Ухвала

від 17.01.2025 по справі 208/13201/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/13201/24

№ провадження 4-с/208/6/25

УХВАЛА

Іменем України

17 січня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шабельника Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Представник скаржник ОСОБА_1 адвокат Ворон А.І. звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із скаргою про визнання неправомірними дій Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги зазначає, що він у жовтні 2024 р. дізнався про існування обтяжень накладених Заводським ВДВС у м. Кам`янське у виконавчих провадженнях ВП № 45556344, ВП № 45557022 з примусового виконання виконавчих листів від 04.11.2014 № 208/5397/13, що видав Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «НОВИЙ» заборгованості у розмірі 65617,56 грн., а також судового збору у розмірі 656,18 грн.

Постановою державного виконавця від 27.11.2015 року у ВП № 45556344 виконавчий лист від 04.11.2014 № 208/5397/13, повернуто Стягувачу ПАТ АКБ «НОВИЙ» без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 27.06.2017 року у ВП № 45557022 виконавчий лист від 04.11.2014 № 208/5397/13, повернуто Стягувачу ПАТ АКБ «НОВИЙ» без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно зазначені виконавчі листи стягувачем до виконання не пред`являлись.

Проте, вказані вище обтяження, що зареєстровані на підставі постанов державного виконавця про арешт майна боржника у ВП № 45556344, ВП № 45557022 з примусового виконання виконавчого листа від 04.11.2014 № 208/5397/13, на сьогодні відповідно до інформації із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, залишаються чинними.

Листом-відповіддю №№ 130230 від 05.11.2024 р. Органом виконавчої служби на заяву про зняття вказаних обтяжень повідомлено, що відповідно до даних Автоматичної системи виконавчих проваджень, встановлено, що у відділі на виконанні знаходилось вищевказані виконавчі провадження, які на сьогодні завершено, та запропоновано боржнику сплатити суму боргу за виконавчими провадженнями на депозитний рахунок Органу виконавчої служби, таким чином у задоволенні заяви про зняття обтяжень фактично відмовлено. Проте, слід зазначити, що повторно виконавчі документи стягувачем ПАТ АКБ «НОВИЙ» до виконання не пред`являлися. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із спливом строку зберігання (3 роки).

Скаржник вважає,що відсутніфактичні майновіпретензії ПАТАКБ «НОВИЙ»до боржника ОСОБА_1 ,оскільки виконавчийдокумент повторнопред`явленоу встановленийзаконом строкне було,тому проситьсуд зобов`язати Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений:

постановою про арешт майна від 24.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., у рамках ВП № 45556344, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7866914, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

постановою про арешт майна боржника від 24.02.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., у рамках ВП № 45557022, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7825871, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В судове засідання скаржник представник скаржника надав заяву про слухання справи без його участі та участі ОСОБА_1 , та просить задовольнити.

В судове засідання державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), не з`явився повідомлений належним чином, заяв клопотань не надходило.

Суд вивчивши матеріали цивільної справи та прийшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби перебували виконавчі провадження ВП № 45556344, ВП № 45557022 з примусового виконання виконавчих листів від 04.11.2014 № 208/5397/13, що видав Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «НОВИЙ» заборгованості у розмірі 65617,56 грн., а також судового збору у розмірі 656,18 грн.

Постановою державного виконавця від 27.11.2015 року у ВП № 45556344 виконавчий лист від 04.11.2014 № 208/5397/13, повернуто Стягувачу ПАТ АКБ «НОВИЙ» без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 27.06.2017 року у ВП № 45557022 виконавчий лист від 04.11.2014 № 208/5397/13, повернуто Стягувачу ПАТ АКБ «НОВИЙ» без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно зазначені виконавчі листи стягувачем до виконання не пред`являлись.

Відповідно до виписки в ЄДРЮОФОПГФ ПАТ АКБ «НОВИЙ» (код СДРПОУ: 19361982) станом на сьогодні ліквідовано, починаючи з 28.12.2020, правонаступники відсутні, а тому у якості заінтересованої особи заявляється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважений на ліквідацію ПАТ АКБ «НОВИЙ».

Відповідно до статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Як відомо, відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників (ЄРБ), є відкритими та розміщуються на офіційному сайті Міністерства юстиції України https://erb.minjust.gov.ua.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначений частиною 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу XI Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження» № 2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 40 даного закону передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Крім того, Верховний Суд у постанові №2/0301/806/11 від 13 липня 2022 року зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд дійшов висновку, що за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника, яке підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника, оскільки враховуючи, що арешт є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для реального виконання рішення суду, але протягом тривалого часу не реалізоване, оскільки майнової претензії до нього з боку будь якого стягувача, який ліквідований та правонаступники якого за виконавчим документом вимоги не заявляли, є невиправданим втручанням у його особисте право на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Зобов`язати Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений:

постановою про арешт майна від 24.11.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., у рамках ВП № 45556344, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7866914, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

постановою про арешт майна боржника від 24.02.2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Домаскіною Л.І., у рамках ВП № 45557022, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: № 7825871, із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали.

Суддя С. М. Похваліта