Постанова

від 19.02.2025 по справі 924/926/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Справа № 924/926/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Йосипишин Р.В. адвокат

відповідача: не з"вився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 (суддя Заверуха С.В., м.Хмельницький, повний текст складено 10.12.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля", с. Новоселиця Полонського району Хмельницької області

про стягнення 400389,30 грн основного боргу, 38190,68 грн штрафу, 34559,43 грн процентів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" 400389,30 грн основного боргу, 38190,68 грн штрафу, 34559,43 грн процентів на підставі договору поставки запасних частин від 12.04.2024 р. № ІФГ-1610 КЗ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля", с. Новоселиця Полонського району Хмельницької області про стягнення 400389,30 грн основного боргу, 38190,68 грн штрафу, 34559,43 грн процентів задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" 400389,30 грн основного боргу, 38190,68 грн штрафу, 34559,43 грн процентів, 5677,67 грн витрат по оплаті судового збору. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 36% річних за порушення строків оплати за поставлений товар за договором поставки запасних частин № ІФГ-1610 КЗ від 12.04.2024 р., починаючи з 16.10.2024 р. і до моменту виконання цього рішення, на суму основної заборгованості за такою формулою: СОБ * СП * КДП / КДР = сума процентів, де СОБ сума несплаченого основного боргу, простроченого відповідачем; СП ставка (розмір) процентів: 36%; КДП кількість днів прострочення сплати відповідачем суми основного боргу за період: з 16.10.2024 р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ТОВ «Агролідер-Поділля» 04.11.2024 року подало через систему «Електронний суд» клопотання, в якому просило суд 1-ї інстанції визнати поважними підстави для поновлення строку подання відповідачем відзиву на позов, встановити відповідачеві строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 16 листопада 2024 року. Згадане клопотання з додатками 04.11.2024 року надійшло на адресу суду першої інстанції через систему «Електронний суд». За результатами розгляду вищезгаданого клопотання суд першої інстанції був зобов`язаний прийняти процесуальне рішення (задовольнити клопотання (повністю або частково), відмовити у задоволенні клопотання, залишити клопотання без розгляду тощо), однак жодного процесуального рішення з приводу згаданого клопотання судом першої інстанції прийнято не було. Більше того, з приводу даного клопотання немає жодної згадки і в рішенні суду першої інстанції. Такі дії (а точніше, бездіяльність) суду першої інстанції відповідач вважає грубим порушенням норм процесуального права і фактично позбавили відповідача можливості викласти свої заперечення проти позову у відзиві.

Крім того, відповідач зазначає, що в поясненнях від 28.11.2024 року просило суд першої інстанції про зменшення штрафу та процентів, що, на думку відповідача, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не врахував обставини справи, розмір позовних вимог, суму нарахованих штрафу та процентів і задовольнив позов. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього договору, чого суд першої інстанції не врахував, грубо порушивши норми як матеріального, так і процесуального права.

При прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував, що окрім нарахування штрафу, позивач нарахував для відповідача також 36 процентів річних та здійснив індексацію ціни запчастин, що в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати. Більше того, суд першої інстанції також вказав в рішенні органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 36% річних за порушення строків оплати за поставлений товар за договором поставки запасних частин №ІФГ-1610 КЗ від 12.04.2024, починаючи з 16.10.2024 і до моменту виконання цього рішення, на суму основної заборгованості (точніше проіндексованої основної заборгованості).

Крім того, відповідач зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 28.11.2024 року розгляд справи по суті було призначено на 10:00 год. 10 грудня 2024 р. Водночас, на призначену дату розгляду справи по суті ні керівник ТОВ «Агролідер-Поділля», ні представник ТОВ «Агролідер-Поділля» не могли бути присутніми в зв`язку з терміновими службовими відрядженнями за межами області. Враховуючи вищевикладене, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення судового розгляду по суті у справі на пізнішу дату. Водночас, суд першої інстанції відмовив у згаданому клопотанні, аргументуючи це розумністю строків розгляду судового спору, недопущенням затягування строків вирішення спору.

Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції позбавив його можливості в повній мірі скористатися усіма правами, передбаченими чинним процесуальним законодавством.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24. Розгляд справи призначено на 19 лютого 2025 року.

11 лютого 2025 року представником ТОВ "Ін Форс Груп" через систему «Електронний суд» подано відзив в якому просив відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 по справі №924/926/24.

В судове засідання 19.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля".

В судовому засідання 19.02.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 по справі №924/926/24 без змін.

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні 19.02.2025 пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 в частині стягнення 18436,65 грн основного боргу, 1878,23 грн процентів, 243,57 грн витрат по оплаті судового збору скасувати та ухвали в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" (замовник) укладено договір поставки запасних частин №ІФГ-1610 КЗ, відповідно до п. 2.1. якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і його невід`ємними додатками, постачальник зобов`язується продати замовнику запчастини, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити їх (а.с.8-10).

Відповідно до п. 3.1. договору при виникненні потреби в запасних частинах замовник подає постачальнику замовлення на них, в якій вказує дату її складання, перелік запасних частин, які замовляються замовником.

Згідно з п. 3.2. договору після підтвердження постачальником прийняття (повністю або частково) замовлення до виконання, замовнику надсилається рахунок для оплати запчастин, в якому постачальником вказуються найменування, кількість та ціна таких запчастин.

У відповідності до п. 3.3. договору постачальник зобов`язується поставити запчастини тільки за умови своєчасного надходження на його поточний рахунок повністю суми попередньої оплати або авансових платежів за них. Під попередньою оплатою, авансом, авансовим платежем сторони розуміють платіж, що повинен бути здійснений замовником і отриманий постачальником до початку передачі замовнику запчастин.

Як передбачено п. 3.4. договору, оплата замовником запчастин, здійснення платежу по рахунку, свідчить про погодження ним ціни таких запчастин, про повну згоду з умовами, що вказані в цих документах.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що підписання замовником видаткової накладної в формі електронного документу з застосуванням до неї КЕП або іншого документу про передачу йому запчастин засвідчує факт передачі йому разом із запчастинами усієї необхідної документації та інформації, що їх стосується. Датою поставки (передачі) запчастин є дата, що вказана у видатковій накладній або в іншому документі про передачу замовнику запчастин.

У п. 4.6. договору передбачено, що перевірку кількості та якості запчастин замовник здійснює (у т.ч. в особі свого представника, що отримує запчастини) під час їх отримання від постачальника. Замовник до підписання видаткової накладної або іншого документу на отримання запчастин зобов`язується перевірити їх кількість, цілісність їх упаковки, пломб на них (якщо вони повинні бути присутніми), наявність і відповідність маркування, їх справність і працездатність, а також відсутність пошкоджень, а в разі їх виявлення зобов`язується негайно письмово заявити про це постачальника. Усі претензії зі вказаних підстав повинні бути заявлені замовником до підписання накладної або іншого документу на отримання запчастин. Невідповідність фактичної кількості запчастин їх кількості, вказаної в супровідних документах, а також наявність вищевказаних недоліків запчастин (у т.ч. його упаковки) оформлюється двостороннім актом, який підписується сторонами. Після підписання замовником накладної або іншого документу на отримання запчастин (за відсутності підписаного постачальником акту про недоліки/недостачу запчастин) приймання запчастин вважається таким, що відбулося, і претензії (вимоги) замовника з кількості та якості запчастин не підлягають задоволенню (окрім претензій щодо прихованих недоліків запчастин, під якими сторони розуміють такі, що неможливо було виявити під час приймання запчастин).

Ціна запчастин вказується в таких документах: в рахунку або у видатковій накладній. Ціна запчастин вказана в цих документах є базовою їх ціною. Повною ціною запчастин, яку замовник зобов`язується сплатити постачальнику є його базова ціна разом із сумою її індексації (порядок визначення якої наведено далі) (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору замовник зобов`язується оплатити запчастини на умовах їх повної попередньої оплати, якщо сторони не домовляться про інше.

Згідно з п. 5.4. договору якщо в рахунку не буде вказаний строк (гранична дата) переказу замовником суми попередньої оплати, то замовник зобов`язується переказати їх виконавцю протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх складання. Якщо замовник прострочить оплату платежу (попередньої оплати), то постачальник має право в односторонньому порядку пропорційно, на час прострочення замовника, продовжити строк поставки запчастин, або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки запчастин, не несучи за це відповідальність.

Відповідно до п. 5.5. договору оплата запчастин здійснюється замовником у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника. Замовник за свій рахунок несе всі витрати, пов`язані з виконанням своїх грошових зобов`язань за договором. Запчастини вважаються (частково, повністю) оплаченими замовником в момент їх надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.9. договору визначено порядок індексації (тобто збільшення) ціни запчастин. Вказані в рахунках, видаткових накладних ціни запчастин визначені сторонами на дату їх складання і є базовими. Базова ціна є фіксованою (тобто повною) тільки в разі оплати замовником запчастин протягом 5 банківських днів із дня складання документу, у якому вперше була визначена ціна на них, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна запчастин є фіксованою) не вказаний у такому документі. Враховуючи викладене, сторони домовились, що суми всіх платежів замовника постачальнику за запчастини переказані за межами строку, протягом якого ціна запчастин є фіксованою, підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2 поділити на К1) помножити на СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті замовником виконавцю; СП - сума платежу за запчастини; К2 - курс продажу валюти, встановлений на дату здійснення замовником платежу; К1 - курс продажу валюти, встановлений на дату складання постачальником документу, у якому вперше була визначена ціна на запчастини.

Як передбачено п. 5.9.1. договору, інформацію про показники К1 і К2 сторони одержують із сайту www.udinform.com. Якщо показник К1 та/або К2 неможливо встановити на потрібну сторонам дату, зокрема, і з причини непрацездатності сайту www.udinform.com, то ці показники дорівнюють офіційному курсу гривні до валюти, встановленого Національним банком України на цю дату, інформацію про який cторони одержують з офіційного сайту НБУ, плюс 1%. Якщо на потрібну сторонам дату показники К1 і К2 не встановлювались, то cторони використовують такі показники в найближчий до такої дати попередній день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показників К1 і К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей з сайтів www.udinform.com або НБУ.

У п. 5.9.2. договору передбачено, що якщо еквівалент ціни запчастин буде визначений в Євро, або в рахунку замість курсу долару США буде вказаний курс Євро, то сторони у всіх умовах договору для такого товару при індексації сум платежів за нього замість доларів США застосовують Євро на тих самих умовах, що вказані в договорі.

У день здійснення платежу (переказу коштів постачальнику) замовник самостійно проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та ініціює переказ постачальнику проіндексованої суми платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. При перерахуванні проіндексованої суми платежу замовник зобов`язується в призначенні платежу вказати суму індексації ціни (далі - СІЦ). СІЦ є різницею між ПСП і СП і визначається таким чином: СІЦ = ПСП - СП. Якщо замовник самостійно не провів індексацію, постачальник має право провести таку індексацію після остаточного розрахунку за товар, а замовник зобов`язується сплатити таку індексацію протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку (п. 5.9.3. договору).

Відповідно до п. 5.9.4. договору якщо показник К2 на день здійснення платежу не перевищує показник К1 більше ніж на 3 (три) %, то індексація такого платежу не провадиться. Ця умова діє тільки щодо своєчасно переказаних замовником платежів і не діє щодо прострочених платежів.

У випадку прострочення замовником сплати платежу, проіндексована сума такого платежу визначається у вищезазначеному порядку, але вона в цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на обумовлену сторонами дату, коли мав бути здійснений цей платіж (п. 5.9.5. договору).

Згідно з п. 5.9.6. договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення із замовника заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених замовника платежів за запчастини індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання постачальником такої позовної заяви. При зверненні постачальником до суду з позовною заявою про стягнення із замовника суми індексації ціни, у випадку коли основний борг вже був стягнутий судовим рішенням із замовника за базовою ціною, то показник К2 для визначення СІЦ з несплаченого непроіндексованого основного боргу визначається станом на дату складання такої позовної заяви постачальником. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно з таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни застосувавши показник К2 станом на дату складання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Такий же порядок визначення показника К2 діє і при поданні постачальником до суду заяви з грошовими вимогами до замовника.

Відповідно до п. 8.1. договору з метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, що сплачуються понад суму збитків: за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів замовник сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів (п. 8.1.3. договору); в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором замовник замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику тридцять шість процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати тридцять шість процентів річних, замовник зобов`язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються замовником постачальнику, не може бути менший за тридцять шість процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення (п. 8.2.3. договору).

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений. Якщо в наступних роках сторони не укладуть новий договір, предметом якого буде поставка запчастин, а постачальником буде здійснюватися поставка запчастин замовнику, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови поставки запчастин між сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору на поставку запчастин. Усі поставки постачальником замовнику запчастин в період дії цього договору регулюється цим договором. Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору документи на поставку запчастин є невід`ємними додатками цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору (п. 9.1. договору).

ТОВ "Ін Форс Груп" виставлено ТОВ "Агролідер-Поділля" рахунки на оплату №3176 від 12.04.2024 р. на суму 255024,14 грн, № 3150 від 15.05.2024 р. на суму 435792,67 грн, №4708 від 15.05.2024 р. на суму 381906,78 грн, № 4850 від 20.05.2024 р. на суму 27997,63 грн, № 5567 від 10.06.2024 р. на суму 7697,81 грн (а.с.11, 14 на звороті-15, 18, 21, 22).

Поряд з цим, ТОВ "Ін Форс Груп" на виконання умов договору поставлено відповідачу товар (запчастини) на загальну суму 1108 419,04 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 2095 від 15.05.2024 р. на суму 221590,80 грн, № 2096 від 15.05.2024 р. на суму 6047,44 грн, № 2154 від 17.05.2024 р. на суму 20916,54 грн, № 2360 від 30.05.2024 р. на суму 6469,37 грн, № 2163 від 20.05.2024 р. на суму 281803,15 грн, № 2364 від 30.05.2024 р. на суму 153989,52 грн, № 3051 від 15.07.2024 р. на суму 381906,78 грн, № 3049 від 15.07.2024 р. на суму 27997,63 грн, № 2528 від 11.06.2024 р. на суму 7697,81 грн (а.с.12-14, 15 на звороті-17 на звороті, 19-20, 21 на звороті, 22 на звороті).

Таким чином, позивач належним чином виконав зобов`язання з передачі запчастин відповідачу.

Проте, за поставлений товар відповідачем сплачено ТОВ "Ін Форс Груп" грошові кошти лише в сумі 726 512,25 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 31 від 17.04.2024 р. на суму 255024,14 грн, № 36 від 16.05.2024 р. на суму 435792,67 грн, № 52 від 19.07.2024 р. на суму 27997,63 грн, № 53 від 19.07.2024 р. на суму 7697,81 грн (а.с.23-24 на звороті), однак, відповідно до умов договору, відповідач повинен був розрахуватися також за запчастини згідно рахунку №4708 від 15.05.2024 не пізніше 22.05.2024.

Таким чином позивач зазначає, що сума невиконаного відповідачем грошового зобов`язання з оплати базової ціни запчастин становить 381 906,78 грн (1 108 419,04 грн (базова ціна запчастин) 726 512,26 грн (загальна сума платежів).

19 вересня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" надіслано 19.09.2024 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" лист-вимогу № 1-19/09-юр від 19.09.2024 р. про погашення заборгованості у розмірі 381906,77 грн, 38190,68 грн штрафу, 43950,58 грн пені (а.с. 26).

Вказанийлист-вимогазалишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суд Хмельницької області з позовом у даній справі.

Крім того, в матеріалах справи наявні: роздруківки сторінок вебсайту www.udinform.com щодо курсу валют; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.10.2024 (а.с.25, 32-33).

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін постачальник зобов`язується продати замовнику запчастини, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити їх.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п.п. 4.6., 5.1., 5.4. договору сторонами погоджено, що після підписання замовником накладної або іншого документу на отримання запчастин (за відсутності підписаного постачальником акту про недоліки/недостачу запчастин) приймання запчастин вважається таким, що відбулося, і претензії (вимоги) замовника з кількості та якості запчастин не підлягають задоволенню (окрім претензій щодо прихованих недоліків запчастин, під якими сторони розуміють такі, що неможливо було виявити під час приймання запчастин). Ціна запчастин вказується в таких документах: в рахунку або у видатковій накладній. Ціна запчастин вказана в цих документах є базовою їх ціною. Повною ціною запчастин, яку замовник зобов`язується сплатити постачальнику є його базова ціна разом із сумою її індексації. Якщо в рахунку не буде вказаний строк (гранична дата) переказу замовником суми попередньої оплати, то замовник зобов`язується переказати їх виконавцю протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх складання.

Позивачем згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, підписаних сторонами, на виконання договору поставки було поставлено відповідачу товар (запчастини) на загальну суму 1108 419,04 грн. Однак відповідачем лише частково було оплачену вартість поставленого позивачем товару на суму 726 512,25 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Відтак, сума боргу за поставлений та неоплачений повністю відповідачем товар у визначений у договорі поставки строк по накладній №3051 від 15.07.2024 становить 381 906,79 грн.

Пунктом 5.9 договору, сторонами узгоджено порядок індексації (тобто збільшення) ціни запчастин. Вказані в рахунках, видаткових накладних ціни запчастин визначені сторонами на дату їх складання і є базовими. Базова ціна є фіксованою (тобто повною) тільки в разі оплати замовником запчастин протягом 5 банківських днів із дня складання документу, у якому вперше була визначена ціна на них, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна запчастин є фіксованою) не вказаний у такому документі. Враховуючи викладене, сторони домовились, що суми всіх платежів замовника постачальнику за запчастини переказані за межами строку, протягом якого ціна запчастин є фіксованою, підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2 поділити на К1) помножити на СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті замовником виконавцю; СП - сума платежу за запчастини; К2 - курс продажу валюти, встановлений на дату здійснення замовником платежу; К1 - курс продажу валюти, встановлений на дату складання постачальником документу, у якому вперше була визначена ціна на запчастини.

При зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення із замовника заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених замовника платежів за запчастини індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання постачальником такої позовної заяви (п. 5.9.6. договору).

Таким чином, оскільки відповідачем прострочено сплату платежу згідно рахунку №4708 від 15.05.2024 на суму 381906,78 грн, позивачем проіндексована сума вказаного платежу, яка підлягає сплаті замовником виконавцю, відповідно до формули, наведеної у п.5.9. договору та становить 400389,30 грн: 44,9835 (курс продажу Євро станом на останній банківський день, що передує даті подання позову, згідно відомостей з сайту www.udinform.com 14.10.2024 р.) / 42,9070 (курс продажу Євро станом на останній банківський день, що передує даті складання рахунку № 4708, згідно відомостей з сайту www.udinform.com 14.05.2024 р.) * 381906,78 грн.

При цьому, у відповідності до п. 5.9.5. договору вищезазначена проіндексована сума платежу не є меншою від проіндексованої суми платежу на обумовлену сторонами дату, коли мав бути здійснений платіж: 44,9835 (курс продажу Євро станом на останній банківський день, що передує даті подання позову, згідно відомостей з сайту www.udinform.com 14.10.2024 р. / 43,1858 (курс продажу Євро станом на останній банківський день, що передує даті здійснення платежу згідно відомостей з сайту www.udinform.com 21.05.2024 р.) * 381906,78 грн = 397804,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 400 389,30 грн основного боргу, які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищезгаданим розрахунком позивача проіндексованої суми платежу та висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого до стягнення 400 389,30 грн основного боргу враховуючи наступне.

Так, як вбачається з умов договору проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2 поділити на К1) помножити на СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті замовником виконавцю; СП - сума платежу за запчастини; К2 - курс продажу валюти, встановлений на дату здійснення замовником платежу; К1 - курс продажу валюти, встановлений на дату складання постачальником документу, у якому вперше була визначена ціна на запчастини.

Позивач в свою чергу у розрахунку проіндексованої суми платежу у складових формули К2 - курс продажу валюти, встановлений на дату здійснення замовником платежу застосував курс продажу валюти (Євро), встановлений на переддень (14.10.2024) подання позову у даній справі; К1 - курс продажу валюти, встановлений на дату складання постачальником документу, у якому вперше була визначена ціна на запчастини, застосував курс продажу валюти (Євро), встановлений на переддень (14.05.2024) виставлення відповідачу рахунку на оплату №4708 від 15.05.2024 (а.с.18, 25 на звороті).

Однак, колегія суддів зазначає, що частиною 1статті 692 ЦК Українивизначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором, або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судом апеляційної інстанції досліджено умови договору поставки запасних частин №ІФГ-1610 КЗ, пунктами 5.1, 5.3, 5.5 якого визначено, що ціна запчастин вказується в таких документах: в рахунку або у видатковій накладній. Ціна запчастин вказана в цих документах є базовою їх ціною. Повною ціною запчастин, яку замовник зобов`язується сплатити постачальнику є його базова ціна разом із сумою її індексації (порядок визначення якої наведено далі). Замовник зобов`язується оплатити запчастини на умовах їх повної попередньої оплати, якщо сторони не домовляться про інше. Якщо в рахунку не буде вказаний строк (гранична дата) переказу замовником суми попередньої оплати, то замовник зобов`язується переказати їх виконавцю протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх складання. Якщо замовник прострочить оплату платежу (попередньої оплати), то постачальник має право в односторонньому порядку пропорційно, на час прострочення замовника, продовжити строк поставки запчастин, або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки запчастин, не несучи за це відповідальність.

Вконтексті розуміння поняття "банківський день" суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Національного банку України від 03.03.2022 №16 "Про затвердження інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в України в національній валюті", яка набрала чинності з 01.04.2023 в Україні більше не існує поняття "банківський день". Система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних. Раніше версія системи електронних платежів дозволяла надсилати банківські платежі виключно в межах банківського дня. Водночас за повідомленням Національного Банку України тепер система працює в режимі 24/7, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня.

Водночас, судова колегія відзначає, що договір поставки запасних частин № ІФГ-1610 КЗ укладений сторонами після скасування Національним банком України поняття "банківський день" (12.04.2024), тому обрахунок банківського дня потрібно здійснювати аналогічно до обрахунку календарних днів.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані товари, тобто, носить інформаційний характер. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції відзначає, щовидаткова накладна- цепервинний документпостачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Цей документ містить всю потрібну для бухгалтерського обліку інформацію про таку операцію: назву документа, дату здійснення операції, назву постачальника, найменування і кількість поставленого товару, одиниці виміру, ціну, місце постачання, а також посади та прізвища осіб, які здійснили відпуск та прийняття таких ТМЦ. Даний перелік відповідає вимогам до первинних документів з частиною 2статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV.

Відповідно до частини 11статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідност. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Надана позивачем видаткова накладна №3051 від 15.07.2024 (а.с.19-20) містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд апеляційної інстанції враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткової накладної №3051 від 15.07.2024, яка є первинним обліковим документом у розумінніЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар.

Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Такими чином, колегія суддів зазначає, що отримання відповідачем поставленого товару за видатковою накладною №3051 від 15.07.2024 на суму 381906,78 грн є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору вказаної видаткової накладної.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає, що належним первинним документом, у якому вперше була визначена ціна на запчастини є видаткова накладна №3051 від 15.07.2024 на суму 381906,78 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскільки відповідачем прострочено сплату платежу згідно накладною №3051 від 15.07.2024 на суму 381 906,78 грн, проіндексована сума вказаного платежу, яка підлягає сплаті замовником виконавцю, відповідно до формули, наведеної у п.5.9. та 5.9.6 договору повинна становить 381952,65 грн: 44,9601 (курс продажу Євро станом на дату складання постачальником позовної заяви, згідно відомостей з сайту www.udinform.com 15.10.2024) / 44,9547 (курс продажу Євро встановлений на дату складання постачальником документу, у якому вперше була визначена ціна на запчастини (видаткова накладна №3051 від 15.07.2024, згідно відомостей з сайту www.udinform.com 15.07.2024) * 381 906,78 грн.

При цьому, відповідно до п.п. 5.9.1, 5.9.5. договору вищезазначена проіндексована сума платежу не є меншою від проіндексованої суми платежу на обумовлену сторонами дату, коли мав бути здійснений платіж: 44,9601 (курс продажу Євро станом на дату складання постачальником позовної заяви, згідно відомостей з сайту www.udinform.com 15.10.2024)/ 45,1766 (курс продажу Євро станом на дату коли мав бути здійснений платіж (21.07.2024), проте оскільки на вказану дату показники К2 не встановлювались на сайті www.udinform.com судом відповідно до умов п.5.9.1 використано такий показник в найближчий до такої дати попередній день з урахуванням згідно відомостей з сайту www.udinform.com 19.07.2024) * 381906,78 грн = 380076,57 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтований розмір основного боргу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 381952,65 грн. В частині стягнення 18436,65 грн основного боргу, слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення 34559,43 грн 36% річних згідно з п. 8.2.3. договору за період з 16.07.2024 по 15.10.2024 та 38190,68 грн штрафу згідно з п. 8.1.3. договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.2.3. договору, в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором замовник замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику тридцять шість процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати тридцять шість процентів річних, замовник зобов`язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються замовником постачальнику, не може бути менший за тридцять шість процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Суд першої інстанції, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 36% річних, дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення суму 36% річних у розмірі 34559,43 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки оплата замовником запчастин умовами договору передбачена протягом 5 банківських днів від дня складання документу у якому вперше була визначена ціна на них, в даному випадку як встановлено судом першої інстанції вказаним документом є видаткова накладна №3051 від 15.07.2024 на суму 381906,78 грн. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує те, що договір поставки запасних частин № ІФГ-1610 КЗ укладений сторонами після скасування Національним банком України поняття "банківський день" (12.04.2024), тому обрахунок банківського дня потрібно здійснювати аналогічно до обрахунку календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, період розрахунку тридцять шість процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення повинен становить з 21.07.2025 по 15.10.2024.

Таким чином, здійснивши перерахунок 36% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розмір суми 36% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 32 681,20 грн (381906,78 х 36% х 87/366 / 100 = 32 681,20 грн). В частині стягнення 1878,23 грн процентів слід відмовити.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Відповідно до п. 8.1. договору, з метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, що сплачуються понад суму збитків: за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів замовник сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів (п. 8.1.3. договору).

Отже, сторони передбачили можливість нарахування штрафу за порушення замовником строків оплати товару у розмірі 10% від несплаченої суми, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перевірку заявленого позивачем штрафу за порушення замовником строків оплати товару у розмірі 10% від несплаченої суми (381906,78 грн х 10% = 38190,68 грн) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на п. 8.1.3. договору позивачем правомірно нараховано 38190,68 грн штрафу, який підлягає стягненню.

Частинами 1-3статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та здійснених судом апеляційної інстанції перерахунків, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" 381 952,65 грн основного боргу, 38190,68 грн штрафу, 32681,20 грн процентів. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" 18436,65 грн основного боргу, 1878,23 грн процентів.

Щодо вимоги позивача при прийнятті рішення зазначити в рішенні суду про нарахування Органом (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, процентів за такою формулою: СОБ * СП * КДП / КДР = сума процентів, де СОБ сума несплаченого основного боргу, простроченого відповідачем; СП ставка (розмір) процентів: 36%; КДП кількість днів прострочення сплати відповідачем суми основного боргу за період: з 16.10.2024 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такомувипадку розраховуєтьсязаправилами, визначенимиурішенні суду, органом (особою), щоздійснює примусове виконання рішення судуівідповідні дії (рішення) якого можуть бути оскарженівпорядку, передбаченомурозділом VIцьогоКодексу.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом частини 1статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписівстатті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування частини 10статті 238 Господарського процесуального кодексу Україниу даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Відповідно до частин 11, 12статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідно до положень частини 10статті 238 Господарського процесуального кодексу Українинаявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування 36% річних за порушення строків оплати за поставлений товар за договором поставки запасних частин №ІФГ-1610 КЗ від 12.04.2024, починаючи з 16.10.2024 і до моменту виконання рішення, на суму основної заборгованості за такою формулою: СОБ * СП * КДП / КДР = сума процентів, де СОБ сума несплаченого основного боргу, простроченого відповідачем; СП ставка (розмір) процентів: 36%; КДП кількість днів прострочення сплати відповідачем суми основного боргу за період: з 16.10.2024 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, з чим також погоджується судова колегія.

Щодо заяви відповідача про зменшення штрафу у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання до 3000 грн та процентів (36% річних) до 3000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписівст. 617 Цивільного кодексу Україниособа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, ч. 2ст. 218 Господарського кодексу Українипередбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 3статті 551 Цивільного кодексу Українивстановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписамист. 233 ГК Україниу разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом приписівст. 551 ЦК Українитаст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливезменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зст. 74 ГПК України,ст. 233 ГК Україните, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №910/10675/21.

Проте, оцінивши доводи відповідача у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства відповідача, судові рішення та виконавчі документів щодо відповідача, а також відсутні довідки з банківських установ, щодо наявності або відсутності грошових коштів на рахунках відповідача та будь-які документи бухгалтерської звітності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви відповідача про зменшення суми нарахованого штрафу у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання 38190,68 грн до 3000,00 грн.

Щодо зменшення процентів річних до 3000,00 грн колегією суддів враховано висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 05.06.2024 у справі 910/14524/22: "…що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення".

Колегія суддів відзначає, що сума 36% річних у розмірі 32681,20 грн становить 8,56% від суми базового боргу, натомість відповідач просить зменшити вищезазначену суму до 3000,00 від суми базового боргу, тобто на 99,21%. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №902/417/18, на яку відповідач посилається в обґрунтування своїх доводів на можливість зменшення відсотків річних, були заявлені відсотки річних, що складали 89% від суми основного боргу.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 р. у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 р. у справі №904/2847/19).

Крім цього категорії значно та надмірно, які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру 36% річних, беручи до уваги, що нарахування відсотків річних, розмір яких сторонами спору було погоджено у договорі, має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а також враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б були підставою для зменшення стягнення відсотків річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову у задоволені заяви відповідача про зменшення суми нарахованих відсотків річних, оскільки стягнення судом 36 % річних, забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.

Поряд з цим, твердження відповідача, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував, що окрім нарахування штрафу, позивач нарахував для відповідача також 36 процентів річних та здійснив індексацію ціни запчастин, що в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати, колегія суддів враховуючи вищевикладене вважає безпідставним, оскільки наявність згоди сторін про застосування еквіваленту в іноземній валюті для визначення розміру належного до виконання суми грошового зобов`язання покупця (доплата курсової різниці станом на дату платежу порівняно із курсом, визначеним у специфікації) згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-цщодо застосування ст. ст.533,625 ЦК України, унеможливлює стягнення інфляційної індексації, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Проте у даній справі позивач не звертався з вимогами про стягнення інфляційної індексації. Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами договору встановлено інший порядок визначення суми, що підлягала сплаті відповідачем, а саме - на дату виставлення документа в якому вперше визначена ціна на запчастини, а отже сума, виражена у гривні, була зафіксована у видатковій накладній і вона підлягає індексації за весь час прострочення оплати, тоді як у справі №296/10217/15-цВелика Палата Верховного Суду вказала, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.

Щодо твердження відповідача про те, що суд першої інстанції, не розглянувши клопотання про визнання поважними підстав для поновлення строку подання відзиву на позов, поновлення строку подання відзиву на позов, встановлення відповідачеві строку для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 16 листопада 2024 року, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер - Поділля" про 473 139,41 грн, що складаються з 400 389,30 грн. основний борг, 38 190,68 грн штраф, 34 559,43 грн проценти, в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимогст. 165 ГПК Українидо 05 листопада 2024 року.

04 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання в якому просив суд першої інстанції визнати поважними підстави для поновлення строку подання відповідачем відзиву на позов, поновити строк подання відповідачем відзиву на позов, встановити відповідачеві строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 16 листопада 2024 року (а.с.39-40).

Згідно приписів ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Таким чином, за результатами розгляду вищезгаданого клопотання суд першої інстанції був зобов`язаний прийняти процесуальне рішення (задовольнити клопотання (повністю або частково), відмовити у задоволенні клопотання, залишити клопотання без розгляду тощо), однак жодного процесуального рішення з приводу згаданого клопотання судом першої інстанції прийнято не було.

Водночас, колегія суддів відзначає, що згідно приписів ч.4 ст.119 ГПК України, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Проте, відповідач не скористався в повному обсязі процесуальним правом, передбаченим приписами ст.119 ГПК України, та не подав разом з клопотанням відзив на позовну заяву.

Крім того, колегія суддів відзначає, що 27.11.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано пояснення в якій останнім викладено позицію відповідача та просив суд вказані пояснення прийняти до уваги при розгляді справи і прийняти рішення у справі та зменшити розміри штрафу до 3000 грн та процентів до 3000 грн.

Вказані пояснення враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність процесуального рішення щодо розгляду клопотання відповідача, враховуючи наявність пояснення відповідача та врахування його судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не є таким порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, передбачених ч. 3ст. 277 ГПК України.

Згідно з абз. 2 ч. 2ст. 277 ГПК України,порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщоцепорушення призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції 10.12.2024 за відсутності представника відповідача, який звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2024 представником відповідача адвокатом Носуліч В.В. через систему «Електронний суд» подане клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 14:30 год 12 листопада 2024 року (а.с.45).

Суд першої інстанції 12.11.2024 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10:30 год. 28.11.2024.

В судовому засіданні 28.11.2024 від відповідача прийняв участь адвокат Коберський А.П.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2024 закрито підготовче провадження у справі №924/926/24. Призначено справу №924/926/24 до судового розгляду по суті на 10:00 год 10 грудня 2024 року.

09 грудня 2024 року представником відповідача адвокатом Носуліч В.В. через систему «Електронний суд» подане клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача послався на те, що ні керівник ТОВ "Агролідер-Поділля", ні представник ТОВ "Агролідер-Поділля" не можуть бути присутніми у зв`язку з терміновими службовими відрядженнями за межі області.

Проте, доказів в підтвердження вищевказаних обставин до вказаного клопотання не додано.

Суд першої інстанції, розглянувши вказане клопотання представника відповідача, ураховуючи розумність строків розгляду судового спору, відсутність доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи, а також доказів неможливості направити в судове засідання у цій справі іншого представника, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про долучення додаткових доказів, з метою недопущення затягування строків вирішення спору дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, представник відповідача в апеляційній скарзі вважає, що суд, вирішивши проводити судове засідання без відповідача, позбавив його можливості в повній мірі скористатися усіма правами, передбаченими чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 202 Господарського процесуального кодексу Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що як зазначалося вище, згідно з п. 2 ч. 3ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Поданими представником відповідача адвокатом Носуліч В.В. через систему «Електронний суд» клопотаннями про відкладення розгляду справи від 10.11.2024 та 09.12.2024 підтверджуються повторна неявка вказаного представника відповідача в судове засідання.

Системний аналіз вищенаведених норм процесуального закону свідчить про те, що процесуальним наслідком повторної неявки учасника справи у судове засідання (незалежно від причин неявки) є розгляд справи за відсутності такого учасника.

Таким чином, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/ неповажності причин неявки учасника справи до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки учасника справи до суду. Такі положення пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначена норма дисциплінує учасників справи, стимулює їх належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30.07.2024 р. у справі №758/12635/18, від 31.07.2024 р. у справі №362/835/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2024 р. у справі №916/3691/22.

Отже, колегія суддів відзначає, щооскільки представника відповідача повідомлено належним чином про дату та час судового засідання 10.12.2024, що підтверджується довідкою Господарського судуХмельницької області про доставку електронного листа (ухвали про закриття підготовчого провадження від 28.11.2024, яка доставлена до електронного кабінету 28.11.2024 15:22) (а.с.75) та враховуючи повторну неявку представника відповідача адвоката Носуліча В.В. в судове засідання, суд першої інстанції не був зобов`язаний з`ясовувати/оцінювати причини такої неявки та у даному випадку, діючи у відповідності до вимог процесуального закону, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення чергового клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи по суті та розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Окрім того, варто враховувати, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.89 р.).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції діяв у цілковитій відповідності до вимог процесуального закону, дотримався положень (норм)ст. 202 ГПК України, відтак твердження апелянта, що судом першої інстанції позбавив його можливості в повній мірі скористатися усіма правами, передбаченими чинним процесуальним законодавством є помилковими, не підтверджуються доказами та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК Українипередбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 в частині стягнення 18436,65 грн основного боргу, 1878,23 грн процентів, 243,57 грн витрат по оплаті судового збору скасувати та ухвали в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 залишити без змін.

Згідно ч.14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Такими чином, згідно ізст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 5434,10 грн покладаються на відповідача. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 456,70 грн покласти на позивача, решту вказаних витрат залишити за відповідачем.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 в частині стягнення 18 436,65 грн основного боргу, 1 878,23 грн процентів, 243,57 грн витрат по оплаті судового збору скасувати та ухвали в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 залишити без змін.

Абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/926/24 викласти в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля", с. Новоселиця Полонського району Хмельницької області про стягнення 400389,30 грн основного боргу, 38190,68 грн штрафу, 34559,43 грн процентів, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" (Хмельницька область, Полонський район, с. Новоселиця, вул. Заводська, 69, ідентифікаційний код 40735031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" (м. Київ, вул. Здановської Юлії, 71-Г, ідентифікаційний код 43516421) 381 952,65 грн (триста вісімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 65 коп.) основного боргу, 38190,68 грн (тридцять вісім тисяч сто дев`яносто гривень 68 коп.) штрафу, 32 681,20 грн (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 20 коп.) процентів, 5434,10 грн (п`ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 10 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" 18 436,65 грн основного боргу, 1 878,23 грн процентів. »

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" (м. Київ, вул. Здановської Юлії, 71-Г, ідентифікаційний код 43516421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-Поділля" (Хмельницька область, Полонський район, с.Новоселиця, вул. Заводська, 69, ідентифікаційний код 40735031) - 456,70 грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити видачу наказів Господарському суд Хмельницької області.

5. Справу №924/926/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.