Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/13842/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/13842/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОС ЛОГІСТИКА" (33016, Рівненська обл., місто Рівне(з), вул. Богоявленська, будинок 26б, квартира 1-В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ УКРАЇНА" (03028, місто Київ, вулиця Велика Китаївська, будинок 10А, офіс 194) про стягнення 643 029,00 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.11.2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БОС ЛОГІСТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ УКРАЇНА" про стягнення 643 029,00 грн. та 12.11.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови в частині оплати за надані послуги за Договором №152/2021 транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2021 року.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 643 029,00 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БОС ЛОГІСТИКА" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 18.11.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.12.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву. Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач наводить наступні підстави:

- товаросупровідні документи CMR № 246226; CMR № 045640; CMR № 045690; CMR № 947638; CMR № 0000197; CMR № 947464, які позивач надіслав відповідачу, не підтверджують факту доставки та передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в заявці № 09-07 від 09.07.2024 року та не відповідають умовам пункту 3.9, підписаного між сторонами договору № 152/2021 транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 серпня 2021 року, так як, в CMR, в графі 24 CMR не зазначено прізвище та ім`я уповноваженої особи з боку вантажоодержувача, яка прийняла цей вантаж та не містять печатки підприємства одержувача вантажу;

- Відповідач неодноразово звертався до позивача шляхом листування на електронну адресу позивача для робочої комунікації, а саме bos_logist@ukr.net та в телефонному режимі з проханням надати належним чином оформлені CMR відповідно до заявки № 09-07 від 09.07.2024 року, в яких у 24 графі вказано прізвище та ім`я уповноваженою особи вантажоодержувача та проставлена печатка підприємства з метою визначення факту доставки та передачі вантажу вантажоодержувачу;

- позивач направляючи відповідачу транспортні документи перевізником Нова пошта не склав їх перелік та не надав такий перелік до суду. При цьому, підтверджуючих документів, які підтверджували б надсилання відповідачу Акт виконаних робіт (наданих послуг) та надання такого Акту до суду позивачем не надано;

- згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 -17.12.2024 року, з боку відповідача всі виставлені позивачем рахунки за надані та отримані послуги сплачено в повному обсязі.

13.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (надіслана засобами поштового зв`язку 08.01.2025).

17.01.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заяву відповідно до якої представник просив відмовити Позивачу в долученні до матеріалів справи відповіді на відзив на позовну заяву та не брати до уваги аргументи та доводи, викладені в цій відповіді на відзив при постановленні рішення у справі.

Останнє обґрунтоване тим, що відповідь на відзив було направлені Відповідачу, а відповідно й до суду з пропуском встановленого судом строку, лише 08.01.2025 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).

Тобто, встановлений судом процесуальний строк, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, якщо таку заяву подано до закінчення цього строку.

Як вбачається з доказів надіслання відзиву на позовну заяву, позивачем було доставлено відзив до зареєстрованого Електронного кабінету позивача 24.12.2024 о 21:35 год, що підтверджується квитанцією №2332724 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Частиною 4 ст. 166 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

В ухвалі про відкриття провадження у справі № 910/13842/24 від 09.12.2024 було запропоновано позивачу у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Оскільки відзив отримано позивачем 24.12.2024 о 21:35 год то з урахуванням положень ст. 242 ГПК України, відзив вважається отриманим 25.12.2024 та з урахуванням встановленого позивачу строку на подання відповіді на відзив, останній мав подати відповідь на відзив у строк до 30.12.2024.

У той же час позивачем було надіслано відповідь на відзив лише 08.01.2025. Клопотань про поновлення строку на подання відповіді на відзив від позивача не надходило.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення відповіді на відзив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

17.01.2025 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано пояснення у відповідності до яких представник зазначив що:

- в графі 24 всіх накладних CMR міститься підпис уповноваженої особи вантажоодержувача, що за звичаями ділового обороту, які склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, є достатнім для встановлення факту передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача. Відповідач не підтвердив ніякими доказами, що вантажоодержувач, вказаний в графі 2 накладних CMR використовує штамп чи печатку для засвідчення власних підписів в накладних;

- відповідач не надав суду будь-яких доказів втрати вантажу, порушення строків доставки та пред`явлення перевізнику (у зв`язку з цим) письмових претензій;

- до моменту звернення до суду, відповідач ніколи звертався до позивача з проханням надати належним чином оформлені накладні CMR. Стосовно електронного листа долученого відповідачем, представник позивача зазначив, що перевізник не відповідає за оформлення накладних, не вчиняє в них не властивих йому записів (зокрема, про отримання вантажу), а тому й не може надати відправнику вантажу чи відповідачу накладних заповнених іншим способом, аніж той, яким вони були заповнені вантажоодержувачем;

- Акт виконаних робіт до позову не додавався, адже ніякого доказового значення односторонній документ (не підписаний іншою стороною) не має.

20.01.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заяву у відповідності до якої представник зазначає, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ УКРАЇНА» жодним чином не підтверджувало факту доставки вантажу вантажоодержувачу та передачі його у розпорядження вантажоодержувача;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ УКРАЇНА» було отримано від позивача лише сканкопії CMR, шляхом надсилання таких CMR на електронну адресу відповідача. А також, при підготовці даної заяви, відповідачем було виявлено, що 08.08.2024 року засобами «Нової Пошти» відповідач отримав посилку № 20450975991921 з описом документів, в якій знаходився наступний пакет документів від відповідача: рахунок № 1112, 1124, 1132, 1178 та лист-вимога. Відповідачем було встановлено, що даної справи стосується тільки рахунок № 1112.

21.01.2025 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано пояснення у відповідності до яких представник зазначив що:

- з літа минулого року, по дату звернення позивача до суду, відповідач не зробив жодної заяви про недоліки отриманого від позивача пакету документів чи існування будь-яких інших перешкод в оплаті наданої послуги. Таким чином, більше чотирьох місяців відповідач не мав будь-яких зауважень щодо виконання перевезення та обсягу отриманих від позивача документів. Лише після звернення Товариства «БОС ЛОГІСТИКА» до суду, відповідач 11 грудня 2024 р. направив на адресу позивача заяву про нібито виявлені ним недоліки документів;

- відповідач не зробив чітких та однозначних заяв про те, що вантаж був втрачений перевізником та не був доставлений вантажоодержувачу. Також, відповідач не надав доказів своїх припущень.

03.02.2025 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано заяву у відповідності до якої представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

08.02.2025 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано заяву заперечення у відповідності до якої представник зокрема зазначив, що ТОВ «ПРОЛОГ Україна» жодного разу не звертався до позивача з вимогою підтвердити належне виконання перевезень будь-якими іншими доказами, окрім накладних CMR. Позивач не отримував від відповідача листів від 09 серпня 2024 р. та від 24 серпня 2024 про які йде мова у Відзиві на позовну заяву.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОС ЛОГІСТИКА" (далі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ УКРАЇНА" (далі Замовник) був укладений Договір № 152/2021 транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1-1.3 Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується отримувати ввірений йому для перевезення автомобільним транспортом на території України та/або в міжнародному сполученні вантаж, доставляти його до пункту призначення і видавати уповноваженій на одержання вантажу особі, а також від свого імені та за рахунок Замовника виконувати транспортно-експедиторські послуги за згодою Сторін.

Замовник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі прийняти та оплатити виконані роботи/надані послуги, передбачені цим Договором.

Надання послуг за цим Договором здійснюється Виконавцем на підставі окремих доручень (заявок) Замовника, які підлягають узгодженню Сторонами в порядку, передбаченому цим Договором, і є. його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Перевезення та доставка вантажу до пункту призначення здійснюється силами Виконавця та/або силами третіх осіб, при цьому. Виконавець несе повну відповідальність за дії/бездіяльність таких осіб в повному обсязі.

На кожне перевезення Замовник у письмовій формі надає Виконавцю заявку. Заявка направляється Виконавцю не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні до очікуваної дати надання послуг Виконавцем засобами факсимільного зв`язку або у відсканованому вигляді електронною поштою (e-mail). Замовник має право надавати заявку Виконавцю в більш скорочений термін (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 2.5 Договору у разі згоди Замовника з зазначеною у заявці вартістю (ціна) послуг (розмір винагороди). Замовник погоджує заявку, шляхом її підписання уповноваженим представником Замовника та печаткою Замовника, передає узгоджену заявку Виконавцю за допомогою факсимільного зв`язку або у відсканованому вигляді електронною поштою (e-mail) з подальшим відправленням оригіналів Виконавцю.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що факт надання послуги Виконавцем за відповідною заявкою Замовника підтверджується транспортним документом та актом виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 3.8 - 3.9 Договору, у випадку, якщо представником вантажоотримувача у момент отримання вантажу від Виконавця буде виявлено пошкодження пломб на транспортних засобах, пошкодження транспортних засобів, пошкодження або втрата вантажу (всього або окремої частини), невідповідність вантажу або його кількості (тоннажу) товаросупровідним документам, представник вантажоотримувача за участю представника Виконавця складає акт, в якому фіксує всі недоліки. Акт засвідчується підписами присутніх при його складанні осіб та печаткою вантажоотримувача.

Вантаж вважається таким, що переданий вантажоотримувачу, а перевезення таким, що виконане, з моменту підписання уповноваженим представником вантажоотримувача товаросупровідних документів. Дія встановлення своєчасної або несвоєчасної доставки вантажу до місця призначення (доставки) представник вантажоотримувача під час підписання товаросупровідних документів вказує в них дату та час доставки (отримання) вантажу.

Пунктом 3.11 Договору сторони погодили, що після здійснення перевезення по кожній конкретній Заявці, Виконавець на підставі відомостей, вказаних в товаросупровідних документах, складає акт виконаних робіт (наданих послуг), підписує його та передає на затвердження Замовнику. Акт виконаних робіт (наданих послуг) передається Замовнику в двох оригінальних примірниках особисто за допомогою поштового зв`язку або кур`єром.

Згідно з п. 6.1-6.2 Договору, вартість (ціна) та строк оплати послуг Виконавця вказується та погоджується Сторонами в заявці.

Замовник сплачує Виконавцю вартість (ціна) послуг (розмір винагороди), вказану у заявці, на підставі рахунку на оплату послуг після здійснення перевезення та підписання Сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п`яти (5) банківських днів шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його представниками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про припинення дії цього Договору до закінчення строку його дії, Договір вважається пролонгованим на наступний рік.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження дострокового розірвання Договору.

На виконання умов вказаного договору між сторонами 09.07.2024 року підписано заявку № 09-07, за умовами якої ТОВ «БОС ЛОГІСТИКА» узяло на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу за маршрутом м. Київ (Україна) - м. Рига (Латвія) п`ятьма автомобілями №AC8772HI/AC6949XF, №AC2838HA/AC1581XF, № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 / НОМЕР_6 .

У згаданій заявці сторони зокрема визначили: адресу завантаження - Київ, Вантажоодержувача - SIA «SR ASSETS INVESTMENT», адреса розвантаження - Рига, Латвія, вулиця Мукусалас, 31, контактна особа при розвантаженні - Станислав.

До безпосереднього виконання перевезень були залучені перевізники ФОП Ясашний М.В., ФОП Ясашний В.В., ФОП Кухарук Ю.А., ТОВ «КМ ЛОГІСТИК».

На підтвердження надання послуг з перевезення вищевказаними перевізниками позивачем було долучено Транспортні заявки на перевезення вантажу:

№5069 від 09.07.2024 - перевізник ФОП Кухарук Ю.А., автомобіль - № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

№5070 від 09.07.2024 - перевізник ТОВ «КМ ЛОГІСТИК», автомобіль - № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ;

№5067 від 09.07.2024 - перевізник ФОП Ясашний В.В., автомобіль - НОМЕР_7 / НОМЕР_8 ;

№ 5066 від 09.07.2024 - перевізник ФОП Ясашний М.В., автомобіль - НОМЕР_9 / НОМЕР_10 ;

№5068 від 09.07.2024 - перевізник ФОП Кухарук Ю.А., автомобіль - НОМЕР_5 / НОМЕР_6 .

Факт надання послуги перевезення експедитором підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародна автомобільна накладна (CMR):

№246226 за якою відправником значиться ПП Кузнецов Денис Костянтинович, перевізником значиться - ПП Ясашний М.В., одержувач SIA «SR ASSETS INVESTMENT» вулиця Мукусалас, 31, Рига, LV - 1004, місце розвантаження - Рига, Латвія, Мінська область, 223840, документи, які додаються - інвойс №2024-03, а також значиться найменування та вага товару. У графі 24 міститься підпис одержувача;

045640 за якою відправником значиться ПП Кузнецов Денис Костянтинович, перевізником значиться - ПП Ясашний М., одержувач SIA «SR ASSETS INVESTMENT» вулиця Мукусалас, 31, Рига, LV - 1004, місце розвантаження - Рига, Латвія, Мінська область, 223840, документи, які додаються - інвойс №2024-07 та 2024-09, а також значиться найменування та вага товару. У графі 24 міститься підпис одержувача;

045690 за якою відправником значиться ПП Кузнецов Денис Костянтинович, перевізником значиться - ПП Ясашний В., одержувач SIA «SR ASSETS INVESTMENT» вулиця Мукусалас, 31, Рига, LV - 1004, місце розвантаження - Рига, Латвія, Мінська область, 223840, документи, які додаються - інвойс №2024-08, а також значиться найменування та вага товару. У графі 24 міститься підпис одержувача;

947638 за якою відправником значиться ПП Кузнецов Денис Костянтинович, перевізником значиться - ПП Кухарук Ю., одержувач SIA «SR ASSETS INVESTMENT» вулиця Мукусалас, 31, Рига, LV - 1004, місце розвантаження - Рига, Латвія, документи, які додаються - інвойс №2024-09 та 2024-08, а також значиться найменування та вага товару. У графі 24 міститься підпис одержувача;

0000197 за якою відправником значиться ПП Кузнецов Денис Костянтинович, перевізником значиться - ТОВ «КМ Логістика», одержувач SIA «SR ASSETS INVESTMENT» вулиця Мукусалас, 31, Рига, LV - 1004, місце розвантаження - Рига, Латвія, документи, які додаються - інвойс №2024-09 та 2024-08, а також значиться найменування та вага товару. У графі 24 міститься підпис одержувача;

947464 за якою відправником значиться ПП Кузнецов Денис Костянтинович, перевізником значиться - ПП Кухарук Ю., одержувач SIA «SR ASSETS INVESTMENT» вулиця Мукусалас, 31, Рига, LV - 1004, місце розвантаження - Рига, Латвія, Мінська область, 223840, документи, які додаються - інвойс №2024-09 та 2024-08, а також значиться найменування та вага товару. У графі 24 міститься підпис одержувача.

За даними графи 24 шести накладних CMR, увесь вантаж було доставлено 18 липня 2024 р.

Як вказує позивач рахунок на оплату виконаних перевезень та ін. документи, котрі, за звичаями ділового обороту, що склалися у галузі міжнародних автомобільних перевезень, ( є підставою для проведення оплати), були направлені на адресу ТОВ «ПРОЛОГ УКРАЇНА» поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за експрес-накладною №20450975991921.

Опис документів не проводився, так як сервіси «НОВОЇ ПОШТИ» не передбачають огляду відправлення. За даними вказаної експрес-накладної, отриманої за результатами вручення кореспонденції адресату, документи були отримані уповноваженою особою ТОВ «ПРОЛОГ УКРАЇНА» - 08 серпня 2024 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не оплачено позивачеві вартість наданих експедиторських послуг, останнє слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Внаслідок укладення Договору 152/2021 транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору № 152/2021 та заявки №09-07 останнім виконано зобов`язання з перевезення вантажу за маршрутом м. Київ (Україна) - м. Рига (Латвія) п`ятьма автомобілями №AC8772HI/AC6949XF, №AC2838HA/AC1581XF, № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 / НОМЕР_6 на підставі чого були складені міжнародні товаротранспортні накладні CMR №246226, 045640, 045690, 947638, 0000197, 947464.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зазначає, що товаросупровідні документи CMR № 246226; CMR № 045640; CMR № 045690; CMR № 947638; CMR № 0000197; CMR № 947464, які позивач надіслав відповідачу, не підтверджують факту доставки та передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в заявці № 09-07 від 09.07.2024 року та не відповідають умовам пункту 3.9, підписаного між сторонами договору № 152/2021 транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 серпня 2021 року, так як, в CMR, в графі 24 CMR не зазначено прізвище та ім`я уповноваженої особи з боку вантажоодержувача, яка прийняла цей вантаж та не містять печатки підприємства одержувача вантажу.

Відповідач посилається на ст. 5 та ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів у відповідності до яких вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Якщо вантаж, який підлягає перевезенню, необхідно завантажити на декілька транспортних засобів, або якщо він є різнорідним чи поділений на різні партії, відправник або перевізник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засіб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партію вантажу (ст.5).

Після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред`явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу (ст.. 13).

За змістом положень ст. 5 Конвенції вбачається, що остання регулює відносини між відправником та перевізником.

За змістом положень ст. 13 Конвенції вбачається, що одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Зі змісту наявних у матеріалах справи Міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 246226; CMR № 045640; CMR № 045690; CMR № 947638; CMR № 0000197; CMR № 947464, судом встановлено, що в останніх у графі 24 "Вантаж одержано" містить лише підпис вантажоодержувача.

З огляду на викладене суд зазначає, що перевізник не несе і не може нести відповідальність за записи, які здійснюються іншими учасниками перевезення і не може вплинути на цих учасників. Проставлення підписів та ін. ідентифікуючих відміток вантажоодержувача відбувається поза волею перевізника (а, в даному випадку, водія) який доставляє вантаж. Водій не може ставити перед вантажоодержувачем вимогу записувати в накладну CMR прізвище та ім`я повноважного представника одержувача вантажу, і ревізувати його записи в накладній, адже такі дії не передбачені положенням Конвенції і, навпаки.

Окрім того відповідачем не надано суду будь-яких доказів втрати вантажу, чи не отримання вантажу або пред`явлення вантажоодержувачем претензій з урахуванням того, що відповідач мав можливість контактувати з вантажоодержувачем оскільки у заявці №09-07 останній мав відомості про контактну особу, а саме: Станислав тел. 371 29 103 770.

Враховуючи викладене з урахуванням відсутності будь яких доказів які б свідчили про неотримання вантажоодержувачем товару, суд дійшов висновку, що CMR № 246226; CMR № 045640; CMR № 045690; CMR № 947638; CMR № 0000197; CMR № 947464 є належними доказами у підтвердження вантажоодержувачем товару.

Стосовно заперечень відповідача в частині того, що останній звертався до позивача шляхом листування на електронну адресу позивача для робочої комунікації, а саме bos_logist@ukr.net та в телефонному режимі з проханням надати належним чином оформлені CMR відповідно до заявки № 09-07 від 09.07.2024 року, в яких у 24 графі вказано прізвище та ім`я уповноваженою особи вантажоодержувача та проставлена печатка підприємства з метою визначення факту доставки та передачі вантажу вантажоодержувачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частини першої та другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини третя-п`ята статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

У розділі 10 Договору сторони визначили реквізити сторін, зокрема зазначено електронну адресу позивача: olha1817@ukr.net поміж тим вищеозначений лист був надісланий на іншу електронну адресу, яка не зазначена для листування, а саме: bos_logist@ukr.net.

Суд звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про електронну пошту позивача.

Стосовно заперечень відповідача в частині, долученого акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 -17.12.2024 року, відповідно до якого відповідач стверджує, що всі виставлені позивачем рахунки за надані та отримані послуги сплачено в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою ст. 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Умовами пп. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції, чинній станом на дату підписання вказаного акту, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з визначенням, що міститься у абз. 11 ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16 та від 04.07.2018 у справі № 926/1311/15.

З огляду на викладене акти звірки не є первинними документами. Крім того, судом враховано, що акт звірки не підписаний з боку позивача, а відображені в акті відомості не містять посилання на рахунки, а відтак встановити наявність та/або відсутність заборгованості не вбачається за можливе.

Стосовно заперечень відповідача в частині того, що позивач направляючи відповідачу транспортні документи перевізником Нова пошта не склав їх перелік та не надав такий перелік до суду. При цьому, підтверджуючих документів, які підтверджували б надсилання відповідачу Акт виконаних робіт (наданих послуг) та надання такого Акту до суду позивачем не надано, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він надіслав на адресу відповідача рахунок на оплату виконаних перевезень та ін. документи, котрі, за звичаями ділового обороту, що склалися у галузі міжнародних автомобільних перевезень, ( є підставою для проведення оплати), були направлені на адресу ТОВ «ПРОЛОГ УКРАЇНА» поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за експрес-накладною №20450975991921.

Положення Договору не містять будь-яких застережень щодо порядку надіслання документів, за таких обставин суд не вбачає порушень позивачем умов Договору при надісланні відповідних документів через відділення ТОВ "Нова Пошта".

Разом з тим суд звертає увагу сторін, що з експрес-накладної №20450975991921 долученої представником позивача в графі додаткова інформація відправником Товариством з обмеженою відповідальністю "БОС ЛОГІСТИКА" було зазначено наступне: «рах. 1112+1124+1132+1178+лист-вомога».

З огляду на викладене позивачем було вказано документи, які останній надіслав на адресу відповідача.

Пунктом 3.11 Договору сторони погодили, що після здійснення перевезення по кожній конкретній Заявці, Виконавець на підставі відомостей, вказаних в товаросупровідних документах, складає акт виконаних робіт (наданих послуг), підписує його та передає на затвердження Замовнику. Акт виконаних робіт (наданих послуг) передається Замовнику в двох оригінальних примірниках особисто за допомогою поштового зв`язку або кур`єром.

Згідно з п. 6.1-6.2 Договору вартість (ціна) та строк оплати послуг Виконавця вказується та погоджується Сторонами в заявці.

Замовник сплачує Виконавцю вартість (ціна) послуг (розмір винагороди), вказану у заявці, на підставі рахунку на оплату послуг після здійснення перевезення та підписання Сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п`яти (5) банківських днів шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Позивач вказує, що Акт виконаних робіт до позову не додавався, адже ніякого доказового значення односторонній документ (не підписаний іншою стороною) не має.

Поміж тим в матеріалах справи взагалі відсутні докази існування Акту виконаних робіт, зокрема направлення останнього відповідачу.

Окрім того у п. 6.2 Договору чітко передбачено, що Замовник сплачує Виконавцю вартість (ціна) послуг (розмір винагороди), вказану у заявці, на підставі рахунку на оплату послуг після здійснення перевезення та підписання Сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п`яти (5) банківських днів шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Як було зазначено вище в експрес-накладній №20450975991921 долученої представником позивача в графі додаткова інформація відправником Товариством з обмеженою відповідальністю "БОС ЛОГІСТИКА" було зазначено наступне: «рах. 1112+1124+1132+1178+лист-вомога».

Поміж тим сторонами вищевказані рахунки долучені не були, а враховуючи, що договірні відносини між позивачем та відповідачем є триваючи, а саме з 2021 року, що не заперечується сторонами у суду відсутня можливість встановити за яким саме рахунком відповідачеві необхідно було здійснити оплату та на яку суму був виставлений останній.

Оскільки спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуги перевезення, суд зазначає наступне.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 538 ЦК України встановлено, що при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Отже, сторони погодили, що зустрічний обов`язок відповідача здійснити оплату за надані послуги за договором №152/2021 виникає на підставі рахунку на оплату послуг після здійснення перевезення та підписання Сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п`яти (5) банківських днів шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Поміж тим в матеріалах справи відсутній як акт виконаних робіт, а також докази його надіслання так і виставлених рахунків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відтак, враховуючи відсутність доказів належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання відповідачу акту надання послуги перевезення та надіслання відповідного рахунку, з урахуванням положень ст. 530, 538 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем зустрічного зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг за договором 152/2021 на момент розгляду справи не настав.

Суд зазначає, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Позивачем не надано суду доказів надіслання відповідачу акту виконаних робіт, а також рахунків з огляду на що у суду і відсутні підстави для встановлення ухилення відповідачем від прийняття послуг.

З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2025

Суддя Владислав ДЕМИДОВ