Рішення

від 18.02.2025 по справі 916/4669/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4669/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу № 916/4669/24 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м.Київ, вул.Лисенка,6, код ЄДРПОУ 40081221)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОЛОГІСТИК" (65101, м.Одеса, вул.Космонавта Комарова, буд.10, код ЄДРПОУ 38911675)

про стягнення 13 512,12грн.

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОЛОГІСТИК" про стягнення 13 512,12 грн.

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фц«КАРГОЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 38911675) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075 815) в особі Регіональної філії "Південно- Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081221) борг в сумі 13 512,12 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн за подання позову.

Ухвалою від 23.10.2024р. суд прийняв позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до розгляду та відкрив провадження у справі №916/4669/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08.11.2024р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОЛОГІСТИК" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

19.11.2024р. до суду надійшла відповідь на відзив представника Позивача, згідно якої позивач вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позовних вимог.

29.11.2024р. надійшли заперечення на відповідь на відзив від Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОЛОГІСТИК".

Враховуючи вищенаведене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, керуючись ст.ст. 2,6, 13-16, 120,121, 234,235,252 ГПК України, Суд ухвалою від 11.12.2024р. постановив :

-. з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини розглянути справу № 916/4669/24 у розумний строк.

- призначити судове засідання для розгляду справи на 10.02.2025р.

В судовому засіданні 10.02.2025р., у якому прийняли участь представник відповідача Дубров В.Л. (зал), представник позивача- Ільницька Ю.Ю. (поза межами приміщення суду),

Суд заслухав вступні промови представників сторін, з`ясував обставин справи та перевірив їх наданими сторонами доказами.

Учасникам надано право задати питання та висловити репліки.

Суд заслухав заключні промови представників сторін та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 18.02.2025 року о 16:00

18.02.2025р. до суду прибув представнк відповідача, за участю якого у судовому засіданні Суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Позивач акціонерне товариство «Українська залізниця» утворене та діє відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Статуту акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015р. № 735

Відповідно до абз.2 п.18 Статуту Товариства - Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за ії межами, які діють на підставі положень.

Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» була утворена 21.10.2015 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, шляхом реорганізації ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до Положення про регіональну філію «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 03.03.2020 (протокол № Ц-45/20 Ком.т.), в редакції рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 26.04.2022 (протокол № Ц-54/46 Ком.т.), регіональна філія «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», є структурним підрозділом АТ «Укрзалізниця», має свій баланс, здійснює господарську діяльність і має повноваження діяти від імені АТ «Укрзалізниця».

В акціонерному товаристві "Українська залізниця" (надалі - Перевізник, Позивач) з метою організації вантажних перевезень діє єдиний типовий Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Редакція цього Договору була 25.02.2020 опублікована на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.com/ та знаходиться у загальному доступі.

Процедура укладення Договору передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом", яка погоджується перевізником шляхом надання електронного "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" та "Повідомлення про зміну інформації щодо Замовника".

Замовник послуг ТОВ «КАРГОЛОГІСТИК» (надалі - Замовник, Відповідач) ініціював приєднання до Договору (прийняв в цілому умови публічного Договору) шляхом надання "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" № 3 8911675/2020-01 від 04.03.2020.

Укладення Договору (приєднання до умов публічного Договору) було погоджено Перевізником шляхом оформлення "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" № 40-3 8911675/2020-01 від 04.03.2020. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору. Тобто Договір між Перевізником та Замовником вважається укладеним 04.03.2020 за № 5630926.

Згідно з ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, Позивачем, як перевізником, та Відповідачем, як замовником, було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 04.03.2020 за № 5630926 (надалі - Договір), згідно з умовами якого перевізник надає послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню, а замовник зобов`язується здійснювати плату за послуги.

Уклавши даний Договір Відповідач взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови Договору та дотримуватись норм чинного транспортного законодавства.

Відповідно до п.1.1. Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4 цього Договору передбачено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 Договору встановлено, що Замовник зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

Водночас, підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору, Замовника зобов`язано відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Підпунктами 2.1.4.-2.1.5 пункту 2.1 Договору встановлено, що Замовник зобов`язується: сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.

Відповідно 3.4. Договору: «Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника)».

Згідно розділу 8 Договору «Організація електронного документообігу» - сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи Перевізника.

На виконання умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 04.03.2020 за № 5630926 01 лютого 2024 року в складі потягу № 3569 на станцію Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - ст. Жмеринка) прибув завантажений (70т) вантажний вагон № 56349228 типу на піввагон власності Відповідача.

Працівниками Позивача, а саме оглядачами вагонів виробничого підрозділу експлуатаційне вагонне депо Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка) при огляді даного вагону була виявлена несправність - тройника.

У зв`язку із чим даний вагон був забракований в ремонт (ТОв-2), на нього було складено Повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) від 01.02.2024 № 0275.

В подальшому вагон був затриманий, відчеплений від складу потяга, яким прибув на станцію, подано на станційну колію ст.Жмеринка для ремонту ТОв- 2 на базі Експлуатаційного вагонного депо Жмеринка.

Про початок затримки вагону № 56349228 складено акт загальної форми ГУ-23 від 01.02.2024 № 1480.

Відповідач звернувся до Позивача з гарантійним листом від 05.02.2024 № 05-02/2024, яким просив провести технічне обслуговування вагону № 56349228 і гарантував його оплату.

Після отримання гарантійного листа, вагон № 56349228 зі станційних колій ст.Жмеринка було направлено на ремонтну колію № 48 експлуатаційного вагонного депо Жмеринка для подальшого ремонту.

Про закінчення затримки вагону № 56349228 складено акт загальної форми ГУ-23 від 07.02.2024 № 1744.

Згідно наданого Відповідачем гарантійного листа від 05.02.2024 №05- 02/2024 Експлуатаційним вагонним депо Жмеринка було проведено технічне обслуговування з відчепленням вантажного вагону № 56349228.

Підтвердженням виконання технічного обслуговування з відчепленням даного вагону є Дефектна відомість форми ВУ-22 на вантажний вагон № 56349228, Повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону форми ВУ-23М від 01.02.2024 року № 0275, Повідомлення про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36М від 07.02.2024 №217.

Позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню ремонтних робіт в обсягах, необхідних для подальшої експлуатації вантажних вагонів, а Відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь яких зауважень.

Разом з тим, від Відповідача претензій щодо виявлення відхилень при виконанні Позивачем робіт або їх неналежної якості не надходило, будь які заперечення щодо повного та належного виконання Позивачем ремонтних робіт з боку Відповідача відсутні.

Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка виставило Відповідачу рахунок на оплату послуг за проведене технічне обслуговування з відчепленням вагону № 56349228 від 14.02.2024 № 218/398 на суму 2539,92 грн. Даний рахунок був оплачений, що підтверджується повідомленням (форми ФРУ №13) від 28.03.2024 № 16530.

Проте, до проведення ремонту, вагон № 56349228 знаходився на коліях ст.Жмеринка та стосовно нього ст.Жмеринка було надано обов`язкові залізничні послуги, а саме:

- користування вагоном, що підтверджується Відомістю плати за користування вагонами (форма ГУ-46) № 08020141, Пам`яткою про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 40, Пам`яткою про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 59, відповідно до яких вагон платно знаходився на станційних коліях 131 год 12хв (округлюється до 132 год).

- зберігання вантажу вантажного вагону, що підтверджується накопичувальною карткою (форма ФДУ-92) від 09.02.2024 № 09020692, Актами загальної форми (форма ГУ-23): від 09.02.2024 № 1851, від 07.02.2024 № 1744, від 01.02.2024 № 1480, відповідно до яких вантаж платно зберігався 5 діб.

Плата за користування вагонами та зберігання вантажів вагонів передбачена згідно розділу V та пункту 2 Розділу III «Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317.

Отже, Позивач в процесі надання Відповідачу послуги з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, на підставі Договору від 04.03.2020 за № 5630926, під час слідування вагону виявив несправність вагону, яка з огляду на дотримання норм безпеки руху забороняла подальший рух вагону до станції призначення.

Оскільки час перебування вагонів на коліях ПТО (пункту технічного обслуговування) обмежений, вагон Відповідача було поміщено на станційні колії ст.Жмеринка, де стосовно нього було надано послуги зберігання вантажу та користування вагоном.

На підставі гарантійного листа від 05.02.2024 №05-02/2024 Позивач надав послуги з ремонту і вагон № 56349228 відправився на станцію призначення.

Від Відповідача не було нарікань до якості та комплексу наданих послуг з ремонту, а також щодо невиконання чи не вчасного виконання умов Договору від 04.03.2020 за № 563 0926.

Таким чином, Позивач повністю виконав узяті на себе зобов`язання відповідно до умов Договору від 04.03.2020 за № 5 63 0926 та гарантійного листа від 05.02.2024 №05-02/2024, крім того забезпечив безпеку руху вагону і збереження вантажу Відповідача.

При цьому Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка понесло певні витрати на загальну суму 13 512,12 грн з ПДВ. Оскільки, за надані залізничні послуги на станційних коліях станцією Жмеринка з особового рахунку Експлуатаційного вагонного депо Жмеринка регіональної філії «Південно- Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» були списані грошові кошти в сумі 11 260,10 грн без ПДВ (13 512,15 грн з ПДВ), за користування вагоном та зберігання вантажу вагону № 56349228.

Позивачем було виставлено Відповідачу рахунки на оплату послуг за користування вагона № 56349228 від 29.02.2024 № 288/398 на суму 4 878,60 грн з ПДВ, за зберігання вантажу вагона № 56349228 від 29.02.2024 № 289/398 на суму 8 633,52 грн з ПДВ, проте рахунки залишилися без оплати.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити АТ «Укрзалізниця» (експлуатаційному вагонному депо Жмеринка) кошти в сумі 13 512,12 грн.

Детальний розрахунок заборгованості ТОВ «КАРГОЛОГІСТИК» (Відповідача) з посиланням на норми транспортного законодавства додається.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «КАРГОЛОГІСТИК» знаходиться за адресою - вул. Космонавта Комарова, будинок 10, м. Одеса, 65101. Ідентична адреса зазначена в листі від 05.02.2024 № 05-02/2024.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору та для вирішення питання про повернення заборгованості, звернувся до Відповідача на вищезазначену адресу з претензією від 24.04.2024 № НЮ-16-199/24П (вих. № ВЧДЕ-4-8/185 від 24.04.2024) щодо несплати за отримані послуги, проте дані дії результату не дали.

Факт надсилання вказаної претензії підтверджується Описом вкладення до цінного листа від 30.04.2024, накладною № 2310401330549 від 30.04.2024, чеком 2310401330549 від 30.04.2024.

Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015р. № 17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу.

Разом з тим, абзацом 1 п. 12.1 розділу 12 «Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу» Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, визначено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Підставою для відчеплення та направлення вантажних вагонів в ПР (поточний ремонт з відчепленням вантажних вагонів) є несправності, виявлені оглядачем вагонів згідно з Технічними вимогам до вузлів і деталей вагонів в експлуатації, Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої на п`ятдесятому засіданні Ради по залізничному транспорту держав-учасників Співдружності (протокол від 21-22 травня 2009 року №50) з оформленням повідомлення форми ВУ-23М та інструкції ЦВ-0043 затвердженої наказом № 417Ц Укрзалізниці від 25.09.2008 року.

Згідно вимог пункту 6.1.8 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації - ЦВ-0043, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008р. № 417-Ц, при виявленні несправностей, що вимагають відчеплення вагонів, оглядач наносить розмітку крейдою, повідомляє по телефону чи радіозв`язку оператора ПТО про обсяг ремонту, виписує в двох екземплярах повідомлення форми ВУ-23М, якщо вагон загрожує безпеці руху, оглядач на звороті форми ВУ-23М вказує швидкість з якою вагон повинен прямувати до місця виконання ремонту і передає черговому по станції та оператору ПТО. Цю роботу контролює керівник зміни.

Вимог щодо складання вказаних дефектних відомостей форми ВУ-22 та повідомлень форми ВУ-23М, ВУ-36М у присутності уповноваженого представника платника ремонту несправних вагонів, рівно як і вимог про засвідчення підписом цих дефектних відомостей та повідомлень з боку платника ремонту несправних вагонів - законодавчо не встановлено.

Повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона, і є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого до числа несправних. Повідомлення видається на кожний вантажний вагон, рефрижераторну секцію інвентарного парку Укрзалізниці та на власні вагони, що підлягають капітальному, деповському і технічному обслуговуванню з відчепленням (ТОв-1, ТОв-2).

Згідно вимог Інструкції "Норми простою вантажних вагонів при деповському ремонті, технічному обслуговуванні з відчепленням, та підготовці до навантаження" - ЦВ-0064, затвердженої наказом Укрзалізниці від 14.06.2005 року №164-Ц, загальний час простою на коліях ПТО (пункту технічного обслуговування) вагонів типу напіввагон складає не більше 13 годин.

Саме тому, враховуючи вищевикладене, з метою недопущення збільшення простою вагонів в очікуванні ремонту працівники ПТО керуються в роботі гарантійними листами наданими факсимільним зв`язком. В разі очікування гарантійного листа з мокрими підписами та печатками, виконання вагонам ТОв-2 затримується на невизначений термін, що в свою чергу збільшує кількість несправних вагонів, що одночасно знаходяться на станції, та в свою чергу негативно впливає на маневрову роботу та порушує вимоги вищевказаної інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів) передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Таким чином, Правилами користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ- 45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами

(додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції, у зв`язку з якими Позивачем здійснено нарахування плати за користування вагонами відповідно до поданих відомостей, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування.

Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5 743/16.

Так, були складені Акти загальної форми ГУ-23: від 09.02.2024 № 1851, від 0 7.02.2024№ 1744, від 01.02.2024 № 1480.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

У ст.11 ГК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.І ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками,вантажоодержувачами власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за N 165/3458 (далі - Правила користування вагонами).

Згідно з п. 2 розділу 1 Правил користування вагонами - за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно абзацу 2 пункту 6 розділу 3 Правил користування вагонами - усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил користування вагонами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).

Облік затриманих вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

Ст.121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Пунктами 2, 3 Правил користування передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі Пам`яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45 (додаток 2), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування).

Таким чином, з наведених положень слідує обов`язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами).

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністром транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі по тексту - Збірник тарифів) встановлює ставки плати за користування вагонами, а отже, плата за користування вагонами є регульованою і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з п. З розділу 5 Збірника тарифів та пункту 5 розділу 6 Правил перевезення: При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

До плати за користування вагонами і контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів застосовується коефіцієнт 5,139 (розпорядження від 28.06.2022 № 00016/ЦМ).

Згідно з пунктом 1.4 цього Договору передбачено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 Договору встановлено, що Замовник зобов`язується сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами, що виходить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором.

Відповідно до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами, Позивачем за користування вагоном № 56349228 нараховано Відповідачу плату в сумі 4878,60 грн з ПДВ, на підставі Пам`ятки про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 40, Пам`ятки про забирання вагонів (форма ГУ-45) №59, Відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46) № 08020141.

Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами

одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок нарахування плати за зберігання вантажів залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (далі - Правила зберігання вантажів), зокрема визначений в пунктах 8, 9 Правил розрахунків за перевезення вантажів,

Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється:

- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

- при переадресуванні після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

- при затримці з моменту затримки.

Згідно пунктом 9 Правил зберігання вантажів, факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Отже, зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Правила зберігання вантажів установлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (в тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення на станцію до моменту закінчення затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом. Оскільки, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів; таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним у Тарифному керівництві № 1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, і не потребує додаткового погодження сторонами.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (далі - Збірник тарифів), Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

До ставок тарифів, плат та зборів, що вказані в розділах II і ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 5,139 (розпорядження від 28.06.2022 №00016/ЦМ).

При визначенні плати та зборів округлення їх здійснюється згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 розділу 2 Збірника тарифів, та округлюється до 0,1.

Відповідно до абз. З п. 2.6 «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

При тому, норми статті 46 Статуту, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як і не передбачають винятку щодо сплати збору за ставками Тарифного керівництва № 1 за зберігання вантажів у вагонах, які належать іншим країнам.

Підпункт 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 прямо визначає, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами).

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові ОП КГС ВС від 22 червня 2018 року у справі № 904/7535/17, у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 904/12334/16, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11914/16.

Відповідно до Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів Позивачем нараховано Відповідачу за зберігання власного (орендованого) рухомого складу з вантажем, належного Відповідачу - збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 від 09.02.2024 № 09020692 на загальну суму 8 633,52 грн з ПДВ.

Відтак, Відповідач у відзиві на позов не спростував позовні вимоги Позивача, заперечення відповідача не є підставою для відмови у постановленні рішення про стягнення грошових коштів.

Щодо твердження Відповідача про те, що Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Згідно з ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Перевезенням вантажів у цьому Кодексі, за визначенням ч.1 ст.306 ГК України, визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до п.7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 04.03.2020 за № 5630926 - строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.

Крім того, оскільки, Відповідач надав гарантійний лист від 05.02.2024 № 05-02/2024 та даним листом Відповідач гарантував оплату проведення поточного ремонту напіввагону №56349228 та гарантував оплату за послуги з ремонту вагону, а також відшкодування усіх витрат пов`язаних з подачею/ прибиранням, маневровими роботами тощо, при пред`явленні

підтверджуючих документів. То таким чином, між Сторонами було укладено договір підряду в спрощений спосіб.

Ст.173 ГК України визначає, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу,

передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням викладеного, суд за результатми розгляду даної справи дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами відповідно до приписів ст.129 ГПК України (при задоволенні позову - покладаються на відповідача).

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГОЛОГІСТИК» ( вул. Космонавта Комарова, буд.10. м. Одеса, 65101, код ЄДРПОУ 38911675, тел. 050 333 41 45, 098 516 22 70 e-mail: office@cargologistik.com.ua ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075 815) в особі Регіональної філії "Південно- Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" ( вул.Лисенка, 6, м.Київ. 01601, код ЄДРПОУ 40081221 тел.044 465 44 10, 044 41 07. e-mail: pzz@sw.uz.gov.ua офіційна електронна адреса: swrailway.gov.ua ) борг в сумі 13 512 (Тринадцять тисяч п"ятсот дванадцять)грн.12коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (Три тисячі двадцять вісім )грн.,00 коп. за подання позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили та може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст.241,256-257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна