Рішення

від 21.02.2025 по справі 914/2984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025 Справа № 914/2984/24

м. Львів

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», м. Київ

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м. Львів

про стягнення 8992,39 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.

1.ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

2.Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8992,39 грн.

3.Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - залишено без руху.

4.16.12.2024 через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання позивача (вх.№30324/24), яким на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2024 року надано позовну заяву, з усунутими недоліками.

5.Ухвалою суду від 23.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/2984/24 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

6.Ухвала суду від 23.12.2024 року про відкриття провадження у справі надіслана сторонам до їх електронних кабінетів, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та доставлена 23.12.2024 року о 18:16 год.

7.Відповідно до положень ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

8.Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

9.Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

10.АРГУМЕНТИ СТОРІН

11.Аргументи позивача

12.Позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8992,39 грн.

13.Зазначає, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченою за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-2700 та сумою страхового відшкодування виплаченою за полісом №ЕР208429426.

14.Аргументи відповідача

15.Відповідач вимог ухвали суду не виконав, заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав. Відтак суд суд вирішує справу за наявними матеріалами.

16.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.20.08.2022 року у м. Львів, по вул. Варшавська, 115, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автобуса «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

18.Власником автобуса «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1, керував транспортним засобом водій юридичної особи ОСОБА_1 .

19.Власником автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», керував транспортним засобом водій ОСОБА_2 .

20.У Відповіді від НПУ, яка долучена до матеріалів справи, правопорушником зазначено водія Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 - ОСОБА_1 .

21.Позивач вказує, що Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2022 року по справі про адміністративне правопорушення №466/6353/22, ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

22.На момент дорожньо-транспортної пригоди між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (позивач, страховик) та ПІІ «ВІП-Рент» (Страхувальник), укладено Генеральний договір № 28-0199-2700\22 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30.12.2021 року.

23.22.08.2022 року ПІІ «ВІП-Рент» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

24.Позивач зазначає, що заява була розглянута, а пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було визнано страховим випадком.

25.Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі:

- Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість);

- Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість);

- Рахунку №01/1.09.2022 року від 01.09.2022 року;

- Акту № 10-9 від 28.10.2022 року

- Рахунку №19.10.2022 року від 19.10.2022 року

- Акту №10-11 від 28.10.2022 року

- Страхового акту № СТОКA-19140 від 08.11.2022 року;

- Розрахунку суми страхового відшкодування від 08.11.2022 року.

26.Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив ПІІ «Віп-Рент» страхове відшкодування у розмірі 41115 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 43314 від 10.11.2022 року.

27.Цивільно - правова відповідальність власника автобуса «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 208429426.

28.17.11.2022 року позивач звернувся до страхової компанії відповідача - ТДВ «СК «ГАРДІАН» із заявою на виплату (страхового) відшкодування, якою відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 27 Закону України «Про страхування» просив сплатити суму в розмірі 41115, 00 грн на користь ПАТ «Страхова компанія «УСГ».

29.17.02.2023 року ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснено платіж на користь ПАТ «Страхова компанія «УСГ» в сумі 32 122,61 грн, призначення платежу «Стр. відш. зг. стр. акту №G-22251-1 за пошкоджений т.з. Renault Logan НОМЕР_2 , власник ПАТ СК "УСГ" = відшкодування згідно страхового акту СТОКА-19140= Без ПДВ.», платіжна інструкція №174977.

30.Позивач вказує, що страхова виплата в сумі 32122,61 грн здійснена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого, та не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-2700.

31.Відтак на переконання позивача, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченою за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-2700 та сумою страхового відшкодування виплаченою за полісом №ЕР208429426, а саме: 41 115, 00 грн - 32 122, 61 грн = 8 992, 39 грн.

32.ОЦІНКА СУДУ

33.За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

34.Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

35.Згідно зі ст. 4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

36.Статтею 5 Закону визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

37.Як зазначалося вище, 20.08.2022 року у м. Львів, по вул. Варшавська, 115, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автобуса «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

38.На момент дорожньо-транспортної пригоди між позивачем та власником автомобіля «Renault» було укладено Генеральний договір №28-0199-2700\22 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30.12.2021 року.

39.Відтак власник автомобіля «Renault», звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, така заява була розглянута, а пошкодження автомобіля внаслідок ДТП було визнано страховим випадком, після чого позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 41115,00 грн.

40.Відповідно до ст.993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

41.Аналогічні положення містить ст.108 Закону України «Про страхування», за якою страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

42.Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

43.У Відповіді від НПУ, яка долучена до матеріалів справи, правопорушником у ДТП зазначено водія Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 - ОСОБА_1 . Також позивач вказує, що Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2022 року по справі про адміністративне правопорушення №466/6353/22, ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

44.Окрім того варто зазначити, що страховик потерпілого після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, незалежно від того, чи встановлена вина заподіювача шкоди саме рішенням суду. У такому випадку для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року.

45.Також у вищезазначеній постанові Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги заявника, звернув увагу й на те, що відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15 грудня 2017 року) таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди. Вказана позиція зазначена у постанові КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16.

46.Як вбачається з матеріалів справи, автобус «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить Львівському комунальному автотранспортному підприємству №1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «ГАРДІАН» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 208429426.

47.Позивач звертався до страхової компанії відповідача - ТДВ «СК «ГАРДІАН» із заявою на виплату (страхового) відшкодування, за результатами розгляду якої ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснено платіж на користь ПАТ «Страхова компанія «УСГ» в сумі 32 122,61 грн. Позивач вказує, що страхова виплата в сумі 32122,61 грн здійснена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого.

48.Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а решта - безпосередній винуватець.

49.Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

50.Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

51.Зі змісту вищенаведених норм законодавства слідує, що у спірних правовідносинах відшкодування шкоди в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» має відбуватися з завдавача шкоди.

52.Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

53.У постанові від 5 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу, зазначивши таке.

54.Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

55.Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

56.Враховуючи наведене вище, оскільки, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 41115,00 грн, при цьому страховою компанією відповідача за полісом №ЕР208429426 покрито лише частину шкоди на суму 32 122,61 грн, то залишок в сумі 8992,39 грн підлягає стягненню з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, як роботодавця винної особи.

57.Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

58.У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

59.Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

60.Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

61.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

62.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

63.У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

64.Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не заперечуються, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

65.СУДОВІ ВИТРАТИ

66.Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача, відповідно до положень п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Львівського Комунального АТП №1 (79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Грунтова, будинок 1 Б; ідентифікаційний код 23884071) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана 32, Літ. А; ідентифікаційний код 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8992,39 грн та 3028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

СуддяЩигельська О.І.