Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/15246/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025Справа № 910/15246/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР»

2. ОСОБА_1

про стягнення 753 560,69 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 753 560,69 грн, з яких: 643 539,07 грн заборгованості за кредитом, 10 074,73 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами за період з 01.04.2023 по 23.11.2023, 99 946,89 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін за період з 01.04.2023 по 31.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем-1, як позичальником, та відповідачем-2, як поручителем, умов кредитного договору № 11527916000 від 24.11.2021 з додатковими угодами № 1 від 11.04.2022, № 2 від 11.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/15246/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив. Крім того, вказаною ухвалою зазначено про обов`язок відповідача зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2024 була надіслана на його адресу місцезнаходження, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштовий конверт із копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду не врученим, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем-1 та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача-1 про розгляд справи, натомість, останнім не було виконано свого обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд», а відтак відповідач-1 вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.12.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача-1 письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідач-2, в свою чергу, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення ухвали суду від 16.12.2024 в його електронний кабінет.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ

24.11.2021 між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (надалі також - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» (надалі також - клієнт, позичальник) укладено кредитний договір № 11527916000 (надалі - Договір) з додатковою угодою № 1 від 11.04.2022 та додатковою угодою №2 від 11.07.2022.

Сторони, підписавши цей Договір, погодилися із умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому Договорі та у «Правилах (договірних умовах) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ «Укрсиббанк» (надалі - Правила).

Відповідно до п. 1.1.1. Договору Банк надає клієнту кредит в сумі 1 208 859,00 грн, а клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених Договором. Кредит надається одним траншем в розмірі зазначеної суми кредиту.

Згідно з п. 1.2.2. Договору клієнт зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 2 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 23.11.2023, якщо тільки відповідно до умов Договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом.

Для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 11,9% процентів річних; для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення; проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами (п. 1.3. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 11.04.2022 до Договору внесено зміни до графіку повернення кредиту, а саме надано відстрочення щодо повернення основного боргу на 3 місяці починаючи з квітня 2022 року по червень 2022 року включно.

При цьому, відповідно до додаткової угоди № 2 від 11.07.2022 було внесено зміни до графіку повернення кредиту, відповідно до яких відповідач-1 зобов`язався повертати кредит з 11.07.2022 в такому розмірі, щоб не було перевищено максимальний залишок припустимої заборгованості, вказаної у графіку погашення кредиту, та повернути кредит та сплатити проценти у повному обсязі до 23.11.2023.

Як передбачено в п. 2.1. Договору, виконання зобов`язань позичальника забезпечується порукою ОСОБА_1 .

Так, 24.11.2021 між позивачем та ОСОБА_1 (надалі також - поручитель) було укладено договори поруки № 287271 (щодо основного боргу) та №287272 (проценти та інші платежі ) від 24.11.2021.

Відповідно до п. п. 1.1.-1.3 договорів поруки відповідач-2 зобов`язався відповідати за виконання відповідачем-1 зобов`язань перед позивачем щодо сплати боргу в межах суми 1 208 859,00 грн (п.1.3 договору поруки №287271 (основний борг) та в межах суми 604 429,50 грн. (п.1.3. договору поруки 287272 (проценти та інші платежі ). Відповідальність відповідачів є солідарною (п.1.4 договору поруки). Відповідач -2 відповідає незалежно від причини порушення основного зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит у розмірі 1 208 859,00 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача-1, що підтверджується випискою за кредитним договором.

Відповідач-1 відповідно до умов Договору зобов`язався повернути кредит у повному розмірі в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту (додаток №2 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 23.11.2023, та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій згідно умов пунктів 1.3 кредитного договору. Відповідно до додатку №2 до договору повернення кредиту повинно відбуватися щомісяця в строки визначені в даному додатку.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач-1 свої зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 643 539,07 грн, заборгованість по процентам за період з 01.04.2023 по 23.11.2023 в сумі 10 074,73 грн, заборгованість за процентам за користуванням грошовими коштами понад встановлений Договором термін з 01.04.1023 по 31.10.2024. в сумі 99 946,89 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір № 11527916000 від 24.11.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи (випискою з поточного рахунку відповідача-1) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за Договором щодо надання позичальнику кредитних коштів на загальну суму 1 208 859,00 грн, внаслідок чого у відповідача-1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

В силу положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України та умови кредитного договору, строк виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання по поверненню кредиту, станом на момент звернення позивача з даним позовом, настав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 не виконав свої зобов`язання щодо сплати обов`язкових платежів за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.

Умовами п. 1.3.1 сторони передбачили, що для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 11,9% процентів річних.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач-1 заявлені до нього вимоги не спростував, доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов`язань не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим станом на момент розгляду справи у останнього існує заборгованість за договором у розмірі 753 560,69 грн (заборгованість за кредитом - 643 539,07 грн, заборгованість по процентам за період з 01.04.2023 по 23.11.2023 в сумі 10 074,73 грн, заборгованість за процентам за користуванням грошовими коштами понад встановлений Договором термін з 01.04.2023 по 31.10.2024 в сумі 99 946,89 грн), яку позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2, який є поручителем відповідача-1 за договорами поруки № №287271 від 24.11.2021 та № 287272 від 24.11.2021 року, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підлягає стягненню на користь позивача.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 24.11.2021 між позивачем та ОСОБА_1 були укладені договори поруки № 287271 (основний борг) та № 287272 (проценти та інші платежі).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем-2 були укладені договори поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед Банком за зобов`язання позичальника в разі порушення останнім зобов`язань за договором.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості відповідача-1 доведений суду первинними документами, вимоги Банку до відповідачів є обґрунтованими.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачами не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів заявлених за даним позовом сум заборгованості.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів. При цьому судом враховано, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» (вул. Олени Пчілки, буд. 2Б, офіс 61, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код 37152810) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість по кредиту у розмірі 643 539 грн. 07 коп. грн., 10 074 грн. 73 коп. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами, 99 946 грн. 89 коп. заборгованості за користування грошовими коштами понад встановлений договором строк.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІ СТАР» (вул. Олени Пчілки, буд. 2Б, офіс 61, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код 37152810) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 4 521 грн. 36 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код 09807750) судовий збір у розмірі 4 521 грн. 36 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 24.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко