20), вказано, що у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за ч.1 відповідної статті, а інші як вчинені повторно за іншими частинами відповідних статей КК України.

Отже, якщо особа, вчиняючи крадіжки, не мала наміру на викрадення певної кількості майна, а кожна крадіжка була самостійним епізодом, то в таких випадках у діях особи буде повторність, а не одиничне продовжуване кримінальне правопорушення.

При повторному вчиненні крадіжки застосовується ч.2 ст. 185 КК України, оскільки кожне з цих кримінальних правопорушень має свою суб`єктивну сторону і самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого кримінального правопорушення.

З оглядуна викладене,суд першоїінстанції мавперевірити вартістьвикраденого майназа вказанимвироком за кожним епізодом крадіжки окремо, а не визначати сукупну вартість всього викраденого майна за всіма епізодами крадіжок, оскільки за визнаним судом доведеним обвинуваченням кожен епізод таких дій є окремим кримінальним правопорушенням, вчиненим повторно.

Як вбачається з вироку Деснянського районногосуду м.Черніговавід 24.11.2022року ОСОБА_8 засуджений за кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Кожен з епізодів крадіжки, за які засуджений ОСОБА_8 , менший за 1921 грн., а тому враховуючи вимоги закону, він підлягає звільненню від призначеного покарання за вказаним вироком.

У відповідності до ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю або частково та ухвалити нову ухвалу.

За таких обставин, враховуючи вимоги закону апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_8 про приведення вироку Деснянського районного суду м.Чернігова від 24.11.2022 року щодо нього у відповідність до вимог чинного законодавства - задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Деснянського районногосуду м.Черніговавід 24.11.2022року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв`язку із усуненням законом караності діяння.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 квітня 2021 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 03.12.2021 року.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 строк його перебування під вартою з 20.03.2019 року по 22.03.2019 року.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: