Рішення

від 10.02.2025 по справі 910/13377/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025Справа № 910/13377/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС»

2. Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС»,

3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича

про визнання недійсним договору, скасування рішень державного реєстратора та відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

Представники учасників справи:

від позивача: Данилевич В.С.,

від відповідача-1: Логінов К.Е.,

від відповідача-2: не з`явились,

від відповідача-3: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року до подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею: 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231512980000; накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231428380000; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231512980000; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 1750,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231428380000. В іншій частині заяви відмовлено.

В межах встановленого ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України строку Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, що містить такі вимоги:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 585;

2) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34896718 від 24.04.2017;

3) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552479 від 23.09.2021;

4) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858666 від 08.10.2021;

5) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858710 від 08.10.2021;

6) скасувати відкритий розділ № 1231428380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Лебединська;

7) скасувати рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 590/8556;

8) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 586;

9) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34898317 від 24.04.2017;

10) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552964 від 23.09.2021;

11) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858732 від 08.10.2021;

12) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858750 від 08.10.2021;

13) скасувати відкритий розділ № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, будинок 10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10889/24, підготовче засідання призначено на 28.10.2024.

11.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено, зокрема, клопотання про роз`єднання позовних вимог та виділення вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 586, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34898317 від 24.04.2017, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60552964 від 23.09.2021, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858732 від 08.10.2021, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60858750 від 08.10.2021, скасування відкритого розділу № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, будинок 10, в самостійне провадження.

Водночас, 16.10.2024 до суду від позивача надійшли: клопотання про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог ще однією вимогою про скасування рішення Київської міської ради від 19.09.2024 № 113/9921; клопотання про залучення в якості співвідповідача Київської міської ради.

25.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» надійшли заперечення на клопотання про зміну предмету позову та заперечення на клопотання про залучення співвідповідача.

За результатами підготовчого засідання 28.10.2024 суд постановив ухвалу, якою, зокрема, прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про зміну предмету позову від 15.10.2024 до розгляду, залучив до участі у справі № 910/10889/24 співвідповідачем - Київську міську раду (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141).

Водночас, вказаною ухвалою було роз`єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІКА-2017», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича та Київської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування рішень державного реєстратора та відкритих розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування рішень, виділено їх у самостійні провадження.

Зокрема, виділено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 586, скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. від 24.04.2017 № 34898317, від 23.09.2021 № 60552964, від 08.10.2021 №№ 60858732, 60858750 та скасування відкритого розділу № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, у самостійне провадження з наступним присвоєнням цим вимогам окремого номеру справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Згідно з п. 2.3.30. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, у разі роз`єднання (виділення) судових справ виділена в окреме провадження судова справа не підлягає автоматизованому розподілу, реєструється як така, що надійшла вперше, та передається судді, яким ухвалено рішення про роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження чи виділення в окреме провадження.

31.10.2024 відділом діловодства суду на підставі ухвали від 28.10.2024 зареєстровано виділення у самостійне провадження позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 586, скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. від 24.04.2017 № 34898317, від 23.09.2021 № 60552964, від 08.10.2021 №№ 60858732, 60858750 та скасування відкритого розділу № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, присвоєно номер судової справи № 910/13377/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято справу № 910/13377/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору, скасування рішень державного реєстратора та відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до розгляду. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2024. Встановлено відповідачам 2, 3 строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.

В підготовче засідання 02.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в підготовче засідання не направили, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні усного клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київської міської ради, а також залишити без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Не виходячи до нарадчої кімнати, суд ухвалив задовольнити усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкласти підготовче засідання на 18.12.2024.

16.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло уточнене клопотання про витребування доказів у Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС», яке містило також вимогу про поновлення пропущеного процесуального строку на подання вказаного клопотання.

17.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича та Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації».

В підготовче засідання 18.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в підготовче засідання не направили, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином, заяв/клопотань та письмових відзивів на позов не подавали.

Представник позивача підтримала подані клопотання про витребування доказів, надала суду пояснення щодо причин пропуску процесуального строку на звернення із вказаними клопотаннями. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

За результатами підготовчого засідання 18.12.2024 суд постановив ухвалу, якою визнав поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» строку на подання клопотання про витребування доказів, поновив процесуальний строк на подання зазначеного клопотання. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» про витребування доказів (які надійшли до суду 16.12.2024 та 17.12.2024) задоволено частково. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» та Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ТОВ «ТРАНСХАУС», серія та номер: 586, виданий 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В.; акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 21.04.2017, видавник: ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ТОВ «ТРАНСХАУС». Витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи про проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на майно за ТОВ «ТРАНСХАУС», а саме: комплекс будівель і споруд, загальною площею 4713,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10, на підставі договору купівлі-продажу № 586, укладеного 21.04.2017 між ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС» та ТОВ «ТРАНСХАУС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. Встановлено відповідачам 1, 2, 3 строк на подання витребуваних доказів - до 09.01.2025 (включно). Відкладено підготовче засідання у справі на 22.01.2025.

06.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання витребуваних документів до матеріалів справи.

21.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання через хворобу його уповноваженого представника.

22.01.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, що містили також вимогу про визнання поважними причин неподання долучених до пояснень доказів та поновлення процесуального строку на подання доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 22.01.2025 з`явився представник відповідача-1. Інші учасники справи своїх представників в підготовче засідання не направили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши викладене у поданих додаткових поясненнях позивача клопотання про визнання поважними причин пропуску процесуального строку на подання доказів, поновлення відповідного строку та долучення доказів до матеріалів справи, заслухавши думку представника відповідача-1 щодо вказаного клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити дане клопотання позивача без задоволення через необґрунтованість.

Водночас, не виходячи до нарадчої кімнати, суд ухвалив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задовольнити, підготовче засідання відкласти на 29.01.2025.

29.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та визнання поважними причин пропуску строку на їх подання.

В підготовче засідання 29.01.2025 з`явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів 2, 3 не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи із вимогою про поновлення процесуального строку на подання таких доказів, заслухавши пояснення представника позивача та думку представника відповідача-1 щодо цього клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив подані позивачем докази не приймати до розгляду на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, оскільки підстави для відкладення підготовчого засідання відсутні, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у даній справі та призначити розгляд справи по суті на 10.02.2025.

В судове засідання 10.02.2025 з`явилися представники позивача та відповідача-1. Відповідачі 2, 3 своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, заяв/клопотань не подавали.

Так, представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог.

В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 10.02.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалт» (покупець) укладено Договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за реєстровим № 455, відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв і оплатив на умовах цього договору нерухоме майно - виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м., який складається з: адміністративно-побутового корпусу УМБ (літера А) загальною площею 1282,00 кв.м., ремонтних майстерень (літера Б) загальною площею 2 149,50 кв.м., майстерень та гаражів (літера В, Г) загальною площею 978,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер нерухомого майна - 706970780000 (надалі також - майно). Майно розташоване на земельній ділянці, площею 2,4140 га, кадастровий номер 8000000000:78:049:0023.

За Актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.01.2022 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалт» прийняло вищевказане нерухоме майно, яке занходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10.

31.01.2022 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2022 № 455 проведено державну реєстрацію права власності позивача на виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706970780000) по вул. Полярній, 10 у м. Києві.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що йому стало відомо, що за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10 неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства зареєстровано право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231512980000). При цьому, зазначає, що Київська міська рада, як власник земельної ділянки 8000000000:78:049:0023, жодних рішень щодо передачі цієї земельної ділянки під будівництво об`єктів нерухомого майна за вказаною адресою ні Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймала. За доводами позивача, фізично жодних об`єктів нерухомого майна, зареєстрованих за відповідачем-1 в межах земельної ділянки 8000000000:78:049:0023 не існує, а отже відомості Реєстру не відповідають фактичному стану майнових прав, а договір купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586, укладений між ТОВ «ТРАНСХАУС» та ПП «Ф.Ф.-СЕРВИС», спрямований лише на створення штучних передумов для ініціювання незаконного заволодіння земельною ділянкою, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва. Також позивач вказував, що відповідач-2 не міг розпоряджатись спірним майном (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231512980000) та передавати його у власність відповідачу-1, оскільки набув його у власність на підставі неналежних документів. За таких обставин, а також з урахуванням того, що приватним нотаріусом КМНО Бойком О.В. при посвідченні договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586 не було запитано у КП КМР «КМ БТІ» відповідної інформації щодо державної реєстрації об`єктів нерухомості, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, останній не мав права посвідчувати вказаний договір купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586 та приймати рішення щодо державної реєстрації права власності ТОВ «ТРАНСХАУС» на об`єкти нерухомого майна. Відтак, за перелічених обставин, на переконання позивача, вказаний договір має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків такої недійсності шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем-1.

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про їх безпідставність, оскільки позивачу та ТОВ «ТРАНСХАУС» на праві власності належать різні об`єкти нерухомості, які хоч і знаходяться за однією адресою, втім не мають один до одного жодного відношення. Сам по собі факт права власності відповідача-1 на нерухоме майно (виробничий комплекс загальною площею 4 409,80 кв.м.) не може слугувати підставою для будь-якого порушення прав позивача, як власника зовсім іншого нерухомого майна. Позивачем не наведеного жодного факту порушення належного йому цивільного права у зв`язку з укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586, який до того ж укладено ще до створення позивача як юридичної особи. Крім того, відповідач-1 зазначає, що посилаючись на незаконну реєстрацію за ТОВ «ТРАНСХАУС» нерухомого майна на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді, як на підставу заявлених позовних вимог, позивач перебирає на себе функції захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва, якими він не наділений.

Відповідачі 2, 3 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, викладених у позові обставин не спростували.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Такий висновок сформовано у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В силу положень статей 13, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спору про визнання правочину недійсним покладений на заявника цих вимог.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Тому в кожній конкретній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом встановлено, що позивачем не визнається право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» на нерухоме майно по вул. Полярній, 10 у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231512980000), з підстав його набуття відповідачем-1 на підставі неналежних документів та без відповідної згоди Київської міської ради на будівництво на земельній ділянці об`єктів нерухомості.

У ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в ст. 180 ГК України, за умовами якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Позивач при розгляді справи стверджував, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586 спрямований лише на створення штучних передумов для ініціювання незаконного заволодіння земельною ділянкою, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, та власне у цьому вбачав порушення своїх прав та інтересів, оскільки нерухоме майно, що належить відповідачу-1 перешкоджає позивачу у реалізації його прав володіння та користування відповідною земельною ділянкою.

Суд, звертаючись до висновків, наведених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, зазначає, що свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 ГК України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Із поданих в матеріали справи доказів встановлено, що 21.04.2017 між Приватним підприємством «Ф.Ф.-СЕРВИС» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим №586, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець на умовах визначених цим Договором приймає у власність нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, загальною площею: 1 863,60 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Полярна, будинок 10, що складається з таких складових частин: Є - майстерня, Ж - гараж, З - гараж, И - гараж, І - технічна майстерня, К - приміщення охорони, Л - вагова, М - склад, Н - комора, О - приміщення охорони, П - прохідна, Д - авторемонтна майстерня, Е - електротехнічна майстерня, С - склад, 1, 2, 3, 4 - навіс.

Майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 24.12.1998 між продавцем та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1», та зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації 28.01.1999 у реєстрову книгу № 62-80 за реєстровим №2525-П (п. 1.2 Договору від 21.04.2017 № 586).

На підставі Акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 586, складеного 21.04.2017 між відповідачами-1, -2, відповідачем-2 передано відповідачу-1 у власність вищезазначене нерухоме майно.

В свою чергу, як вже зазначалось, позивач набув у власність нерухоме майно майно - виробничий комплекс, загальною площею - загальною площею 4 409,80 кв.м., який складається з: адміністративно-побутового корпусу УМБ (літера А) загальною площею 1282,00 кв.м., ремонтних майстерень (літера Б) загальною площею 2 149,50 кв.м., майстерень та гаражів (літера В, Г) загальною площею 978,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 31.01.2022 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалт», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за реєстровим № 455.

При цьому, як встановлено судом згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкти нерухомого майна, належні позивачу та відповідачу-1, хоч і знаходяться за однією адресою, втім є окремими об`єктами нерухомості, з різними реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна. Доказів іншого позивачем в матеріали справи не подано.

Позивач не є стороною оспорюваного ним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 21.04.2017 № 586 та більше того, вказаний правочин укладено до фактичного утворення позивача (ТОВ «Лебединське Консалт») (дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 13.08.2021).

Таким чином, оскарження дійсності правочину, який був укладений до фактичного утворення позивача, унеможливлює висновок про порушення таким правочином прав та інтересів позивача, оскільки юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов`язків, а при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення). Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 925/1221/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Суд критично оцінює інші доводи позивача (неправомірне набуття відповідачем-2 у власність спірного майна та, як наслідок неправомірність подальшого його відчуження ТОВ «ТРАНСХАУС», відсутність у приватного нотаріуса КМНО Бойка О.В. підстав для посвідчення договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 586), оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів суду не представлено, у тому числі, не надано доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.1998, укладеного між Приватним підприємством «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1», на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, обставини дійсності/недійсності договору купівлі-продажу від 24.12.1998 також не є предметом розгляду у даній справі, а тому у суду відсутні підстави вважати його неправомірним в силу положень ст. 204 ЦК України.

Щодо інших доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ», які стосуються відсутності у відповідача-1 будь-яких речових прав на земельну ділянку, на якій знаходиться зареєстрований за ним об`єкт нерухомого майна, суд зазначає таке.

Так, позивач вказував, що Київською міською радою не надавалося згоди на будівництво об`єктів нерухомості на земельній ділянці по вул. Полярній, 10 у м. Києві, а іншим чином досягти поставленої мети, а саме усунути перешкоди у володінні і розпорядженні земельною ділянкою, яка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:049:0023, крім як вимагати скасування відповідних рішень про державну реєстрацію за відповідачем-1 права власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на цій земельній ділянці, неможливо.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц висловила позицію, що власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Однак, суд зазначає, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не наведено, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування будь-яких порушень його права власності з боку відповідачів, що перешкоджають належним чином користуватися, розпоряджатися належним йому майном тим чи іншим способом.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.

Таким чином, відсутність порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Доводи позивача про перешкоджання йому у реалізації прав володіння та користування відповідною земельною ділянкою суд вважає безпідставними та надуманими, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотаннями про передачу йому у власність або у користування земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, що належать йому на праві власності. При цьому, правом на звернення із позовом до суду з метою захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва на земельних ділянках, які перебувають у комунальній власності, наділена Київська міська рада.

Суд констатує, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач-1 перешкоджає йому скористатися своїм правом на отримання у власність чи у користування земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна позивача, або ж вчиняє будь-які інші дії, які порушують права та законні інтереси позивача.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 586, скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. від 24.04.2017 № 34898317, від 23.09.2021 № 60552964, від 08.10.2021 №№ 60858732, 60858750 та скасування відкритого розділу № 1231512980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю позивачем порушення його прав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХАУС», Приватного підприємства «Ф.Ф.-СЕРВИС» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича про визнання недійсним договору, скасування рішень державного реєстратора та відкритого розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 заходи забезпечення позову до подання позовної заяви в частині накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231512980000, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231512980000, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 145, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Скасувати вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/10889/24 заходи забезпечення позову в частині: накладення арешту на комплекс будівель і споруд площею 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231512980000, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: комплекс будівель і споруд площею: 4713,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231512980000.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 24.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко