Рішення

від 17.02.2025 по справі 906/1264/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1264/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новицька Н.В., ордер серії ВН №1253733 від 11.12.2024 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Коваленко Ю.Л., ордер серії АЕ №1359583 від 11.02.2025 (в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ"

про стягнення 1033883,20 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ" про стягнення 1033883,20 грн штрафу.

Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.01.2025.

31.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 31.12.2024, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову (а.с.36-41).

Ухвалою суду від 13.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1264/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 17.02.2025.

17.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №10-12/11 від 10.12.2021, а саме прострочення ним поставки товару в погоджений сторонами термін. Позивач стверджує, що загальна кількість поставленого товару відповідачем до 31.12.2021 становить 250,38 т. Станом на 18.01.2022 відповідач прострочив поставку товару у кількості 749,62 т на 18 календарних днів, а отже повинен сплатити штраф у заявленому до стягнення розмірі - 1033883,20 грн (14400,00 грн за 18 календарних днів з розрахунку 200,00 грн за 6 повних годин прострочення поставки + 1019483,20 грн - 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару) (а.с.1-4).

Згідно з відзивом на позовну заяву від 31.12.2024, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обов`язок постачальника щодо здійснення поставки товару виникав виключно за наявності усних або письмових заявок покупця, а з 22.12.2021 покупець (позивач) припинив подавати заявки та не забезпечив подачу транспортних засобів для завантаження, що унеможливило виконання відповідачем решти обсягів поставки до закінчення строку дії договору. Відповідач стверджує, що відсутність заявок та транспортних засобів покупця є підставою для звільнення постачальника від відповідальності за невиконання договору в частині поставки решти товару; спроба позивача застосувати штраф за весь обсяг непоставленого товару є невірним трактуванням договору та суперечить принципам справедливості, пропорційності й добросовісності, оскільки простроченням поставки за п.5.1 договору поставки №10-12/11 від 10.12.2021 є саме простій транспортного засобу, доказів чого позивачем не надано. Також відповідач вказав, що кошти, на які не був поставлений товар, позивачу повернуті (а.с.36-37).

У судовому засіданні 17.02.2025 представник позивача підтвердив, що кошти відповідач повернув 29.12.2021, однак сторони не вносили змін до договору, тому представник позивача підтримав позов, просив задовольнити його у повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.12.2021 між СТОВ "ОЗАДІВСЬКЕ" як постачальником та ТОВ "ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" як покупцем укладено договір поставки №10-12/П (далі - договір) (а.с.7-8), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудза 3 клас на умовах, зазначених у цьому договорі (надалі - товар).

Кількісні та якісні характеристики товару передбачені у п.1.2 договору. Зокрема, загальна кількість товару, який має бути поставлений, становить 1000 т +/- 10 %, загальна вартість з ПДВ - 6799997,40 грн (ціна за 1 т з ПДВ - 6800,00 грн).

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник передає товар шляхом навантаження погодженого обсягу товару на транспортні засоби покупця (або його перевізника), у наступному місці навантаження: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Озадівка, вул. Центральна, 5, що відповідає умовам FCA згідно з правилами «Інкотермс - 2020», з урахуванням особливостей, передбачених даним договором.

Термін поставки, згідно з п.2.2 договору, - не пізніше ніж до 31 грудня 2021 року (включно). Датою (моментом) поставки вважається дата приймання товару уповноваженим представником (перевізником) покупця, у момент фактичного навантаження погодженого обсягу товару на транспортні засоби покупця (або його перевізника), з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній та (або) видатковій накладній, та (або) інших супроводжуючих документах.

За умовами п.п.2.3, 2.4 договору, поставка здійснюється на підставі усних або письмових заявок покупця, погоджених постачальником. Відсутність письмової заявки покупця, інших обов`язкових для поставки партії товару етапів виконання договору з боку покупця не означає неможливість поставки товару постачальником.

У п.п.2.8-2.10, 2.12 договору погоджено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін. Представник покупця (або його перевізник), який приймає товар, зобов`язаний надати довіреність на отримання товару, складену відповідно до вимог чинного законодавства України, із переліком товару, який підлягає передачі. Належним доказом повноважень представника покупця (або його перевізника) на прийняття товару, окрім інших, визначених у положеннях цього договору, документів, є встановлення особи представника покупця (або його перевізника), уповноваженої на прийняття партії товару в письмовій заявці, наданій покупцем до моменту навантаження товару на транспортні засоби. У разі відсутності належних доказів повноважень представника/працівника покупця на прийняття товару та/або у разі відсутності довіреності, вказаної у положеннях цього договору, постачальник або представник постачальника має право відмовитися від передачі товару до моменту надання відповідних документів, без права застосування до постачальника будь-яких санкцій.

Відповідно до п.4.2 договору, покупець зобов`язаний надавати постачальнику усні або письмові заявки на поставку товару за даним договором не пізніше ніж за два календарні дні до моменту бажаної поставки, якщо сторонами не буде погоджено іншого способу та порядку (в тому числі терміну) надання заявок (пп.4.2.2); приймати товар від постачальника в місці його одержання, пред`являючи всі необхідні та обов`язкові для цього документи (пп.4.2.3).

Згідно з п.5.1 договору, за прострочення поставки товару у погоджений сторонами термін (час), постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 200 грн за кожні повні шість годин прострочення поставки (простою транспортного засобу), а у випадку прострочення поставки (простою транспортного засобу) понад трьох календарних днів - додатково у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого в погоджених сторонами обсягах товару.

Строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.7.1 договору).

З матеріалів справи слідує, що відповідач на виконання умов вказаного договору здійснював поставку товару позивачу у період з 14.12.2021 по 21.12.2021 згідно з наявними у справі видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.9-23).

За актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.12.2021 - 28.12.2021, який підписано обома сторонами та скріплено печатками їх юридичних осіб, станом на 28.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем склала 391078,62 грн (а.с.24).

За даними позивача, загальна кількість поставленого відповідачем товару до 31.12.2021 становить 250,38 т, станом на 18.01.2022 відповідач прострочив поставку товару у кількості 749,62 т. Позивач вказав, що 19.01.2022 на адресу відповідача було надіслано претензію №180121 від 18.01.2022 з вимогою негайно поставити товар у кількості 749,62 т та сплатити штрафні санкції відповідно до п.5.1 договору до 21.12.2022 включно (а.с.25-26), однак відповіді не отримав, комунікація між сторонами припинилася повністю, відвантаження товару не здійснювалося, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1033883,20 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.

Так, згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.663 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч.1 ст.664 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України).

За приписами ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначено вище, у п.5.1 договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару у погоджений сторонами термін (час), постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 200 грн за кожні повні шість годин прострочення поставки (простою транспортного засобу), а у випадку прострочення поставки (простою транспортного засобу) понад трьох календарних днів - додатково у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого в погоджених сторонами обсягах товару.

З огляду на викладене, позивач вправі вимагати від відповідача сплати штрафу у випадку простою транспортного засобу.

Матеріали даної справи не містять жодних доказів простою транспорту позивача (або його перевізника) у місці навантаження товару.

Більше того, судом не встановлено, а позивачем не доведено належними й допустимими доказами вчинення ним дій, передбачених умовами договору, на прийняття товару після 21.12.2021, а саме не доведено погодження з постачальником заявок щодо поставки відповідної партії товару й особи, уповноваженої на її прийняття, а також надання транспорту для завантаження товару у місці, зазначеному в п.2.1 договору.

Недотримання позивачем зі свого боку умов договору (доказів протилежного суду не представлено) унеможливило виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у повному обсязі до закінчення погодженого у п.2.2 договору строку - 31.12.2021. Поряд із цим слід зауважити, що залишок суми попередньої оплати у розмірі 391078,62 грн (згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами від 28.12.2021, а.с.24) відповідач повернув позивачу 29.12.2021, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні 17.02.2025.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на претензію за вих.№180121 від 18.01.2022, оскільки докази її надіслання відповідачу в матеріалах справи відсутні, відповідач її отримання заперечив.

Частиною 4 ст.612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 13.10.2021 №923/1379/20).

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищевстановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, доводи, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження, факт прострочення кредитора (ненадання позивачем транспорту для завантаження товару у місці, зазначеному в п.2.1 договору) є більш вірогідним і останнім не спростований, підстав для застосування до відповідача штрафу згідно з п.5.1 договору немає, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1033883,20 грн штрафу є безпідставною, необґрунтованою та недоведеною належними й допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.02.25

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

- представнику позивача (до ел.каб.); позивачу на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- представнику відповідача (до ел.каб.); відповідачу на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2.