УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2577/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/217/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
19 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021060450000163 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.4 ст. 152 КК України,
встановив:
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №12021060450000163 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.06.2024 щодо ОСОБА_8 , яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.4 ст. 152 КК України, та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років. Продовжено ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
В подальшому, ухвалами апеляційного суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній раз до 07.03.2025 року.
12.02.2025 до Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання начальника Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжким та особливо тяжким та наявні ризики, передбачені п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування; можливість незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Заслухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в заперечення вказаного клопотання, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, одне з яких є особливо тяжким (ч.4 ст.152 КК України), вчинених відносно малолітньої 2016 року народження, яка є донькою його цивільної дружини, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування; незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування обґрунтований тяжкістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Ризик незаконного впливу на малолітню потерпілу, її законного представника та інших осіб обґрунтований тим, що обвинуваченому відомо їх місце проживання, а тому з метою ухилення від відповідальності останній може вчиняти вказані спроби.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обгрунтований тим, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків з метою зміни останніми показань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 ніж тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги захисника на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.06.2024 апеляційному суду потрібен певний час.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19.04.2025 включно без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 405 КПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Клопотання прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19.04.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 19.04.2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2025 |
Оприлюднено | 25.02.2025 |
Номер документу | 125353307 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи Зґвалтування |
Кримінальне
Житомирський апеляційний суд
Кіянова С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні