Рішення

від 24.02.2025 по справі 920/194/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

24.02.2025м. СумиСправа № 920/194/24

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без виклику сторін заяву б/н від 02.04.2024 (Вх.№1740 від 03.04.2024) представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Оз» про ухвалення додаткового рішення по справі №920/194/24за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Котельня північного промислового вузла,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Країна Оз,

про стягнення 259475,64 грн

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.03.2024 по справі №920/194/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Представник відповідача 02.04.2024 звернувся до суду з заявою (Вх.№1740 від 03.04.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі №920/194/24, у якій просить суд стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем на надання професійної правничої допомоги в сумі 25000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 03.04.2024 було прийнято заяву до розгляду та призначено розгляд заяви на 30.04.2024.

Відповідно до ухвали суду від 29.04.2024 провадження у справі щодо розгляду заяви б/н від 02.04.2024 (Вх.№1740 від 03.04.2024) представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Країна Оз про ухвалення додаткового рішення по справі №920/194/24, зупинене до закінчення апеляційного провадження.

03.02.2025 матеріали справи були повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 04.02.2025 провадження у справі поновлене, розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу призначено на 24.02.2025 без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Також відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

У відзиві на позовну заяву (вх №784 від 18.03.2024) відповідач, зокрема, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Оз» судові витрати по справі 25000,00 грн. за надання правової допомоги.

Факт надання професійної правничої допомоги підтверджується ордером серії ВМ №1046966, договором про надання (правничої) професійної допомоги та представництва інтересів суді від 26.02.2024 року, укладеному між ТОВ «Країна ОЗ» та Адвокатським об`єднанням «Капітал Правіс», пунктом 3.1. якого передбачена виплата винагороди за виконану роботу (гонорар) в фіксованій сумі яка становить 10000,00 грн. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дня набрання рішенням законної сили.

Факт отримання послуг на професійну правничу допомогу підтверджується підписаним актом приймання передачі від 02.04.2024 року.

Пунктом 3.2 договору також передбачена виплата додаткового гонорару в розмірі 10% від суми заявлених та не задоволених судом позовних вимог, але не більше 15000,00 грн.

Заявник в обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення 259475,64 грн відмовлено повністю, то з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 25000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 10000 грн 00 коп. винагороди за виконану роботу (гонорар) в фіксованій сумі, 15 000 грн 00 коп. гонорару успіху.

Щодо додаткової оплати (по-іншому "гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні, тобто залишення без задоволення позовних вимог, в розмірі 15000 грн 00 коп, суд враховує вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на зазначені мотиви та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати у розмірі 15000,00 грн, у даному конкретному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

Ураховуючи вищевикладене у сукупності та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, суд, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, дійшов висновку в цілому про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним та обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, є непропорційним до предмета спору, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Заяву б/н від 02.04.2024 (Вх.№1740 від 03.04.2024) представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Оз» про ухвалення додаткового рішення по справі №920/194/24 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (вул. Ковпака, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44360724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Оз» (вул. Ярослава Мудрого, 61, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39119398) 10000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна Оз» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

4.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Країна Оз» наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано суддею 24.02.2025.

СуддяО.Ю. Резніченко