Постанова

від 12.02.2025 по справі 922/3222/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3222/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Семченка Ю.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури Ногіна О.М., службове посвідчення №072833 від 01.03.2023

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від відповідача 3 - адвокат Новікова О.М., ордер серія АХ № 1167845 від 03.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Харкова (вх.3126 Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3222/24, суддя Погорелова О.В.

за позовом: Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова

до відповідач 1 : Харківської міської ради, м. Харків

до відповідача 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків

до відповідача 3: Приватного акціонерного товариства «Кумір», м.Харків

за участю Харківської обласної прокуратури, м. Харків

про визнання незаконними та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернувся керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, м. Харків, Управлення комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, Приватного акціонерного товариства «Кумір», м.Харків, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 24.06.2015 № 1925/15;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.08.2016 №5370-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Кумір" (код ЄДРПОУ 23463791), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №1418;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Кумір" (код ЄДРПОУ 23463791) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 231931463101 нежитлові приміщення цокольного поверху № 15-23,15а, 19а, 23а площею 109,6 кв.м. та місця спільного користування № 13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ. "А-4".

Судові витрати прокурор просив суд покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

17.12.2024 до господарського суду від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об`єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кумір" (код ЄДРПОУ: 23463791), а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 15-23,15а, 19а, 23а площею 109,6 кв.м. та місця спільного користування № 13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ. "А-4" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231931463101).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3222/24 у задоволенні заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції було встановлено, що прокурором в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. Саме лише припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не є безумовною підставою для забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова через підсистему Електронний суд звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області у справі №922/3222/24 від 19.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Судові витрати покласти на відповідачів. Про дату розгляду справи повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

Апеляційна скарга прокурором обґрунтована тим, що з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових справ на нерухоме майно, його можливого відчуження , зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, зміни, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконанням рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України окружною прокуратурою і подано вищевказану заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові цокольного поверху № 15-23, 15а, 19а, 23а площею 109,6 кв. м. та місця спільного користування №13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м. розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ «А-4» ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : (231931463101), із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.

Прокурор наголошував про те, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 у справі №922/3222/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024, витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3222/24.

Ухвалою від 17.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі № 922/3222/24 та призначено справу до розгляду на 12.02.2025 об 11:00. Встановлено учасником справи строк до 31.01.2025 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

31.01.2025, у строк, встановлений судом, представник Приватного акціонерного товариства «Кумір» звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на апеляційну скаргу. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі № 922/3222/24 без змін.

Обґрунтовуючи свої доводи у відзиві, зазначав, що прокурор з позовом про визнання незаконними та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно звернувся до суду у вересні 2024 року. При зверненні до суду прокурор заяву про забезпечення позову не подавав, незважаючи на той факт, що станом на момент подання позову ПрАТ «КУМІР» було власником спірного нерухомого майна. Вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову у грудні 2024, прокурор у заяві про забезпечення позову посилається на обставину того, що ПрАТ «КУМІР» є власником спірного нерухомого майна, що, на думку прокурора, є тепер підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, прокурором не обґрунтовано того, які зміни відбулися після подання позову, чи які нові обставини стали відомі прокурору, які б вказували на те, що виникла реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи те, що як станом на момент подання позову (вересень 2024), так і станом на момент подання заяви про забезпечення позову (грудень 2024) ПрАТ «КУМІР», як зазначає прокурор, є власником спірних нежитлових приміщень.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.

Відповідно до ч. 3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні прокурор просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.12.2024 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позов.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач 3 у судове засідання з`явився, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова та залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі № 922/3222/24 без змін.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, затягування розгляду скарги може призвести до порушення прав осіб, що з`явилися у судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача 3, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

На розгляді у Господарському суді Харківської області з 13.09.2024 перебуває справа за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова Харківської міської ради, м. Харків, Управлення комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, Приватного акціонерного товариства «Кумір», м.Харків, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 24.06.2015 № 1925/15;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.08.2016 №5370-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Кумір" (код ЄДРПОУ 23463791), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №1418;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Кумір" (код ЄДРПОУ 23463791) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 231931463101 нежитлові приміщення цокольного поверху № 15-23,15а, 19а, 23а площею 109,6 кв.м. та місця спільного користування № 13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ. "А-4".

Судові витрати прокурор просив суд покласти на відповідачів.

17.12.2024 до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об`єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кумір" (код ЄДРПОУ: 23463791), а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 15-23,15а, 19а, 23а площею 109,6 кв.м. та місця спільного користування № 13 площею 15,1 кв.м., загальною площею 124,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 4, літ. "А-4" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231931463101).

В обґрунтування поданої заяви прокурор вказує на те, що підставою для звернення прокурора з позовною заявою стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу. У разі задоволення позовних вимог ТОВ "Кумір" втрачає право власності на спірне майно та повинно буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи, ТОВ "Кумір" може розпорядитися спірним майном на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Умовою застосування заходів про забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) ( 1798-12 ).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Крім того, колегія суддів вбачає, що апелянтом не доведено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даний справі, а захист цих прав, свобод та інтересів може стати неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, колегією суддів при дослідженні матеріалів справи встановлено, що прокурор з позовом про визнання незаконними та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно звернувся до суду у вересні 2024 року. При зверненні до суду прокурор заяву про забезпечення позову не подавав, незважаючи на той факт, що станом на момент подання позову ПрАТ «КУМІР», було власником спірного нерухомого майна. Звернувшись із заявою про забезпечення позову лише у грудні 2024, прокурор у заяві про забезпечення позову посилався на обставину того, що ПрАТ «КУМІР» є власником спірного нерухомого майна, що на його думку, є тепер підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, прокурором не обґрунтовано того, які зміни відбулися після подання позову чи які нові обставини стали відомі прокурору, які б вказували на те, що виникла реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи те, що як станом на момент подання позову (вересень 2024), так і станом на момент подання заяви про забезпечення позову (грудень 2024) ПрАТ «КУМІР», є власником спірних нежитлових приміщень. ПрАТ «КУМІР», як власник спірних нежитлових приміщень мало реальну можливість розпорядитися спірним майном та до цього часу її не реалізовано. Крім того, як встановлено судом, на цей час підвальне приміщення спірного об`єкту використовується, як художня школа для дітей, що є безпечним для знаходження та навчання дітей під час війни. А у разі застосування заходів забезпечення позову діти будуть позбавлені відвідувати учбовий заклад, оскільки це може призвести до відмови орендаря від договору оренди.

Правовою позицією у Постанові КГС ВС від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, зазначено, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував увагу КГС, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов`язаних із забезпеченням позовів у корпоративних спорах.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам ст.236 ГПК України щодо його законності і обґрунтованості судового рішення, тому повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі № 922/3222/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі № 922/3222/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 24.02.2025 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя В.С. Хачатрян