Рішення

від 12.02.2025 по справі 914/2623/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 Справа № 914/2623/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Гарден»

про: стягнення 753 358,62 грн.,

представники:

позивача: Гузюк Н.І.,

відповідача: Раб М.О.,

ВСТАНОВИВ

24.10.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Гарден» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 753 358,62 грн. за період з 01.04.2021 року по 31.05.2024 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

28.10.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження; підготовче засідання призначити на 20.11.2024р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

11.12.2024р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання (без ЕЦП) про розгляд справи без участі представника та закриття підготовчого судового засідання (вх.№300006/24).

Протокольною ухвалою від 15.01.2025р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.01.2025р.

29.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№2398/25).

29.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2394/25).

Протокольною ухвалою від 29.01.2025р. суд, зокрема, ухвалив відмовити у задоволенні заяви про продовження строку на подання відзиву, залишив відзив на позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на викладене, відповідач пропустив строк на звернення до суду з заявою про продовження судом процесуального строку на подання відзиву.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для продовження відповідачу процесуального строку, що має наслідком відмову у задоволенні поданої відповідачем заяви.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна, який розміщений на земельній ділянці, котра належить Львівській міській територіальній громаді. Відповідач не врегулював з позивачем орендні відносини, а саме шляхом укладення договору оренди. В той же час, у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. З урахуванням суми, сплаченої відповідачем за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, сума стягнення, яка розрахована та заявлена позивачем за період з 01.04.2021 року по 31.05.2024 року, склала 753 358,62 грн. Проте, відповідач вказану заборгованість не сплачував, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач вказує на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, так як вважає, що до позову не долучено належних доказів на підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:03:001:0028.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:

Земельна ділянка в місті Львові на вулиці Персенківка,14 (кадастровий номер 4610136800:03:001:0028 ), площею 0,2201 га належить територіальній громаді м.Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Дана обставина підтверджується згідно витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9949233492024 від 25.09.2024р., дата державної реєстрації земельної ділянки - 19.05.2009р.

Відтак, земельну ділянку сформовано з 19.05.2009р.

Ухвалою Львівської міської ради від 23.10.2008р. №2161 «Про користування ТзОВ «Ліга Партнерів» земельними ділянками на вул. Персенківка, 14 у м. Львові» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга Партнерів» земельні ділянки на вул. Персенківка, 14 у м. Львові для обслуговування адміністративно-виробничої будівлі за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі комерції: площею 0,2201 га в оренду, терміном на 10 років, та площею 0,0375 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень в оренду, терміном на 5 років (договір оренди землі від 14.11.2008р. №С-1296).

Ухвали Львівської міської ради щодо продовження терміну оренди земельної ділянки не приймалось.

Ухвали Львівської міської ради про надання в оренду земельної ділянки новому власнику майна (ТзОВ «Сіті Гарден») також не приймалось.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 06.04.2023 року було проведено обстеження земельної ділянки в місті Львові на вулиці Персенківка, 14, кадастровий номер 4610136800:03:001:0028, площею 0,2201 га для обслуговування кам`яної будівлі на вул. Персенківка, 14 у м. Львові за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

За результатами зазначеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 06.04.2023 року №137 та вимогу від 15.05.2023р. №2412-вих-58348, які скеровувались на адресу відповідача.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2024р. №396518520, у власності ТзОВ «Сіті Гарден» перебуває наступне майно на вул. Персенківка, 14 у м. Львові: адміністративний корпус літ. «А-5», площею 3332,6 кв.м. Дата державної реєстрації 17.07.2020р.

Так, позивач у позовній заяві стверджує, що ТзОВ «Сіті Гарден» впродовж 2021- 2024 років є фактичним користувачем земельної ділянки в місті Львові по вул. Персенківка, 14 з кадастровим номером: 4610136800:03:001:0028 та без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Згідно з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 24.09.2024р. №НВ - 9949167782024, нормативно - грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:03:001:0028 ) становить 2 341 279,78 грн. станом на 2024 рік.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.08.2024р. №2759/15-24, нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:03:001:0028 за 2021 рік становить 905,1 грн., за 2022 рік -995,55 грн., за 2023 рік - 1 144,89 грн. Коефіцієнт земельної ділянки становить 0,7.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.04.2021 року по - 31.05.2024 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017р. «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 3.4 Розділу 3 вказаного Порядку визначено, що підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.

Відповідно до п. п. 3.5.1. Розділу 3 Порядку встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6-3.19 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів власником землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136800:03:001:0028) за період з 01.04.2021 року по 31.05.2024 року становить 753 358,62 грн.

Також, з листа Головного управління ДПС у Львівській області від 10.07.2024р. №1.8-26121-24 слідує, що ТзОВ «Сіті Гарден» за період 01.04.2021р.- по 31.05.2024р., по земельній ділянці (кадастровий номер 4610136800:03:001:0028) нарахування та сплати орендної плати, плати за землю з юридичних осіб не справлялися.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України, до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022р. у справі № 922/2060/20.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб, не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач.

Зважаючи на доводи позивача, а також практику вирішення подібних спорів Верховним Судом, для вирішення спору суду необхідно встановити такі обставини справи: формування земельної ділянки, фактичне, без правових підстав користування відповідачем земельними ділянками, правильність нарахування.

Щодо формування земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021р. у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9949233492024 від 25.09.2024р., дата державної реєстрації земельної ділянки - 19.05.2009р.

Відтак, земельну ділянку сформовано з 19.05.2009р.

Щодо користування відповідачем земельними ділянками без правових підстав.

Відповідач не є постійним землекористувачем чи користувачем земельними ділянками на підставі договору. Такий висновок грунтується на тому, що відповідач не надав первинних документів, на підставі яких у нього виникло таке право користування (наприклад, акту про право постійного користування чи договору оренди).

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2021р. по 31.05.2024р.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №922/902/18, від 08.08.2019р. у справі №922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі №922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі №922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19).

Згідно з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 24.09.2024р. №НВ - 9949167782024, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:03:001:0028 ) становить 2 341 279,78 грн. станом на 2024 рік.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, позивачем враховано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2021 2024 р.р.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.08.2024р. №2759/15-24, нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:03:001:0028 за 2021 рік становить 905,1 грн., за 2022 рік -995,55 грн., за 2023 рік - 1 144,89 грн. Коефіцієнт земельної ділянки становить 0,7.

Відповідно до п. п. 3.5.1. Розділу 3 Порядку встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6-3.19 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів власником землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136800:03:001:0028) за період з 01.04.2021 року по 31.05.2024 року становить 753 358,62 грн.

Здійснивши перерахунок розміру орендної плати згідно з заявленим позивачем періодом, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідного коефіцієнту індексації, ставки орендної плати (3%) суд встановив, що позивачем правильно здійснено відповідні нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висловлені відповідачем зауваження щодо недолучення позивачем належних доказів на підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:03:001:0028, спростовуються вищенаведеним.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена департаментом природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №416 від 18.10.2024р. на суму 11 300,38 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Гарден» (місцезнаходження: Україна, 03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7; ідентифікаційний код - 43620686) на користь Львівської міської ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код - 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:03:001:0028 за період з 01.04.2021 року по 31.05.2024 року без правовстановлюючих документів у розмірі 753 358,62 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Гарден» (місцезнаходження: Україна, 03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7; ідентифікаційний код - 43620686) на користь департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код - 34857473) суму сплаченого судового збору у розмірі 11 300,38 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці 13.02.2025 р., а також з 19.02.2025р. по 21.02.2025р., повне рішення складено 24.02.2025р.

СуддяКороль М.Р.