Рішення

від 13.02.2025 по справі 914/2863/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 Справа № 914/2863/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл", м.Київ

до відповідача: держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської федерації, м.Москва

про: стягнення 3711604,00 грн (що еквівалентно 97719 доларам США)

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: О.А.Бумба - представник

Від відповідача: не з`явився

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, справу №914/2863/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 25.11.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.12.2024.

Ухвалою від 19.12.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2025.

Ухвалою від 23.01.2025 розгляд справи відкладено на 13.02.2025.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2025 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 13.02.2025 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Судом враховано, що на офіційній сторінці Господарського суду Львівської області розміщено відповідне оголошення веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, про час і місце розгляду даної справи.

Також, всі процесуальні документи суду у справі №914/2863/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода, завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України, у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також, сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи в цій справі через Міністерство юстиції України.

Разом з тим, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №911/3567/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до федерального закону російської федерації «Про внесення змін до Федерального закону «Про прокуратуру російської федерації» від 01.07.2021 № 265-ФЗ, внесено зміни до федерального закону «Про прокуратуру російської федерації» в частині надання генеральній прокуратурі російської федерації повноважень щодо представництва та захисту інтересів російської федерації в іноземних судах. Зокрема, статтю 1 федерального закону «Про прокуратуру російської федерації» доповнено пунктом 3.1, яким передбачено, що генеральна прокуратура російської федерації в межах своєї компетенції забезпечує представництво та захист інтересів російської федерації у міждержавних органах, іноземних та міжнародних (міждержавних) судах, іноземних та міжнародних третейських судах (арбітражах). Крім цього, федеральний закон «Про прокуратуру російської федерації» було доповнено новим розділом IV.1, положеннями якого врегульовано порядок здійснення представництва і захисту інтересів російської федерації у міждержавних органах, іноземних та міжнародних (міждержавних) судах, іноземних та міжнародних третейських судах (арбітражах) генеральною прокуратурою російської федерації.

Позивачем долучено до позовної заяви докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів в електронному вигляді на наявну в мережі Інтернет електронну поштову адресу відповідача - генеральної прокуратури російської федерації (mail@genproc.gov.ru; erp_support@genproc.gov.ru). Господарським судом Львівської області також скеровано відповідачу копію ухвали про відкриття провадження від 25.11.2025 електронну поштову адресу відповідача - генеральної прокуратури російської федерації (mail@genproc.gov.ru; erp_support@genproc.gov.ru).

Таким чином, учасники цієї справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ними дій процесуального характеру.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 13.02.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ», зміна якого підтверджується Протоколом №81 Загальних зборів учасників від 01 лютого 2016 року) (надалі - позивач) створене 12 грудня 1994 року та зареєстроване за юридичною адресою: 03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11, літера «А», відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Керівництво підприємством здійснює Шелемба Михайло Васильович. Основним видом економічної діяльності позивача є діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку.

Відомості про позивача, за рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України, внесені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій з 28 вересня 2006 року, про що свідчить Лист Національної комісії з питань регулювання зв`язку України №01-7401/132 від 25 жовтня 2006 року. Зміна назви позивача в лютому 2016 року зумовила внесення змін до вказаного вище Реєстру, інформація про що міститься у Повідомленні про внесення змін до реєстру операторів, провайдерів телекомунікації №02-895/101 від 17 лютого 2016 року.

Позивач є постачальником електронних комунікаційних послуг, якого внесено до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за № 381. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг є публічно доступним та розміщений на офіційній електронній сторінці Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку за посиланням https://nkrzi.gov.ua.

На території Львівської області розташовані базові станції мобільного зв`язку позивача - радіотехнічні об`єкти, структурні одиниці побудови мережі стільникового зв`язку, що забезпечують радіо інтерфейс між користувачами і мережею в межах зони обслуговування цієї базової станції, у тому числі:

1)базова станція з ідентифікатором сайту LV0131, яка розташована за адресою: місто Львів, вулиця Героїв Майдану (попередня назва - вулиця Гвардійська), 32 (географічні координати 49° 49' 25" N, 24° 00' 54" Е);

2)базова станція з ідентифікатором сайту LV0139, яка розташована за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 73 (географічні координати 49° 47' 23" N, 24° 01' 38" Е);

3)базова станція з Ідентифікатором сайту LV0139, яка розташована за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 48-г (географічні координати 49° 49' 16" N, 24° 01' 11" Е).

Стосовно базової станції з ідентифікатором LV0131.

Базова станція LV0131 була розроблена у відповідності до Робочого проекту «Базова станції мережі стільникового мобільного зв`язку ТОВ «АСТЕЛІТ». LV0131, місто Львів, вулиця Гвардійська, 32». В експлуатацію базова станція LV0131, як закінчений будівництвом об`єкт, була прийнята робочою комісією позивача 16 грудня 2008 року, відповідно до Акту комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта у сфері телекомунікацій. Позивачем також був отриманий Дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв`язку ІМТ-2000 (UMTS) №БС2100-0131-46-0247744 від 29 квітня 2013 року.

30 березня 2018 року для проведення переоснащення базової станції LV0131, а саме встановлення обладнання стандарту ІМТ-2600 (LTE)/IMT-1800 (LTE), позивачем був отриманий в Українському державному центрі радіочастот Дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу міжнародного рухомого (мобільного) зв`язку ІМТ (LTE-2600) №БС2600-0131-46-0444887 та згодом замовлене у Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК-СУС ІНЖИНІРИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39467845) розроблення Робочого проекту «Мережа оператора ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» для надання послуг мобільного зв`язку стандарту GSM900/GSM1800/IMT-2000 (UMTS)ІMT-1800 (LTE)/IMT-2600 (LTE). Базова станція LV0131. Встановлення обладнання стандарту ІМТ-1800 (LTE)/IMT-2600 (LIE)».

Присвоєння радіочастот власнику - позивачу радіообладнання - базової станції за місцем експлуатації за адресою: місто Львів, вулиця Героїв Майдану (попередня назва - вулиця Гвардійська), 32, підтверджується:

1)для радіообладнання базової станції цифрового стільникового радіозв`язку GSM-900 із статусом «задіяне» на строк до 01.07.2024 - Відомостями з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти №БС900-0131-46-0723472 на 17 лютого 2023 року;

2)для радіообладнання міжнародного рухомого (мобільного) зв`язку ІМТ (LТЕ-1800) із статусом «задіяне» на строк до 01.07.2033 - Відомостями з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти №LTE1800-0131-46-0715171 на 08 серпня 2022 року.

Базова станція з ідентифікатором LV0131 розташована на частині цегляної димової труби за адресою: місто Львів, вулиця Героїв Майдану, 32, яка перебуває у строковому користуванні позивача на підставі Договору про встановлення сервітуту №LV0131, який був укладений 29 грудня 2017 року між позивачем, як сервітуарієм, та Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ідентифікаційний код юридичної особи 08410370), як володільцем. Пунктом 1.1. згаданого договору встановлювалось, що з підписанням цього договору володілець надає сервітуарію право обмеженого строкового користування частиною цегляної димової труби площею 20 м кв. та двома бетонними блоками площею 5 м кв., що знаходяться за адресою: адресою місто Львів, вулиця Героїв Майдану, 32. Цільове призначення відповідно до пункту 1.3. Договору про встановлення сервітуту №LV0131 від 29 грудня 2017 року - встановлення (розміщення) та обслуговування телекомунікаційного обладнання (базової станції) сервітуарія. Право обмеженого платного користування згаданими об`єктами нерухомості було надано позивачеві 01 січня 2018 року відображено в Акті про встановлення сервітуту до Договору №LV0131 від 29 грудня 2017 року. Наступні продовження строку дії договору та строку встановлення сервітуту спочатку до 31 грудня 2022 року, а пізніше - до 31 грудня 2023 року були погоджені сторонами у додаткових угодах №4/5/219 від 09 лютого 2022 року та №5 від 20 січня 2023 року, які є невід`ємними частинами договору. Обладнання базової станції LV0131 зафіксоване на фотознімках, зроблених 04 листопада 2021 року (прим. - фотознімки містяться на сторінках 168-170 файлу «Complete file LV0131_p2.pdf», який входить до Додатку 4 Звіту про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди, що завдані ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21 жовтня 2024 року).

Стосовно базової станції з ідентифікатором LV0139.

Базова станція LV0139 була розроблена у 2016 році на замовлення позивача проектувальником - ТОВ «НЕК-СУС ІНЖИНІРИНГ» у відповідності до Робочого проекту «Мережа оператора ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» для надання послуг мобільного зв`язку стандарту GSM900/GSM1800/IMT-2000 (UMTS). Нове будівництво базової станції, LV0139, місто Львів, вулиця Стрийська, 73». Дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв`язку ІМТ-2000 (UMTS) №БС2100-0139-46-0307155 у місці розташування радіоелектронного засобу за адресою: м. Львів, вул; Стрийська, 73 був отриманий в Українському державному центрі радіочастот Позивачем 09 грудня 2016 року, який є дійсним до 18 березня 2030 року.

Роботи із встановлення базової станції LV0139 були виконані у період з 01 серпня 2017 року по 15 серпня 2017 року, а прийняття в експлуатацію робочою комісією позивача - 15 серпня 2037 року. На підтвердження долучено Акт робочої комісії про підтвердження готовності до експлуатації об`єкта телекомунікацій від 15 серпня 2017 року. Присвоєння радіочастот власнику радіообладнання - базової станції за місцем експлуатації за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 73, підтверджено Відомостями з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти №LTE1800-0139-46-0715175 на 08 серпня 2022 року.

Базова станція LV0139 була розташована на підставі Договору зберігання №200, укладеному позивачем, як поклажодавцем, із Державним підприємством «ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 07985602), як зберігачем, 20 вересня 2016 року, відповідно до якого зберігач зобов`язувався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Майно, а саме:

-антена ADU4518Rlv01 у кількості 1 шт.;

-антена ADU4518Rlv01 у кількості 1 шт.;

-антена ADU4518Rlv01 у кількості 1 шт.;

-P32G0.3mHP у кількості 1 шт.;

-outdoor cabinet (прим. - з англ. - шафа зовнішньої установки або шафа для встановлення поза приміщеннями) у кількості 1 шт.,

визначене у Додатку №1 до вищезгаданого договору зберігання, було передане позивачем та прийняте зберігачем відповідно до Акту приймання-передачі до Договору зберігання №200 від 20 вересня 2016 року 17 жовтня 2016 року.

Згідно з додатковими угодами, строк дії договору зберігання №200 від 20 вересня 2016 року був продовжений до 01 жовтня 2022 року, а пізніше - до 01 жовтня 2025 року.

Фотознімки базової станції LV0139, у тому числі обладнання, яке є її складовими частинами, у місці її розміщення долучено до матеріалів справи (прим. - фотознімки містяться на сторінці 111 файлу «Complete file LV0139_p2.pdf», який входить до Додатку 4 Звіту про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди, що завдані ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21 жовтня 2024 року).

Стосовно базової станції з ідентифікатором LV0010.

Базова станція LV0010 була розроблена у 2017 році у відповідності до Робочого проекту «Будівництво базової станції мережі стільникового зв`язку ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ». LV0010, місто Львів, вулиця Стрийська, 48». Дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв`язку ІМТ-2000 (UMTS) №БС2100-0010-46-0247644 у місці розташування радіоелектронного засобу за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 48 був отриманий в Українському державному центрі радіочастот позивачем 29 квітня 2015 року, який є дійсним до 18 березня 2030 року.

Роботи із встановлення базової станції LV0010 були виконані у період з 16 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року, а прийняття в експлуатацію - 31 серпня 2017 року. На підтвердження долучено Акт робочої комісії про підтвердження готовності до експлуатації об`єкта телекомунікацій від 31 серпня 2017 року.

16 травня 2018 року для проведення переоснащення базової станції LV0010, а саме встановлення обладнання стандарту ІМТ (LTE-2600) позивач отримав Дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу міжнародного рухомого (мобільного) зв`язку ІМТ (LTE-2600) №БС2600-0010-46-0455027 від 16 травня 2018 року.

У 2018 році позивачем було замовлене проведення переоснащення базової станції. ТОВ «НЕК-СУС ІНЖИНІРІНГ» був розроблений Робочий проект «Мережа оператора ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» для надання послуг мобільного зв`язку стандарту GSM900/GSM1800/ІМТ-2000 (UMTS)/ІMT-2600 (LTE). Базова станція LV0010. Встановлення обладнання стандарту ІМТ-2600 (LTE)/IMT-1800 (LTE), за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 48».

Присвоєння радіочастот власнику - позивачу радіообладнання - базової станції за місцем експлуатації за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 48г підтверджується:

1)для радіообладнання міжнародного рухомого (мобільного) зв`язку ІМТ (LTE-1800) із статусом «задіяне» на строк до 01.07.2033 - Відомостями з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти №LTE 1800-0010-46-0715110 на 08 серпня 2022 року;

2)для радіообладнання базової станції цифрового стільникового радіозв`язку GSM-900 із статусом «задіяне» на строк до 01.07.2025 - Відомостями з автоматизованої інформаційної системи управління радіочастотним спектром щодо присвоєння радіочастоти №БС900-0010-46-0723455 на 17 лютого 2023 року.

З 01 квітня 2019 року базова станція LV0010 знаходилася на частині даху загальною площею 25 м кв. за адресою: 79026, місто Львів, вулиця Стрийська, 46, орендованій позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ СІТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39616087) на підставі Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №01/04-2019 від 01 квітня 2019 року.

З 01 серпня 2022 року базова станція LV0010 розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, 48 - г на підставі Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № LV0010 від 01 серпня 2022 року, укладеного позивачем, як орендарем, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ СТАНДАРТБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи 39743348), як орендодавцем, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди (орендоване майно), згідно із п. 1.2. даного договору, для використання у господарській діяльності орендаря у тому числі розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Об`єкт оренди складається відповідно до пункту 1.2. згаданого договору з:

-частини даху нежитлового приміщення, площею 6 кв.м;

-частини паркінгу площею 1 кв.м;

-частини 1 поверху площею 1 кв.м;

-частини 2 поверху площею 1 кв.м;

-частини.З поверху площею 1 кв.м;

-частини 4 поверху площею 1 кв.м;

-частини 5 поверху площею 1 кв.м,

загальною площею 12 кв.м, що є частиною господарської будівлі з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, яке є власністю орендодавця та розташоване за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, 48-г. Приймання позивачем об`єкту оренди на строк з 01 серпня 2022 року до 30 червня 2025 року підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 01 серпня 2022 року.

Фотознімки базової станції LV0010, у тому числі обладнання, яке є її складовими частинами, у місці її розміщення долучено до позову (прим. - фотознімки містяться на сторінках 79-80 файлу «Complete file LV0010.pdf», який входить до Додатку 4 Звіту про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди, що завдані ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21 жовтня 2024 року).

Однак, здійснювати подальшу економічну діяльність з використанням належного майна позивач не мав змоги через події, описані нижче.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Членами Ради національної безпеки і оборони України листом №659/21-01/2-22 було надано Президентові України пропозицію «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якої Президентом України Указом №64/2022 від 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який дотепер триває.

Стосовно пошкодження базової станції з ідентифікатором LV0010.

Приблизно о 02:46 06 липня 2023 року збройними силами Російської Федерації здійснений ракетний обстріл попередньо 1 ракетою «Калібр» житлового будинку за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 64-66; внаслідок вибуху пошкоджено вказаний будинок та будинки, розташовані поруч по вулицях Стрийській і Сахарова, припарковані автомобілі; загинуло 3 осіб, 7 поранено. Про зазначені факти слідчим відділом УСБУ у Львівській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате кримінальне провадження №22023140000000204, згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 липня 2023 року.

10 липня 2023 року представником позивача, який діяв на підставі Довіреності №25/22 від 22 лютого 2022 року, була складена Доповідна записка, у якій були зафіксовані наступні факти: Внаслідок військових дій РФ на території міста Львова, вулиця Стрийська, 48г, 06.07.2023, близько 02:46, було знищено майно, яке перебуває на балансі ТОВ «Лайфселл», Антенна Р WTG03-212DAR-ORA; 23GHz 0.3m S. Під час проведення аварійного обслуговування, було виявлено пошкодження обладнання ТОВ «Лайфселл» та зроблено фото-фіксацію пошкодження.

Також 07 липня 2023 року на об`єкті LV0010 було проведене обстеження споруд та обладнання в місці використання основних засобів, встановлення пошкодження майна, здійснено Інвентаризаційний опис основних засобів від 07 липня 2023 року.

11 липня 2023 року позивач звернувся до Львівського РУП №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області із Заявою за вих. №238 від 10 липня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення за фактом здійснення підрозділами збройних сил Російської Федерації ракетного удару по території, на якій була розміщена базова станції мобільного зв`язку LV0010, та пошкодження обладнання Позивача.

За інформацією Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, наданою Листом №63961-2024 від 23 жовтня 2024 року, звернення позивача, подане до Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області 11 липня 2023 року, було скеровано до слідчого відділу Служби безпеки України у Львівській області для приєднання до матеріалів кримінального провадження №22023140000000204 від 06 липня 2023 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України. Управлінням Служби безпеки України у Львівській області у Листі №62/6/-2056/3017/2 від 24 жовтня 2024 року повідомлено, що на підставі постанови Генерального прокуратура України Костіна A.C. від 02 лютого 2024 року визначено підслідність кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №22023140000000 від 06 липня 2024 року за Головним слідчим управлінням Служби безпеки України.

Стосовно пошкодження базової станції з ідентифікатором LV0131.

06 липня 2023 року приблизно о 02:45 збройні, формування Російської Федерації здійснили також обстріл території Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного, яка зареєстрована за адресою: місто Львів, вулиця Героїв Майдану, 32, чим були спричинені тяжкі наслідки (правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України). Про зазначені факти слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Львівській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате кримінальне провадження 22023140000000205, згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 серпня 2023 року.

10 липня 2023 року представником позивача на підставі Довіреності №25/22 від 22 лютого 2022 року була складена Доповідна записка, у якій були зафіксовані наступні факти: внаслідок військових дій РФ на території міста Львова, вулиця Героїв Майдану, 32, 06.07.2023, близько 02:45, було знищено майно, яке перебуває на балансі ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», все обладнання яке знаходилось у нижній частині базової станції. Верхню частину не обстежено, у зв`язку з аварійністю труби, на якій вона розміщена. Під час проведення аварійного обслуговування було виявлено пошкодження обладнання ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» на базовій станції LV0131 та зроблено фото-фіксацію пошкодження. Перелік майна, яке було пошкоджене у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на базовій станції LV0131 за адресою: м. Львова, вул. Героїв Майдану, 32, зазначено в Балансовій довідці від 07 липня 2023 року.

11 липня 2023 року позивачем була подана до Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області Заява за вих. №239 від 10 липня 2023 року про кримінальне правопорушення за фактом нанесення Російською Федерацією ракетного удару по території, на якій була розміщена базова станції мобільного зв`язку LV0131, та пошкодження обладнання. Це звернення щодо пошкодження обладнання базової станції з ідентифікатором LV0031, як і звернення щодо пошкодження базової станції з ідентифікатором LV0010, було приєднано до матеріалів кримінального провадження №22023140000000204 від 06 липня 2023 року, досудове розслідування якого з 06 липня 2024 року здійснюється Головним слідчим управлінням Служби безпеки України.

Стосовно пошкодження базової станції з ідентифікатором LV0139.

Приблизно о 19:00 26 березня 2022 року підрозділами Збройних Сил Російської Федерації були нанесені авіаудари по території Державного підприємства «ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 73, які призвели до тяжких наслідків (правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України, ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України), про що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Львівській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате кримінальне провадження №22022140000000037, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09 червня 2022 року.

30 березня 2022 року представником позивача була складена Доповідна записка, в якій були зафіксовані наступні факти: 26.03.2022 близько 19:00, було завдано ракетного удару по території ДП «Львівський бронетанковий завод», що за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 73. На даній території розміщена базова станція мобільного зв`язку LV0139. Під час проведення аварійного обслуговування було виявлено пошкодження обладнання ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» та зроблено фото-фіксацію пошкодження. Перелік майна, викладений в Балансовій довідці від 30 березня 2022 року.

31 березня 2022 року представник позивача, який діяв на підставі Довіреності №108/21 від 06 травня 2021 року, звернувся до Відділення поліції №2 Львівського РУА №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області із Заявою за вих. №1015д від 31 березня 2022 року про вчинення кримінального правопорушення за фактом нанесення авіаційного удару з повітря по території, на якій була розміщена базова станція мобільного зв`язку LV0139, та пошкодження обладнання позивача. Вказане звернення було приєднане до матеріалів кримінального провадження №22022140000000037 від 26 березня 2022 року. З 05 травня 2022 року розслідування кримінального правопорушення за вказаним провадженням здійснюється Управлінням Служби безпеки України у Львівській області.

Для реконструкції обладнання базових станцій LV0131, LV0I39 та LV0010 позивачем було залучене до виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕК-СУС ІНЖИНІРИНГ», яким були виконані роботи з укріплення, модернізації/розширення, розгортання LTE, а також відновлення сайту, що підтверджується:

1)Актом виконаних робіт № 202204-10076-RNO/TNO/CNO/MBTS/PSRA-C від 30 квітня 2022 року;

2)Актом виконаних робіт №202204- 10076-RNO/TNO/CNO/MBTS/PSRA-O від 30 квітня 2022 року;

3)Актом виконаних робіт №202307- 10076-RNO/TNO/CNO/MBTS/PSRA-O від 31 липня 2023 року;

4)Актом виконаних робіт №202308- 10Ы76-RNO/TNO/CNO/MBTS/PSRA-C від 31 серпня 2023 року;

5)Актом виконаних робіт №202308-10076-RNO/TNO/CNO/MBTS/PSRA-O від 31 серпня 2023 року;

6)Актом виконаних робіт №202308-10076-SM/MS-0 від 31 серпня 2023 року;

7)Актом виконаних робіт №202208-10076-RNO/TNO/CNO/MBTS/PSRA-C від 31 серпня 2022 року.

Для встановлення розміру збитків завданих внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ» із запитом щодо проведення оцінки, за результатами якої був виготовлений Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди, що завдані ТОВ «ЛАИФСЕЛЛ», у зв`язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21 жовтня 2024 року (далі - Звіт про оцінку), відповідно до якого результат вартості реальних збитків, завданих рухомому майну, що належить позивачу у Львівській області станом на 31 грудня 2023року складає 1791821 грн (один мільйон сімсот дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять одна) гривня 00 копійок без ПДВ, або за курсом Національного банку України (надалі - НБУ) на дату оцінки 47 175 (сорок сім тисяч сто сімдесят п`ять) доларів США.

Одночасно із оцінкою реальних збитків Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ» був визначений розмір упущеної вигоди внаслідок нефункціонування базових станцій на території Львівської області.

Відповідно до пункту 5 розділу IV «Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)» Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18 жовтня 2022 року, визначення розміру упущеної вигоди передбачає оціночних процедур, у тому числі аналізу та визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна).

Строк компаундування, який ліг в основу визначення розміру упущеної вигоди позивача у Львівській області, відповідно до таблиці 3.1. «Визначення вартості упущеної вигоди. Львівська область» Додатку 3 «Розрахункові таблиці» Звіту дорівнював періоду нефункціонування базових станцій (який визначається періодом з моменту дати нанесення збитків (дати початку нефункціонування) по дату відновлення функціонування), а саме;

-щодо базової станції LV0139 склав 0,20 місяця (з дати нанесення збитку (дати початку нефункціонування) - 26.03.2022 по дату відновлення функціонування - 01.04.2022);

-щодо базової станції LV0131 склав 7,33 місяців (з дати нанесення збитку (дати початку нефункціонування) - 06.07.2023 по дату відновлення функціонування - 14.02.2024);

-щодо базової станції LV0110 склав 0,00 місяців;

Таким чином, розмір упущеної вигоди позивача внаслідок нефункціонування базових станцій на території Львівської області відповідно до Звіту про оцінку склав 1 919 783грн (один мільйон дев`ятсот дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 00 копійок, або за курсом НБУ на дату оцінку 50 544 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок чотири) доларів США 00 центів.

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, ТОВ «Лайфселл» просить стягнути з російської федерації:

-1 791 821 гривня 00 копійок без ПДВ, або за курсом НБУ на дату оцінки (31 грудня 2023 року) 47 175 доларів США 00 центів - розмір реальних збитків, завданих внаслідок пошкодження майна, розташованого у Львівській області;

-1 919 783 гривні 00 копійок, або за курсом НБУ на дату оцінки (31 грудня 2023 року) 50 544 доларів США 00 центів - розмір упущеної вигоди внаслідок нефункціонування базових станцій на території Львівської області.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. ж ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 права і обов`язки Сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) відбулась на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як зазначено в статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Водночас, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та заподіяними збитками.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Обов`язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за заподіяння збитків має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що саме внаслідок ракетних обстрілів з боку російських військ зазнало пошкоджень майно позивача (базова станція з ідентифікатором LV0131, базова станція мобільного зв`язку LV0010, базова станція з ідентифікатором LV0139), яке знаходилося, зокрема:

1)на території Державного підприємства «ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73.

2)на території Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного, яка зареєстрована за адресою: м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32.

3)на житловому будинку за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 64-66.

Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:

18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема):

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ», відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та інших нормативно правових актів, яким проведено незалежну оцінку для визначення розміру збитків, та складено Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди, що завдані ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», у зв`язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації від 21 жовтня 2024 року. Згідно з проведеною оцінкою суб`єктом оціночної діяльності зазначено про факт спричинення матеріальної шкоди позивачу та визначено її розмір, який становить вартість пошкодженого майна (товару), основних засобів та упущеної вигоди.

До розміру реальних збитків (втрати, які позивач зазнав у результаті знищення його майна) належать:

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків, розмір збитків ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», власнику майна у Львівській області станом на 31 грудня 2023 року завдано збитків на загальну суму в розмірі 1 791 821 гривня 00 копійок без Г1ДВ, або за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату оцінки 47 175 доларів США.

Крім того, з згідно п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

До складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять:

а) неотримані стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайними обставинами якби її право не було порушено;

б) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною;

в) неодержаний прибуток, який сторона, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України у постанові від 30.09.2021 по справі №922/3928/20 зазначив, що неодержаний доход (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Суд враховує, що в результаті пожежі, яка була наслідком обстрілу під час бойових дій, зазнало пошкодження та деякий час не функціонувало обладнання позивача, яке необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності, у зв`язку з чим клієнтам не могли бути надані послуги. Таким чином, позивач був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв`язку з чим є підстави для оцінки та стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем в цій справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 55674,06грн (1,5 % ціни позову).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд цього спору звільнений, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з російської федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, м. ул. Большая Дмитровка, д. 15а, строен. 1, Москва, Россия, ЄДРПОУ 7710146102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (03110, Україна, місто Київ, вулиця Солом`янська, 11-А, ідентифікаційний код 22859846) відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації у розмірі 3 711 604 (три мільйони сімсот одинадцять тисяч шістсот чотири) гривні 00 копійки, що еквівалентно 97 719 (дев`яносто сім тисяч сімсот дев`ятнадцять) доларам США 00 центам на день проведення оцінки.

3.Стягнути з російської федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, м. ул. Большая Дмитровка, д. 15а, строен. 1, Москва, Россия ЄДРПОУ 7710146102) на користь Державного бюджету України (UA 768999980313121206083020653, Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк22030101, Код отримувача - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (EAП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету - 22030101) 55674,06грн судового збору.

4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 24.02.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ