Постанова

від 17.02.2025 по справі 903/469/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа № 903/469/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 (повний текст - 11.11.2024) та апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 (повний текст - 15.11.2024) у справі №903/469/24 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради

до відповідача-1: Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича

про стягнення 1135269,49 грн

за участі представників:

прокурор - Манжаюк Д.Л. (в залі суду);

Нововолинської міської ради - не з`явився;

ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" - Хробак Г.В. (в залі суду);

ФОП Гураля В.В. - Бейлик М.Б. (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 відмовлено у позові Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині та Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича про стягнення 1135269,49 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 відмовлено у задоволенні заяви за вх.№01-74/1519/24 від 04.11.2024 представника Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

25.11.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Волинської обласної прокуратури (апелянт-1) на рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24.

За викладеними в апеляційній скарзі доводами прокурора відповідач-2 був зобов`язаний після 26.12.2019, а відповідач-1 після 12.10.2020, звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва і до введення його в експлуатацію, до 06.02.2024, сплатити пайовий внесок.

Невиконання відповідачами законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення його в експлуатацію надає право позивачу на стягнення цих коштів у відповідності до ст.1212 ЦК України, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні фактично погодився, що прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення захисту позивачем. Однак, розглянувши спір, Господарський суд Волинської області повністю відмовив у задоволенні позову прокурора.

Апелянт-1 зазначає, що Верховний Суд при розгляді аналогічних спорів відраховує строк початоку виконання будівельних робіт від моменту отримання замовником дозволу на виконання будівельних робіт. Наведене узгоджується з положеннями ч.1 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до яких право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт.

Тому прокурор вважає необґрунтованими доводи суду з приводу не надання прокурором доказів на підтвердження обставин, що будівництво об`єкта розпочалось у грудні 2019 року. Таким доказом вважає дозвіл на будівельні роботи від 26.12.2019 ВЛ112193601497.

Зазначає, що обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року.

Звертає увагу, що згідно даних у дозволі на виконання будівельних робіт від 12.10.2020 №ВЛ082201012576, сформованого прокурором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та долученого до позовної заяви, замовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку визначено як Гураля В.В., так і додано нового замовника - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Краєвиди Волині» (аркуш витягу-1, розділ «Відомості про замовника»).

При цьому, поданий представником відповідача Гураля В.В. витяг з реєстру від 12.10.2020 №ВЛ082201012576 будівельної діяльності та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва не містить відомостей про вилучення Гураля В.В. зі складу замовників, а відтак не спростовує доводів прокурора.

Прокурор вважає, що у будь-якому випадку у Гураля В.В. (як замовника об`єкта будівництва, починаючи з 26.12.2019) з урахуванням вимог Закону №132-ІХ, починаючи з 01.01.2020 виник обов`язок звернутися до позивача за отриманням розрахунку розміру пайової участі.

На підставі викладеного апелянт-1 просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради про стягнення із обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині та Фізичної особи-підприємця Гураля В.В. грошових коштів пайової участі у сумі 1135269,49 грн задовольнити повністю. Покласти на відповідачів усі витрати, пов`язані з розглядом вказаної справи в суді.

28.11.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича (апелянт-2) на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24.

Апелянт-2 звертає увагу, що у відзиві на позов від 24.06.2024 (було подано до закінчення судових дебатів у справі) відповідачем наведено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а саме - зазначено, що Гураль В.В. планує понести в суді першої інстанції 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До того ж, у відзиві уточнено, що докази надання професійної правничої допомоги та понесені витрати відповідача в межах справи у суді першої інстанції, відповідно до норм ГПК України будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у цій справі.

Докази надання правничої допомоги надані протягом 5 днів після прийняття рішення тому, що акт приймання-передачі наданих послуг було підписано після завершення розгляду справи та фактичного виконання робіт адвокатом.

За доводами апелянта-2, у даній справі суд вдався до надмірного формалізму вказавши про те, що відповідачем подано розрахунки без належної деталізації, адже в Додатку №1 між Гуралем В.В. та адвокатом Бейликом М.Б. було узгоджено фіксовану суму гонорару. Крім того, у Звіті про виконану роботу достатньо та чітко деталізовано, які саме роботи було виконано адвокатом та яка їх вартість.

Також зазначає, що прокурором було подано пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких просить заяву про ухвалення додаткового рішення про включення до судових витрат Гураля В.В. витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Проте, клопотання про зменшення судових витрат прокурором не подано. Отже, відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України Володимирська окружна прокуратура не скористалось своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому суд мав би дійти законного та обґрунтованого висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь Гураля В.В.

На підставі викладеного апелянт-2 просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 та прийняти нове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 та призначено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 та об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 06.01.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу ФОП Гураля В.В.

06.01.2025 через систему «Електронний суд» представник Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині подав письмовий відзив на апеляційну скаргу прокуратури.

У відзиві представник відповідача-1, зокрема, зазначає, що договір пайової участі на будівництво об`єкту за адресою м.Нововолинськ, вул.Стуса, 2-а, між Нововолинською міською радою та відповідачами не було, отже правовідносини із сплати пайової участі на підставі договору у сторін не виникли.

Також звертає увагу, що прокурор здійснюючи розрахунок суми пайового внеску як безпідставно збережених коштів застосовує ставку опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України та відсоток (1%) за 2024 рік, тоді як вказане значення відсотка згідно п.2 встановлено законом лише для застосування у 2020 році.

За доводами відповідача-1 прокурор, подаючи позов до суду та в судовому засіданні, не навів норму закону та не обґрунтував правові підстави для здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів на дату здачі об`єкта в експлуатацію (2024 рік) та застосування в 2024 році порядку розрахунку який встановлений законом для 2020 року.

Для того, щоб вирахувати розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, необхідно встановити, яку вартість пайової участі повинен був сплатити Гураль В.В. станом на 26.12.2019, тобто на момент отримання Гуралем В.В. дозволу на початок будівництва об`єкту.

Будь-яких доказів вартості будівництва об`єкту на підставі яких можна розрахувати вартості пайової участі прокурор не надав.

Зазначає, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020; також з 01.01.2020 у замовників відсутній і обов`язок перераховувати пайові внески до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (постанови КГС ВС від 13.01.2021 у справі №904/4442/19, та від 30.09.2020 у справі №922/267/20).

На підставі викладеного представник відповідача-1 просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури - без задоволення.

06.01.2025 Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» подав письмовий відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича.

Прокурор у відзиві зазначає, що зміст поданої представником відповідача заяви не містив обґрунтування поважних причин неподання ним саме доказів (а не орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу), що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у даній справі.

Прокурор зазначає, що з огляду на правову позицiю Верховного Суду, наведену у постановi вiд 01.10.2018 у справi №569/17904/17 та постановi вiд 07.04.2020 у справi №816/364/16, на підтвердження наданої правової допомоги необхiдно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Доводи відповідача щодо неподання прокурором клопотання про зменшення судових витрат у справі прокурор вважає безпідставними з огляду на те, що прокурором подавалися пояснення (заперечення) на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про включення до судових витрат Гураля В.В. витрат на професійну правничу допомогу про залишення без задоволення заяви представника відповідача Гураля В.В. адвоката Бейлика М.Б. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційну скаргу ФОП Гураля В.В. залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 без змін.

30.01.2025 Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення у яких, зокрема, зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати пайової участі, право Нововолинської міської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов`язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі ст.1212 ЦК України.

Прокурор, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, стверджує, що у цій справі розрахунок пайової участі прокурором здійснено на підставі нормативів (наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 28.01.2024 №72), які діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку сплати кошти до місцевого бюджету.

Прокурор просить Північно-західний апеляційний господарський суд врахувати ці пояснення при розгляді справи №903/469/24.

Ухвалою суду від 03.02.2025 розгляд справи відкладено на 17.02.2025 об 15:30 год.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 17.02.2025 з`явилися прокурор, представник ОК "ЖБК "Краєвиди Волині" та представник ФОП Гураля В.В.

Нововолинська міська рада не забезпечила явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому порядку.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича, надав пояснення по справі. Просив суд задоволити вимоги апеляційної скарги прокуратури та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2.

Представник відповідача-2 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги прокурора, надав пояснення по справі. Просив суд задоволити вимоги своєї апеляційної скарги та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Представниця відповідача-1 заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги прокурора, надала пояснення по справі. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а рішення залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Згідно умов Договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 18.07.2017, укладеного між територіальною громадою міста Нововолинська Волинської області в особі - Нововолинської міської ради Волинської області (далі - Продавець) та фізичною особою Цьось Оленою Федорівною (далі - Покупець), Продавець продає, а Покупець купує нерухоме майно, а саме: Об`єкт незавершеного будівництва, незавершена будівництвом поліклініка на 600 відвідувань в зміну (літера А-3) (готовність 52%) (далі - Об`єкт незавершеного будівництва) та земельну ділянку, площею 0,1942 га (далі- земельна ділянка), на якій він розташований: цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування поліклініки, кадастровий номер земельної ділянки - 0710700000:02:020:0030, ще розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Нововолинської міської ради від 19.09.2018 №26/21 було затверджено проект Детального плану території земельної ділянки (ДПТ) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медичного центру на АДРЕСА_1 , у зв`язку зі зміною цільового використання земельної ділянки (визначення параметрів забудови і уточнення містобудівних умов та обмежень забудови даної земельної ділянки) в м. Нововолинську з врахуванням підсумків громадських слухань від 05.07.2018 та прийняття його для подальшої реалізації.

У зв`язку з важким фінансовим становищем, та станом об`єкту незавершеного будівництва ОСОБА_1 звернулась до Нововолинської міської ради з заявою, про надання згоди органом приватизації на подальше відчуження об`єкта приватизації.

Рішенням Нововолинської міської ради Волинської області №29/11 від 20.02.2019 Про надання згоди на подальше відчуження об`єкта приватизації надано згоду ОСОБА_1 на подальше відчуження об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки на якій він розташований.

На підставі даного Рішення Нововолинської міської ради №29/11 від 20.02.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідачем-2) було укладено Договір купівлі - продажу об`єкта незавершеного будівництва (договір подальшого відчуження) від 26.04.2019 №922. За даним договором відчужується об`єкт незавершеного будівництва, незавершену будівництвом поліклініку на 600 відвідувань в зміну (літер А-3) (готовність 52%), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет договору розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1942 га, цільове призначення якої: для обслуговування поліклініки, кадастровий номер земельної ділянки - 0710700000:02:020:0030.

Наказом відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради №21 від 24.05.2019 було затверджено видані містобудівні умови та обмеження проектування об`єкта будівництва (назва об`єкта: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 ), замовником яких виступав Гураль В.В. (реєстраційний номер в ЄДЕССБ №MU01:5310-1341-9696- 3155).

Згідно дозволу на будівельні роботи від 26.12.2019 ВЛ112193601497, відповідач Гураль В.В. є замовником будівництва об`єкта: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 .

Аналогічні відомості відповідача-2 містяться у дозволі на виконання будівельних робіт від 12.10.2020 №ВЛ082201012576 назва об`єкта: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельних ділянках: кадастровий номер 0710700000:02:020:0030, загальною площею 0,1942 га, цільове призначення якої: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; та кадастровий номер - 0710700000:02:020:0043, загальною площею 0,1748 га, цільове призначення якої: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

При цьому, 29.06.2020 між ОСОБА_2 та ОК ЖБК Краєвиди Волині був укладений договір суперфіцію, який зареєстрований згідно чинного законодавства, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 217921809 від 27.07.2020 р. В подальшому відбулась зміна замовника будівництва замість ОСОБА_2 замовником будівництва став ОК ЖБК Краєвиди Волині.

Згідно внесених змін, щодо даних у дозволі на виконання будівельних робіт від 12.10.2020 №ВЛ082201012576, замовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку зазначено як Гураля В.В., так і Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині.

Відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради, на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 06.02.2024, Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині видано сертифікат від 27.02.2024 №ВЛ122240221681, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, а також підтверджено його готовність до експлуатації.

Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000: 1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови.

Як вбачається з пункту 12 Акта готовності об`єкта до експлуатації, пайова участь відповідачами до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі пункт 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-IX).

Вказані відомості наявні також у відкритому доступі в мережі Інтернет Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (вебсайт e-construction.gov.ua).

Згідно даних сертифіката від 27.02.2024 №ВЛ122240221681, загальна площа квартир об`єкта будівництва становить 5547,1 квадратних метрів.

Предметом спору у даній справі є стягнення із замовників будівництва пайової участі як безпідставно збережених коштів, обчисленої на дату здачі об`єкта в експлуатацію згідно ст.1212 ЦК України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо представництва інтересів держави прокурором у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень статті 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №906/240/18.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2018 року у справі №911/620/17, від 13 листопада 2018 року у справі №910/2989/18.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Нововолинської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Нововолинська міська рада.

Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні). Згідно зі статтею 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч.1 ст.5 Бюджетного кодексу України).

Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п.4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку, згідно норм статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Крім цього, порушення у діях відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші - ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території міста Нововолинська.

Як вбачається із матеріалів справи, прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру, поінформувала Нововолинську міську раду про існування зазначених порушень інтересів держави (листи від 13.03.2024 №50/1- 425вих-24; від 22.03.2024 №50/1-485вих-24 та від 17.04.2024 №50/1-675вих-24).

Прокурор зазначає, що позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення із відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно якого прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Унаслідок нездійснення позивачем належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв`язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням інтересів держави і необхідністю їх комплексного захисту; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у цих спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування порушення, не здійснює захисту інтересів держави.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні даного позову до суду.

Щодо позовних вимог прокурора колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Підпунктом 5 п.а) ч.1 ст.28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4-1 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 1 статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Правова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалася положеннями статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VІ від 17.02.2011 в редакції, яка діяла до 31.12.2019.

Відповідно до норм даної статті порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч.1 ст.40 Закону).

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.2 ст.40 Закону).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3 ст.40 Закону).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч.5 ст.40 Закону).

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (ч.6 ст.40 Закону).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч.8 ст.40 Закону).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч.9 ст.40 Закону).

Підпунктом 3 пункту 13 розділу I Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-IX, який набрав чинності з 01.01.2020, було виключено статтю 40 у Законі Україні Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI.

Абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019 №132-IX, установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва,

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виклала висновок про вирішення правової проблеми, пов`язаної із застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права. Водночас, зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому, триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

У зв`язку з відмовою замовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX). Тобто, істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3 та 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року (подібні правові висновки Верховним Судом викладено у постанові від 16.10.2023 у справі №140/5484/21 щодо об`єкта будівництва, розташованого на території міста Луцька).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, з врахуванням вищезазначених норм права та практики Верховного Суду у даній категорії спорів в справі, що розглядається, суду слід встановити та надати правову оцінку:

- чи виникли правовідносини у відповідачів зі сплати пайового внеску;

- чи виник обов`язок у відповідачів зі сплати пайового внеску в силу Закону та його повернення на підставі ст.1212 ЦК України, якщо виник то встановити його період (дата виникнення та дата до якої зобов`язання мало бути виконане);

- встановити розмір пайової участі який підлягає сплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на виконання будівельних робіт від 26.12.2019 №ВЛ112193601497 було видано Гуралю В.В. на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 .

Між тим, 29.06.2020 між ОСОБА_2 та ОК ЖБК Краєвиди Волині був укладений договір суперфіцію, який зареєстрований згідно чинного законодавства, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №217921809 від 27.07.2020

В подальшому відбулась зміна замовника будівництва замість ОСОБА_2 замовником будівництва став ОК ЖБК Краєвиди Волині.

Відомості відповідача-2 містяться у дозволі на виконання будівельних робіт від 12.10.2020 №ВЛ082201012576 назва об`єкта: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_2 , розташований на земельних ділянках: кадастровий номер 0710700000:02:020:0030, загальною площею 0,1942 га, цільове призначення якої: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; та кадастровий номер - 0710700000:02:020:0043, загальною площею 0,1748 га, цільове призначення якої: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Згідно внесених змін, щодо даних у дозволі на виконання будівельних робіт від 12.10.2020 №ВЛ082201012576, замовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку зазначено як Гураля В.В., так і Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.02.2024 ЖБК Краєвиди Волині зареєстровано Акт готовності об`єкта до експлуатації AC01:0545-2162-1885-9260.

Згідно п.4. Акту готовності об`єкта до експлуатації визначено, що Документ, що дає право на виконання будівельних робіт, виданий 12.10.2020 №ВЛ082201012576. ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ НОВОВОЛИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (04051342) (найменування відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю) 26.01.2024 №ВЛ082201012576-1.

Згідно п.5. Будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - жовтень 2020, закінчення робіт - червень 2023.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, що будівництво розпочалось саме 26.12.2019.

Вказана дата відображена у витязі з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, яка є фактичною датою видачі дозволу на виконання будівельних робіт, однак не підтверджує дату початку будівництва.

Відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради, на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 06.02.2024, Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині видано сертифікат від 27.02.2024 №ВЛ122240221681, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, а також підтверджено його готовність до експлуатації.

Отже, зміна замовника будівництва з ОСОБА_2 на ОК ЖБК Краєвиди Волині підтверджуються матеріалами справи, зокрема:

- витягом з реєстру будівельної діяльності від 12.10.2020 з наступними реквізитами: Реєстраційний номер документу: ВЛ082201012576 Статус документу: Зареєстровано Тип документу: Зміна даних у дозволі на виконання будівельних робіт. Внесення змін у частині: Право будівництва передано іншому замовнику, Зміна генпідрядника, відповідальної особи за виконання робіт, Технічна помилка за зверненням замовника;

- актом готовності об`єкта до експлуатації від 06.02.2024 (реєстраційний номер ЄДЕССБ АС1:0545:2162:1885-9260) в якому вказано замовником будівництва ОК ЖБК Краєвиди Волині;

- сертифікатом №ВЛ122240221681 від 27.02.2024 згідно якого замовником об`єкта є ОК ЖБК Краєвиди Волині (станом на 01.01.2021).

- технічним паспортом на житловий будинок квартирного типу від 16.11.2023 згідно якого замовником технічної інвентаризації є ОК ЖБК Краєвиди Волині.

- Витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 16.11.2023, у якому в графі інформація про замовників зазначений ОК ЖБК Краєвиди Волині.

При цьому, у відомостях про реєстрацію документу (акту готовності до експлуатації) у переліку підписантів ОСОБА_2 відсутній.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що ФОП Гураль В.В. не був замовником будівництва з 12.10.2020, тобто з моменту реєстрації змін щодо замовника будівництва в дозволі на виконання будівельних робіт втратив статус замовника, а відтак суд першої інстанції в частині позовних вимог до Гураля В.В. дійшов вірного висновку, що останній не є належним відповідачем щодо якого прокурором заявлено матеріально-правову вимогу.

При цьому, долученими прокурором доказами підтверджується початок робіт у жовтні 2020 та їх закінчення у червні 2023.

Як підтверджується матеріалами справи у вказаний період замовником будівництва був Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині.

Відповідно, нормативне регулювання пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів на момент отримання дозволу на початок будівництва спірного об`єкту передбачало визначення розміру плати після завершення будівництва об`єкту та здійснення такої плати в грошовій сумі.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 зазначив, що випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

У відповідності із ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 обов`язку щодо сплати пайової участі, право Нововолинської міської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов`язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону.

У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі ст.1212 ЦК України.

Для проведення суми безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України прокурор посилається на сертифікат №ВЛ122240221681 від 27.02.2024.

При цьому, зазначає, що на дату прийняття об`єкта в експлуатацію (згідно із сертифікатом №ВЛ122240221681, виданим 27.02.2024) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 28.01.2024 №72. Зокрема вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Волинської області станом на 01.01.2024 становила 20466 гривень.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 зазначив, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженернотранспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 03.12.2024 у справі №910/6226/23.

Тому, колегія суддів погоджується із заявленим прокурором розрахунком, оскільки він відповідає приписам абз.2 п.2 розд.ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ, які підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.

З огляду на викладене позов Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради про стягнення 1135269,49 грн підлягає задоволенню в частині заявлених вимог до Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора отримали своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову до Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури слід частково задовольнити, в свою чергу, керуючись п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 в частині відмови у позові Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині про стягнення 1135269,49 грн слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.

Щодо апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 колегія суддів зазначає наступне.

04.11.2024 до суду першої інстанції від представника Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за вх.№01-74/1519/24 у якій заявник просив суд включити до судових витрат Гураля В.В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, які стягнути з Володимирської окружної прокуратури та Нововолинської міської ради.

Прокурор подав до суду першої інстанції пояснення у яких просив суд заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат залишити без задоволення. У письмових поясненнях прокурор заперечив щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. При цьому доводить, що зміст поданої представником відповідача заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у даній справі. Крім того, зазначив, що зміст поданої відповідачем-2 заяви не містить жодних обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. Додатково зазначив, що документи, які подав відповідач не можуть слугувати належними доказами на підтвердження суми, витраченої відповідачем на оплату послуг адвоката, у зв`язку із відсутністю детального опису робіт (наданих послуг), затраченого часу адвокатом не наведено, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку відсутні (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Водночас, у звіті про витрачений час зазначені лише загальні поняття адвокатської діяльності без будь-якої конкретизації до обсягу наданих послуг у справі № 903/469/24 із зазначенням конкретної вартості кожної послуги з урахуванням витраченого часу (зазначено лише дати днів, без зазначення кількості годин витрачених на надання послуг). Згідно змісту звіту про витрачений час на надання правничої допомоги, а саме п. 2 зазначено, що з 12.06.2024 по 24.06.2024 адвокатом Бейликом М.Б., з метою надання правничої допомоги, проведено ознайомлення та аналіз позовної заяви окружної прокуратури з додатками, аналіз практики та правових позицій Верховного суду у даних правовідносинах, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства необхідного для застосування при підготовці відзиву на позовну заяву, підготовку відзиву та оформлення додатків до відзиву та інше.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви за вх.№01-74/1519/24 від 04.11.2024 представника Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Із висновків суду першої інстанції вбачається, що документи на підтвердження подачі попереднього (орієнтовного) розрахунку та розміру витрат до подачі відповідачем заяви не надано. Представник відповідача-2 до закінчення судових дебатів не заявив про подачу документів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у судовому засіданні на стадії судових дебатів участі не приймав. Розрахунки подані без конкретизації до обсягу наданих послуг у даній справі із зазначенням конкретної вартості кожної послуги з урахуванням витраченого часу та вартості наданих послуг.

Колегія суддів вважає зазначені висновки помилковими з огляду на наступне.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Згідно з ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд першої інстанції зазначив, що документи на підтвердження подачі попереднього (орієнтовного) розрахунку та розміру витрат до подачі відповідачем заяви не надано.

Також із висновків суду першої інстанції вбачається, що представник відповідача-2 до закінчення судових дебатів не заявив про подачу документів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у судовому засіданні на стадії судових дебатів участі не приймав.

Однак, всупереч даному твердженню, у відзиві на позов від 24.06.2024 відповідачем наведено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а саме зазначено, що Гураль В.В. планує понести в суді першої інстанції 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також у відзиві зазначено, що докази надання професійної правничої допомоги та понесені витрати відповідача в межах справи у суді першої інстанції, відповідно до норм ГПК України будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що до відзиву було долучено Договір про надання правничої допомоги від 10.06.2024 та ордер на надання правничої допомоги ВХ №1071180 від 10.06.2024.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Суд першої інстанції в оскарженому додатковому рішенні зазначив, що розрахунки подані без конкретизації до обсягу наданих послуг у даній справі із зазначенням конкретної вартості кожної послуги з урахуванням витраченого часу та вартості наданих послуг.

Однак, вказані висновки є помилковими, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ч.3 ст.126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За доводами прокурора зміст поданої представником відповідача заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у даній справі.

Однак, долучені до заяви Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг), Додаток до акту приймання-передачі №1 (Звіт про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді справи №903/469/24) та рахунок-фактура №01/11/24 датовані 01.11.2024.

Тобто, надані відповідачем-2 до заяви документи було складено і погоджено адвокатом та клієнтом після прийняття рішення у справі, а тому не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі відбулось з поважних причин.

В силу встановленого вище факту складення та погодження вказаних документів після прийняття рішення, колегія суддів вважає, що додаткове обґрунтування заявником поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі не є необхідним.

Отже, жодних порушень процесуального порядку реалізації принципу відшкодування судових витрат сторони, на яку вказує суд першої інстанції, відповідачем-2 не було допущено.

Представник відповідача-2 на підтвердження понесення витрат пов`язаних з правничою допомогою подав: ордер на надання правничої допомоги ВХ №1071180 від 10.06.2024, договір про надання правничої допомоги від 10.06.2024, додаток №1 від 10.06.2024 до договору про надання правничої допомоги від 10.06.2024, акт №1 від 01.11.2024 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 10.06.2024, додаток до акту №1 від 01.11.2024 (Звіт про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді справи №903/469/24), рахунок-фактура №01/11/24 від 01.11.2024.

10.06.2024 між Гуралем В.В. та Адвокатом Бейликом М.Б. укладено Договір про надання правничої допомоги, згідно якого, з врахуванням Додатку №1 від 10.06.2024 до Договору, сторони погодили наступне: за дорученням Замовника Адвокат бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах Замовника здійснити комплекс дій (консультування, ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву на позов, заперечень, інших заяв, клопотань) щодо представництва інтересів Гураля В.В. в Господарському суді Волинської області по справі №903/469/24. Перелік прав та обов`язків, що здійснює Адвокат, визначається Договором. Представництво інтересів Адвокатом Замовника у відповідному апеляційному суді та Верховному Суді та розмір гонорару узгоджується за додатковою домовленістю Сторін. Сторони погодили, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги згідно із п.1 даного Додатку становить: 40000 (сорок тисяч) гривень. За наслідками надання правничої допомоги Адвокатом складається Звіт та акт приймання-передачі правової допомоги (послуг) за Договором. Сторони погодили, що гонорар за надання правничої допомоги згідно із умовами п.п.1, 2 даного Додатку та Договору про надання правничої допомоги сплачується (підлягає сплаті) Замовником не пізніше, ніж через 180 днів з дня укладення акту приймання-передачі правової допомоги (послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 10.06.2024 та Додатку №1 від 10.06.2024.

01.11.2024 між Гуралем В.В. та адвокатом Бейликом М.Б. було укладено Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 10.06.2024 та Додатку №1 від 10.06.2024.

Пунктом 1 Акту визначено, що адвокатом надана Замовнику правнича допомога у розмірі 40000 грн.

Пунктом 3 вказаного Акту встановлено, що замовник підтверджує, що вказана у Звіті (що є Додатком №1 до даного Акту) правнича допомога, надана адвокатом у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об`єму та якості надання правничої допомоги Замовник до Адвоката не має.

У Додатку №1 до Акту №1 наводиться детальний розрахунок наданої правової допомоги у межах розгляду справи №903/469/24, а саме:

- 10.06.2024 - надання Замовнику консультації з приводу подальшого розвитку справи. Клієнтом було надано доручення на підготовку відзиву на позовну заяву Володимирської окружної прокуратури 500 грн;

- 12.06.2024 24.06.2024 ознайомлення та аналіз позовної заяви Володимирської окружної прокуратури з додатками. Аналіз практики та правових позицій Верховного Суду у даних правовідносинах, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства, необхідного для застосування при підготовці відзиву на позовну заяву. Підготовка відзиву на позовну заяву та оформлення додатків до відзиву. Направлення відзиву іншим учасникам справи та подання до суду 15000 грн;

- 03.07.2024 05.07.2024 - отримання, ознайомлення та аналіз відповіді на відзив від прокуратури. Підготовка заперечень на відповідь на відзив та надання їх до суду 4000 грн;

- без дати - підготовка до участі у справі, перегляд та повторення правової позиції Клієнта. Участь адвоката в судових засіданнях по справі Клієнта за №903/469/24 (представництво інтересів Клієнта в суді). Під час розгляду справи представником відповідача-2 було надано пояснення, надано відповіді на запитання суду, взято участь у дослідження доказів. За результатами розгляду справи в позові прокуратури відмовлено 20000 грн;

- 01.11.2024 04.11.2024 - підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення, додатків до неї, направлення заяви з додатками іншим учасникам справи та до суду 500 грн.

Отже, відповідачем-2 підтверджено надану йому правову допомогу.

При цьому, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, як на тому зауважено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, колегія суддів враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем-2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції визнає не обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі договору про надання правничої допомоги у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Користуючись можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви вх.№01-74/1519/24 від 04.11.2024 та стягнення з Волинської обласної прокуратури на користь Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича 20000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, на підставі п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича підлягає частковому задоволеннь, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 скасуванню, а заява вх.№01-74/1519/24 від 04.11.2024 представника Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 скасувати в частині відмови у позові Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині про стягнення 1135269,49 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення:

"Позов Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Обслуговуючого кооперативу Житловобудівельний кооператив Краєвиди Волині про стягнення 1135269,49 грн - задоволити.

Стягнути із Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині (Волинська область, м.Нововолинськ, проспект Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 43298231) на користь Нововолинської міської ради (просп.Дружби, 27, м.Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 35055268) для зарахування в дохід місцевого бюджету Нововолинської міської територіальної громади грошові кошти (пайову участь) у сумі 1135269,49 гривень.

Видати наказ.

Стягнути із Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині (Волинська область, м.Нововолинськ, проспект Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 43298231) на користь Волинської обласної прокуратури (Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) судовий збір у розмірі 17029,04 гривень.

Видати наказ".

3. Рішення Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/469/24 в частині відмови у позові Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича про стягнення 1135269,49 грн - залишити без змін.

4. Стягнути із Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Краєвиди Волині (Волинська область, м.Нововолинськ, проспект Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 43298231) на користь Волинської обласної прокуратури (Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) судовий збір за апеляційний перегляд рішення у розмірі 20434,85 гривень.

5. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича задоволити частково.

6. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/469/24 скасувати.

7. Прийняти нове додаткове рішення:

Заяву вх.№01-74/1519/24 від 04.11.2024 представника Фізичної особи-підприємця Гураля Володимира Володимировича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволити частково.

Стягнути з Волинської обласної прокуратури (Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) на користь Фізичної особи - підприємця Гураля Володимира Володимировича ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) 20000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

В решті заяви відмовити.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.