Постанова

від 19.02.2025 по справі 910/9482/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Справа№ 910/9482/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2024

у справі № 910/9482/24 (суддя Т.Ю. Трофименко)

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (відповідач - 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" (відповідач - 2),

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" (відповідач - 3),

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР КОНДИТЕР" (відповідач - 4),

ОСОБА_1 (відповідач - 5)

про солідарне стягнення 82 059 758,34 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - відповідач -1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі - відповідач -2), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» (далі - відповідач -3), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР КОНДИТЕР» (далі - відповідач - 4), ОСОБА_1 (далі - відповідач -5) про солідарне стягнення 82 091 758,34 грн заборгованості за кредитними договорами № 010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, № 010/190/203 від 19.05.2021, № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 в рамках Генеральної кредитної угоди № 1372 від 27.05.2003.

Підставами подання даного позову Банк вказує на невиконання позичальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко», які є солідарними боржниками (поручителями) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВР КОНДИТЕР» і ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитними договорами в рамках Генеральної кредитної угоди № 1372 від 27.05.2003 та договорами поруки №12/190/495 від 08.09.2021, №12/190/496 від 08.09.2021, №12/190/283 від 16.02.2021, №12/190/282 від 16.02.2021, №12/190/387 від 19.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9482/24 та призначено підготовче засідання на 11.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/9482/24 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР КОНДИТЕР" про призначення судової економічної експертизи.

Призначено у справі № 910/9482/24 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити в клопотанні ТОВ "ЛВР КОНДИТЕР" про призначення судової економічної експертизи. Водночас, в апеляційній скарзі апелянтом також викладено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом не було надано належної і достатньої оцінки обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи, в ухвалі відсутні висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та мотиви її прийняття, отже оскаржувана ухвала у справі №910/9482/24 прийнята з порушенням норм процесуального права та за відсутності підстав для призначення такої експертизи.

В обґрунтування скарги апелянт вказує, що предметом позовних вимог у даній справі з урахуванням заяви Банку про зменшення позовних вимог є стягнення з Відповідачів солідарно основної заборгованості (тілом кредиту) за Кредитним договором №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, Кредитним договором № 010/190/203 від 19.05.2021 і Кредитним договором № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 в рамках Генеральної кредитної угоди №1372 від 27.05.2003р. перед АТ «Райффайзен Банк» в розмірі 82 059 758,34 грн.

Наводячи в апеляційній скарзі фактичні обставини справи, Банк зауважує, що з доданих до позовної заяви та витребуваних доказів вбачається, що:

- за Кредитним договором №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015 Банком надано ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» кредитні кошти в розмірі 25 000 000,00 грн;

- за Кредитним договором №010/56-4/1096 від 18.06.2015 Банком надано ТОВ «Петрус-Алко» кредитні кошти в розмірі 13 000 000,00 гривень;

- за Кредитним договором №010/190/203 від 19.05.2021 Банком надано ТОВ «Петрус-Алко» кредитні кошти в розмірі 58 000 000,00 гривень.

Апелянт наголошує увагу, що розмір заборгованості, який є предметом позовних вимог не заперечується відповідачем-1 та відповідачем-2, про що свідчать обставини визнання вищим органом управління - Загальними зборами учасників та виконавчим органом - директорами позичальників розміру заборгованості перед Банком за тілом кредиту за кредитними договорами, що є предметом позовних вимог у справі, а саме, Протоколом №17-05/21 загальних зборів учасників ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» від 17.05.2021, в якому другим питанням порядку денного вирішено підтвердити зобов`язання Товариства за всіма укладеними договорами з Банком, Протоколом №24/05/2021-1 загальних зборів учасників ТОВ «Петрус-Алко» від 24.05.2021, в якому шостим питанням порядку денного вирішено підтвердити всі зобов`язання Товариства перед АТ «Райффайзен Банк» за всіма договорами, що були укладені Товариством та АТ «Райффайзен Банк Аваль». Водночас, скаржник підкреслює, що листами (заявами) ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» від 09.03.2023 №175/5/03-2023 та ТОВ «Петрус-Алко» від 09.03.2023 №257/5/03-2023, які долучені до позовної заяви, також підтверджується та визнається позичальниками розмір заборгованості, що є предметом позовних вимог.

Як стверджує скаржник, у клопотанні про призначення експертизи ТОВ "ЛВР Кондитер" не обґрунтувало дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування та не надало належних письмових доказів, які б свідчили про недостовірність, суперечливість доказів у справі. Питання, які останній пропонує поставити на розгляд експертів щодо розміру заборгованості за процентами - не є предметом позовних вимог, та відповідно, предметом доказування. Водночас, у клопотанні відповідачем-4 не аргументовано, яким чином питання, які він просить поставити на вирішення експертизи, співвідносяться із предметом заявлених позовних вимог, яким, по суті, є стягнення основного боргу (тіло кредиту).

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Станіка С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9482/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/9482/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

16.01.2025 матеріали справи № 910/9482/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/204/25 від 20.01.2025 у зв`язку перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів у відпустці з 20.01.2025 по 24.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9482/24.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/9482/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Враховуючи, що скаржником не було пропущено строк для подачі апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження колегією суддів не розглядалося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/9482/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. Відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2025, учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 06.02.2025.

31.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР КОНДИТЕР» скористалось правом, наданим ст. 263 ГПК України, через підсистему «Електронний суд» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність її доводів, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

У відзиві відповідач-4 зазначає, що Банком та позичальниками у кредитних договорах було узгоджено іншу, відмінну від визначеної статтею 534 ЦК України черговість виконання грошового зобов`язання. Підтвердженням цьому, як зазначає відповідач-4, є розрахунок заборгованості за Кредитними договорами №010/P1-01-05-1-0/033-15 та №010/56-4/1096 від 18.06.2015, де Банк здійснював зарахування відсотків, ігноруючи узгоджені сторонами умови договорів.

Так, пунктом 6.1 вищевказаних кредитних договорів було встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснити погашення основної заборгованості з 01.05.2016 по Кінцевий термін погашення кредиту, яким є дата - 31.05.2016, відтак грошові кошти, які сплачувались позичальниками в рахунок погашення заборгованості за цими договорами, починаючи з 01.05.2016, першочергово мали зараховуватись в рахунок повернення Основної заборгованості, а вже потім - на сплату прострочених і строкових відсотків. Втім, ігноруючи положення пункту 6.3 вищевказаних кредитних договорів, Банк здійснені позичальниками оплати зараховував виключно в рахунок погашення відсотків, що вказує на неправильне визначення порядку погашення заборгованості, що призвело до фактичної переплати відсотків і основної заборгованості.

Оскільки пунктом 2.3, аналогічним за змістом для обох вищевказаних договорів, визначено механізм щомісячного нарахування відсотків за кредитом, а саме нарахування процентів на залишок основної заборгованості позичальника протягом усього строку її наявності, то результатом ігнорування пункту 6.3 Кредитного договору № 010/Р1-01-05-1-033-15 від 18.06.2015 та Кредитного договору № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 стало нарахування відсотків на всю суму Основної заборгованості з 01.05.2016, тоді як з 01.05.2016 першочерговому погашенню підлягала Основна заборгованість, розмір якої безпосередньо впливає на розрахунок розміру відсотків.

12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» адвоката Титаренко Юлії Дмитрівни про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату з метою надання ій можливості ознайомитися з матеріалами справи (із зняттям фотокопій).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 задоволено клопотання представника відповідача-1 про відкладення судового засідання та призначено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 19.02.2025.

19.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду в черговий раз надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» адвоката Титаренко Юлії Дмитрівни про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з її участю в іншому судовому засіданні, що призначене Господарським судом міста Києва у справі №910/12595/24 на 19.02.2025 о 15:30 год. Водночас, у клопотанні адвокат просила не здійснювати розгляд апеляційної скарги без іі участі.

Вислухавши думку представників учасників справи, присутніх у судовому засіданні з приводу клопотання представника відповідача -1 про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, визнає його необґрунтованим, а причину неявки у судове засідання - неповажною.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що представником відповідача -1 в день судового засідання, призначеного на 12.02.2025 заявлялось клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи і таке клопотання судом апеляційної інстанції було задоволено, втім з матеріалами справи адвокат не ознайомився. Свою ж неявку в судове засідання, призначене на 19.02.2025 пояснив своєю участю в іншому господарському процесі.

Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Варто зауважити, що представник відповідача-1 міг скористатися можливістю участі в судовому засіданні у даній справі, скориставшись власними засобами зв`язку в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

В судове засідання відповідач -2, відповідач -3 та ОСОБА_1 своїх уповноважених представників не направили, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується доставленням ухвал суду апеляційної інстанції від 20.01.2025 та від 12.02.2025 до електронних кабінетів відповідачів 2, 3, а ОСОБА_1 - шляхом направлення поштового рекомендованого повідомлення адресату на зазначену позивачем адресу, а також на електронну поштову адресу відповідача-5.

Як вбачається з відміток, виконаних відповідальною особою відділення Укрпошти на поштовому відправленні, причиною повернення є та обставина, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи законодавчо визначений процесуальний строк для розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, а також ту обставину, що ухвалою суду апеляційної інстанції присутність учасників справи у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними у справі доказами та за відсутності відповідача -1, відповідача -2, відповідач -3 та відповідача -5.

У судовому засіданні 19.02.2025 представник позивача підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача-4 вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

19.02.2025 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі з урахуванням заяви Банку про зменшення позовних вимог є стягнення солідарно з Відповідачів заборгованості за Кредитним договором №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, Кредитним договором №010/190/203 від 19.05.2021 та Кредитним договором № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 в рамках Генеральної кредитної угоди №1372 від 27.05.2003 перед АТ «Райффайзен Банк» за Основною заборгованістю (тілом кредиту) в розмірі 82 059 758,34 грн, а саме:

-заборгованість ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015 за Основною заборгованістю, яка становить 23 728 000,00 грн;

- заборгованість ТОВ «Петрус-Алко» перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 за Основною заборгованістю, яка становить 13 000 000,00 грн;

-заборгованість ТОВ «Петрус-Алко» перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором № 010/190/203 від 19.05.2021 за Основною заборгованістю, яка становить 45 331 758,34 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано суду повідомлення про вибірку кредитних коштів №010-190-203-1 від 15.07.2021 з ТОВ «Петрус-Алко» із доказами надання кредиту та розрахунками заборгованості; повідомлення про вибірку кредитних коштів №010-190-203-3, №010-190-203-4, №010-190-203-5, №010-190-203-6 від 16.07.2021 з ТОВ «Петрус-Алко» із доказами надання кредиту та розрахунками заборгованості; повідомлення про вибірку кредитних коштів №010-190-203-7 та №010-190-203-8 від 17.09.2021 з ТОВ «Петрус-Алко» із доказами надання кредиту та розрахунками заборгованості; повідомлення про вибірку кредитних коштів №010-190-203-9, №010-190-203-10 та №010-190-203-11 від 20.09.2021 з ТОВ «Петрус-Алко» із доказами надання кредиту та розрахунками заборгованості, а також безпосередньо Кредитний договір №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, Кредитний договір № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 та Кредитний договір №010/190/203 від 19.05.2021, Кредитний договір №010-190203 від 19.05.2021 з ТОВ «Петрус-Алко» зі змінами та доповненнями, Договір поруки №12-190-282 від 16.02.2021 з ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», Договір поруки №12-190-283 від 16.02.2021 з ТОВ «Петрус-Алко», Договір поруки №12-190-495 від 08.09.2021 з ТОВ «ЛВР АЛКО», Договір поруки №12-190-496 від 08.09.2021 з ТОВ «ЛВР КОНДИТЕР» та Договір поруки №12-190-387 від 19.02.2021 з ОСОБА_1 ; протокол №17-05/21 загальних зборів учасників ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» від 17.05.2021 про підтвердження кредитних зобов`язань; протокол №24/05/2021-1 загальних зборів учасників ТОВ «Петрус-Алко» від 24.05.2021 щодо підтвердження кредитних зобов`язань.

22.11.2024 відповідач-4 надав суду першої інстанції про клопотання призначення судової економічної експертизи, оскільки на переконання заявника, існує ряд питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва клопотання задоволено, призначено у даній справі судову економічну експертизу, проведення якої ухвалено доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи судом першої інстанції поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «ЗЛАТОГОР» (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» умовам укладеного між зазначеними сторонами Кредитного договору №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

2. Який дійсний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «ЗЛАТОГОР» (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» за Кредитним договором №010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, з урахуванням усіх здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «ЗЛАТОГОР» оплат в рахунок погашення заборгованості з огляду на погоджену сторонами черговість задоволення вимог кредитора щодо погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором?

3. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-АЛКО» (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» умовам укладеного між зазначеними сторонами Кредитного договору № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

4. Який дійсний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-АЛКО» (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» за Кредитним договором № 010/56-4/1096 від 18.06.2015, з урахуванням всіх здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-АЛКО» оплат в рахунок погашення заборгованості з огляду на погоджену сторонами черговість задоволення вимог кредитора щодо погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором?

5. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-АЛКО» (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» умовам укладеного між зазначеними сторонами Кредитного договору № 010/190/203 від 19.05.2021 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

6. Який дійсний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-АЛКО» (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» за Кредитним договором № 010/190/203 від 19.05.2021, з урахуванням всіх здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-АЛКО» оплат в рахунок погашення заборгованості з огляду на погоджену сторонами черговість задоволення вимог кредитора щодо погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором?».

Цією ж ухвалою на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

За приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі №916/2430/16, від 24.04.2018 у справі N 910/9394/17, від 12.12.2018 у справі N910/105772/17.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошував на тому, що у клопотанні ТОВ "ЛВР Кондитер" не обґрунтувало дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування та не надало належних письмових доказів, які б свідчили про недостовірність, суперечливість доказів у справі, а питання, яке відповідач-4 пропонує поставити на розгляд експертів щодо розміру заборгованості за процентами - взагалі не є предметом позовних вимог і предметом доказування.

В даному випадку, як стверджує апелянт, представником відповідача 4 не наведено переконливих доводів щодо необхідності призначення у даній справі судової економічної експертизи та не аргументовано, яким чином питання, які вона просить поставити на її вирішення, співвідносяться із предметом заявлених позовних вимог (яким, по суті, є стягнення Основного боргу (тіло кредиту), заборгованість визначається простими математичними розрахунками шляхом віднімання від суми наданого кредиту розміру погашень, якщо такі здійснювались.

Варто зауважити, що предметом доказування в процесі оскарження ухвали про призначення експертизи є наявність або відсутність визначених ст. 99 ГПК України підстав для призначення експертизи.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про наявність у матеріалах справи достатнього обсягу належних та допустимих доказів, на підставі яких суд вправі встановити правильність та надати оцінку поданому позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи, що заперечення відповідача-4 зводяться виключно до правових питань, які зводяться щодо дотримання позивачем порядку черговості погашення кредитної заборгованості.

Досліджуючи клопотання відповідача-4 про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ "ЛВР Кондитер» не погоджується із розміром позовних вимог, вважаючи позовні вимоги такими, що не відповідають умовам кредитного договору, якими було визначено черговість погашення заборгованості позичальників.

Як стверджує у відзиві відповідач-4, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитними договорами вбачається, що в першу чергу позивачем зараховувалось погашення відсотків за користування кредитом, а не основного боргу, що дозволило позивачеві нараховувати відсотки протягом всього часу існування кредитних зобов`язань на весь розмір основного боргу, а не на його залишок.

Відповідач-4 посилається на пункт 6.3. Кредитних договорів який визначає, що вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій послідовності: погашення простроченої до сплати основної заборгованості позичальника; сплата прострочених комісій; повернення основної заборгованості позичальника; сплата пені, неустойки та штрафів за неналежне виконання зобов`язань за договором; сплата прострочених процентів; сплата процентів; сплата комісій; сплата інших платежів, передбачених Договором або Договорами забезпечення.

В контексті доводів Відповідача-4, що позивач з 30.06.2015 здійснював зарахування сплачених ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» та ТОВ «Петрус-Алко» відсотків за користування кредитом, а не здійснював погашення Основної заборгованості є безпідставним та спростовується додатковими поясненнями Банку, наданими суду першої інстанції 21.11.2024 на відзив ТОВ «ЛВ Кондитер» (т.5 а.с. 185-189). У цих поясненнях Банк зосереджував увагу на тому, що згідно умов кредитних договорів, кінцевий термін погашення кредиту позичальником є 31 травня 2016 року (останній день строку кредиту). При цьому, пунктом 6.1. договорів унормовано, що позичальник зобов`язаний здійснити погашення Основної заборгованості з 01 травня 2016 року по Кінцевий термін погашення кредиту.

Тобто, наведені доводи відповідача про направлення Банком платежів з 30.06.2015 на погашення процентів є безпідставними, оскільки основне зобов`язання з повернення тіла кредиту не було прострочено, а строк його виконання не настав.

Позичальниками здійснювалось щомісячне погашення поточних процентів за користування кредитом в силу пункту 2.2. кредитних договорів - проценти за користування Кредитом Позичальник сплачує щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні Кредиту. А крім того, у період з 01.06.2015 по 31.05.2016 Банком не направлялась жодна вимога позичальникам про погашення кредиту, відтак пункт 6.3. договорів не підлягає застосуванню.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідач-4, заперечуючи розмір основної заборгованості, не скористався правом на подання до суду першої інстанції свого власного контррозрахунку суми боргу, який би спростовував вимоги позивача в цій частині. Також відповідач-4 не був позбавлений можливості самостійно звернутись до експертної установи з метою отримання відповідного висновку та надати його суду на підтвердження доказової бази власної позиції.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" підлягає задоволенню, а на ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/9482/24 - скасуванню з направленням справи для розгляду до Господарського суду міста Києва.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 271-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/9482/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/9482/24 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/9482/24 направити на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.02.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка