Ухвала

від 24.02.2025 по справі 720/392/25

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.02.2025

Справа № 720/392/25

Провадження № 1-кс/720/69/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Новоселиця

Слідчий суддя Новоселицького районного суду ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділення № 4 (м. Новоселиця) слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020000651 від 15 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення № 4 (м. Новоселиця) слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області звернувся до суду із клопотанням погодженим з прокурором, в якому просить накласти арешт на десять білих мішків із добривом марки Б «Аміачна селітра» масою 10 тон, власником яких є ТОВ «Агроліга Хім», які були вилучені 15 лютого 2025 року в ході огляду транспортного засобу марки «MAN» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований по вул. Польовій, 6-А в с. Берестя Чернівецького району Чернівецької області.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 15 лютого 2025 року невідома особа шахрайським шляхом, під приводом продажу «Аміачної селітри» за усною домовленістю, незаконно заволоділа грошовими коштам ОСОБА_3 в сумі 190000 гривень, як були перераховані на картковий рахунок нібито за продаж вищевказаної аміачної селітри, яка є речовими доказом у справі, а тому її збереження має суттєве значення для досудового розслідування та виявлення осіб причетних до злочину.

Слідчий подав до суду заяву, в якій підтримав заявлене клопотання.

Представник власника аміачної селітри заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ТОВ «Агроліга Хім» отримало замовлення про доставку 10 тон аміачної селітри за адресою: с. Берестя Чернівецького району Чернівецької області. Особа, яка здійснила замовлення пояснила, що оплата відбудеться після доставки самих добрив. Прибувши на вказане місце водій ТОВ «Агроліга Хім» чекав поки відбудеться оплата, однак так і не отримавши підтвердження про її здійснення зателефонував в поліцію, оскільки вважав, що невідомі особи намагаються незаконно заволодіти аміачною селітрою. Клопотання вважає безпідставним, оскільки жодним чином представники товариства не причетні до будь-яких шахрайських дій, а також ТОВ «Агроліга Хім» втрачає упущену вигоду.

Вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що у задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Так, в поданому до суду клопотанні слідчий вказує, що 10 білих мішків із добривом марки Б «Аміачана селітра» масою 10 тон, які були вилучені в ході огляду місця події 15 лютого 2025 року в ході огляду транспортного засобу марки «MAN» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований по вул. Польовій, 6-А в с. Берестя Чернівецького району Чернівецької області, власником яких є ТОВ «Агроліга Хім», є предметом злочину, який розслідується в межах кримінального провадження № 12025262020000651 від 15 лютого 2025 року за ст. 190 ч.3 КК України, а тому є речовими доказами у справі.

За змістом положень ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 10 ст.170КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Одночасно, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Відповідно до статті 41Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року»,Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Згідно рішенням Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації" та від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Таким чином, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Розглядаючи клопотання про накладання арешту на майно, в порядку статей 170 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту або відмови у задоволенні клопотання про арешт.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.172КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як з`ясовано в ході судового розгляду, ТОВ «Агроліга Хім» за товарно-транспортною накладною № 14/01 від 14 лютого 2025 року здійснювало перевезення 10 білих мішків із добривом марки Б «Аміачна селітра» масою 10 тон із пунктом розвантаження вул. Польова, 6-А в с. Берестя Чернівецького району Чернівецької області

Постановою слідчого від 15 лютого 2025 року 10 білих мішків із добривом марки Б «Аміачна селітра» масою 10 тон» були визнані речовими доказами.

Однак, вказана постанова слідчого не містить жодного обґрунтування на підставі яких саме критеріїв статті 98Кримінального процесуальногокодексу України дані мінеральні добрива є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

У клопотанні слідчого про арешт майна також жодним чином не наведено, яким саме критеріям речових доказів відповідає вилучені добрива, а лише формально зазначено про їх наявність.

Слідчим суддею враховується, що власник аміачної селітри не отримував грошові кошти від потерпілого, а лише виконував замовлення щодо її доставки.

Суд зобов`язаний проаналізувати обставини справи та навести на користь арешту майна конкретні підстави, підкріплені доказами.

В той же час, слідчим та прокурором не надано доказів обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та можливість використання аміачної селітри як доказу у кримінальному провадженні, можливість застосування їх конфіскації, а тому слідчий суддя не вбачає правових підстав для арешту майна.

Виходячи зі змісту клопотання вилучена аміачна селітра не є предметом злочину за ст. 190 ч. 3 КК України, яким являються грошові кошти в сумі 190000 гривень, якими у ОСОБА_3 незаконно заволоділа невідома особа під приводом продажу аміачної селітри, яка була замовлена невстановленою особою в ТОВ «Агроліга Хім».

Із урахуванням наведеного, а також того, що вказані добрива «аміачна селітра» використовуються власником у господарській діяльності, обмеження права власності не є співрозмірним завданням даного кримінального провадження та може призвести до істотних негативних наслідків та безпідставного порушення права власності, у їх арешті слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання начальника відділення № 4 (м. Новоселиця) слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області у кримінальному провадженні № 12025262020000651 від 15 лютого 2025 року про арешт 10 білих мішків із добривом марки Б «Аміачна селітра» масою 10 тон, власником яких є ТОВ «Агроліга Хім», відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1