Постанова

від 20.02.2025 по справі 918/618/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 918/618/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О. В.,

за участю представників:

заступника керівника Рівненської окружної прокуратури: Єреп В.В.,

Рівненської міської ради: не з"явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс»: Грабовський В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024

у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Саврій В.А., Коломис В.В.,

та на рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2024,

суддя: Політика Н.А.

у справі № 918/618/24

за позовом заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс»

про стягнення 3 415 599,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Рада, позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі - ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс», відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 3 406 751,38 грн.

2. Позов мотивовано порушенням відповідачем, як замовником будівництва, вимог п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», невиконанням ним свого обов`язку щодо сплати пайової участі у розвиток інфраструктури міста у зв`язку з будівництвом багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. Тому, кошти у заявленій сумі є безпідставно збереженими та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Розрахунок розміру пайового внеску зроблено Прокурором на підставі п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

3. Подаючи позов до суду в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Прокурор послався на ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вказав на неналежне здійснення своїх функцій Рівненською міською радою, яка є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, в галузі бюджету, фінансів та у галузі будівництва.

Прокурор зазначив, що позивач, як уповноважений орган, належних заходів з метою стягнення коштів до бюджету не вжив.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі № 918/618/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, позов заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради задоволено.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 3 406 751,38 грн.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» на користь Рівненської обласної прокуратури 40 881,02 грн витрат по оплаті судового збору.

5. Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем, як замовником будівництва, вимог п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

6. Суди вказують на те, що відповідач не звертався до Рівненської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Натомість, відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації, кошти пайової участі замовником не сплачувались на підставі ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

7. Суди попередніх інстанцій зазначають, що у зв`язку з несплатою забудовником коштів пайової участі права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

8. Також суди вказують на те, що будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга фактично здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» не за державної підтримки по програмі Доступне житло, а за власний кошт, розмір фінансової підтримки держави є недостатнім для спорудження житла, 98% квартир у вищевказаному багатоквартирному будинку були реалізовані на комерційній основі.

9. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначають про підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави. Рівненською міською радою допущено нездійснення захисту інтересів держави - не пред`явлено протягом тривалого часу до суду позов про стягнення з ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» коштів пайової участі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та на рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі № 918/618/24, в якій просить Суд скасувати рішення в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади коштів у сумі 68 382,37 грн та в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» на користь Рівненської обласної прокуратури судового збору в розмірі 821,71 грн та постанову. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

11. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. Скаржник у касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» у подібних правовідносинах, а саме, коли забудовником здійснено будівництво багатоквартирного будинку, частина квартир в якому збудована за державної підтримки, як доступне житло, водночас орган місцевого самоврядування просить стягнути з такого забудовника пайову участь, яка розрахована виходячи із загальної площі багатоквартирного будинку, до якої включено також площу кількох квартир, які є доступним житлом.

13. Відповідач зазначає, що замовник будівництва - ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» відповідно до пп. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в частині будівництва доступного житла, яким з огляду на положення ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» є квартири № 16 площею 40,3 кв.м, № 17 площею 42,1 кв.м, № 79 площею 96,2 кв.м, що збудовані за державної підтримки.

Водночас положення пп. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не містять будь-яких умов, щодо залежності випадків, коли пайова участь не сплачується, від розміру площі таких квартир, які збудовані як доступне житло, та співвідношення такої площі до загальної площі будинку, в якому побудовані відповідні квартири за державної підтримки.

Положення пп. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначає, що пайова участь не сплачується у разі будівництва доступного житла, яким згідно з нормами ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» є також і квартири, збудовані за державної підтримки.

14. Скаржник наголошує на тому, що норми пп.2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не передбачають умови, що для несплати пайової участі площа квартир, збудованих як доступне житло в багатоквартирному будинку має дорівнювати 100% площі всього будинку.

Розмір пайової участі для об`єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга» мав бути визначений виходячи із розміру загальної площі квартир, зменшеної на площу квартир, які були побудовані як доступне житло: 8 897,7 кв.м. - 178,6 кв.м. = 8 719,10 кв.м.

15. Крім того, відповідач вказує на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норми процесуального права, а саме п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, викладеного в постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 870/7/24.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу Рівненська окружна прокуратура просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як прийнятих з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. 26 липня 2006 року між Рівненською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (орендар) підписано та нотаріально посвідчено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 96 100 кв.м, яка знаходиться в м. Рівне, в районі вул. Гагаріна і Марфи Струтинської (далі - договір оренди від 26.07.2006). Договір зареєстрований в Рівненській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 14.08.2006 запис № 040658300244.

18. Відповідно до п. 2 договору оренди в оренду надається земельна ділянка загальною площею 96 100 кв.м для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу, в тому числі: - площею 96 658 кв.м - з числа земель запасу Рівненської міської ради (сільськогосподарські угіддя-рілля); - площею 420 м2 - з числа земель запасу Рівненської міської ради (полезахисні та інші захисні насадження), строком на 50 років.

19. Додатковим договором від 04.08.2011 про внесення змін до договору оренди землі від 14.08.2006 № 040658300244 сторони домовилися внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 040658300244 від 14.08.2006 та викласти окремі пункти в наступній редакції, зокрема, п. 2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 61 200 кв.м для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу, в тому числі: - площею 56 968 кв.м та площею 4 232 кв.м, за рахунок земель, які рішенням Рівненської міської ради № 2040 від 09.03.2006 № 2040 «Про надання і вилучення земельних ділянок, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» були надані ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» в оренду строком на п`ятдесят років для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу.

20. Згідно з п. 14, 15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу.

21. 14 червня 2019 року Державною архітектурно будівельною інспекцією України видано ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне ІІІ черга» № ІУ113191651323.

22. Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.07.2020 № 62 об`єкту будівництва «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне, ІІІ черга», що розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0073, присвоєно адресу: м. Рівне, вул. Гайдамацька, 13б/1.

23. Замовником будівництва об`єкта є ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс».

24. Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0073 площею 5,6968 га, з цільовим призначенням 02.03 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку - для будівництва та обслуговування другої черги малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу).

25. 06 грудня 2019 року між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (сторона 1) та ТОВ «Рівненський МЖК» (сторона 2) з метою будівництва доступного житла та передачі його у власність громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання із наданням державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла відповідно до порядку надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 819, уклали договір № 1ДЖ/2019 про будівництво доступного житла, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором сторони домовилися про організацію спорудження силами сторони 2 об`єкта - «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга», організацію контролю за будівництвом, своєчасністю введення об`єкта будівництва в експлуатацію, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, отримання одержувачем державної підтримки документів щодо права власності на житло та виконання стороною 2 своїх зобов`язань за договором про придбання житла.

26. Загальна проектна площа об`єкта будівництва становитиме 8 920,81 кв.м, кількість квартир у вищезазначеному будинку - 146, загальна кількість поверхів - 10 з мансардою.

27. 20 грудня 2019 року між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та громадянами, зазначеними в договорах, відповідно до Порядку надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 819 (далі - Порядок 1), Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 819 (далі - Порядок 2) укладено договори: № 5-ДЖ, № 7-ДЖ, № 8-ДЖ про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла.

28. Згідно із зазначеними договорами державна підтримка за договором про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла № 5-ДЖ від 20.12.2019 становить 418 345,00 грн, за договором № 7-ДЖ від 20.12.2019 - 264 201 грн, за договором № 8-ДЖ від 20.12.2019 - 329 706 грн, що разом становить 1 012 252 грн.

29. 22 грудня 2022 року відповідно до даних з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ДІАМ України замовнику - ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів серії ІУ № 123221214591 по об`єкту: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга», згідно з яким:

- будівельні роботи виконувались у строк з 14.06.2019 до 29.07.2022.

- у розділі «Об`єкти будівництва» зазначено тип об`єкта - будинок, код ДКБС:11122.2. Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні.

- у розділі «Кошторисна вартість будівництва» - вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 38 496,258 тис. грн, у тому числі витрати на будівельні роботи 35 630,074 тис. грн, витрати на машини, обладнання та інвентар 1 041,246 тис. грн.

- загальна площа квартир у будинку складає 8 897,7 м2.

- у розділі «Пайова участь» вказано, що кошти пайової участі не сплачувались на підставі ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019.

30. Згідно з інформацією управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» не зверталось до міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга» та не подавало документи, що підтверджують вартість будівництва даного об`єкта, у зв`язку з чим договір пайової участі не укладався, кошти пайової участі за вказаним об`єктом Товариством не сплачувались.

31. У зв`язку із несплатою забудовником коштів пайової участі, Прокурор вважає порушеними права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, тому в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

32. 30 травня 2024 року Прокурор звернувся до Рівненської міської ради із запитом № 50-56-4737вих-24 щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення з ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

33. Листом Рівненської міської ради № 05-01-1992/24-3830/24 від 07.06.2024 Рівненську окружну прокуратуру повідомлено, що будь-які заходи реагування за фактом несплати ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» коштів пайової участі не вживались. При цьому Рівненська міська рада не заперечує щодо вжиття Рівненською окружною прокуратурою заходів спрямованих на захист її інтересів у випадках та порядку встановленому законом.

34. Враховуючи вищезазначені обставини, керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Рівненської області з відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду

35. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

36. За приписами ст. 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

37. Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

38. Суди попередніх інстанцій встановили, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) 14.06.2019 видано дозвіл на виконання будівельних робіт серії ІУ № 113191651323 на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга». Замовником будівництва об`єкту є ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс».

22 грудня 2022 року відповідно до даних з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ДІАМ України замовнику - ТОВ «Рівненський МЖК» видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів серії ІУ № 123221214591 по об`єкту: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга».

39. Тобто, станом на дату початку будівництва була чинною ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до ч. 2, 3 якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

40. Згідно з ч. 5, 6 ст. 40 зазначеного Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

41. Частиною 9 вказаної вище статті передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

42. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

43. Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

44. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, на момент прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва (22.12.2022), ст. 40 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

45. Відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

46. Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

47. Верховний Суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп. 3, 4 п. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

48. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 вказував на те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

49. Верховний Суд у постанові від 17.12.2024 у справі № 903/283/24 зазначив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

50. У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не звертався до Рівненської міської ради про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Кошти пайової участі замовником не сплачувалися.

52. З огляду на зазначене, у зв`язку із несплатою забудовником коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

53. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

54. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, між Рівненською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» ТОВ «Рівненський молодіжний житловий комплекс» до місцевого бюджету не сплачувалися, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів.

55. Судами встановлено, що на дату прийняття об`єкта в експлуатацію діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.11.2022 № 214. Вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Рівненської області становила 19 144 грн.

Розмір пайової участі, який на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету на користь позивача складає 3 406 751,38 грн.

56. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує, зокрема п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

57. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пп. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» у подібних правовідносинах, а саме, коли забудовником здійснено будівництво багатоквартирного будинку, частина квартир в якому збудована за державної підтримки, як доступне житло, водночас орган місцевого самоврядування просить стягнути із такого забудовника пайову участь, яка розрахована виходячи із загальної площі багатоквартирного будинку, до якої включено також площу кількох квартир, які є доступним житлом.

58. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

59. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

60. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

61. Як зазначалося вище, відповідно до сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів серії ІУ № 123221214591 по об`єкту: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга»:

- тип об`єкта - будинок, код ДКБС: 1122.2. Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні.

- кошти пайової участі не сплачувались на підставі ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

62. Верховний Суд звертає увагу, що п. 13 розд. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено обов`язок замовників, які мають намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Водночас обов`язок щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) встановлено розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

63. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної на дату початку будівництва) до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

64. Відповідно до пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

65. Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», на який посилається скаржник, прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи.

66. За приписами ст. 1 зазначеного Закону подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві здійснюється відповідно до цього Закону шляхом:

- викупу в забудовників та/або фінансових установ нереалізованого житла в об`єктах будівництва, що споруджувались із залученням коштів фізичних осіб у разі неспроможності забудовників продовжувати будівництво житла у зв`язку з недостатнім обсягом коштів для формування фондів соціального та службового житла;

- надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його вартості;

- отримання громадянами житла в оренду з викупом за рахунок власних коштів громадян та коштів державної підтримки;

- надання фізичним та юридичним особам пільгових кредитів на будівництво житла та компенсацій процентної ставки за цими кредитами;

- збільшення статутних капіталів державних банків та Державної іпотечної установи для надання кредитів на завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків;

- викупу державою у кредиторів іпотечних кредитів, отриманих фізичними особами на будівництво та придбання житла до набрання чинності цим Законом і віднесених до категорії ризикованих.

67. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» доступне житло - збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири.

68. За приписами ч. 2 зазначеної статті державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 або 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.

69. Частиною 11 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (в редакції на дату початку будівництва) встановлено, що умови здешевлення вартості будівництва доступного житла створюються шляхом:

- надання органами місцевого самоврядування в користування забудовнику земельної ділянки під будівництво доступного житла без проведення аукціону з установленням річного розміру плати за користування земельними ділянками на рівні розміру плати за землю, що встановлюється Податковим кодексом України. Проектні та будівельно-монтажні роботи на таких земельних ділянках повинні розпочатися не пізніше ніж за три роки з дня надання земельної ділянки. У разі недотримання цього строку земельна ділянка повертається у власність органам місцевого самоврядування;

- звільнення будівництва житла від пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

- визначення архітектурно-планувальних та технічних норм і вимог до доступного житла;

- здешевлення іпотечних житлових кредитів шляхом здійснення рефінансування уповноважених банків Національним банком України або Державною іпотечною установою під заставу облігацій, емітованих такою установою під державну гарантію;

- зменшення податкового навантаження на громадян через поширення механізму податкового кредиту на видатки, понесені ними для будівництва (придбання) доступного житла;

- використання економічних і теплоефективних проектів житлових будинків масового застосування на основі проектів повторного використання;

- залучення до виконання робіт технопарків, технополісів та зон інвестиційно-інноваційного розвитку, створених у регіонах;

- застосування раціональних конструктивних та інженерних рішень, запровадження енергоефективних інноваційних технологій, у тому числі нанотехнологій;

- використання місцевої сировини, матеріалів і виробів вітчизняного виробництва.

70. Відповідачем не доведено, а судами не встановлено, підстав для застосування пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

71. Верховний Суд звертає увагу, що пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачає, що розмір пайової участі становить для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Зазначений підпункт не містить умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків (неврахування у вартість будівництва об`єкта вартість частини квартир, як доступного житла).

72. Ні частина 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинною на дату початку будівництва, ні пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не містять положень щодо частково незалучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, або часткового звільнення від сплати пайової участі у разі будівництва частини будинку житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

73. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, встановлені судами обставини, що будівництво багатоповерхового житлового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне. ІІІ черга фактично здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» не за державної підтримки по програмі Доступне житло, а за власний кошт, розмір фінансової підтримки держави є недостатнім для спорудження житла, у зв`язку з чим 98% квартир у вищевказаному багатоквартирному будинку були реалізовані на комерційній основі.

74. Також відповідач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правового висновку щодо застосування норми процесуального права, а саме п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, викладеного в постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 870/7/24, щодо розподілу судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

75. Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 3 406 751,38 грн.

76. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

77. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

78. При поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 40 987,20 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.12.2024.

79. Рівненською окружною прокуратурою позов було подано через систему «Електронний суд», сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку з їх зменшенням становить - 40 881,02 грн, оскільки у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 406 751,38 х1,5% х 0,8).

80. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно стягнув з відповідача судовий збір у розмірі 40 881,02 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

82. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

83. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

84. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

85. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі № 918/618/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець