Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/15380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/15380/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМ КОМПАНІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСМІН С"

про стягнення 24048,71 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМ КОМПАНІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСМІН С" про стягнення 24048,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого за видатковою накладною №823 від 10.09.2019 товару, у зв`язку з чим просить суд стягнути з останнього 13856,64 грн основного боргу, 8540,63 грн інфляційних втрат, 1651,44 грн 3% річних.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15380/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

31.12.2024 через відділ діловодства суду від відповідач надійшов відзив на позов.

02.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 виправлено описку щодо найменування позивача.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно із видатковою накладною №823 від 10.09.2019 поставив відповідачу товар (пробку Secure Flip формату 1881) на суму 13856,64 грн.

Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, оплату поставленого товару не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 13856,64 грн.

15.12.2020 позивач направив відповідачу вимогу-претензією №47/1/1 від 09.12.2020 про сплату заборгованості. Оскільки відповідач вартість поставленого товару не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 13856,64 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 8540,63 грн та 3% річних у сумі 1651,44 грн.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві на позов заяви про застосування строків позовної давності позивач посилається на положення п.12,19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України стверджує, що строк позовної давності, який почав свій перебіг 23.12.2020 року станом на подання відповіді на відзив не сплив.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості та похідних позовних вимог - інфляційних втрат та 3% річних.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар (пробку Secure Flip формату 1881) на суму 13856,64 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №823 від 10.09.2019.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №260 від 10.09.2019 на суму 13856,64 грн, на який міститься посилання в накладній №823 від 10.09.2019.

15.12.2020 позивач направив відповідачу вимогу-претензією №47/1/1 від 09.12.2020 про сплату заборгованості за поставлений товар. Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, заборгованість не сплатив.

Також 08.12.2024 позивач направив відповідачу претензією №6 від 06.12.2024, в якій вимагав погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 13856,64 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 13856,64 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував за період з 23.12.2020 по 12.12.2024 інфляційні втрати у сумі 8540,63 грн та 3% річних у сумі 1651,44 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки та договору надання у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару (пробки Secure Flip формату 1881) на суму 13856,64 грн та прийняття відповідачем такого товару.

В частині поставки товару правовідносини сторін підпадають під правове регулювання главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи видатковою накладною №823 від 10.09.2019, на виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13856,64 грн.

Видаткова накладна підписана зі сторони відповідач без зауважень та заперечень.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі №910/9075/17 вказав таке: "Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України".

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 19.08.2014 у справі №925/1332/13, від 07.10.2014 у справі 904/4451/13, де зазначено, що зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Отже, відповідач мав здійснити оплату товару, поставленого за видатковою накладною №823 від 10.09.2019 у строк до 11.09.2019.

Ураховуючи наведене, з огляду на приписи ч.1 ст.692 ЦК України строк оплати поставленого відповідачу товару є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище наведене, оскільки невиконане зобов`язання у сумі 13856,64 грн підтверджується матеріалами справи, відповідач факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не заперечує, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13856,64 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8540,63 грн та 3% річних у сумі 1651,44 грн, то суд зазначає таке.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати на заборгованість за видатковою накладною №823 від 10.09.2019.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється на заборгованість за видатковою накладною №823 від 10.09.2019 за період з 23.12.2020 по 12.12.2024.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними та такими, що відповідають вимогам законодавства та умовам договору.

Відтак, позовні вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 8540,63 грн та 3% річних у сумі 1651,44 грн є обґрунтованими.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві на позов заяви про застосування строків позовної давності, то суд зазначає таке.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальний строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення основного боргу, відсотків річних та інфляційних збитків починає свій перебіг з 11.09.2019 та закінчується 11.09.2022.

Проте, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на території України запроваджено карантин на період з 12 березня 2020 року. У подальшому строк карантину неодноразово продовжувався і діяв до 30.06.2023.

Одночасно, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19 такого змісту: "у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.".

Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" № 3450-IX від 08.11.2023 п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

З врахуванням вище викладеного, станом на час подання позовної заяви (12.12.2024) строк позовної давності не закінчився, а звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відбулось у межах позовної давності. Відтак, заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 13856,64 грн, інфляційних втрат у сумі 8540,63 грн та 3% річних у сумі 1651,44 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМ КОМПАНІ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСМІН С" основного боргу у сумі 13856,64 грн, інфляційних втрат у сумі 8540,63 грн та 3% річних у сумі 1651,44 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСМІН С" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок, 12, офіс, 177, ідентифікаційний код 37688076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМ КОМПАНІ" (17452, Україна, Бобровицький р-н, Чернігівська обл., село Новий Биків, вулиця Промислова, будинок, 2-А, ідентифікаційний код 35920729) основний борг у сумі 13856,64 грн, інфляційні втрати у сумі 8540,63 грн, 3% річних у сумі 1651,44 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.02.2025.

Суддя С.О. Турчин