Рішення

від 24.02.2025 по справі 924/1047/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2025 р. Справа № 924/1047/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісавто777", с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область

про стягнення 15059,03 грн.

Представники сторін у судове засідання не викликались.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 23.12.2024 відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 6700,45грн. боргу за поставлений товар, 6700,45 штрафу, 1251,21грн. пені, 142,46 грн. 3% річних та 264,46 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову вказує на невиконання ТОВ "Сервісавто777" зобов`язання щодо оплати отриманого товару відповідно до умов договору поставки №215 від 20.06.2023. Правовими підставами позову позивачем зазначені п.п. 4.2., 4.3. договору, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 629, Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

03.02.2025 позивачем подано до суду заяву про закриття провадження у справі в частині, відповідно до п.2, ч. 1, ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, де повідомив про сплату відповідачем основного боргу в сумі 6700,45грн., згідно з платіжною інструкцією від 31.01.2025.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

20.06.2023 між ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" (постачальник) та ТОВ "Сервісавто777" (покупець) укладено договір поставки №215, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід`ємною частиною договору.

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (пункт 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору сторони визначили місцем виконання договору: 29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору, оплата за товар здійснюється покупцем за погодженням із сторонами договору або шляхом передоплати, на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку, або з відстрочкою платежу на 10 календарних днів з дати поставки товару за накладною.

Розділом 4 договору встановлена відповідальність сторін, де у пункті 4.2. договору визначено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 4.3. договору у випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 60 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 90 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 5.1. договору, постачальник вправі звернутися до суду із підсудністю по місцю виконання договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 20.06.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань (пункт 6.1.).

Спеціальна та загальна позовна давність за цим договором складає п`ять років (пункт 7.3.).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до видаткових накладних №313 від 17.04.2024 на суму 13523,80 грн. та №450 від 31.05.2024 на суму 800,45 грн., які скріплені підписами та печатками сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" (постачальник) на підставі договору поставки №215 від 20.06.2023 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісавто777" (покупцю) товар на суму 14324,25 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №360 від 30.05.2024 на суму 3523,80 грн., №371 від 07.06.2024 на суму 3000,00 грн., №383 від 18.07.2024 на суму 1100,00 грн. ТОВ "Сервісавто777" перераховано на користь ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" 7623,80 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 - 01.08.2024 між ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" та ТОВ "Сервісавто777" за договором №215 від 20.06.2023, заборгованість на користь ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" становить 6700,45 грн. Акт підписаний тільки представником ТОВ "Євро Ойл Груп Компані".

25.09.2024 ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" направило на адресу до ТОВ "Сервісавто777" претензію №25-09/24 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, з урахуванням штрафних санкцій.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем положень договору №215 від 20.06.2023 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 6700,45грн. боргу за поставлений товар, 6700,45 - 100% штрафу (на підставі п. 4.3. договору), 1251,21грн. пені (на підставі п. 4.2. договору) та 142,46 грн. 3% річних, за період з 28.04.2024 по 22.11.2024 та 264,46 грн. інфляційних втрат, за період з травня 2024 року по жовтень 2024 року.

На підтвердження сплати відповідачем основного боргу на підставі договору поставки №215 від 20.06.2023, позивачем надано копію платіжної інструкції №413 від 31.01.2025.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки №215 від 20.06.2023 та видаткових накладних позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 14 324,25 грн. з ПДВ., який був оплачений відповідачем частково на суму 7623,80 грн.

Залишок заборгованості за договором поставки №215 від 20.06.2023 за стягненням якої позивач звернувся до суду склала 6700,45 грн.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом береться до уваги, що відповідачем, після звернення позивача із даним позовом до суду, 31.01.2025 згідно платіжної інструкцій №413 сплачено основний борг в сумі 6700,45 грн. Відповідно в цій частині провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які могли б свідчити про звільнення сторони, яка прострочила виконання зобов`язання, від відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Право постачальника на нарахування покупцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення до дня погашення заборгованості закріплено у пункті 4.2. договору.

Здійснивши перерахунок пені за період з 28.04.2024 по 22.11.2024, судом встановлено, що позивачем до періоду нарахування пені включено дні сплати заборгованості, що не відповідає ч.3 ст. 549 ЦК України.

З огляду на викладене, правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню до стягнення з відповідача є пеня в розмірі 1210,37 грн. У стягненні 40,84 грн. пені належить відмовити.

Здійснивши перерахунок 6700,45 грн. штрафу, суд зазначає про його відповідність положенням пункту 4.3. договору, тому відповідна позовна вимога є обґрунтованою.

Як вказано в статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом береться до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

При перерахунку заявленого до стягнення розміру 3% річних судом також встановлено, що позивачем не було взято до уваги, що день сплати заборгованості не враховується при нарахуваннях, а тому правомірними та обґрунтованими до стягнення з відповідача є 3% річних в розмірі 137,89 грн. У стягненні 4,57 грн. 3% річних належить відмовити.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 264,46 грн., суд вважає їх правильними, обґрунтованими, та такими, що заявлені в межах суми можливої до стягнення, тому позов в цій частині підлягає задоволенню у повному розмірі.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 1210,37 грн. пені, 137,89грн. 3% річних, 264,46 грн. інфляційних втрат та 6700,45 грн. штрафу. У стягненні 40,84 грн. пені та 4,57 грн. 3% річних належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за вимогою, провадження у якій закрито (6700,45 грн.), може бути повернутий з Державного бюджету України на підставі заяви особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 274-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісавто777" (08137, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Боголюбова, буд. 16, кв. 47, код ЄДРПОУ 45019556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2, код ЄДРПОУ 43924157) 1210,37 грн. (одна тисяча двісті десять грн. 37 коп.) пені, 137,89грн. (сто тридцять сім грн. 89 коп.) 3% річних, 264,46 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 46 коп.) інфляційних втрат, 6700,45 грн. (шість тисяч сімсот грн. 45 коп.) штрафу та 1671,46 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят одна грн. 46 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 40,84 грн. пені та 4,57 грн. 3% річних відмовити.

Провадження в частині стягнення 6700,45 грн. основного боргу закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

СуддяМ.Є. Муха

Віддруковано 2 примірники:

1 - до справи,

2 - відповідачу з повідомленням про вручення (08137, Київськ обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Боголюбова, 16, кв.47)

Позивачу направлено до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.