Постанова

від 18.02.2025 по справі 215/3092/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1729/25 Справа № 215/3092/21 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А

сторони справи:

заявник -ОСОБА_1

стягувач ОСОБА_2

суб`єкт оскарження - Покровський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядкуспрощеного позовногопровадження,цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року, ухвалену суддею Квятковським Я.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 28 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

30.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Покровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) .

В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні в Покровському відділі Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження №74269551, до складу якого входить, зокрема, стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі частини його заробітку на утримання дружини до досягнення дитини 3х років. Станом на 11.06.2023 заборгованість по аліментам складає 77336,75 грн., проте державним виконавцем не враховано квитанції на загальну суму 37761,84 грн.

На підставі вищевикладеного представник скаржника просив :

Визнати неправомірними бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у ВП № 66350089 по перерахунку заборгованості за аліментами з примусового виконання виконавчого листа №215/3092/21 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі частини його заробітку на утримання дружини до досягнення дитини 3х років.

Зобов`язати державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити у ВП №66350089 перерахунок заборгованості за аліментами з урахуванням платіжної інструкції Р24АР24А2149660251С4410 від 09.04.2022 на суму 10 000 грн. та з урахуванням квитанції 21553553933 від 13.02.2024 на суму 2 761,84 грн., платіжної інструкції P24АР24А2245243753С9012АТ на суму 15 000грн., платіжної інструкції Р24АР24А2349537167С5470 на суму 10 000 грн.

Ухвалою Тернівськогорайонного судум.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року скарга ОСОБА_1 задоволена частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не перерахунку заборгованості по аліментам у ВП № 66350089.

Зобов`язано державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити у ВП № 66350089 перерахунок заборгованості за аліментами з урахуванням платіжної інструкції Р24АР24А2149660251С4410 від 09.04.2022 на суму 10000 грн. та з урахуванням квитанції 21553553933 від 13.02.2024 на суму 2761,84 грн.

В іншій частині скарги відмовлено.

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просит скасувати ухвалу суду першої інстанції у відмовленій частині скарги, ухвалити у цій частині нове рішення про повне задоволення скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що після ухваладення судом рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання він добровільно сплачував аліменти на загальну суму 37761, 84 грн.

Також скаржник зазначає, що з початку військового стану він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року по теперішній час, тобто з самого початку військової агресії. Вказує, що 04 жовтня 2022 року він отримав поранення, внаслідок якого отримав інвалідність другої групи.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №642/6906/16-ц вказує на те, що у державного виконавця є всі підстави зарахувати сплачені ним добровільно грошові кошти у розмірі 37761, 84 грн. в рахунок погашення боргу по аліментам у виконавчому провадженні №66350089.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахувавши висновки зазначеної вище постанови Верховного Суду постановив судове рішення яке не відповідає дійсним обставинам справи, обмежившись констатацією наявності неіснуючого боргу перед стягувачем, посилаючись на доказі, які жодним чином не стосуються предмета доказування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , стягував ОСОБА_2 , посилаючись на законність оскаржуваного судового рішення просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги, залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку стягувача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , які, кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 , з викладених у відзиві підстав, просили ухвалу суду залишити без змін, представника органу ДВС Корсака О.Ю., який також заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог скарги та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Покровському відділі Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження №74269551.

Згідно платіжної інструкції Р24АР24А2149660251С4410 від 09.04.2022, платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 10 000 грн., на користь ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу аліменти (а.с. 5).

Згідно платіжної інструкції P24АР24А2245243753С9012АТ від 12.05.2022, платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 15 000 грн. отримувачу ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу переказ особистих коштів (а.с.6).

Згідно платіжної інструкції Р24АР24А2349537167С5470 від 12.06.2022, платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 10 000 грн., отримувачу ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу переказ особистих коштів (а.с.7).

Згідно квитанції №21553553933 від 13.02.2024, платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 2761,84 грн., отримувачу ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу аліменти (а.с. 8).

Згідно листа Мінюсту від 26.03.2024, ОСОБА_1 повідомлено що у ВП №66350089 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 77 336,75 грн. (а.с. 9-11).

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та має ІІ групу інвалідності (а.с. 12,13,14,15).

Стягувач ОСОБА_2 заперечувала щодо природи вищевказаних коштів з урахуванням наявності іншого боргу в ОСОБА_1 перед нею, надала до суду квитанції і копію відповіді ВП №3 КРУП ГУНП в області (а.с.67-71).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в ході виконавчого провадження переказував кошти стягувачу. Згідно платіжних документіввід 09.04.2022 і від 13.02.2024 стороною зазначено призначення платежу - аліменти.

Частково задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі досліджених та оцінених судом доказів виходив з того, що перерахування боржником грошових коштів за платіжними документами від 09.04.2022 і від 13.02.2024 доведено призначення платежу аліменти, доказів відмови стягувача від отримання цих коштів суду не надано, тому у державного виконавця були відсутні підстави не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів. Інші, надані ОСОБА_1 квитанції не містять призначення платежу, і їх призначення як аліменти заперечує стягувач, тому вони не стосуються сплати аліментів, тому в цій частині у задоволенні скарги слід відмовити.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

На підставіст.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першастатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зіст.71 Закону «Про виконавче провадження»порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомуСК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертоюстатті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У частині третійстатті 195 СК Українизазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Згідно листа Мінюсту від 26.03.2024, встановлено у ВП № 66350089 у боржника - ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 77 336,75 грн.

Так, судом перевірено та встановлено, що у платіжній інструкції Р24АР24А2149660251С4410 від 09.04.2022, зазначено, що платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 10 000 грн., на користь ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу аліменти (а.с. 5).

У квитанції №21553553933 від 13.02.2024, зазначено, що платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 2 761,84 грн., отримувачу ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу аліменти (а.с. 8).

Таким чином Ладигою доведено добровільне перерахування стягувачу ОСОБА_2 аліментів за двома переказами на загальну суму 12761,84 грн., від отримання яких стягувач не відмовлялася, тому у державного виконавця не було підстав не враховувати ці грошові кошти в рахунок погашення боргу зі сплати аліментів та відповідно проведення перерахунку заборгованості в частині зменшення суми боргу на сплачену боржником добровільно суму грошових коштів зі сплати аліментів.

У платіжній інструкції P24АР24А2245243753С9012АТ від 12.05.2022, платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 15 000 грн. отримувачу ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу переказ особистих коштів (а.с.6).

Відповідно до платіжної інструкції Р24АР24А2349537167С5470 від 12.06.2022, платник ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів на суму 10 000 грн., отримувачу ОСОБА_2 , де зазначив призначення платежу переказ особистих коштів (а.с.7).

Таким чином, у наведених вище платіжних інструкціях по переказу грошових коштів стягувачу ОСОБА_2 , призначення платежу грошових коштів не містить посилання, що це аліменти, а вказано переказ особистих коштів.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджено постановою правління НБУ від 21.01.2004 №22 (чинної на момент спірних правовідносин) далі Інструкція №22.

Згідно значення термінів, викладених у п.1.4 Інструкції №22 платіжне доручення розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

За змістом п.3.1 Інструкції №22 призначення платежу є обов`язковим реквізитом платіжного доручення.

Відповідно до п.3.7 Інструкції №22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником, так щоб надавати повну інформацію про платіж та документа, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повну інформацію визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, оскільки реквізит «Призначення платежу» у платіжних дорученнях АТ КБ «Приватбанк» P24АР24А2245243753С9012АТ від 12.05.2022 та Р24АР24А2349537167С5470 від 12.06.202 на загальну суму 25000 грн. заповнені самостійно ОСОБА_1 , тобто боржником усвідомлено визначено, що перерахування зазначених коштів відбулося не в рахунок сплати аліментів, оскільки платником зазначено інше призначення платежу переказ особистих коштів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав у зобов`язанні держаного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами з урахуванням платіжних доручень АТ КБ «Приватбанк» P24АР24А2245243753С9012АТ від 12.05.2022 та Р24АР24А2349537167С5470 від 12.06.202 на загальну суму 25000 грн.

За приписамич.2ст.451ЦПКУкраїни,уразівстановлення обґрунтованостіскарги-судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватноговиконавцяусунути порушення(поновитипорушенеправозаявника).Якщооскаржувані рішення,діїчибездіяльність булиприйнятіабовчинені відповіднодозакону,в межахповноважень державноговиконавця абоіншої посадовоїособиорганудержавної виконавчоїслужби,приватноговиконавця іправозаявника небулопорушено,суд постановляєухвалу провідмову взадоволенні скарги(частинатретяцієїстатті).

Отже, суд першої інстанції, встановивши неправомірність дій державного виконавця щодо не зарахування до заборгованості по аліментам добровільно перераховані боржником аліментів за двома переказами від 09.04.2022 та від 13.02.2024 на загальну суму 12761,84 грн., частково задовольнив вимоги скарги, відмовивши скаржнику у недоведеній ним частині вимог щодо добровільної сплати аліментів за платіжними дорученнями від 12.05.2022 та від 12.06.202 на загальну суму 25000 грн.

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: