Ухвала

від 24.02.2025 по справі 910/13102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в розстроченні виконання судового рішення

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/13102/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у судовому засіданні

заяву Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича

про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/13102/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Інвест Девелопмент»

до Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича

про стягнення 144 078,34 грн

За участі представників:

стягувача: Коваленко С.О.;

боржника (заявника): не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Інвест Девелопмент» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича про стягнення 144 078,34 грн, з яких 116 361,00 грн заборгованості з орендної плати, 13 802,06 грн заборгованості зі сплати комунальних платежів, 6 543,72 грн пені, 5 408,44 грн інфляційних втрат та 1 963,12 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 110 820,00 грн, заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі 13 802,06 грн, пеню в розмірі 6 543,72 грн, 3% річних в розмірі 1 666,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 604,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 888,43 грн. В іншій частині позову відмовлено.

04.02.2025 на виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

10.02.2025 від боржника надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування вказаної заяви боржник посилається на те, що одномоментне виконання рішення суду призведе до порушення ним зобов`язань за іншими договорами. Водночас, за умови розстрочки виконання протягом 11 місяців, він зможе ефективно і без порушення процесу його господарської діяльності виконувати рішення суду в цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/13102/24 призначено на 24.02.2025.

24.02.2025 від стягувача надійшли пояснення щодо заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду в цій справі.

У судове засідання 24.02.2025 з`явився представник стягувача, який надав усні пояснення щодо поданої заяви, просив відмовити у її задоволенні. Представник боржника (заявника) не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши у судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 в цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення в цій справі боржник посилається на те, що одномоментне виконання рішення суду призведе до порушення ним зобов`язань за іншими договорами. Водночас, за умови розстрочки виконання протягом 11 місяців, він зможе ефективно і без порушення процесу його господарської діяльності виконувати рішення суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки, розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки, розстрочки за відсутності обґрунтованих на те мотивів без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

За приписами частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічні положення містяться також і в частині 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 74 та частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає, що подані заявником докази не є переконливими для висновку про ускладнення виконання рішення суду, адже заява про розстрочення виконання рішення мотивована виключно намаганням останнього оптимізувати власні доходи і витрати.

Суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Підставою для встановлення розстрочення виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У цьому контексті варто зауважити, що спірна заборгованість виникла з вини відповідача та стосувалася періоду грудень 2023 року - березень 2024 року. Отже фінансове навантаження боржника було відтерміновано у часі й підстав для ще більшого відтермінування виконання грошових зобов`язань суд не вбачає.

Більше того, маючи заборгованість перед стягувачем, боржник не вчиняв дій щодо її погашення, натомість, як свідчать обставини справи, уклав кредитний договір на придбання транспортного засобу.

Отже, звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення, боржник не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для такого розстрочення.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Інвест Девелопмент» на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича про розстрочення виконання рішення суду в цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Новіцького Руслана Миколайовича про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/13102/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2025

Суддя Т.П. Капцова