Рішення

від 24.02.2025 по справі 917/2159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 Справа № 917/2159/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/2159/24

за позовною заявою Виконавчого комітету Білозірської сільської ради, вул. Незалежності, 168, с. Білозір`я, Черкаський район, Черкаська область, 19635,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", Шлях Київ - Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043

про стягнення 32 673,10 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

05.12.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Виконавчого комітету Білозірської сільської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про стягнення заборгованості за неотриманий товар за договором поставки №130 від 06.12.2023 року у розмірі 32 673,10 грн, з яких: 26 240,00 грн - основна заборгованість, 6 433,10 грн - пеня (вх. № 2258/24).

Ухвалою суду від 09.12.2024 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також докази направлення електронних листів (відносно необхідності обміну талонів з строком дії до 14.06.2024 року та талони з строком дії до 08.06.2024 року) на електронну адресу відповідача.

13.12.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №16929) у вигляді уточненої позовної заяви з додатками (скан-копіями листів (відносно необхідності обміну талонів з строком дії до 14.06.2024 року та талони з строком дії до 08.06.2024 року) та скріншотами електронної пошти як докази направлення зазначених листів

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.12.2024 року позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

31.12.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 17621), відповідно до якого ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" просив відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, відповідач у відзиві також просив справу розглядати у судовому засіданні із повідомленням сторін та проводити всі засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок С.В.

Ухвалою від 13.01.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотань ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та про проведення судових засідань по праві №917/2159/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубка С. В.

13.01.2025 року до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх. № 358), в якій зазначено, що враховуючи військовий стан в країні та беручи до уваги залучення працівників виконавчого комітету до організації поховань загиблих героїв, фактично відзив було отримано 09.01.2025 року. У зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості надати відповідь на відзив у встановлений судом строк, а тому просив врахувати вказані обставини та долучити до матеріалів справи вказану заяву по суті.

Отже, як вбачається з поданої позивачем відповіді на відзив вона подана з порушенням встановленого судом строку.

Так, ухвалою від 16.12.2025 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав відзив на позовну заяву 30.12.2024 року о 22 год. 12 хв., що підтверджується квитанцією №2367806 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (додаток до відзиву).

Отже, останній день строку подачі відповіді на відзив позивачем припадає на 06.01.2025 року, тоді як позивач подав 13.01.2025 року, тобто за межами встановленого строку без клопотання про поновлення такого строку судом.

Згідно з ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Заяв, клопотань про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву від відповідача не надходило.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з наведеним суд залишає без розгляду подану позивачем з порушенням строку відповідь на відзив та розглядає спір за наявними матеріалами.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/2159/24.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради (далі - позивач, покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №130 від 06.12.2023 року (далі - договір, а. с. 8, 9).

Постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).

Найменування товару: Код згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо)" (п. 1.2 договору).

Одиниця вимірювання: літр. Кількість: Дизельне паливо - 1000 літрів (п. п. 1.3, 1.4 договору).

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів У країни № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (п. 2.1 договору).

Ціна 1 літра товару: 52,48 грн/л. з ПДВ. Загальна сума договору: 52 480,00 грн, у тому числі ПДВ 20% (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (п. 4.2 договору).

Постачальник зобов`язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника Покупця та печаткою Покупця та при наявності в нього паспорту. (п. 4.4 договору).

Строк поставки товарів - 25.12.2023 р. (п. 5.1 договору).

Місце поставки (передачі) товарів:

передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки.

Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2 - 5.2.2 договору).

Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 договору).

Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4 договору).

Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору (п. 5.5 договору).

Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору (п. 6.3 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).

Види порушень та санкції за них, установлені договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1 договору).

Даний договір діє до 31 грудня 2023 року (п. 10.2 договору).

Постачальник має право ініціювати обмін бланків довірчих документів, попередивши Покупця шляхом розміщення об`яви про умови такого обміну на сайті www.avias.ua не пізніше ніж за один календарний місяць до його початку. Термін обміну бланків довірчих документів не може бути меншим ніж календарній місяць (п. 11.2 договору).

Постачальник не несе ніякої відповідальності у разі не звернення покупця у термін встановлений в об`яві, означеної в п.11.2. договору, недодержання покупцем умов означеної об`яви та не буде мати жодних зобов`язань за довірчими документами, які не були обміняні (п. 11.4 договору).

Як стверджує позивач та підтверджує відповідач, згідно видаткової накладної №Рн231212/001 від 12.12.2023 року відповідач передав, а позивач отримав дизельне паливо по талонах у кількості 1000 л. загальною вартістю 52 480, 00 грн з ПДВ.

На виконання умов укладеного договору позивачем здійснена оплата суми по договору (52 480,00 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №1744 від 13 грудня 2023 року (а. с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи строк пред`явлення скретч-карток на дизельне паливо у кількості 1000 літрів дійсний до 08.06.2024 року та до 14.06.2024 року.

В обґрунтування позову позивач вказує, що дане пальне мало бути використано для забезпечення безперебійного підвезення дітей до навчальних закладів та забезпечення безперебійної роботи аварійних дизельних генераторів електричного струму закладів освіти. Проте, враховуючи військовий стан та регулярні повітряні тривоги з метою забезпечення безпеки навчальний процес проводився в онлайн режимі. Внаслідок цього значно зменшилось використання дизельного палива позивачем, що призвело до неможливості використання всього обсягу талонів, поставлених відповідачем за договором, в установлений ним термін. Зазначені обставини стали також причиною об`єктивної неможливості отримання палива для його зберігання, оскільки у позивача відсутні спеціалізовані сховища.

Позивач вказує, за один календарний місяць до закінчення терміну дії талонів, в телефонному режимі та з допомогою електронного листа повідомив відповідача про необхідність обміну талонів з строком дії до 14.06.2024 на та талони з строком дії до 08.06.2024 рок. Сторони договору в телефонному режимі досягли домовленостей щодо заміни вищевказаних талонів. Однак, відповідач не виконав зобов`язання та не замінив талонів.

Позивач стверджує, що відповідач передав товар частково (не в повному об`ємі), внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 26240,00 грн.

До позовної заяви позивачем надано копії листів адресованих відповідачеві з проханням про обмін або продовження терміну дії паливних талонів на дизельне паливо в мережі АЗС "Укрнафта" (500 літрів), які були закуплені згідно договору поставки №130 від 06.12.2023 року у зв`язку із закінченням терміну дії (вих. №801/02-09 від 02.05.2024 року, вих. №1909/0209 від 12.08.2024 року, вих. №2327/02-09 від 11.10.2024 року) (а. с. 13,16, 60), а також копії скрінштів, як докази направлення електронних листів відповідачів відносно обміну чи продовження терміну дії талонів (а. с. 44 - 49).

Однак, як стверджує позивач зворотній зв`язок був відсутній.

При цьому відповідач стверджує, що жодного листа від позивача відносно обміну або продовження терміну дії паливних талонів на дизельне паливо в мережі АЗС "Укрнафта" (500 літрів), які були закуплені згідно договору поставки №130 від 06.12.2023 року у зв`язку із закінченням терміну дії, він не отримував; електронні листи від позивача на електронну адресу, що зазначена в договорі поставки №130 від 06.12.2023 року, не надсилались.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 240,00 грн вартості не отриманого товару за договором поставки №130 від 06.12.2023 року та 6 433,10 грн пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Суд зазначає, що за умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред`явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів дизельного палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизельного палива у кількості 1000 літрів по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред`явлення довірчих документів.

Разом з тим, як зазначалося вище, сторони укладаючи договір погодили, що відповідач не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

Обмін невикористаних бланків довірчих документів є правом, а не обов`язком відповідача за умовами визначеними останнім, що також погоджено сторонами у договорі.

Посилання позивача, що відповідачем не виконано свого обов`язку за договором шляхом недопоставлення частини товару судом відхиляються, оскільки умовами договору чітко визначено, що строк поставки товару - 25.12.2023 року, а відповідальність за неотримання позивачем усієї кількості товару у встановлені строки на відповідача не покладається.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Посилання позивача на телефонні розмови та листування з відповідачем як засобами поштового зв`язку, так і електронною поштою не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки:

- позивачем не надано доказів на підтвердження направлення листів вих. №801/02-09 від 02.05.2024 року, вих. №1909/0209 від 12.08.2024 року, вих. №2327/02-09 від 11.10.2024 року засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (поштових накладних, фіскальних чеків, описів вкладення у цінний лист тощо);

- зі скріншотів електронної пошти вбачається, що 12.08.2024, 16.09.2024 та 26.09. 2024 було направлено листи на електронну адресу "tender-gog@ukr.net", що не зазначена як офіційна електронна пошта у розділі 12 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" (а. с. 44 - 46). В матеріалах справи містяться копії скріншотів електронної пошти, з яких вбачається, що 11.10.2024 року та 12.11.2024 року на електронну пошту "l421@ukr.net@" та 14.11.2024 року на електронну пошту "post@usa-ltd.com.ua" були направлені електронні листи, однак з поданих копій знімків екрану монітору комп`ютера (скріншоту) не вбачається, який саме лист за змістом було відправлено на електронну адресу відповідача (а. с. 47 - 49).

Суд також звертає увагу, що позивач також не надав доказів на підтвердження того, що він не зміг отримати паливо в кількості 500 л на суму 26 240,00 грн, оскільки АЗС відмовлялись відпускати пальне за пред`явленими уповноваженою особою покупця талонами.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок щодо поставки товару, а саме забезпечення відпуску пального по талонам на автозаправних станціях та у визначений строк відповідно до умов Договору поставки №130від 06.12.2023 року, вимог цивільного та господарського законодавства відповідач виконав належним чином.

Проаналізувавши умови розділу 5 договору - "Поставка товару", а також беручи до уваги відсутність жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відмови відповідача поставляти товар, враховуючи термін дії талонів (до 08.06.2024 та 14.06.2024 року), позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 26 240,00 грн є необґрунтованими та безпідставними.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявність заборгованості у відповідача за договором поставки №130 від 06.12.2023 року суму 26 240,00 грн, а тому підстав для стягнення даної суми заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" немає.

З урахуванням цього немає підстав і для стягнення нарахованої позивачем пені у сумі 6 433,10 грн, яка є похідною вимогою.

За таких обставин позовні вимоги Виконавчого комітету Білозірської сільської ради задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення складено та підписано 24.02.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко