Ухвала

від 20.02.2025 по справі 922/3045/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3045/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№81Х/2) виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3045/24 (повний текст рішення складено та підписано 25.12.2024 суддею Погореловою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом 1.Заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі 1) Первомайської міської ради Харківської області, 2. Північно-Східного офісу Держаудитслужби,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

до 1.Комунального підприємства Жилсервіс Первомайської міської ради Харківської області,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-КП,

про визнання недійсним договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Харківської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби, в якому просив суд визнати недійсним договір поставки від 05.03.2018 № 15, укладений між Комунальним підприємством «Жилсервіс» Первомайської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-КП» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-КП» на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Первомайської міської ради 1516894,50 грн, а одержані останнім за рішенням суду 1516894,50 грн стягнути у дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорюваний право чин суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсними на підставі статей ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 215 та ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.03.2020 №70/26-р/к у справі №2/01-109-19 визнано, що ТОВ «Інтер-КП» та ФОП Каракаптан Д.В вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі товару «ДК 021:2015:09130000-9 нафта і дистиляти», проведеної Комунальним підприємством «Жилсервіс» Первомайської міської ради Харківської області з використанням електронної системи закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі в системі Prozorro - UA-2018-0131-000800-с), що свідчить про спрямованість зазначеного правочину, який укладено за спотвореними результатами вказаної публічної закупівлі, з умислу ТОВ ««Інтер-КП» на порушення встановленого п. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» принципу добросовісної конкуренції серед учасників через усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання внаслідок цього права на укладення оспорюваного договору про закупівлю, що в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства у сфері публічних закупівель, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування відповідної сфери. За твердженням прокурора правовим наслідком недійсності оспорюваних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-КП» 1516894,50 грн на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Первомайської міської ради та одночасне стягнення з останнього одержаних ним за рішенням суду 1516894,50 грн у дохід держави.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3045/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В обгрунтування рішення суд послався на недоведеність прокурором підстав, з якими пов`язано визнання недійсним оспорюваного правочину як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України.

При цьому суд виходив з того, що сам лише факт вчинення ТОВ «Інтер-КП» та ФОП Каракаптан Д.В. порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній процедурі закупівлі, за результатами якої укладено оспорюваний правочин, що встановлений рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.03.2020 №70/26-р/к у справі №2/01-109-19 не є підставою для визнання такого правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за відсутності у матеріалах справи відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника у предметі закупівлі за меншу суму коштів, наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, поставки товару за спірним договором за завищеними цінами, можливості використання для поставки аналогічного товару менших ресурсів, інших порушень, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні основи держави і суспільства за наслідками укладення договору, за обставин виконання його умов сторонами в березні 2019 року в повному обсязі.

Разом з цим, суд зазначив, що для суб`єктів господарювання, якими порушено норми Закону "Про захист економічної конкуренції", зокрема у разі вчинення ними антиконкурентних узгоджених дій, чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (ст.52 Закону "Про захист економічної конкуренції") та певні обмеження щодо прийняття участі у процедурах закупівлі протягом наступних трьох років після притягнення до відповідальності за вчинення таких дій (п.4 ч.1 ст.17 Закону "Про публічні закупівлі")

Крім цього, суд зазначив, що заявлена прокурором друга вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-КП» на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Первомайської міської ради 1516894,50 грн, а одержаних останнім за рішенням суду 1516894,50 грн в дохід держави не відповідає встановленому статтею 216 Цивільного кодексу України наслідку недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, а враховуючи, що ТОВ «Інтер-КП» поставило, а КП «Жилсервіс» прийняло товар за оспорюваним договором без зауважень і прокурор не ставить під сумнів факт поставки товару, відповідно, в рамках двосторонньої реституції ТОВ «Інтер-КП» повинен отримати компенсацію вартості поставленого товару у розмірі, на момент відшкодування, а тому зазначена позовна вимога є неефективним способом захисту, адже повернення до державного бюджету грошових коштів за поставлений товар при застосуванні наслідків недійсності правочину не звільняє замовника від обов`язку відшкодування постачальнику вартості товару і при цьому існує обґрунтоване припущення того, що вартість цієї компенсації буде більшою, ніж та , що вже сплачена за оспорюваним договором, що у свою чергу буде мати наслідком не захист інтересів держави, з метою якого подано позов, а їх порушення. При цьому суд зазначив, що прокурор не довів обставин щодо нераціональності використання сплачених на виконання оспорюваного правочину коштів та економічну доцільність їх повернення до бюджету, з урахуванням того, що публічний інтерес на закупівлю у разі такого повернення за наслідком задоволення позову залишиться незадоволеним і потребуватиме подальшого витрачання бюджетних коштів для проведення повторної публічної закупівлі.

Виконувач обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, зокрема, про суперечність чинному законодавству та обставинам справи висновків суду щодо недоведення прокурором наявності завідомої суперечності змісту оспорюваного договору та меті, з якою він вчинений інтересам держави та суспільства, з огляду на його укладення за результатами проведеної публічної закупівлі, результати якої були спотворені внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ФОП Каракаптана Д.В. та 2-го відповідача-ТОВ «Інтер-КП», внаслідок чого останній як переможець отримав право на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери публічних відносин, не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, а завідомо суперечлива вказаним інтересам мета ТОВ «Інтер-КП» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунувши конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, отримавши в результаті цього у незаконний спосіб право на укладення оспорюваного договору на позаконкурентних засадах і при цьому поведінка другого відповідача беззаперечно вказує на те, що останній мав виключну мету на здобуття перемоги у торгах будь-якою ціною та виключно на власних умовах щодо вартості товару, що у свою чергу свідчить про вчинення ним дій, які прямо заборонені Законом України «Про публічні закупівлі», наслідком яких стало укладення оспорюваного договору.

При цьому прокурор зазначає, що доводи суду про те, що оспорюваний договір є виконаним, а прокурором не доведено наявності шкоди, заподіяної внаслідок його укладення не спростовують наявність обставин, з якими пов`язана недійсність договору як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому не впливають на підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з цим, прокурор зазначив про безпідставність доводів суду першої інстанції, що вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-КП» на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Первомайської міської ради 1516894,50 грн, а одержаних останнім за рішенням суду 1516894,50 грн в дохід держави не є ефективним способом захисту, оскільки судом не враховано, що така вимога відповідає встановленому ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України спеціальному наслідку недійсності правочину, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та передбачає фактично повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка при його вчиненні не мала наміру, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала відповідний умисел, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.Необхідність захисту публічних інтересів держави і суспільства, особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, в умовах боротьби з корупційними явищами в державі є доцільними та обґрунтованими задля забезпечення виконання державою своїх завдань перед суспільством та людиною, що сприяє більш ефективному захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин та захисту інтересів держави і суспільства цивільно-правовими заходами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3045/24 та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 20.02.2025 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104.

Від 2-го відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3045/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

В обґрунтування клопотання 2-й відповідач посилається, зокрема, на таке.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23 у подібних з даною справою правовідносинах справу № 922/3456/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України", а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Необхідність відступу мотивована тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст.51, ч.2 ст.52 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

від 20.12.2024,зокрема, прийнято до розгляду справу №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.

У судовому засіданні представник 2-го відповідача підтримав вказане клопотання, а прокурор стосовно його вирішення повідомив, що покладається на розсуд суду.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність його задоволення, з огляду на таке.

Даними Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджено повідомлені 2-м відповідачем обставини щодо передання ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду справи № 922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та її прийняття до розгляду ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказав, що фактично у справі №922/3456/23 єдиним доказом,який надано на підтвердження того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.

Проте сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, на думку суду касаційної інстанції, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 і частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З наведеного убачається, що на вирішенні об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №922/3456/232, в якій має бути висловлений висновок про застосування норм матеріального права у подібних з даною справою правовідносинах за суб`єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням, а тому висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

При цьому колегія суддів ураховує, що рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти не тільки такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також рішення, правовідносини в яких мають однакове матеріально-правове регулювання. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, від 12.10.21 у справі № 233/2021/19.

У цих постановах Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін подібні правовідносини, зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об`єкт (об`єктом правовідносин за кредитним договором є кошти). Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність.

Тому у кожному випадку порівняння правовідносин для їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами п.11 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, а також те, що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність визначених п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України правових підстав для зупинення провадження у справі № 922/3045/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

З огляду на наведене, керуючись статтями 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 922/3045/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Зобов`язати учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст.286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза