Рішення

від 12.02.2025 по справі 914/117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 Справа № 914/117/24

Господарський суд Львівської області в складі судді Бортник О. Ю. за участі секретаря судового засідання Свистуна П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів, в інтересах держави в особі:

позивача 1: Львівської міської ради, м. Львів,

позивача 2: Північного офісу Державної аудиторської служби, м. Київ,

до відповідача 1: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго», м. Львів,

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів у розмірі 969483,90 грн.

За участі представників:

від прокуратури: Панькевич Р.В. - прокурор,

від позивача 1: Кулик А.Я. - представник,

від позивача 2: Аіріней М.-С.С. - представник,

від відповідача 1: Лелів Н.Ю. - адвокат,

від відповідача 2: Тютько А.Б. - адвокат.

Суть спору: Львівська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів: Львівської міської ради та Північного офісу Державної аудиторської служби, м. Київ, до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго», м. Львів, про стягнення 969483,90 грн. з відповідача 2 та визнання недійсними Додаткових угод №№ 1, 3 та 4 до Договору № 00533 від 05.08.2020 р. про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу, який укладено між відповідачами у справі.

Стислий виклад позиції прокурора та позивачів.

На думку прокурора та позивачів, спірні додаткові угоди суперечать приписам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині підвищення ціни за одиницю товару. Вказане зумовило оплату продукції відповідачем 1 відповідачу 2 за завищеною ціною. Відповідач 1 фінансується з міського бюджету, а тому 969483,9 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів підлягають поверненню у місцевий бюджет.

Прокурор та позивачі посилаються на норми п. 13.4. Договору, ст. 180 ГК України, ст.ст. 216, 632, 638, 652 ЦК України, а також на порушення спірними додатковими угодами вимог п. 1 ч. 2 ст. 4, п. 9 ч. 2 ст. 21, ч1 ст. 24, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Заперечення відповідача 2.

Відповідач 2 у відзиві (том справи 3, а.с. 2-15, 45-50) просить залишити позовну заяву без задоволення.

Відповідач 2 вважає, що підставою для укладення спірних додаткових угод було коливання цін на електричну енергію. Вказане підтверджується довідками Львівської торгово-промислової палати від 28.08.2020 № 19-09/738, від 07.09.202 № 19-09/772 та від 09.09.2020 за № 19-09/788, а також даними сайту ДП «Оператор ринку».

Згідно з даними, які вказано у довідці Львівської торгово-промислової палати № 19-09/738 від 28.08.2020 р. у період з 05.08.2020 р. (дата укладення Договору) до 25.08.2020 р. на ринку електричної енергії відбулось значне збільшення ціни електричної енергії (на 10,8 %).

На підставі цієї довідки сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою встановлено ціну 1,34 грн. за 1 кВт/год. (ціна зросла на 9,8 %).

Відповідач 2 вважає необґрунтованим посилання прокуратури та позивачів на середньозважену ціну електроенергії на ринку за інший період, а саме на ціни, які склались з 01.07.2020 до 10.07.2020. у цей період Договір № 00533 від 05.08.2020 та Додаткова угода № 1 до нього від 03.09.2020 ще не були укладені.

Відповідач 2 стверджує, що підставою для укладення Додаткової угоди № 1 стало зростання ціни на електричну енергію на ринку РДН на 10,8 %, яке визначено відповідачами шляхом порівняння цін на дату підписання Договору (05.08.2020 р.) та станом на 25.08.2020 р.

Факт збільшення ціни на 1 кВт год. у вказаний період підтверджується й долученим до позовної заяви прокурором висновком експерта № СЕ-19/114-21/3911-ТВ від 22.03.2021 р.

Станом на день, з якого почали діяти умови Додаткової угоди № 1 (02.09.2020), вартість 1 кВт/год. електричної енергії на «внутрішньодобовому ринку» України, згідно з згаданим висновком експерта, становила 1,58 грн. без ПДВ та 1,61 без ПДВ на ринку на добу наперед.

Відповідач 2 зазначає, що між датою укладення Договору № 00533 (05.08.2020 р.) та датою укладення Додаткової угоди №1 (03.09.2020) на ринку мало місце коливання ціни електричної енергії в сторону збільшення на 37,6 %. Аналогічно і у наступні періоди, ціна на електричну енергію на ринку зростала. Вказані обставини обумовили укладення сторонами подальших спірних додаткових угод № 3 та № 4.

Відповідач 2 вважає посилання у позовній заяві на ціни, які склались на ринку електричної енергії у період подачі тендерних пропозицій для укладення Договору (з 01.07.2020 р. до 10.07.2020 р.), безпідставним. При подачі тендерних пропозицій він формував ціну за одиницю електричної енергії, виходячи з цін, які були на ринку у період, встановлений для подачі таких. Цей період тривав з 25.05.2020 по 17:00 год. 24.06.2020 р. Тому у позові необґрунтовано аналізуються ціни на ринку, які не пов`язані ані з часом укладення Договору, ані з часом укладення додаткових угод до нього.

На обґрунтування правильності своїх аргументів відповідач 2 наводить висновки Верховного Суду, які викладено у його постанові від 13.10.2023 р. у справі № 912/1580/18.

Щодо посилань прокуратури та позивачів на п. 13.4. договору, то відповідач 2 зазначає, що застосування нових цін, встановлених оспорюваними додатковими угодами, не раніше, ніж через 20 днів після надходження пропозиції постачальника про зміну умов Договору є неправомірним.

Відповідач 1 міг не укладати спірних додаткових угод та розірвати Договір.

Відповідач 2 повідомляє про те, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/580/22 від 03.06.2022 р., яке набрало законної сили, встановлено факт документального підтвердження відсотку зростання ціни на електроенергію, придбану відповідачем 1 у відповідача 2 на підставі спірних додаткових угод пропорційно відсотку зростання ціни на ринку.

Судовими рішеннями щодо відмови у поновленні на роботі керівника відповідача 1, на які посилається прокурор у позові, встановлено, що його звільнення відбулось на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і таке звільнення не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту.

Відповідач 2 у заяві від 13.05.2024 р. просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Пояснення позивача 2 (том справи 3, а.с. 78-82).

Позивач 2 пояснює, що аналізом даних веб-сайту ДП «Оператор ринку» встановлено, що середньозважена ціна електричної енергії на ринку за період з 01.07.2020 по 10.07.2020 (станом на подачу тендерної пропозиції) відносно дати укладення Додаткової угоди № 1 (з 01.08.2020 по 01.09.2020) зросла на 7,85 %, тоді як Додатковою угодою № 1 збільшено ціну на одиницю товару на 9,7 %. У період з 10.09.2020 по 11.09.2020 середньозважена ціна електричної енергії на ринку знизилася на 0,8 % при тому, що на підставі Додаткових угод № 3 та № 4 ціну підвищено на 9,18 %. Вказане є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922-VIII. Цією правовою нормою передбачена можливість збільшення ціни пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Закону України № 922-VIII спірні додаткові угоди є нікчемними.

Відповідь Львівської обласної прокуратури на відзив (том справи 3, а.с. 94-109).

Прокуратура вважає незаконним збільшення спірними додатковими угодами протягом 8 днів з моменту укладення основного Договору (з 05.08. до 11.09.2020 р.) ціни за одиницю електричної енергії на 31,6 % (з 1,22 грн. до 1,605 грн.).

Збільшення ціни одиниці товару можливе лише, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Нормами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено максимальний ліміт щодо зміни ціни, встановленої договором, незалежно від того як часто відбуваються такі зміни.

Прокурор посилається на висновки Верховного Суду, які сформульовано в постановах у справах № 927/491/19, № 922/2321/22 та інші, відповідно до яких наведена вище норма Закону не дозволяє збільшувати ціну товару більш, ніж на 10 % від її початкового значення, встановленого у Договорі.

Відповідачі не обґрунтували, чому невідповідність ціни Договору цінам, які склались на ринку, зумовлює неможливість виконання договору та очевидну невигідність договору.

Відповідачами не доведено того факту, що підвищення ціни на ринку не було непрогнозованим і його неможливо було передбачити та закласти в ціну товару в момент подання постачальником тендерної пропозиції. Відповідачі мали передбачити такі ризики і одразу закласти їх в ціну.

Підвищення ціни більш як на 31,6 % шляхом так званого каскадного укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Сторони договору не могли не розуміти особливостей функціонування ринку електричної енергії, тобто постійного коливання цін на цьому ринку.

Прокурор вважає, що відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію протягом періоду укладення трьох спірних додаткових угод (з 03 до 11 вересня 2020 р.). Відповідач не навів причин, чому підвищення цін на ринку спричинило очевидну невигідність виконання укладеного між відповідачами Договору.

На думку прокуратури, відповідачами збільшено ціну товару непропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Заперечення прокуратури проти заяви про застосування наслідків спливу позовної давності (том справи 3, а.с. 214-219).

Прокурор повідомляє, що про укладення спірних додаткових угод з порушенням вимог закону та безпідставне завищення ціни електричної енергії на 969483,9 грн. прокурору стало відомо після складення позивачем 2 довідки від 16.04.2021 р.

В силу приписів пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності не сплив.

Додаткові пояснення відповідача 1 (том справи 4, а.с. 71-76).

Відповідач 1 мотивує укладення ним додаткових угод до Договору тим, що у випадку розірвання згаданого договору з відповідачем 2, постачання електричної енергії мало б здійснюватись постачальником «останньої надії». Закупівельна ціна електричної енергії у постачальника «останньої надії» є суттєво вищою.

Відповідач 1 зазначає, що ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачена можливість використовувати як орієнтир для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку ціну електричної енергії, оприлюднену за результатами торгів на ринку «на добу наперед».

Зростання ціни у спірних додаткових угодах є пропорційним відсотку зростання ціни на ринку.

Спірні додаткові угоди укладено з дотриманням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», листа-роз`яснення Мінекономрозвитку України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 р., оскільки кожною із спірних додаткових угод ціна за одиницю товару не збільшувалась більш, ніж на 10 %, порівняно з попередньою.

Додаткові пояснення прокуратури (том справи 4, а.с. 109-114).

У додаткових поясненнях на обґрунтування своєї позиції прокурор посилається на висновки Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 927/491/19. Відповідно до вказаних висновків Верховного Суду загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яку визначено сторонами при укладенні договору; постачальник повинен обґрунтувати, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору і робить таке виконання вочевидь невигідним; постачальник має довести, що підвищення ціни було непрогнозованим, тобто таким, яке неможливо було передбачити та закласти у ціну товару; прокурором обрано ефективний спосіб захисту порушеного права позивачів.

У клопотанні від 26.11.2024 р. відповідач 1 посилається на те, що при закупівлі електричної енергії у постачальника «останньої надії» відповідач 1 витратив би на придбання електричної енергії на 2987418,77 грн. більше, ніж сплатив відповідачу 2 на підставі спірних додаткових угод.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання у справі відкладалось, строк підготовчого провадження у справі продовжувався з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Львівської міської ради, сформованого в системі «Електронний суд» 08.05.2024р., про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/117/24 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про призначення експертизи (вх. № суду 4404/24 від 27.11.2024р.).

Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось та в судовому засіданні судом оголошувались перерви з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду, в тому числі протокольних.

Крім цього, судом задовольнялись клопотання позивача-2 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту недійсності з підстав невідповідності вимогам закону в момент укладення спірних додаткових угод та факту спричинення їх укладенням безпідставної переплати 969483,9 грн. бюджетних коштів відповідачем 1 відповідачу 2.

Спростування наявності наведених обставин належить до предмета доказування учасників справи, які мають у ній протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими прокурор, позивач та відповідачі підтверджують існування обставин, що належать до їхнього предмета доказування, або підтверджують надані суду пояснення, зазначено ними у додатках до позовної заяви, відзиву, відповідей на відзиви, пояснень, заяв та клопотань.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 1212 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 статті 203 ЦК України.

Згідно з цією правовою нормою зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.п. 1 та 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, а також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Між відповідачами у справі 05.08.2020 р. укладено Договір 00533 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу (том справи 1, а.с. 162-174).

У п. 5.2. цього Договору сторони погодили, що ціна 1 кВт год. електричної енергії за цим Договором становить 1,46453333333 грн. разом з ПДВ.

У подальшому відповідачі уклали між собою спірні: Додаткову угоду № 1 від 03.09.2020 р., якою збільшено вартість одиниці товару до 1,608 грн. з ПДВ; Додаткову угоду № 3 від 09.09.2020 р., якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,764 грн. разом з ПДВ; Додаткову угоду № 4 від 11.09.2020 р., якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,926 грн. разом з ПДВ.

Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, яка була чинна на момент укладення спірних додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

З огляду на викладене, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 24 січня 2024 р. у справі № 922/2321/22 (п. 78).

За таких обставин, доводи відповідачів про те, що ціна за одиницю товару правомірно може збільшуватись кожного разу при коливанні ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, але не більше, ніж на 10 %, порівняно із попередньою ціною, кожного окремого разу (каскадне збільшення ціни щоразу не більше, ніж на 10 %), судом до уваги не беруться.

Укладенню кожної із спірних додаткових угод передували листи відповідача 2 до відповідача 1 від 31.08.2020 р., від 07.09.2020 р. та від 09.09.2020 р., у яких він повідомляв про коливання ціни на ринку в бік зростання та долучав відповідні довідки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2022 р. у справі № 914/580/22, яке набрало законної сили, встановлено факт зростання середньозваженої ціни на 1 кВт. год електроенергії на ринку електричної енергії у період з липня до вересня 2020 р.

Той факт, що з 01.09.2020 р. до 30.09.2020 р. ціна за одиницю товару (1 к Вт. год. електроенергії) на ринку електричної енергії кожного дня була вищою, ніж та, яку встановлено п. 5.2. Договору (1,22044444444 грн. без ПДВ), підтверджується також долученим прокурором до позовної заяви висновком експерта від 22.03.2021 р. № СЕ-19/114-21/3911-ТВ.

Так, 01.09.2020 р. середньозважена ціна кВт. год. електричної енергії на ВДР становила 1,55 грн. без ПДВ, 02.09.2020 р. - 1,58 грн. без ПДВ, 03.09.2020 р. - 1,56 грн. без ПДВ (том справи 2, а.с. 38), а середньозважена ціна на РДН була ще вищою.

Додатком 1 до цього висновку експерта є цінова інформація, а саме аналіз інформації сайту ДП «Оператор ринку» відносно ринкової вартості 1 кВт год. електричної енергії загалом по Україні станом на 01.09.2020-30.09.2020 .

Відповідно до відомостей Львівської торгово-промислової палати (відповідь № 19-09/738 від 28.08.2020 на запит № 28.08.20/4) величина середньозваженої ціни електричної енергії на РДН в торговій зоні ОЕС України станом на 25.08.2020 р. зросла на 10,8 % у порівнянні до ціни, яка існувала на день укладення Договору 00533 (05.08.2020 р.).

Відповідно до відомостей цієї установи, які викладено у листах № 19-09/738, № 19-09/772 та № 19-09/788 середньозважена ціна електричної енергії на ринку РДН в торговій зоні Об`єднаної енергетичної системи України на 05.08.2020 р. (дата укладення договору) становила 1176,14 грн./МВт.г, без ПДВ, на 25.08.2020 р. - 1303,21 грн./МВт.г, без ПДВ, на 26.08.2020 р. - 1455,68 грн./МВт.г, без ПДВ, на 02.09.2020 р. - 1591,96 грн./МВт.г, без ПДВ.

Сторони у Договорі погодили вартість 1 КВт. год у розмірі 1,22044444444 грн. без ПДВ. Відповідно до інформації, яку розміщено на сайті ДП «Оператор ринку», Індекс BASE на РДН в торговій зоні «ОЕС України» з 26.08.2020 р. до 11.09.2020 р. перевищував не лише вартість 1 МВт. год у розмірі 1220,44 грн. без ПДВ, а й вартість 1342,48 грн. без ПДВ за 1 МВт. год (110 % ціни за одиницю товару) у всі дні, крім 06.09.2020 р. У цей день вартість становила 1 317,03 грн./МВт.год без ПДВ.

Середньозважена ціна на ВДР в торговій зоні «ОЕС України» за вказаний період часу не перевищувала 1342,48 грн. без ПДВ за 1 МВт. год лише 29.09.2020 р., 30.08.2020 р. та 06.09.2020 р., хоча у ці дні ціна була вищою за 1,22044444444 грн. без ПДВ за 1 КВт. Протягом решти часу ціна була вищою.

З огляду на вказані обставини та докази суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 1, якою сторони встановили ціну в розмірі 1,34 грн. без ПДВ за 1 КВт. год (1,608 грн. з ПДВ), а також Додаткова угода № 3 в частині погодження ціни за 1 КВт. год, що не перевищує 1,611 грн. з ПДВ, не порушує вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

В частині встановлення Додатковою угодою № 3 ціни за 1 КВт. год., що перевищує 1,611 грн. з ПДВ, то ця додаткова угода не відповідає вищезгаданим вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

Позовні вимоги в частині визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 11.09.2020 р. теж обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги аргументи позивача 2 в частині необхідності застосування середньозваженої ціни за період з 01.07.2020 до 04.08.2020 при встановленні факту коливання ціни та розміру такого коливання, оскільки Договір, якого стосувались спірні Додаткові угоди, у цей час укладений не був, ціна за одиницю товару визначена сторонами не була. На те, що коливання ціни має відбуватись в період після укладення договору і до внесення відповідних змін до нього, посилається й прокурор у своєму позові (том справи 1, а.с. 14-15).

Що стосується решти позовних вимог, то наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі електроенергії №№ 23, 25, 26, 27 від вересня 2020 р., № 49 від 31 жовтня 2020 р. та № 62 від 30 листопада 2020, Висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42020140000000158 за № 507/508/21-22 від 12.05.2021 р. та довідкою спеціаліста від 16.04.2021 р. (додаток до листа Західного офісу Держаудитслужби від 19.04.2021 р.) підтверджується той факт, що внаслідок завищення відповідачами вартості електричної енергії шляхом укладення додаткових угод порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі, відповідач 1 необґрунтовано переплатив 969483,9 грн. за поставлену йому відповідачем 2 електричну енергію.

Вирішуючи спір у справі в цій частині, суд бере до уваги те, що додаткових угод №№ 3 та 4 стосувались акти № 27, № 23, № 49 та № 62, а також те, що при наданні Висновку № 507/508/21-22 і обчисленні розміру необґрунтованої переплати експерти, як і суд, брали до уваги лише факти оплати відповідачу 2 за поставлену електричну енергію по ціні за 1 мВт. год у розмірі, який перевищував 1342,48 грн. без ПДВ.

Вказані кошти підлягають поверненню в місцевий бюджет, з якого їх було надано для здійснення оплати поставленої електричної енергії. Позивач 1 приймає рішення про виділення грошових коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування заподіяної шкоди.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується той факт, що відповідач 1 є комунальним підприємством. Єдиним засновником цього комунального підприємства є Львівська міська рада. Згідно з п. 4.2. Статуту відповідача 1 майно підприємства є комунальною власністю громади м. Львова і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним підпиємством незаконних правочинів, порушує економічні інтереси територіальної громади.

Засновником Львівського комуналного підприємства «Львівелектротранс» є територіальна громада в особі Львівської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, суд дійшов висновку, що позивач 1 є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету. Такий висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21.

Посилання прокуратури на п. 13.4. Договору безпідставні, оскільки шляхом укладення спірних додаткових угод умови договору не змінювались постачальником в односторонньому порядку. Зміни ціни договору стосуються положення розділу 5 Договору, а в силу ч. 1 ст. 651 та ст. 6 ЦК України сторони вправі за взаємною згодою змінити умови договору.

Щодо спливу позовної давності, то у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували доводи прокуратури про те, що про укладення спірних додаткових угод з порушенням вимог закону та безпідставне завищення ціни електричної енергії на 969483,9 грн. прокурору стало відомо після складення позивачем 2 довідки від 16.04.2021 р.

Крім цього, в силу приписів пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності за позовними вимогами прокуратури не сплив.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі за розгляд позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 03.09.2020 р. покладається на прокуратуру, а за розгляд решти позовних вимог - на відповідачів порівно, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок їхніх неправильних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника керівника Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19, код ЄДРПОУ 02910031) в інтересах держави в особі: Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896), Північного офісу Державної аудиторської служби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560), до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79013, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 2, код ЄДРПОУ 03328406), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 86В, офіс 6, код ЄДРПОУ 42892355) задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 09.09.2020 до Договору № 00533 від 05.08.2020 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу, укладеного між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» в частині, що перевищує встановлення 1,611 грн. (1 грн. 61 коп.) разом з ПДВ вартості встановленої нею ціни за 1 кВт. год електричної енергії за цим Договором.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 11.09.2020 до Договору № 00533 від 05.08.2020 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу, укладеного між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 86В, офіс 6, код ЄДРПОУ 42892355) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) 969483,90 грн.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79013, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 2, код ЄДРПОУ 03328406) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 8239,30 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 86В, офіс 6, код ЄДРПОУ 42892355) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 8239,31 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення Господарського суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 24.02.2025 р.

СуддяБортник О.Ю.