Постанова

від 21.02.2025 по справі 396/1519/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2025 року м. Кропивницький

справа № 396/1519/24

провадження № 22-ц/4809/387/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Україна»,

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2024 року у складі судді Цесельської О. С. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Україна» (далі СТОВ «Нова-Україна») та просив:

-розірвати договір оренди земельної ділянки серія та номер: 35240000401931, виданий 22.05.2012, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Нова Україна», відносно земельної ділянки кадастровий номер 3524084000:02:002:0632 (загальною площею 4,18 га) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області;

-стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 3524084000:02:002:0632 (загальною площею 4,18 га) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер ІV-КР № 023783, виданий 24.05.2002 Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

Між позивачем та СТОВ «Росія», яке в подальшому змінило свою назву на СТОВ «Нова-Україна», 12 березня 2012 року був укладений договір оренди належної позивачу земельної ділянки, який зареєстрований 22.05.2012 та закінчує свою дію 15 листопада 2060 року.

Відповідач не виконує свої обов`язки за вказаним договором, що полягає в систематичній несплаті орендної плати та свідчить про істотне порушення СТОВ «Нова Україна».

ОСОБА_1 вважав, що вказані обставини є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» та п. п. 38, 39 договору, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, номер 352400004001931, виданий 22.05.2012, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Нова Україна» відносно земельної ділянки кадастровий номер 3524084000:02:002:0632 (загальною площею 4,18 га) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія IV-КР № 023783, виданого 24.05.2002 Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

Стягнуто з СТОВ «Нова Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не довів належними і допустимими доказами виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати позивачу у спосіб, передбачений договором, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, а судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині оцінки доказів, а також неправильно застосовано норми матеріального права, безпідставно порушено принципи змагальності сторін та необґрунтовано надано перевагу позивачу.

Суд першої інстанції зробив передчасний висновок про порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки, адже докази своєчасної виплати орендної плати були наведені в запереченнях проти позову, які не були взяті до уваги.

Судом першої інстанції не було враховано, що виплата орендної плати не періодично, а наперед не є порушенням вимог цивільного законодавства, а також те, що у зв`язку з наявністю клопотання ОСОБА_1 про авансування виплати орендної плати в значній сумі, комерційним директором СТОВ «Нова Україна» ОСОБА_2 було про авансовано виплату орендної плати в розмірі 30000 грн.

Висновок суду першої інстанції про те, що в нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_1 не зазначено, за яким саме договором оренди він отримав від ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 30000 грн є передчасним, адже в заяві присутня ідентифікація земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта і саме за неї отримано орендну плату.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивач при складанні нотаріально посвідченої заяви від 16.03.2012 діяв особисто, а не через представника, та судом не було викликано ОСОБА_1 особисто для надання пояснень стосовно отримання орендної плати.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від адвоката Чеверди О. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшлов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу СТОВ «Нова-Україна» залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2024 року без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2024 та на 01.01.2025 становить 302800 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, щопозивач є власником земельної ділянки площею 4,18 га з кадастровим номером 3524084000:02:002:0632 на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського р-ну, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 24.05.2002, серії IV-КР № 023783.

Між позивачем ОСОБА_1 та СТОВ «Росія» 15 березня 2012 року (нова назва СТОВ «Нова Україна») був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 22.05.2012 за № 352400004001931, номер запису про інше речове право в ДРРП: 21623439.

Згідно умов договору, строк дії договору 49 років, починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2061 року.

Розмір орендної плати становить 3% (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду.

Орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви від 16.03.2012 ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримав від ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну йому на підставі Державного акту серії ІV-КР № 023783 площею 4,18 га, виданого Новоукраїнською райдержадмінстрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24.05.2002, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності землю за № 229, в сумі 30 000 грн і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_2 до 25 листопада 2060 він не матиме.

Цією ж заявою позивач ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_2 , до зняття мораторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Росія».

Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачує ОСОБА_2 .

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першоюстатті 526 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згіднозістаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 частини першоїстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом статті13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом України(далі -ЗК України) та іншими законами України (частина першастатті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті д) частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущенного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору орендиземлі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згіднозістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінюєдокази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справідоказам в цілому, так і кожному доказу (групіоднотипнихдоказів), якийміститься у справі, мотивуєвідхиленняабоврахування кожного доказу (групидоказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно дост. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,18 га з кадастровим номером 3524084000:02:002:0632 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-КР № 023783 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.07.2024 (а. с. 17-19, 27-28).

Між позивачем та СТОВ «Росія», яке в подальшому змінило свою назву на СТОВ «Нова-Україна», 15.03.2012 було укладено договір оренди землі (далі Договір), зареєстрований управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області 22.05.2012 за № 352400004001931, за умовами якого орендодавець надав, а відповідач прийняв у оренду земельну ділянку загальною площею 4,18 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 15.11.2061 (а. с. 25-26).

Згідно з положенням пункту 9 Договору орендна плата має вноситися орендарем у грошовій формі. У разі бажання орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється да згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуги. Розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За змістом пункту 11 Договору орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

За змістом нотаріально посвідченої заяви від 16.03.2012 ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримав від ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну йому на підставі державного акту серії VІ-КР № 023783 площею 4,18 га, виданого Новоукраїнською райдержадмінстрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24.05.2002, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності землю за № 229, в сумі 30 000 грн і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_2 до 16 березня 2061 року він не матиме (а. с. 50).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на факт систематичної несплати орендної плати згідно договору оренди земльної ділянки протягом певного періоду.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, 16.03.2012 позивач отримав в рахунок авансу, тобто наперед від ОСОБА_2 30 000 грн та зобов`язав останнього отримувати замість нього орендну плату.

Згідно із частинами першою, третьоюстатті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 238 ЦК Українипредставник неможе вчинятиправочин,який відповіднодо йогозмісту можебути вчиненийлише особистотією особою,яку вінпредставляє.Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють заінтересована особа.

Повноваження, якими позивач уповноважив ОСОБА_2 отримувати замість нього орендну плату за договором оренди від 15.03.2012, укладеного з СТОВ «Росія», відсутні.

Вказана нотаріально посвідчена заява не є довіреністю в розумінніГлави 17 ЦК Українита Розділу 16 Інструкції про порядок вчиненнянотаріальних дій нотаріусами України, від 03 березня 2004 року за № 283/8882 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), а за своєю юридичною природою є заявою, якою нотаріус 16.03.2012 посвідчив справжність підпису ОСОБА_1 , який підписав заяву, а не є посвідчення нотаріусом довіреності на здійснення дій, зокрема, отримувати кошти за договором оренди.

У вищезазначеній заяві не зазначено за яким договором оренди позивач отримав від ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 30 000 грн та за яким договором оренди землі останній має отримувати орендну плату в майбутньому.

Крім того, самим договором оренди не передбачено отримання авансу позивачем від третьої особи та не передбачено, що третя особа буде отримувати замість позивача орендну плату, а сама заява була складена 16.03.2012, тобто до виникнення договірних відносин між сторонами за спірним договором.

Аналіз вказаної заяви свідчить про існування зобов`язань, які виникли між позивачем та ОСОБА_2 і її зміст не підтверджує правомірність сплати орендної плати СТОВ «Росія» Галенку Д. О. замість позивача.

За таких обставин, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідачем позивачу виплачувалась оренда плата згідно договору оренди земельної ділянки за 2012-2023 роки, що, в свою чергу, є систематичною несплатою орендної плати, а тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було надано докази своєчасної виплати орендної плати є безпідставними та необгрунтованими.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, позивач не отримала належні їй на підставі договору оренди кошти, а сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що виплата орендної плати не періодично, а наперед не є порушенням вимог цивільного законодавства, разом з тим, нотаріально посвідчена заява від 16.03.2012, на яку посилається ОСОБА_2 не підтверджує факт виплати орендної плати наперед позивачу згідно спірного договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач при складанні нотаріально посвідченої заяви від 16.03.2012 діяв особисто, а не через представника, а судом не було викликано ОСОБА_1 особисто для надання пояснень стосовно отримання орендної плати, не підтверджують факт належного виконання відповідачем своїх обов`язків згідно договору оренди та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістомст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник