Рішення

від 18.02.2025 по справі 914/2083/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 Справа № 914/2083/24

За позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м.Львів,

В інтересах держави в особі Сокальської міської ради, м.Сокаль,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомисливське господарство», м.Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів,

про: відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 466 437,80 грн.

Суддя І.Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Місінська М.А.-представник.

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: Левицький А.О.-представник (поза межами приміщення суду).

Від третьої особи: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області Заступником керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сокальської міської ради в подано позов до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомисливське господарство» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 466 437,80 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.09.2024. Ухвалою суду від 08.10.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 12.11.2024. Рух справи відображений в ухвалах суду.

Правова позиція прокурора.

У судове засідання 18.02.2025 представник прокуратури з`явився, позов підтримав повністю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період січня-жовтня 2020 року службові особи Бендюзького лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство», а саме у межах кв. 60 вид. 14, кв. 60 вид. 18, кв. 64 вид. 62 Бендюзького лісництва Сокальської міської ради здійснили незаконну вирубку дерев. Таким чином, прокурор вважає, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, тому просить стягнути суму завданої шкоди у розмірі 466 437,80 грн.

Попередній розрахунок судових витрат:

·6996,00 грн сплачений судовий збір;

Правова позиція позивача.

Представник позивача у судове засідання 18.02.2025 не з`явився, подав клопотання(вх.№25082/24 від 16.10.2024) про розгляд справи без його участі.

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2025 з`явився, проти позову заперечив повністю. 20.09.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Заперечив щодо позовних вимог з таких підстав:

- наявні в матеріалах справи докази не є достатніми та належними для підтвердження факту вини ДП «Ліси України» в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» у неналежному виконанні своїх зобов`язань по охороні лісового фонду від незаконних порубок.

- щодо застосування деліктної відповідальності, відповідач вважає, що матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням шкоди, що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України та статті 105 Лісового кодексу України.

- для доведення факту проведення незаконних рубок лісу необхідним є проведення планового або позапланового заходу Державною екологічною інспекцією у Львівській області.

- у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №907/449/22 викладено висновки, що свідчать про формування нової судової практики, що фактично є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора у даній справі.

- строк пред`явлення позовної заяви у даній справі є пропущений і є підставою для відмови у позові.

Прокурор подав відповідь на відзив (вх.№23220/24/24 від 24.09.2024), в якому зазначає, що відповідач не довів, що останній на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив належну охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки дерев. Щодо відсутності у матеріалах справи, на переконання представника відповідача, належних, допустимих та достовірних доказів, то прокурор стверджує, що відповідачем не долучено жодних доказів щодо фактів, які згадує у відзиві, тому такі є лише надуманими та нічим не підтвердженими.

Обставини справи.

На розгляді Радехівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020, в ході якого встановлено, що службові особи Бендюзького лісництва ДП «Радехівське ЛМГ» в період січня-жовтня 2020 року здійснили незаконну рубку дерев рідних порід на ввірених ділянках лісництва.

У межах Сокальської міської ради здійснено вирубку дерев на суму 466 437,80 грн, а саме у межах кв. 60 вид. 14, кв. 60 вид. 18, кв. 64 вид. 62 Бендюзького лісництва, що підтверджується проведенням ряду оглядів лісових ділянок.

Вищезгадані огляди проводились у присутності представників Бендюзького лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство» та службовців Державної екологічної інспекції у Львівській області.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» проведено розрахунок розмірів завданих збитків.

При проведенні розрахунку уповноваженими особами Інспекції взято до уваги лісорубні квитки, що видавались постійним лісокористувачем у межах Бендюзького лісництва.

У межах Бендюзького лісництва складено протокол огляду від 09.10.2020, за результатом якого виявлено:

- у кв.60 вид.14 - 35 пнів дерева із розрахунком на суму 22 354,09 грн.

- кв.60 вид.18 - 81 пень із розрахунком 3 171,08 грн.

- кв.64 вид.62 99 пнів, проте з урахуванням лісорубного квитка №129 від 17.07.20202, матеріально-грошової оцінки та переліку дерев лісосіки збитки нараховані лише за 33 дерева, згідно висновку експерта сума складає 440 912,63 грн.

В частині цих збитків, такі підтверджуються висновком судово-економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.10.2020 № 6/3-75.

Державне підприємство «Радехівське лісомисливське господарство» є постійним лісокористувачем, а тому на такого в силу вимог лісового законодавства покладено обов`язки щодо збереження лісових насаджень зокрема від незаконних порубок лісу.

Предметом зазначеного позову є стягнення з ДП «Радехівське лісомисливське господарство» шкоди у розмірі 466 437,80 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.

Оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України.

Згідно із Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Предметом зазначеного позову є стягнення з ДП «Радехівське лісомисливське господарство» шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

В силу ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ЦК України).

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Приписами статті 63 цього Кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового Кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

В даному випадку спірні порушення вимог законодавства виявлено на території, наданій у постійне користування ДСГП «Ліси України» в особі філії ДП «Радехівське лісомисливське господарство», яке у розумінні ст.17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем.

Встановлено, що територія у межах кв.60 вид.14, кв.64 вид 162, кв.60 вид.18 Бендюзького лісництва ДП «Радехівське ЛМГ» перебуває у адміністративно-територіальних межах Сокальської міської ради.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20/09/2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області відкрито провадження за згаданим позовом у справі №914/669/22(суддя Рим Т.Я.). За результатами розгляду такої справи судом частково задоволено позовні вимоги прокурора. Підставами для часткової відмови у задоволенні позовних вимог прокурора стало те, що частина кварталів і виділів Бендюзького лісництва, у межах якого проведено незаконну порубку дерев, перебувають у адміністративних межах Сокальської міської ради.

У ході розгляду справи №914/669/22 досліджено усі докази щодо факту незаконно проведених рубок, у тому числі у межах Сокальської міської ради, а висновки суду викладені у цій справі, мають важливе значення при розгляді даного позову.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.01.2025 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №914/669/22 про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Червоноградської міської ради 833'696 (вісімсот тридцять три тисячі шістсот дев`яносто шість) грн 82 коп. завданої навколишньому природному середовищу шкоди.

При цьому, підставами для часткової відмови у задоволенні позовних вимог прокурора стало те, що не усі квартали І виділи Бендюзького лісництва, у межах якого проведено незаконну порубку дерев, перебувають у адміністративних межах Червоноградської міської ради - позивача у справі 914/669/22.

Зокрема, кв. 60 вид. 14, кв. 64 вид. 62, кв. 60 вид. 18 Бендюзького лісництва знаходиться у адміністративних межах Сокальської міської ради. Тому, даний позов (у справі №914/2083/24) пред`явлений з метою стягнення частини завданих збитків щодо незаконної порубки дерев, вчиненої на території позивача, у задоволенні яких відмовлено в межах справи №914/669/22.

Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами про лісопорушення, досудовим розслідуванням кримінального провадження та розрахунком розміру шкоди.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

При цьому, кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю.

Дії щодо фіксування правоохоронним органом невідомо коли здійсненого правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу.

Вина та протиправна поведінка ДП «Радехівське лісомисливське господарство» полягає у тому, що всупереч вимог законодавства товариство не виконало обов`язок щодо охорони ї збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася чергова незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.

Зазначене є підставою для стягнення з ДП «Радехівське лісомисливське господарство» 466 437,80 грн заподіяної шкоди та задоволення позовних вимог повністю.

Заперечення відповідача щодо пропуску прокурором строку позовної давності судом не беруться до уваги, враховуючи пояснення прокурора з цього приводу, а саме.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 (зі змінами та доповненнями), а також постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами та доповненнями), в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Оскільки станом на дату ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.

В той же час, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Позов прокурора у справі №914/669/22 буд поданий до суду 08.04.2022, тобто станом на час дії воєнного стану. Враховуючи наведене, прокурором не пропущено строк позовної давності на звернення з цим позовом до суду.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомислисвське господарство» (вул.Витківська,26, м.Радехів, ідентифікаційний код ВП 44967579) на користь держави в особі Сокальської міської ради, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 466 437,80 грн.

3.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Державного підприємства «Радехівське лісомислисвське господарство» (вул.Витківська,26, м.Радехів, ідентифікаційний код ВП 44967579) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, пр.Шевченка, 17/19) 6 996,00 грн судового збору.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2025.

СуддяКозак І.Б.