Рішення

від 19.02.2025 по справі 907/1077/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 р.м. УжгородСправа № 907/1077/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатко О.В., розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок, 3, поштовий індекс - 88000,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Коралфенікс, код ЄДРПОУ - 42837404, місцезнаходження Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця І.Франка, будинок, 1 В, корпус Б, офіс 2, поштовий індекс - 88000,

про стягнення заборгованості та пені за договором,

за участі представників сторін:

від позивача - Данканича А.Е. (у порядку самопредставництва),

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі департамент, позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 23.12.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Коралфенікс (далі товариство, відповідач) коштів у розмірі 784687,61 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода № 31 від 10.08.2020 за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у сумі 696891,72 грн та пеня в сумі 87795,89 грн, нарахована за несплату орендної плати за договором.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі на 19 лютого 2025 на 10:00 год. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно згідно з ухвалою суду відповідачу судом роз`яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно відповідей №6225055 і №6225060 від 14.01.2025 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, судом встановлено, що позивач - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 36541721 та відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Коралфенікс, код ЄДРПОУ 42837404 мають зареєстровані електронні кабінети в системі Електронний суд.

Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).

Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, ухвала суду від 20.01.2025 про відкриття провадження у справі направлена позивачу та відповідачу до їх електронного кабінету у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", встановлено, що ухвала суду від 20.01.2025 про відкриття спрощеного провадження у справі №907/1077/24 була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронний кабінет у системі Електронний суд та ця ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 20.01.2025 о 12:46.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Таким чином, суд констатує, що учасники справи у належний спосіб повідомлені судом про день, час та місце призначеного на 10 годину 19.02.2025 судового засідання та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

У призначене на 10 годину 19.02.2024 судове засідання відповідач участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частина 1 статті 252 ГПК України передбачає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Частиною 8 статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З огляду на наведені вище приписи законодавства, а також враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; явка представників не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: продовжити судовий розгляд за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, та від якого не надходило заяв і клопотань щодо причин неявки чи про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 19.02.2025, проведеному за участі представника позивача, суд розглянув справу в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, під час чого заслухав пояснення представника позивача, безпосередньо дослідив докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, після чого відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення у цьому судовому засіданні.

Повернувшись у судове засідання, 19.02.2025 суд згідно з частиною 6 статті 233, частинами 1 та 6 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив дату складання повного рішення до п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аргументи сторін

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема стверджує, що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у розмірі 696891,72 грн за договором № 31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода (далі договір), відповідно до якого департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, який згідно рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 №425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» - перейменований на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавцем) передано ТОВ Коралфенікс (орендарю) права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (мощення фігурний елемент мощення) площею 805 м.кв за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, б/н, для розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди строком до завершення фактичного використання конструктивними елементами благоустрою, на якому влаштовано будівельний майданчик.

Зокрема, на підставі договору та відповідно до акту приймання-передачі від 10.08.2020 департамент міського господарства передав, а ТОВ Коралфенікс прийняв у строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площею 805 м.кв. за адресою: м. Ужгороді, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання за договором оренди від 10.08.2020 в частині передачі об`єкта оренди виконав в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2.2.2. договору, орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними п. 3 рішення сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 № 406 Про Порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків.

Однак, за твердженнями позивача, орендар (відповідач у справі) взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів не виконував, чим порушив умови договору, в результаті чого у останнього за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 696891,72 грн, наявність якої відповідно до пункту 4.1 договору є підставою нарахування пені у сумі 696891,72 грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку з заборгованістю по орендній платі за договором за період з 10.08.2020 по 30.04.2023, департамент у травні 2023 року звертався з позовною заявою у Господарський суд Закарпатської області про стягнення заборгованої орендної плати та нарахованої пені, що було предметом судового розгляду справи №907/418/23.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

За змістом частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Як встановлено з матеріалів справи, між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (який згідно рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 №425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» перейменований на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Коралфенікс як орендарем 10.08.2020 укладено договір №31 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород.

Сторонами у договорі погоджено, що його предметом є надання орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (мощення-фігурний елемент мощення) площею 805,0 м.кв. за адресою: м.Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено надання у тимчасове користування згаданого об`єкту відповідно до акту приймання передачі, який підписується одночасно із цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі від 10.08.2020 департамент міського господарства передав, а ТОВ Коралфенікс прийняв у строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площею 805 м.кв. за адресою: м.Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика.

Згідно з п.2.2.2. договору, орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними п. 3 рішення сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 № 406 Про Порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків.

Згідно з п.3.1. договору, обов`язок внесення орендної плати орендарем виникає з дня укладення договору та підписання акта приймання передачі.

Відповідно до п.3.2. договору, орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 33810,00 грн за місяць, в тому числі ПДВ 5635,00 грн.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що ставка плати за користування конструктивними елементами благоустрою та розміри орендної площі встановлюються сторонами при укладенні договору і не може бути нижчою від розрахункових ставок та розмірів площ, визначених у пункті 3.2 договору.

Розрахункові ставки орендної плати шорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

У разі зміни розрахункових ставок та розмірів об`єкта користування, внесення плати орендарем здійснюється у розмірі нових ставок з дати набрання ними чинності і орендар зобов`язаний не пізніше 3-х днів з цієї дати підписати з орендодавцем зміни до договору. Відсутність або непідписання змін орендарем не звільняє його від внесення плати у розмірі і за ставками згідно з цим пунктом, у тому числі за зміненими, як це встановлено цим абзацом.

Пункт 4.1 договору передбачає, що у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 6.1. договору, він діє до завершення фактичного використання конструктивним елементом благоустрою, на якому влаштовано будівельний майданчик. Після закінчення виконання будівельних робіт орендар повідомляє орендодавця про демонтаж огорожі будівельного майданчика. Демонтаж огорожі фіксується актом комісії, в якому вказується дата демонтажу.

За твердженнями позивача, орендар взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів у період з травня 2023 року по грудень 2924 року не виконував, чим порушив умови договору, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість за договором з орендної плати в розмірі 696891,72 грн, що підтверджено розрахунком заборгованості по орендній платі за вказаний період, орендар ТОВ «Коралфенікс» згідно договору №31 від 10.08.2020.

До позовної заяви долучено розрахунок пені ТОВ «Коралфенікс» за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором від 10.08.202 №31 за період з 16.05.2023 по 15.12.2024, з якого встановлено, що позивачем визначено загальний розмір пені у сумі 87795,89 грн, яка нарахована у виді подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно долучених до позовної заяви копій документів вбачається, що через наявність заборгованості по орендній платі за договором позивач на адресу відповідача направляв претензії щодо стягнення заборгованості від 25.09.2023 №30.01-13/420, від 07.06.2024 №24.01-13/2/9, від 22.10.2024 №24.01-13/351, які були направлені рекомендованими поштовими відправленнями відповідно №8800021335563 від 25.09.2023, №8800021717954 від 07.06.2024, №8800021834160 від 22.10.2024 та згідно з якими позивач просив погасити заборгованість по орендній платі.

Оскільки такі претензії залишилися без реагування відповідача та останній і надалі не сплачував орендну плату за договором, департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 23.12.2024 про стягнення з ТОВ Коралфенікс коштів у розмірі 784687,61 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода № 31 від 10.08.2020 за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у сумі 696891,72 грн та пеня в сумі 87795,89 грн, нарахована за несплату орендної плати за договором.

Згідно долучених до позовної заяви копій рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2023 у справі №907/418/23, яке залишене без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, встановлено, що за результатом розгляду позовної заяви департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Коралфенікс» про стягнення заборгованості в розмірі 1150339,60 грн з орендної плати за договором оренди № 31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода за період з 10.08.2020 по 30.04.2023 (в тому числі 1072104,19 грн основного боргу та 78235,41 грн пені), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ «Коралфенікс» на користь департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованості за договором №31 від 10.08.2020 у розмірі 1072104,19 грн, а також 16081,74 грн судового збору за подання позовної заяви.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Коралфенікс» було укладено договір № 31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород.

За час дії договору, департамент міського господарства було перейменовано на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копією рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 №425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради».

Аналіз приписів частин 1-3, 6 статті 283 ГК України дозволяє дійти висновку, що орендні правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; об`єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Факт прийому - передачі орендованого майна в строкове платне користування підтверджується актом приймання-передачі від 10.08.2020, який підписано сторонами та скріплено їх печатками. Відповідно до акту приймання-передачі, департамент міського господарства передав, а ТОВ «Коралфенікс» прийняв у строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площею 805 м.кв. за адресою: м. Ужгороді, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика.

Згідно з приписами статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку орендної плати

Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 33810,00 грн за місяць, в тому числі ПДВ 5635,00 грн. Орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними п. 3 рішення сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 № 406 «Про Порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків».

Згідно долученої до позовної заяви копії листа департаменту міської інфраструктури на адресу ТОВ «Коралфенікс» №24.01-12/961 від 29.03.2024, який був направлений відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією з оголошеною цінністю поштовим відправленням №8800021462085 від 06.04.2024, вбачається, що у листі позивач з посиланням на умови договору, положення статей 629, 654 ЦК України, відомості Мінфіну про індекс інфляції у 2023 році, який складає 105,1, повідомив відповідачу, що розмір місячної орендної плати за договором з січня 2024 року становить 35534,31 грн. А тому позивач просив відповідача підписати долучений до листа проект додаткової угоди до договору, згідно з яким сторони узгодили, що орендар сплачує орендодавцю плату за користування об`єктом оренди щомісячно 35534,31 грн з 01 січня 2024 року.

Зі змісту позовної заяви та з пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що відповідач не повернув позивачу підписану додаткову угоду, якою передбачено зміну з 01 січня 2024 року орендної плати за договором у сумі 35534,31 грн, враховуючи коригування з 01.01.2024 розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

Відповідно до розрахунку заборгованості по орендній платі ТОВ «Коралфенікс» по договору №31 від 10.08.2020 за період з травня 2023 року по грудень 2024 року, яка визначена позивачем у загальній сумі 696891,72 грн, встановлено, що такий борг у відповідача перед позивачем виник з розрахунку місячного розміру орендної плати з травня по грудень 2023 року в сумі 33810 грн, та з січня по грудень 2024 року в сумі 35534,31 грн. З вказаного розрахунку також встановлено, що за період з травня 2023 року по грудень 2024 року ТОВ «Коралфенікс» не сплатив жодних коштів департаменту за договором №31 від 10.08.2020, а тому в нього наявна заборгованість у загальній сумі 696891,72 грн.

Щодо визначення розміру орендної плати за договором з січня 2024 року в сумі 35534,31 грн, то суд з врахуванням умов пункту 3.4 договору, приписів статей 629, 651, 653, 654 ЦК України погоджується з доводами департаменту про наявність підстав для зміни з 01 січня 2024 року щомісячної ціни за договором за користування об`єктом з урахуванням таких обставин.

Як було вказано вище, стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з частиною 1 статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що ставка плати за користування конструктивними елементами благоустрою та розміри орендної площі встановлюються сторонами при укладенні договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площ, визначених у пункті 3.2 договору.

Розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

У разі зміни розрахункових ставок та розмірів об`єкта користування, внесення плати орендарем здійснюється у розмірі нових ставок з дати набрання ними чинності і орендар зобов`язаний не пізніше 3-х днів з цієї дати підписати з орендодавцем зміни до договору. Відсутність або непідписання змін орендарем не звільняє його від внесення плати у розмірі і за ставками згідно з цим пунктом, у тому числі за зміненими, як це встановлено цим абзацом.

Отже, враховуючи умови пункту 3.4 договору, положення статей 14, 629, 651, 653, 654 ЦК України; враховуючи дійсність та обов`язковість для сторін виконання умов договору; враховуючи, що сторони при укладенні договору №31 від 10.08.2020 погодили зміну щомісячної плати за договором за користування об`єктом у випадку підтвердженого рівня інфляції, передбачивши, що розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік; враховуючи інформацію Міністерства фінансів України про індекс інфляції за 2023 рік у розмірі 105,1, а також направлення департаментом на адресу відповідача листа №24.01-12/961 від 29.03.2024 з пропозицією підписати додаткову угоду, то такі обставини у сукупності свідчать про наявність у позивача підстав для зміни з січня 2024 року щомісячної ціни за договором за користування об`єктом у сумі 35534,31 грн, оскільки настання такої підстави для зміни умов договору сторони добровільно визначили при укладенні договору у випадку підтвердженої зміни рівня інфляції за попередній рік (тобто з 1 січня) незалежно від підписання змін до договору.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки орендної плати за період з 01.05.2023 по 31.12.2024, суд встановив підтвердженою заборгованість відповідача перед відповідачем з орендної плати за договором у розмірі 696891,72 грн.

Враховуючи вище зазначені обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 696891,72 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, тому підлягають задоволенню.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, відповідно до п. 4.1. договору, у разі прострочення платежів, передбачених у пункті 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, позивач не посилається на конкретний законодавчий акт, який встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а відтак п.4.1. договору не може бути застосований у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Проаналізувавши вище зазначений пункт договору, суд приходить до висновку, що сторони не визначили розмір пені, як це передбачено вимогами законів, а лише послалися на "чинне законодавство", що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку.

Слід звернути увагу, що стаття 231 ГК України передбачає лише порядок формування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не визначає конкретний розмір такої відповідальності.

Як було вказано вище, судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2023 у справі №907/418/23, яке залишене без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, задоволено частково позов департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ТОВ «Коралфенікс» про стягнення заборгованості в розмірі 1150339,60 грн з орендної плати за договором оренди № 31 від 10.08.2020 та вирішено стягнути з ТОВ «Коралфенікс» на користь департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованості за договором №31 від 10.08.2020 у розмірі 1072104,19 грн, 16081,74 грн судового збору за подання позовної заяви, а у іншій частині позову відмовлено.

При цьому, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, наведеним у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2023 у справі №907/418/23, про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Коралфенікс» на користь департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 78235,41 грн пені через несплату відповідачем орендних платежів за договором оренди № 31 від 10.08.2020 за період з 10.08.2020 по 30.04.2023, Західний апеляційний господарський суд у постанові від 12.03.2024 у справі №907/418/23 зазначив, що «поряд з сумою основної заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача 78235,41 грн пені, в задоволенні чого відмовлено, з посиланням на те, що сторони не визначили розмір пені, як це передбачено вимогами законів, що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку. У відповідності до вимог ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно вимог п.4.1. договору встановлено, що у разі прострочення платежів, передбачених у п.3.2. цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення згідно з діючим на цей період законодавством , але не вище подвійної облікової ставки НБУ. З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що скільки сторонами не узгоджено в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені є неправомірним в зв`язку з чим, відмовлено в стягненні такої в розмірі 78235,41 грн».

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції, зазначаючи, що преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

У постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала таке: «преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Отже, преюдиційний висновок, наведений у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2023 та у постанові Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №907/418/23 про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Коралфенікс» пені за невиконання договору № 31 від 10.08.2020 за несвоєчасну сплату орендної плати, підтверджує висновок суду в даній справі про те, що, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені є неправомірним.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 87795,89 грн.

Щодо обгрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 за договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м.Ужгорода № 31 від 10.08.2020 в розмірі 696891,72 грн

У той же час, оцінивши встановлені судом фактичні дані, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 87795,89 грн, так як такі вимоги є безпідставні та необгрунтовані.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Згідно платіжної інструкції №459072324 від 16.12.2024 при подачі через систему «Електронний суд» позову про стягнення з відповідача 784687,61 грн заборгованості за договором позивачем сплачено судовий збір у сумі 9420,99 грн.

З положень частини 1 статті 4, підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

За змістом частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, встановивши наявність підстав для частково задоволення позову та стягнення з відповідача 696891,72 грн у справі за позовними вимогами про стягнення з відповідача 784687,61 грн, відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 8366,03 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Коралфенікс (код ЄДРПОУ - 42837404, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця І.Франка, будинок, 1 В, корпус Б, офіс 2) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок, 3) 696891,72 (шістсот дев`яносто шість тисяч вісімсот дев`яносто одну гривню 72 копійки) заборгованості за договором №31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, а також стягнути 8366,03 (вісім тисяч триста шістдесят шість гривень 03 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне рішення суду складено та підписано 24.02.2025.

СуддяС.В.Сисин