Постанова
від 21.01.2025 по справі 727/3129/24
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Чернівці

справа № 727/3129/24

провадження 22-ц/822/43/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача ПоловінкіноїН.Ю.

суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І.

секретаря Тодоряка Г.Д.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Чернівецької обласної ради Базюк Юрія Романовича, ОСОБА_2 , представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» Софяк Валентини Василівни

учасники справи:

позивач ОСОБА_3

відповідач Чернівецька обласна рада, Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр»

апеляційні скарги Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 листопада 2024 року,головуючий у першій інстанції Терещенко О.Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

ОСОБА_3 у березні 2024 року звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П», допуску до виконання обов`язків на посаді генерального директора, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Зазначав, що розпорядженням Чернівецького міського голови від 21 липня 2003 року №450-к призначений на посаду головного лікаря Комунальної медичноїустанови «Міський клінічний пологовий будинок №1».

Рішенням ХХХVI сесії VII скликання Чернівецької обласної ради від 4 лютого 2020 року №17-36/20 юридичну особу Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок №1» з 1 квітня 2020 року прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області (обласну комунальну власність), орган управління підприємства змінено з Чернівецької міської ради на Чернівецьку обласну раду, підприємство перейменовано з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок №1» на Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр».

Між Чернівецькою обласною радою в особі першого заступника голови Чернівецької обласної ради Маковецької І.С. та ОСОБА_3 укладено контракт від 2 квітня 2020 року, яким ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" на строк з 2 квітня 2020 року по 1 квітня 2025 року.

Також Чернівецькою обласною радою в особі першого заступника голови Чернівецької обласної ради ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинено додаток до контракту від 04 травня 2020 року «Заробітна плата та умови преміювання керівника об`єкту спільної власності територіальних громад області».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2023 року визнано незаконним та скасовано рішення ХІІ сесії Чернівецької обласної ради VIII скликання від 16 травня 2023 року №117-12/23 «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 », визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 16 травня 2023 року №51-ІІ «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 »,поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 16 травня 2023 року, стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вказував, що 08 листопада 2023 року отримав розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 07 листопада 2023 року №109-П «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 ».

Після чого розпорядженням голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 08 листопада 2023 року №110-П «Про відсторонення від здійснення повноважень за посадою ОСОБА_3 » відсторонений від здійснення повноважень за посадою на час введення воєнного стану з 08 листопада 2023 року без збереження заробітної плати, а виконання обов`язків генерального директора комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» на час відсторонення ОСОБА_3 покладено на заступника генерального директора з загальних питань і комунікації комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_5 з правом підпису організаційно-господарський та фінансових документів.

Розпорядженням голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого2024 №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П», у базовому розпорядженні пункт 2 викладено у новій редакції: «2. Поновити з 16 травня 2023 року та допустити ОСОБА_3 до роботи без права прийняття будь-яких управлінських рішень, пов`язаних з фінансово-економічною та господарською діяльністю закладу охорони здоров`я (в тому числі пов`язаних з розробкою та реалізацією довгострокової стратегії розвитку закладу, виконанням зобов`язань перед державним та місцевим бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками та кредиторами, з організацією публічних закупівель, а також з укладенням та виконанням господарських і трудових договорів, забезпеченням закладу охорони здоров`я кваліфікованими працівниками тощо) та без права підпису організаційно-господарських та фінансових документів, із збереженням посадового окладу. Визначити, що робочим місцем ОСОБА_3 є службове приміщення кабінет генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» (за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 129)».

Вважав, що розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 07 листопада 2023 року №109-П «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 » є актом індивідуальної дії, вичерпало свою дію фактом його виконання, тому внесення змін у таке розпорядження не допускається.

Розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого2024 №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» перешкоджає приступити до виконання обов`язків, визначених контрактом та статутом Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр».

Вказував, що виплата йому тільки посадового окладу в сумі 11307 грн з 08 листопада 2023 року є грубим порушенням ст.94 КЗпП України, розділу ІІІ «Умови матеріального забезпечення» контракту між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року та додатку до контракту «Заробітна плата та умови преміювання керівника об`єкту спільної власності територіальних громад області» від 04 травня 2020 року, оскільки не виконує обов`язки генерального директора в повному обсязі саме з вини Чернівецької обласної ради.

За довідкою Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 22 березня 2024 року №162 у лютому 2021 року, березні 2021 року заробітна плата складає 39004 грн 67 коп., посадовий оклад 11307 грн., одноденна заробітна плата дорівнює 1814 грн 17 коп., одноденний посадовий оклад - 525 грн 91 коп.

Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр» повинно здійснити виплату з 08 листопада 2023 року різницю у одноденній заробітній платі 1288 грн 26 коп. (1814 грн 17 коп. - 525 грн 91 коп.).

Посилався на те, що незаконним відстороненням від роботи Чернівецькою обласною радою було порушено право на працю, що призвело до душевних страждань, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки протягом значного часу був позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право на працю, змушений у судовому порядку захищати свої права та законні інтереси.

Просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойка О.С. від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П», допустити ОСОБА_3 до виконання обов`язків на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 08 листопада 2023 року згідно контракту від 02 квітня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та Чернівецькою обласною радою.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр» донарахувати та виплатити ОСОБА_3 з 08 листопада 2023 року до дня винесення судового рішення 1288 грн. 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн. 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу у розмірі 525 грн. 91 коп.

Стягнути з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 750 000 грн. моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним, протиправним та скасовано розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойка О.С. від 23 лютого2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» та допущено ОСОБА_3 до виконання обов`язків на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 08 листопада 2023 року згідно контракту від 02 квітня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та Чернівецькою обласною радою.

Зобов`язаноЧернівецьку обласну та Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр» донарахувати та виплатити в солідарному порядку ОСОБА_3 з 08 листопада 2023 року по 12 серпня 2024 року 1288 грн. 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу розміром 525 грн 91 коп.

Стягнуто з Чернівецької обласної радина користь ОСОБА_3 відшкодування за завдану моральну шкоду розміром 60 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2024 року заяву представника позивача Дронь О.І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 10 500 грн солідарно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Чернівецька обласна рада в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П», допустити до виконання обов`язків на посаді генерального директора, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди відмовити.

Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр» в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П», допустити до виконання обов`язків на посаді генерального директора, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Чернівецька обласна рада в апеляційній скарзі зазначає про безпідставність вимоги ОСОБА_3 про донарахування та виплату за період з 08 листопада 2023 року до дня винесення рішення суду 1288 грн 26 коп. за кожний день, що складає різницю 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу 525 грн 91 коп.

Вказує, що розмір премії визначається лише у розпорядженні голови Чернівецької обласної ради, яке є єдиною підставою для нарахування та виплати Комунальним некомерційним підприємством «Чернівецький обласний перинатальний центр» премії керівнику закладу охорони здоров`я ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 не обгрунтовано обов`язок голови Чернівецької обласної ради нараховувати премію ОСОБА_6 у розмірі 50% посадового окладу.

Вважає, що обгрунтованим могло бути судове рішення в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» лише суми 269 грн 95 коп. (надбавка 50% до посадового окладу за напруженість).

Відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого 2024 року №19-ІІ «Про внесення змін до розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-ІІ» та допуск ОСОБА_3 до виконання обов`язків на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр».

Обмеження ОСОБА_3 у праві прийняття будь-яких управлінських рішень, пов`язаних з фінансово-економічною та господарською діяльністю закладу охорони здоров`я (в тому числі пов`язаних з розробкою та реалізацією довгострокової стратегії розвитку закладу, виконанням зобов`язань перед державним та місцевим бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками та кредиторами, з організацією публічних закупівель, а також з укладенням та виконанням господарських і трудових договорів, забезпеченням закладу охорони здоров`я кваліфікованими працівниками тощо) та права підпису організаційно-господарських та фінансових документів не порушує право ОСОБА_3 на працю, визначення таких повноважень відноситься до дискреційних прав Чернівецької обласної ради як роботодавця.

Також розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого 2024 року №19-ІІ «Про внесення змін до розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-ІІ» не призвело до істотних змін умов праці ОСОБА_3 , оскільки режим роботи, розмір оплати праці залишилися такими, як визначено контрактом, зменшення напруженості та інтенсивності виконуваною ОСОБА_3 роботи не призвело до зміни умов праці.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про зміну істотних умов праці, так як робота ОСОБА_3 здійснюється у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої договором, без зміни істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування.

Розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого 2024 року №19-ІІ ОСОБА_3 було допущено до роботи.

Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр» в апеляційній скарзі вказує, що додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 листопада 2024 року ухвалено з порушення норм процесуального права.

Посилається на залучення судом першої інстанції договору між адвокатом Дронь О.І. та ОСОБА_3 про надання професійної правничої допомоги від 23 березня 2024 року №30/23.04.24 у судовому засіданні 20 листопада 2024 року із порушенням процесуальних строків.

Неспівмірними із фактично наданим обсягом правової допомоги є надані адвокатом послуги з вивчення судової практики вартістю 1514 грн, яка має входити в послугу складення позовної заяви, консультації щодо порядку оскарження розпорядження голови обласної ради вартістю 1514 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційні скарги Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційні скаргиЧернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П», допустити до виконання обов`язків на посаді Генерального директора, стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» є неправомірним.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» суттєво змінено фактичні умови праці ОСОБА_3 , що по своїй правовій природі тотожне зміні умовам трудового договору в односторонньому порядку з ініціативи роботодавця, при цьому дані зміни не були викликані змінами в організації виробництва і праці.

Зобов`язуючи Чернівецькуобласну раду,Комунальне некомерційнепідприємство «Чернівецькийобласний перинатальнийцентр» донарахуватита виплатити ОСОБА_3 з08листопада 2023року по12серпня 2024року 1288грн 26коп.за кожнийдень всолідарному порядку,судом першоїінстанції ураховано,що ОСОБА_3 не виконував свої посадові обов`язки генерального директора в повному обсязі через незаконне рішення Чернівецької обласної ради, був позбавлений об`єктивної можливості виконувати обов`язки, за які мав отримувати заробітну плату, передбачену додатком до контракту.

Водночас судом першої інстанції встановлено факт завдання Чернівецькою обласною радою моральної шкоди ОСОБА_3 .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості негативних наслідків, які настали для ОСОБА_3 , засад розумності та справедливості, вважав, що компенсація в сумі 60000 грн буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції наведеним вимогам не відповідає в частині.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що розпорядженням Чернівецького міського голови від 21 липня 2003 року №450-к ОСОБА_3 призначений на посаду головного лікаря Комунальної медичноїустанови «Міський клінічний пологовий будинок №1».

Між Чернівецькою обласною радою в особі першого заступника голови Чернівецької обласної ради ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено контракт від 2 квітня 2020 року, яким ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" на строк з 2 квітня 2020 року по 1 квітня 2025 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2023 року визнано незаконним та скасовано рішення ХІІ сесії Чернівецької обласної ради VIII скликання від 16 травня 2023 року №117-12/23 «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 », визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 16 травня 2023 року №51-ІІ «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 », поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 16 травня 2023 року, стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_3 02 листопада 2023 року звернувся до голови Чернівецької обласної ради ОСОБА_7 із заявою, в якій просив винести розпорядження на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2023 року та поновити його на роботі на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" з 16 травня 2023 року.

Розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 07 листопада 2023 року №109-П П «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 » скасовано розпорядження «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 » від 16 травня 2023 №51-П, поновлено та допущено ОСОБА_3 до роботи на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 16 травня 2022 року з виплатою середнього заробітку за один місяць. Розпорядження «Про покладання на ОСОБА_5 виконання обов`язків генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 20 вересня 2023 року №90-1 визнано таким, що втратило чинність.

Після чого розпорядженням голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 08 листопада 2023 року №110-П «Про відсторонення від здійснення повноважень за посадою ОСОБА_3 » генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 відсторонений від здійснення повноважень за посадою на час введення воєнного стану з 08 листопада 2023 року без збереження заробітної плати, виконання обов`язків генерального директора комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» на час відсторонення ОСОБА_3 покладено на заступника генерального директора з загальних питань і комунікації комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_5 з правом підпису організаційно-господарський та фінансових документів.

Згідно розпорядження голови Чернівецької обласної ради №114-П від 27 листопада 2023 року внесено зміни до пункту 1 розпорядження голови Чернівецької обласної ради «Про відсторонення від здійснення повноважень за посадою ОСОБА_3 » від 08 листопада 2023 року №110-П, замінивши слова: «без збереження заробітної плати» на слова: «з частковим збереженням заробітної плати у розмірі посадового окладу».

Відповідно до розпорядження голови Чернівецької обласної ради №17-П від 23 лютого 2024 року скасовано пункт 1 розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 08 листопада 2023 року №110-П «Про відсторонення від здійснення повноважень за посадою ОСОБА_3 (із змінами, внесеними згідно з розпорядженням від 27.11.2023 №114-П)».

Розпорядженням голови Чернівецької обласної ради №18-П від 23 лютого 2024 року, внесено зміни до пункту 2 розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 08 листопада 2023 року №110-П «Про відсторонення від здійснення повноважень за посадою ОСОБА_3 » (із змінами, внесеними згідно з розпорядженням від 27.11.2023 №114-П), а саме виключено слова «на період відсторонення».

На підставі пункту 7.2 статуту Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр», затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної ради №92 від 21 вересня 2022 року, поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємтвагенеральний директор, який призначається на посаду і звільняється з неї за рішенням Чернівецької обласної ради відповідно до порядку, визначеного законодавством України та відповідним рішенням Чернівецької обласної ради, та який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров`я України.Строк найму, права, обов`язки і відповідальність Генерального директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначається контрактом.

Пунктами 7.5.1 7.5.19 статуту Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» визначено повноваження генерального директора підприємства.

За змістом пункту 8 контракту, укладеного між Чернівецькою міською радою та позивачем ОСОБА_3 , генеральний директор має право: 1) діяти від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності фізичними особами, іншими третіми особами та у судових органах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування; 2) укладати від імені підприємства правочини відповідно до законодавства та обмежень, встановлених статутом; 3) видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; 4) відкривати рахунки в банках та органах казначейства; 5) розпоряджатися коштами підприємства в межах обсягів та у порядку, визначеному законодавством та фінансовим планом підприємства; 6) визначати розмір заробітної плати, застосовувати заходи заохочення та накладати на працівників дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства; 7) вирішувати інші питання, що згідно із законодавством, актами органу управління майном, статутом підприємства і цим контрактом належать до компетенції генерального директора.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

При цьому згідно зіпунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом позову ОСОБА_3 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойка О.С. від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» та допуск ОСОБА_3 до виконання обов`язків на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 08 листопада 2023 року згідно контракту від 02 квітня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та Чернівецькою обласною радою; зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» донарахувати та виплатити ОСОБА_3 з 08 листопада 2023 року до дня винесення судового рішення 1288 грн. 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн. 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу у розмірі 525 грн. 91 коп.; стягнення з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 750 000 грн. моральної шкоди.

Обставинами, якими обґрунтовував свої вимоги, ОСОБА_3 зазначав, що розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого2024 №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» перешкоджає приступити до виконання обов`язків, визначених контрактом; виплата тільки посадового окладу в сумі 11307 грн з 08 листопада 2023 року є грубим порушенням ст.94 КЗпП України, порушення розділу ІІІ «Умови матеріального забезпечення» контракту між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року та додатку до контракту «Заробітна плата та умови преміювання керівника об`єкту спільної власності територіальних громад області» від 04 травня 2020 року, оскільки не виконує обов`язки генерального директора в повному обсязі саме з вини Чернівецької обласної ради; порушення права на працю призвело до душевних страждань, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки протягом значного часу був позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право на працю, змушений у судовому порядку захищати свої права та законні інтереси.

Відповідно до статті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина першастатті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третястатті 21 КЗпП України).

Частиною третьою статті 32 КЗпП України визначено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. До змін істотних умов праці належить зміна систем і розмірів оплати праці, пільг, компенсацій, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, розрядів, найменування посад тощо.Про зміну істотних умов праці працівник має бути попереджений письмово не пізніше ніж за два місяці.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьоюстатті 32 КЗпП України,передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №6-1471цс17, Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі №607/14453/20.

Встановлено, що Чернівецькою обласною радою в особі першого заступника голови Чернівецької обласної ради Маковецької І.С. та ОСОБА_3 укладено контракт від 2 квітня 2020 року, яким ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" на строк з 2 квітня 2020 року по 1 квітня 2025 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2023 року визнано незаконним та скасовано рішення ХІІ сесії Чернівецької обласної ради VIII скликання від 16 травня 2023 року №117-12/23 «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 », визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 16 травня 2023 року №51-ІІ «Про звільнення з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_3 », поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» з 16 травня 2023 року, стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_3 02 листопада 2023 року звернувся до голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. із заявою про поновлення його на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" з 16 травня 2023 року на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2023 року.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги Чернівецької обласної ради, що розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого 2024 року №19-ІІ «Про внесення змін до розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-ІІ» не призвело до істотних змін умов праці ОСОБА_3 за обставин, що режим роботи, розмір оплати праці залишилися такими, як визначено контрактом, оскільки за змістом частини третьої статті 32 КЗпП України перелік істотних умов праці не є вичерпним.

Правове становище осіб, які працюють за контрактом, істотно відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов`язки відповідно до трудового договору.

Трудове право є частиною права приватного, через що має підкорятися правовому режиму цивільного права, яке в приватноправовій сфері домінує. Такі висновки узгоджуються із правилами щодо субсидіарного застосування приписівЦК Українидо трудових правовідносин, сформульованими у частині першійстатті 9 ЦК України.

Тож у всіх випадках, коли спеціальні норми трудового права не врегульовують того чи іншого питання, воно має вирішуватися відповідно до приписівЦК України, який є стрижнем цивільного законодавства і максимально заповнює усі прогалини, допущені в окремих його спеціальних сферах (включаючи трудове законодавство). Також засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) визначають зміст і спрямованість правового регулювання усіх сфер приватноправових відносин, включаючи трудові відносини, через що навіть чіткі спеціальні норми трудового законодавства не підлягають застосуванню, якщо вони суперечать принципам приватного (цивільного) права.

Свобода договору є однією із загальних засад (принципів) приватного права (пункт 3 частини першоїстатті 3 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а трудовий договір є, в основі своїй, таким самим приватноправовим договором, як і будь-який інший, постаючи лише як окремий специфічний вид у складі договірноготипу - договорів про виконання робіт і надання послуг.

Тому на усі види трудових договорів (включаючи і трудовий контракт) поширюються правиластатті 629 ЦК України- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас потрібно враховувати, що принцип свободи договору більшою мірою реалізований у трудовому контракті, аніж у інших видах трудових договорів.

За таких обставин до трудових відносин, що виникли з трудового контракту, можуть застосовуватися окремі правилаЦК України, які безпосередньо не суперечать положеннямКЗпП України, а також засадам і принципам трудового законодавства.

Трудовий контракт є особливою угодою про працю, водночас має певні відмінності від трудового договору.

Найважливішою відмінністю контракту від трудового договору є співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин.

У трудовому договорі умови праці та матеріального забезпечення працівника переважно встановлюються нормативно-правовими актами (законами, підзаконними так локальними правовими актами) та, зазвичай, лише окремі з умов договору встановлюються самими сторонами, зокрема, це умови про безпосередню трудову функцію працівника, місце та початок роботи, в окремих випадках - про оплату праці.

При укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов`язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.

Трудовий контракт є формою індивідуального договірного регулювання трудових відносин, а також інших, пов`язаних із виконанням сторонами прийнятих зобов`язань. Трудовий контракт не лише встановлює трудові відносини, а й визначає їх зміст, забезпечуючи при цьому специфічні інтереси роботодавця і працівника. Контракт спрямовується на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються у суб`єктивні права. У контракті встановлюються спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов`язань, що не є притаманними іншим видам трудового договору.

Відповідно до пункту 6 контракту між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року генеральний директор підприємства зобов`язаний: 1) організовувати належне виконання завдань, передбачених статутом, та укладених договорів про медичне обслуговування населення; 2) своєчасно вживати заходів до запобігання банкрутству підприємства у разі його неплатоспроможності; 3) організувати надання підприємством належного, доступного, кваліфікованого медичного обслуговування; 4) забезпечувати раціональний добір кадрів, створювати умови для підвищення фахового і кваліфікованого рівня працівників; 5) готувати та подавати на затвердження до органу управління фінансовий плат підприємства, ініціювати внесення змін до нього у разі потреби; 6) своєчасно подавати в установленому порядку податкову, фінансову та іншу звітність підприємства; [ ] 9)забезпечити відповідність матеріально-технічної бази підприємства встановленим законодавством вимогам; 10) забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна; 11) забезпечувати належне виконання вимог законодавства у сфері публічних закупівель; [ ] 13) вживати заходів до своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати не рідше ніж два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше ніж протягом семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, та недопущення утворення заборгованості з неї; 14) дотримуватися гарантій оплати праці, встановлених законодавством, створити систему стимулів та мотивації персоналу; 15) забезпечувати своєчасну та в повному обсязі сплату передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів; [ ] 17) укладати трудові договори з працівниками підприємства, керуючись законодавством про працю, з урахуванням галузевих особливостей, передбачених статутом підприємства, генеральною та галузевою угодами, колективним договором; [ ] 20) призначати на посаду та звільняти з посади своїх заступників (медичного директора), головного бухгалтера закладу, керівника юридичної служби (юрисконсульта), керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції закладу в порядку, передбаченому законодавством.

На підставі пункту 8 наведеного контракту генеральний директор має право: 1) діяти від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності фізичними особами, іншими третіми особами та у судових органах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування; 2) укладати від імені підприємства правочини відповідно до законодавства та обмежень, встановлених статутом; 3) видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; 4) відкривати рахунки в банках та органах казначейства; 5) розпоряджатися коштами підприємства в межах обсягів та у порядку, визначеному законодавством та фінансовим планом підприємства; 6) визначати розмір заробітної плати, застосовувати заходи заохочення та накладати на працівників дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства; 7) вирішувати інші питання, що згідно із законодавством, актами органу управління майном, статутом підприємства і цим контрактом належать до компетенції генерального директора.

Із зазначеногоможна зробитивисновок,що права таобов`язки генеральногодиректора Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" є істотними умовами контракту між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року, тобто істотними умовами праці.

Отже, зміна прав та обов`язків ОСОБА_3 , визначених контрактом між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року, при продовженні роботи та тій самій посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" є зміною істотних умов праці.

Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року у справі№ 442/4475/22 (провадження № 61-8068св23) сказав, що якщо зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Суд першої інстанції встановивши, що розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П» змінено умови трудового договору в односторонньому порядку з ініціативи роботодавця, при цьому дані зміни не були викликані змінами в організації виробництва і праці, дійшов обгрунтованого висновку про визнання незаконним розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 23 лютого 2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П».

Заслуговують на увагу посилання Чернівецької обласної ради в апеляційній скарзі на безпідставність позовної вимоги ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про донарахування та виплату за період з 08 листопада 2023 року до дня винесення рішення суду 12 серпня 2024 року 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та 525 грн 91 коп. виплаченого одноденного посадового окладу.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власнепорушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та другастатті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22),постановуВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Відповідно достатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина першастатті 97 КЗпП Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина другастатті 97 КЗпП Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третястатті 97 КЗпП Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четвертастатті 97 КЗпП Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про оплату праці»до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У постанові від09 вересня 2019 року у справі № 174/780/16-ц (провадження № 61-34732св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється дія зазначених нормативно-правових актів, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цими актами. З мотивів браку грошових коштів у здійсненні зазначених виплат може бути відмовлено в тому разі, коли їх виплата обумовлена в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

ОСОБА_3 , звертаючись до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" з позовною вимогою про донарахування та виплату за період з 08 листопада 2023 року до дня винесення рішення суду 12 серпня 2024 року 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, вказував на нарахування та виплату з 08 листопада 2023 року тільки посадового окладу, порушення розділу ІІІ «Умови матеріального забезпечення» контракту між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року та додатку до контракту «Заробітна плата та умови преміювання керівника об`єкту спільної власності територіальних громад області» від 04 травня 2020 року.

Водночас на обгрунтування розміру заробітної плати, ОСОБА_3 посилався на довідку Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" від 22 березня 2024 року №162 про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_3 за період з 01 лютого 2021 року по 31 березня 2021 року.

Разом з тим ОСОБА_3 не надано доказів здійснення Комунальним некомерційним підприємством "Чернівецький обласний перинатальний центр" нарахування та виплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 08 листопада2023 року до дня винесення рішення суду 12 серпня 2024 року.

На підставі ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" від 22 березня 2024 року №162 про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_3 за період з 01 лютого 2021 року по 31 березня 2021 року ОСОБА_3 нараховано заробітну плату в сумі 39004 грн. 67 коп., що складається з посадового окладу 11307 грн., доплати за кваліфікаційну категорію в сумі 1198 грн 63 коп., доплати за наявність поліклініки в сумі 1875 грн 87 коп., доплату за науковий ступінь в сумі 2157 грн 26 коп., надбавки за вислугу років в сумі 4314 грн 51 коп., надбавки за складність і напруженість в сум і 7190 грн 85 коп., премії в сумі 7190 грн 85 коп., доплати медичним працівникам згідно пакету послуг в сумі 3769 грн 50 коп.

Судом першоїінстанції невстановлено розміру заробітної плати, нарахованої та виплаченої Комунальним некомерційним підприємством "Чернівецький обласний перинатальний центр" генеральному директору ОСОБА_3 за період з 07 листопада 2023 року по 12 серпня 2024 року.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Матеріали справи та позиція Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" свідчать про те, що Чернівецькою обласною радою, Комунальним некомерційним підприємством "Чернівецький обласний перинатальний центр" не визнавалися позовні вимоги ОСОБА_3 .

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про доведеність позовної вимоги ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про донарахування та виплату за період з 08 листопада 2023 року до дня винесення рішення суду 12 серпня 2024 року 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та 525 грн 91 коп. виплаченого одноденного посадового окладу.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, щоефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Частинами першою-третьоюстатті 367 ЦПК Українивизначено, щосуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц зазначено, щоапеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першоїстатті 44 ЦПК Українищодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

У постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18, від 21 серпня 2023 року у справі № 552/7368/19, від 30 серпня 2023 року у справі № 363/3231/18 сформульовані подібні висновки стосовно прийняття апеляційним судом нових доказів.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду.

Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 7 лютого 2024 року у справі №522/7990/17.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2025 року долучив до матеріалів справи довідку Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про нараховану та виплачену генеральному директору ОСОБА_3 заробітної плати за період з 07 листопада 2023 року по 31 грудня 2024 року з огляду на виключне значення доказу для правильного вирішення справи.

На підставі довідки Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про нараховану та виплачену генеральному директору ОСОБА_3 заробітну плату за період з 07 листопада 2023 року по 31 грудня 2024 року, ОСОБА_3 нараховано та виплачено у грудні 2023 року заробітну плату в сумі 9467 грн 45 коп. за листопад 2023 року, у січні 2024 року заробітну плату в сумі 14089 грн 80 коп. за грудень 2023 року та заробітну плату в сумі 17210 грн 39 коп. за січень 2024 року, у лютому 2024 року заробітну плату в сумі 9665 грн, за кваліфікаційну категорію в сумі 10224 грн 69 коп., підвищення за наявність поліклініки в сумі 1603 грн 45 коп., за період з березня 2024 року по червень 2024 року заробітну плату в сум і 13531 грн, за кваліфікаційну категорію в сумі 1434 грн 56 коп., підвищення за наявність поліклініки в сумі 2244 грн 83 коп., у липні 2024 року заробітну плату в сумі 24704 грн 61 коп., у серпні 2024 року заробітну плату в сумі 31887 грн 64 коп., за кваліфікаційну категорію в сумі 1434 грн 56 коп.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 визначено розмір одноденної заробітної плати в сумі 1814 грн 17 коп. з заробітної плати в сумі 39004 грн 67 коп., одноденний посадовий оклад в сумі 525 грн 91 коп.- з виплаченого посадового окладу в сумі 11307 грн.

Ураховуючи наведене вимоги ОСОБА_3 про донарахування та виплату за період з 08 листопада 2023 року до дня винесення рішення суду 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, спростовуються довідкою Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про нараховану та виплачену генеральному директору ОСОБА_3 заробітну плату за період з 07 листопада 2023 року по 31 грудня 2024 року.

Так, за довідкою Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про нараховану та виплачену генеральному директору ОСОБА_3 заробітну плату за період з 07 листопада 2023 року по 31 грудня 2024 року ОСОБА_3 у листопаді, грудні 2023 року, січні - серпні 2024 року нараховано та виплачено посадовий оклад, який не складає 11307 грн.

У такому разі суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про зобов`язанняЧернівецької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» донарахувати та виплатити в солідарному порядку ОСОБА_3 з 08 листопада 2023 року по 12 серпня 2024 року 1288 грн. 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу розміром 525 грн 91 коп.

Заслуговують на увагу посилання Чернівецької обласної ради в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не обгрунтовано обов`язок голови Чернівецької обласної ради нараховувати премію ОСОБА_3 у розмірі 50% посадового окладу, обгрунтованим могло бути судове рішення в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» лише суми 269 грн 95 коп. (надбавка 50% до посадового окладу за напруженість).

На підставіпункту 15-17контракту між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору нараховується заробітна плата в межах фонду оплати праці виходячи з установлених: посадового окладу, визначеного за відповідним тарифним розрядом Єдиної тарифної сітки і фактично відпрацьованого часу; премії, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених законодавством, розмір премії встановлюється відповідно до положення про преміювання за погодженням з органом управління майном.

Преміювання генерального директора, встановлення йому надбавок і доплат до посадового окладу, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу управління майном у разі відсутності заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства, за спожиті комунальні послуги та з платежів до державного і місцевих бюджетів у межах затвердженого фонду оплати праці.

У разі неналежного виконання умов цього контракту розмір надбавок, доплат і матеріальної допомоги зменшується або вони не виплачуються.

Відповідно до пункту 2 - 4 додатку до контракту «Заробітна плата та умови преміювання керівника об`єкту спільної власності територіальних громад області» від 04 травня 2020 року за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику нараховується заробітна плата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об`єднань державних підприємств» та фактично відпрацьованого часу, яка складається : посадового окладу у розмірі відповідно до штатного розкладу; надбавки 50% посадового окладу за напруженість у роботі; доплати (премії) до 50% посадового окладу за інтенсивність праці.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи, невиконання умов контракту встановлена надбавка скасовується або зменшується.

Додаткові виплати керівнику не нараховуються у разі допущення на об`єкті нещасного випадку із смертельними наслідками з вини об`єкту, або в разі накладення штрафу на об`єкт з боку органів державного нагляду за охороною праці, або за рішенням органу управління.

Згідно із пунктами 1 5 Положення про преміювання працівників, яке є додатком 14 до колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" на 2024 - 2026 роки, цим положенням регулюються питання щодо преміювання працівників у межах фонду заробітної плати, затвердженого фінансовим планом підприємства.

Преміювання може проводитися за підсумками роботи закладу за місяць, квартал, півріччя, рік або до свят (Дня медичного працівника, Дня медичної сестри, Дня бухгалтера, до пам`ятної (ювілейної) дати та ін.) за умови виконання основних показників діяльності підприємства і залежно від особистого внеску кожного працівника за погодженням з профспілковим комітетом згідно пункту 3 ст.247 КЗпП України.

Розмір премії визначається комісією підприємства з питань преміювання, затвердженої наказом генерального директора та розподіляється в залежності від вкладу працівника в загальні показники роботи підрозділу, закладу: граничними розмірами в межах фонду оплати праці не обмежується.

Преміювання генерального директора підприємства здійснюється за погодженням з власником.

За своєю правовою природою встановлена контрактом між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 від 02 квітня 2020 року премія передбачена системою оплати праці та є складовою структури заробітної плати, закріпленої устатті 2 Закону України «Про оплату праці», а саме додаткової заробітної плати.

Виплата премій, передбачених системою оплатою праці, що є складовою структури заробітної плати, є обов`язком роботодавця, передбаченим укладеним з працівником контрактом.

Водночас премія, передбачена контрактом, про яку йдеться у спірних правовідносинах, не нараховується і не виплачується автоматично, її виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання.

Своєю чергою, в разі недосягнення встановлених показників преміювання, премія не виплачується або зменшується в розмірі (за наявності підстав), і це не може розглядатися як порушення роботодавцем умов контракту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц (провадження № 61-12476сво21) зазначив, що премія, яка відповідно до умов трудового договору (контракту) пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій працівника та має заздалегідь обумовлені працівником і роботодавцем критерії (показники) преміювання, є обов`язковою виплатою, розмір якої залежить від конкретних результатів роботи працівника.

У постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження №61-13405св18) вказано, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Про наявність спору про право у розумінні положень частини 1статті 4 ЦПК Українисвідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову,який подано до суду.

З урахуваннямзмісту позовнихвимог ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний перинатальний центр" про донарахування та виплату за період з 08 листопада 2023 року до дня винесення рішення суду 12 серпня 2024 року 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та 525 грн 91 коп. виплаченого одноденного посадового окладу, підстав позову існує спір між ОСОБА_3 та Чернівецькою обласною радою, Комунальним некомерційним підприємством "Чернівецький обласний перинатальний центр" про донарахування та виплату за період з листопада 2023 року по серпень 2024 року доплати за кваліфікаційну категорію, доплати за наявність поліклініки, доплати за науковий ступінь, надбавки за вислугу років, надбавки за складність і напруженість, премії, доплати медичним працівникам згідно пакету послуг.

Проте, ОСОБА_3 таких позовних вимог не заявляв.

Відповідно до вимог ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип диспозитивності судочинства полягає у можливості осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів.

ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Чернівецької обласної ради моральної шкоди в сумі 750000 грн, посилався на те, що незаконним відстороненням від роботи Чернівецькою обласною радою було порушено право на працю, що призвело до душевних страждань, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки протягом значного часу був позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право на працю, змушений у судовому порядку захищати свої права та законні інтереси.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 60000 грн., суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог, тяжкості негативних наслідків, які настали для ОСОБА_3 , засад розумності та справедливості.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Чернівецької обласної ради в частині відсутності підстав для стягнення з Чернівецької обласної ради моральної шкоди, колегія суддів зазначає про таке.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях32,56,62,152 Основного Закону України.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (адміністративне провадження № К/9901/37372/18) зазначив, що «у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005 року)».

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначеностаттею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 сформулював основні підходи до відшкодування моральної шкоди у разі порушення прав працівника. Так, Верховний Суд України вказав, щостаття 237-1 КЗпП Українимістить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті3,4,11,31 ЦПК України).

НормиКЗпП Українине містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежновід форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19) зазначено, що моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на встановлення завдання ОСОБА_3 моральних страждань розпорядженням голови Чернівецької обласної ради Бойко О.С. від 23 лютого 2024 року №19-ІІ «Про внесення змін до розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-ІІ» у зв`язку із порушенням трудових прав зміною істотних умов праці, негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, вимагають від ОСОБА_3 додаткових зусиль для відновлення попереднього стану, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди.

Проте, ураховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_3 у зв`язку із порушенням трудових прав зміною істотних умов праці, характеру немайнових втрат, тривалості вимушених змін в його виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, шляхом звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає визначити розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Відповідно до частини 1статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2статті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1статті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частинами 1, 3статті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 134 ЦПК Українипередбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відповідності до пункту 1,2 частини другоїстатті 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частинами першою - третьоюстатті 246 ЦПК Українивстановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Зі змістустатей 10 - 13 ЦПК Українив узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підставі частини другої 174ЦПК Українизаявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Зі змісту частини другоїстатті 134 ЦПК Українивбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченихЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Виходячи зі змісту частини восьмоїстатті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 у позовній заяві наведено орієнтовний розрахунок суми витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 15140 грн. та зроблено заявупро розподілсудових витратна професійнуправову допомогу.

Згідно ізпротоколом судовогозасідання від12 серпня 2024року татехнічним записомсудового засіданняпредставникомпозивача Дронь О.І. булозроблено заявупро розподілсудових витратна професійнуправову допомогу до ухвалення рішення суду та про намір подання доказів на підтвердження розміру таких витрат після ухвалення судового рішення.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Чернівецькою обласною радою подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить зменшити судові витрати на правничу допомогу з підстав неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу складності справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертоюстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомоюстатті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дронь О.І., додано акт про надані послуги від 13 серпня 2024 року, укладений адвокатом Дронь О.І. та ОСОБА_3 , за яким надано послуги з консультації щодо порядку оскарження розпорядження голови Чернівецької обласної ради, порядку стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди, відшкодування судових витрат, підписання договору про надання професійної правничої допомоги тривалістю 1 година вартістю 1514 грн, вивчення судової практики тривалістю 1 година вартістю 1514 грн., складення позовної заяви тривалістю 10 годин вартістю 15140 грн, участі у судових засіданнях в Шевченківському районному суді м.Чернівці 15 квітня 2024 року, 02 травня 2024 року, 11 травня 2024 року, 08 липня 2024 року, 30 липня 2024 року, 12 серпня 2024 року тривалістю 2 години вартістю 3028 грн. загальною вартістю 21196 грн.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу.

Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 цього Кодексу).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Не заслуговують на увагу посилання Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» в апеляційній скарзі на надання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дронь О.І., договору про надання професійної правничої допомоги між адвокатом Дронь О.І. та ОСОБА_3 від 23 березня 2024 року № 30/2302.24 у судовому засіданні 20 листопада 2024 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх

розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Відсутністьу матеріалах справи договоруміж адвокатом Дронь О.І. та ОСОБА_3 від 23 березня 2024 року №30/2303.24 не може спростовувати факт надання правничої допомоги, понесення Манчуленко Д.Г. витрат на професійну правничу допомогу та нівелювати процесуально встановлену можливість на відшкодування судових витрат.

Чернівецькою обласною радою у запереченні на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу не надано будь-яких обґрунтувань наявності розумних сумнівів щодо фактичності надання адвокатським адвокатом Дронь О.І. професійної правничої допомоги ОСОБА_3 у справі.

Водночас апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» не містить доводів щодо надання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дронь О.І. акту про надані послуги від 13 серпня 2024 року, складеного адвокатом Дронь О.І. та ОСОБА_3 , разом з заявою про ухвалення додаткового рішення від 19 серпня 2024 року.

На підставі пункту 1, 2, 3 частини 2статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наслідками перегляду справи апеляційним судом рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року в частині зобов`язання Чернівецької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» донарахувати та виплатити в солідарному порядку ОСОБА_3 з 08 листопада 2023 року по 12 серпня 2024 року 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу розміром 525 грн 91 коп. скасовано.

У позові ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» про донарахування та виплату заробітної плати відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року в частині стягнення з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 відшкодування за завдану моральну шкоду в сумі 60000 грн змінено.

Стягнуто з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Отже, задоволено немайнову позовну вимогу ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради Бойка О.С. від 23 лютого2024 року №19-П «Про внесення змін до пункту 2 розпорядження від 07 листопада 2023 року №109-П»

Позовну вимогу ОСОБА_3 до Чернівецької обласної ради про стягнення моральної шкоди задоволено на 0,66%.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Застосовуючи наведений правовий висновок, колегія суддів вважає, щоздійснення адвокатом Дронь О.І. вивчення судової практики вартістю 1514 грн. не є тою послугою, яка є необхідною, тому не може бути врахована при розподілі судових витрат, визначених Манчуленко Д.Г.

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Дронь О.І. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а також заперечення Чернівецької обласної ради з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що визначений Манчуленко Д.Г. розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції обмежити з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 5000 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У такому разі рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині в частині вирішення позовних вимог про витребування майна, скасуванню в частині вирішення позовних вимог про визнання договору недійсним з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Чернівецької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 листопада 2024 року задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2024 року в частині зобов`язання Чернівецької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» донарахувати та виплатити в солідарному порядку ОСОБА_3 з 08 листопада 2023 року по 12 серпня 2024 року 1288 грн 26 коп. за кожний робочий день, що складає різницю між 1814 грн 17 коп. одноденної заробітної плати та виплаченою сумою одноденного посадового окладу розміром 525 грн 91 коп. скасувати.

Стягнути з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнути з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 26 січня 2025 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

М. І. Кулянда


Суд	Чернівецький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	21.01.2025
Оприлюднено	25.02.2025
Номер документу	125353529
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження

Половінкіна Н. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 21.01.2025 по справі 727/3129/24ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —727/3129/24

Постанова від 21.01.2025

Постанова
від 21.01.2025 по справі 727/3129/24
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД