Рішення

від 24.02.2025 по справі 922/4476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. ХарківСправа № 922/4476/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву Лозівської міської ради Харківської області про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4140 від 14 лютого 2025 року), у справі

за позовомЛозівської міської ради Харківської області, Харківська область, місто Лозова, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГА-МАРКЕТ", Харківська область, місто Лозова, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, перебувала справа № 922/4476/24. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2025 року позов Лозівської міської ради Харківської області задоволено повністю.

14 лютого 2025 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 4140).

17 лютого 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву позивача, Лозівської міської ради Харківської області, про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4140 від 14 лютого 2025 року).

19 лютого 2025 року до суду Лозівською міською радою Харківської області надані додаткові пояснення (вх. № 4498), що є доповненням до заяви про ухвалення додаткового рішення та враховуються судом при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши подану Лозівською міською радою Харківської області заяву, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2025 року у справі № 922/4476/24 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу через ненадання позивачем доказів понесення таких витрат. У зв`язку з цим, саме додаткове рішення покликано виправити неповноту судового рішення.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4140 від 14 лютого 2025 року) зазначено, що Лозівська міська рада Харківської області понесло витрати на правову допомогу в загальному розмірі 6 000,00 гривень, що підтверджується Договором про надання юридичних послуг № 125/ЮР від 16.12.2024 року з протоколом погодження договірної ціни; актом прийома-передачі наданих послуг від 20.12.2024 до Договору; платіжною інструкцією № 75 від 11.11.2024 року на 11 500,00 грн.; платіжною інструкцією № 7 від 24.12.2024 року на 6 000,00 грн.

Досліджуючи надані Лозівською міською радою Харківської області докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в цій частині, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГА-МАРКЕТ" не скористалося своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, позивачем надано договір про надання правової допомоги № 5 від 21 жовтня 2024 року, укладений між Лозівською міською радою Харківської області та Адвокатським бюро «Наталі Третьякової». У відповідності до п. 1.1. цього договору адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правову допомогу, яка передбачена цим Договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити її. Згідно із рішенням LVII сесії VIII скликання Лозівської міської ради Харківської області затверджено Програму забезпечення правового супроводу діяльності Лозівської міської ради Харківської області та її виконавчих органів на 2025-2027 роки. У відповідності до п. 6 цієї програми головним розпорядником бюджетних коштів є Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області. У зв`язку із цим, 16 грудня 2024 року між Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області та Адвокатським бюро «Наталі Третьякової» укладено договір про надання юридичних послуг № 125/ЮР. У відповідності до п. 1.1. цього договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснити надання юридичних послуг (послуг сторонніх фахівців з адвокатської діяльності) за плату, а саме: представництво інтересів Лозівської міської ради Харківської області в судах різних інстанцій у справі за позовом Лозівської міської ради Харківської області про стягнення з ТОВ «ЛУГА-МАРКЕТ» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг від 20 грудня 2024 року до договору про надання юридичних послуг № 125-ЮР від 16 грудня 2024 року Адвокатським бюро передано, а Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області прийняті послуги за договором щодо складання позовної заяви у розмірі 6 000,00 грн. Означена сума сплачена в повному обсязі Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 24 грудня 2024 року.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення заяви Лозівської міської ради Харківської області і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 8, 42, 123, 129, 221, 232-233, 236- 238, 244, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Заяву Лозівської міської ради Харківської області про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4140 від 14 лютого 2025 року) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГА-МАРКЕТ" (64600, Харківська область, місто Лозова, вулиця Червоних Артилеристів (нова назва - Машинобудівників), будинок 27; код ЄДРПОУ: 24348376) на користь Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 1; код ЄДРПОУ: 06716633) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 24 лютого 2025 року.

Суддя Н.В. Калініченко