Ухвала
від 24.02.2025 по справі 916/439/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення вимог кредиторів

"24" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/439/25Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

дослідивши матеріали заяви (вх. №3-144/25 від 21.02.2025 р.) розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" у справі №916/439/25

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН Інвествент" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, буд. 9/4; код ЄДРПОУ: 43957727);

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 60-Д, оф. 702; код ЄДРПОУ: 44921969),

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 р. підготовчого засідання суду відкрито провадження у справі №916/439/25 банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС"; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН Інвествент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" в сумі 600 000,00 грн. із задоволенням у четверту чергу вимог кредиторів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" строком на 170 календарних днів до 01 серпня 2025 року; розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" призначено арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича. Попереднє засідання суду по справі №916/439/25 призначено на "16" квітня 2025 р. о 15:00 год., про що повідомлено учасників справи.

З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника 12.02.2025 р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №75279 від 12.02.2025 р.

21.02.2025 р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3-144/25 від 21.02.2025 р.) розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС", у якій заявник просить суд:

- вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі 916/439/25 шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС";

- заборонити Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству «Національні інформаційні системи» та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нерухомого майна боржника.

У заяві про забезпечення вимог кредиторів, розпорядник майна боржника зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" є власником, а саме:

- комплекс виробничих будівель загальною площею 2255,10 кв.м., та складається із: нежитлової будівлі літ. "Б-2" загальною площею 1732,10 кв.м., нежитлової будівлі літ. "В-1" загальною площею 122,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. "Г-1" загальною площею 401,0 кв.м., адреса - Харківська обл., Харківський район., м. Люботин, вулиця Слюсарна, будинок 13-25/ Театральниий в`їзд, будинок 13-25. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2578761963120;

- земельна ділянка - Кадастровий номер: 6311200000:26:008:0054, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2575868563120, Площа (га): 0.909;

- Житловий будинок - Загальна площа (кв.м): 66.7, житлова площа (кв.м): 36.9, Опис: житловий будинок з прибудовами літ. "А-1", загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., та споруди: огорожа №1, вигрібна яма №3. Адреса Харківська обл., Харківський р-н., м. Люботин, провулок Слюсарний, будинок 7, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2574876463120;

- Земельна ділянка - Кадастровий номер 6311200000:26:008:0026, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2574874463120, Площа (га): 0.0705;

- Комплекс виробничих будівель загальною площею 6542,5 кв.м. Опис: нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 111,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 248,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 1263,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Д-1" загальною площею 1758,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Є-1" загальною площею 84,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Ж-1" загальною площею 119,4 кв.м.; нежитлова будівля літ. "З-1" загальною площею 278,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. "І-1" загальною площею 44,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Л-1" загальною площею 24,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. "М-1" загальною площею 91,9 кв.м.; нежитлова будівля літ. "О-1" загальною площею 226,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Н-1" загальною площею 261,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. "П-1" загальною площею 165,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Р-1" загальною площею 776,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. "С-1" загальною площею 910,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Т-1" загальною площею 28,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. "У-1" загальною площею 20,9 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Ч-1" загальною площею 102,4 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Ш-1" загальною площею 25,5 кв.м. Адреса - Харківська обл., Харківський р-н., м. Люботин, вулиця Шмідта, будинок 63. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2574864663120;

- Земельна ділянка - Кадастровий номер 6311200000:26:045:0009, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2574862463120. Площа (га): 2.1241;

- Нежитлові будівлі - нежитлова будівля літ."А-1" загальною площею 85,8 кв.м., нежитлова будівля літ."Б-1" загальною площею 50,7 кв.м., нежитлова будівля літ."Д-1" загальною площею 69,3 кв.м., нежитлова будівля літ."Л-1" загальною площею 172,1 кв.м. Адреса - Харківська обл., м. Люботин, вулиця Слобожанська, будинок 57. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1843940663112;

- Земельна ділянка - Кадастровий номер 6311200000:26:008:0039, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2574792063120. Площа (га): 0.1;

- земельна ділянка - Кадастровий номер: 6311200000:26:008:0034. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574610663120. Площа (га): 0.177.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення вимог кредиторів, розпорядник майном боржника арбітражний керуючий Чульський О.С. зазначає про те, що майно боржника на підставі іпотечного договору №1/1юр, посвідченого 16.03.2023 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Мірошниченко Т.П., за реєстровим № 355, передано в іпотеку Акціонерному товариству "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" в забезпечення вимог Акціонерному товариству "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" до ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" за кредитним договором №1, серія та номер: б/н, від 16.03.2023 року, розмір основного зобов`язання складає 1 665 000,00 долари США; строком виконання основного зобов`язання є 15.03.2028 р.

Також, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Чульський О.С. вважає, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" буде змушене звертатися до суду із позовами про визнання недійсними правочинів щодо відчуження нерухомого майна (предметів іпотеки) до нових власників такого майна та/або витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" наразі вчиняє активні дії щодо позасудового звернення стягнення на предмети іпотеки. Звернення розпорядника майна з заявою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів спрямоване на захист майна боржника ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС". У випадку невжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в подальшому, зазначені вище обставини зумовлять понесення Боржником та кредиторами значних матеріальних витрат, а процес оскарження може затягнутися на значний проміжок часу. За таких обставин порушенні права та інтереси Боржника та кредиторів можуть взагалі не відновитися, навіть з урахуванням подання нових позовів. Таким чином, не вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів унеможливить ефективний захист майна Боржника як власника нерухомого майна (предметів іпотеки).

Акціонерним товариством "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" було вручено ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" вимогу №5-1.2-4090 від 23.12.2024 р. про усунення порушення за кредитним договором №1 від 16.03.2023 р. та іпотечним договором № 1/2юр від 16.03.2023 р. в порядку ст. 35 ЗУ "Про іпотеку", у якій Іпотекодержатель в 30-ти (тридцятиденний) денний строк з дня отримання вимоги, вимагає у боржника добровільно у повному обсязі погасити існуючу заборгованість за кредитним договором №1 від 16.03.2023 р. у сумі 1 658 160,57 доларів США, та попереджено ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС", що у разі не сплати існуючої заборгованості, буде вимушено розпочати процедуру примусового звернення стягнення на іпотечне майно.

У заяві про забезпечення вимог кредиторів, розпорядник майном зазначає, що станом на 20.02.2025 р., нерухоме майно боржника перебуває під контролем Акціонерним товариством "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ", у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" доступу до майна не має.

З урахуванням наведеного, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Чульський Олександр Сергійович дійшов висновку, що Акціонерним товариством "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" вживаються заходи щодо перереєстрації на себе права власності на предмет іпотеки під час провадження у справі про банкрутство, що суперечать положенням ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

До заяви про забезпечення вимог кредиторів, розпорядник майна боржника надано копії: інформаційної довідки №414159516 від 19.02.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; вимоги №5-1.2-4090 від 23.12.2024 р. АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ"; іпотечний договір нерухомого майна №1/1 юр від 16.03.2023 р. укладеного між АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС".

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Ч. 6 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ст. 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Ч. 1 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 року у справі №908/2382/21 зазначено наступне.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі №381/4019/18.

З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі №910/13208/19, від 22.06.2022 у справі № 910/15043/21).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 р. у справі №50/790-43/173 сформував висновок щодо обсягу заходів забезпечення позову у справі про банкрутство, в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника. Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Розглянувши заяву розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС", господарський суд враховує, що доводи заявника про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" зумовлять понесення боржником та кредиторами значних матеріальних витрат, а процес оскарження правочинів щодо відчуження нерухомого майна (предметів іпотеки) до нових власників такого майна та/або витребування майна з чужого незаконного володіння може затягнутися на значний проміжок часу, з урахуванням чого можуть бути порушенні права та інтереси боржника та кредиторів у справі.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів забезпечить ефективний захист майна боржника, як власника нерухомого майна (предметів іпотеки) та захистить інтереси кредиторів у справі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє заяву розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС".

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. №3-144/25 від 21.02.2025 р.) розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 60-Д, оф. 702; код ЄДРПОУ: 44921969), а саме: