Ухвала

від 24.02.2025 по справі 487/9136/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/9136/24

Провадження № 2/487/639/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 року

Заводський районний суду м. Миколаєва у складі головуючого судді Нікітіна Д.Г., при секретарі судових засідань - Марченко О.С, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2025 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладенняарешту нарухоме танерухоме майновідповідача -Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ»(кодЄДРПОУ 23627842,юр.адреса:54029, Миколаївська область,м.Миколаїв,вул.Галини Петрової,6-А,кв.16) беззаборони користуваннятаким майном,а такожна грошовікошти,що знаходятьсята обліковуютьсяна банківськихрахунках Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФІРМА«НЕФТЕТРАНСПОРТ» (кодЄДРПОУ 23627842,юр.адреса:54029, Миколаївська область,м.Миколаїв,вул.Галини Петрової,6-А,кв.16)в межахсуми 12268864,03 грн. (дванадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні, 03 коп.), окрім коштів, призначених для виплати податків і зборів, а також заробітної плати..

В заяві зазначив, що в провадженні Заводськогорайонного судум.Миколаєва перебуваєцивільна справа№487/9136/24за позовом ОСОБА_1 до ТОВ«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ» простягнення грошовихкоштів усумі 12268864,03 грн.

03.01.2018 року між фізичною особою ОСОБА_1 (надалі позивач) та ТОВ «ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ» (далі відповідач) укладено договір позики №1 від 03.01.2018 року (надалі Договір), а також низку додаткових угод до нього, відповідно до якого (яких) позивач надала відповідачу позику (поворотну фінансову допомогу), а відповідач зобов`язувався повернути (погасити) зазначену позику у відповідний строк.

Згідно умов Договору розмір позики передбачався в сумі 2297065,00 грн., а строк погашення (повернення) позики встановлювався до 03.01.2019 року.

Додатковою угодою №1 від 02.01.2019 року було збільшено розмір позики до 4651535,00 грн. та продовжено строк дії договору та строк погашення позики до 03.01.2020 року.

Додатковою угодою №2 від 02.01.2020 року було збільшено розмір позики до 6734821,00 грн. та продовжено строк дії Договору та строк погашення позики до 06.01.2021 року

Додатковою угодою №3 від 05.01.2021 року збільшено розмір позики до 8800701,00 грн., а також продовжено строк дії договору та строк погашення позики до 01.11.2021 року.

На виконання зобов`язань, які виникли на підставі вищевказаного Договору та додаткових угод до нього позивачем в період з 03.01.2018 року по 20.10.2021 року надано відповідачу позику готівкою на загальну суму 8110361,00 грн.

Повернуто 148580,00 грн. (згідно видаткових касових ордерів №0000112 від 31.08.2018 року на суму 5000,00 грн., №0000012 від 01.03.2019 року на суму 15000,00 грн., №0000040 від 20.05.2019 року, №0000074 від 03.08.2020 року на суму 20000,00 грн., №0000078 від 10.08.2020 на суму 10000,00 грн., №0000082 від 17.08.2020 року на суму 30000,00 грн., №0000087 від 25.08.2020 року на суму 18130,00 грн., №0000088 від 25.08.2020 року на суму 20450,00 грн., №0000056 від 19.07.2021 року на суму 10000,00 грн.).

Отже, сума позики, яка була отримана відповідачем і не була повернута позивачу становить 7961781,00 (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн., яка розрахована як різниця між сумою наданої позики - 8110361,00 грн. та сумою повернутої позики 148580,00 грн. (8110361,00 грн. - 148580,00 грн.= 7961781,00 грн.).

Угодою від 23.10.2021 року про розірвання договору позики №1 від 01.01.2018 року сторони (позивач та відповідач) розірвали Договір позики №1 від 01.01.2018 року за взаємною згодою з 23.10.2021 року.

Отже договір позики, як правова підстава отримання коштів відпала.

Пунктом 2 угоди про розірвання Договору сторони визначили наслідки такого розірвання, а саме позичальник відповідач зобов`язувався повернути позикодавцю позивачу кошти, отримані від позикодавця за період з 03.01.2018 року по 23.10.2021 року як безпідставно отримані кошти згідно акту звіряння сум, внесених позикодавцем позивачем на користь позичальника відповідача готівкових коштів.

Згідно акту звіряння сум, внесених позикодавецм на користь позичальника, готівкових коштів за договором позики від 03.01.2018 р. від 23 жовтня 2021 року сума коштів, які були отримані відповідачем від позивача готівкою за період з 03.01.2018 року по 23.10.2021 року склала 8110361,00 грн. Повернуто відповідачем на користь позивача 148580,00 грн.

Сума коштів, які утримуються Відповідачем і не повернуті позивачу без належної правової підстави (договір, як правова підстава відпав у зв`язку з його розірванням) становить 7961781,00 грн. (8110361,00 грн. - 148580,00 грн.= 7961781,00 грн.)

Отже виникла ситуація безпідставного збагачення відповідача на суму 7961781,00 (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн.

Враховуючи вказане, відповідач зобов`язаний був повернути отримані від позивача кошти у сумі 7961781,00 (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн., як безпідставно отримані, одразу після розірвання договору позики, тобто з 23.10.2021 року.

Однак, відповідач не повернув позивачу вказані кошти і продовжує утримувати їх без наявності відповідної правової підстави договору, чим порушує майнові права позивача та змушує звернутися з даною позовною заявою про стягнення цих коштів у судовому порядку для відновлення порушеного майнового права.

Тому позивач вважає, що з 24.10.2021 року по 15.10.2024 року включно відповідач прострочив повернення грошових коштів у сумі 7961781,00 (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн.

Крім того, за час безпідставного утримання коштів, починаючи з 24.10.2023 року позивачу завдано додаткову майнову шкоду у вигляді інфляційних втрат, які мали місце за період з 23.10.2021 року до дати підписання цього позову та розрахунку інфляційнихвтрат -до 15.10.2024року.Сума інфляційнихвтрат завказаний періодскладає 3575988,42грн.(тримільйони п`ятсотсімдесят п`ятьтисяч дев`ятсотвісімдесят вісімгрн.,сорок двікоп.) Розрахунок інфляційних втрат додається.

Виходячи з вказаного відповідач зобов`язаний сплатити також 3% річних за час безпідставного утримання грошових коштів за період з 23.10.2021 року по 15.10.2024 року. Згідно проведеного розрахунку сума 3%річних завказаний періодстановить 731094,61грн.(сімсоттридцять однатисяча дев`яносточотири гривні,шістдесят однакопійка) Розрахунок 3% річних додається.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 12268864,03 грн. (дванадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн., три копійки), яка розрахована як сума основного боргу плюс сума інфляційного збільшення (інфляційних втрат) та плюс сума 3% річних (7961781,00 грн. + 3575 988,42 грн. +731094,61 грн. = 12268864,03 грн.).

Отже ціна заявленого позову складає 12268864,03 грн.

Відповідач є юридичною особою приватного права. Основним видом діяльності відповідача є надання послуг у сфері відпочинку на базі об`єкту нерухомості туристично-оздоровчого комплексу «Меліоратор Юг», (КВЕД 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач має у власності об`єкти нерухомого майна, а саме: комплекс, туристично-оздоровчий за адресою АДРЕСА_1 , та нежитловий об`єкт за адресою АДРЕСА_2 .

У зв`язку з агресією рф проти України відповідач не може здійснювати господарську діяльність і фактично перебуває у ситуації простою, яка призводить до постійного нарощування заборгованості.

Така ситуація створює небезпеку реалізації об`єктів нерухомого майна за рішенням загальних зборів учасників відповідача з метою зменшення витрат та покриття постійно зростаючої заборгованості, пов`язаною з утриманням цього ж майна або ж з метою ухилення від виконання судового рішення у разі, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, що неминуче призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення поданого позову.

Той факт, що позивач є учасником та директором відповідача не нівелює вказаного ризику виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9.2. Статуту відповідача (ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» - скорочено Товариство) загальні збори учасників є вищим органом Товариства.

Згідно п. 9.4. Статуту відповідача загальні збори Учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства.

Згідно п. 9.5.14 Статуту Товариства серед інших повноважень передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства відноситься обрання (персональне призначення) і відкликання (звільнення, переведення, відсторонення тощо) виконавчого органу Товариства.

Згідно п. 10.1 Статуту відповідача виконавчим органом Товариства є одноособовий директор Товариства.

Згідно п. 9.5.15 Статуту відповідача до компетенції загальних зборів Товариства також відноситься надання згоди на безоплатне відчуження майна Товариства.

Виходячи зі змісту п. 9.6. Статуту Товариства рішення з вищезазначених питань, у тому числі звільнення, призначення виконавчого органу Товариства (директора), а також рішення щодо розпорядження майном Товариства приймаються більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Таким чином, загальні збори відповідача у будь-який час можуть прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства, призначити на цю посаду іншу особу та ухвалити рішення щодо відчуження майна відповідача, у тому числі погодити безоплатну передачу майна відповідача третім особам, що унеможливить у подальшому виконання рішення суду у даній цивільній справі у разі, якщо позов буде задоволено.

Згідно структури власності відповідача ОСОБА_1 має у власності частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 27,87 відсотків, ОСОБА_3 має у власності частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 2,25%, а ОСОБА_4 належало 69,88% у статутному капіталі.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і його частка у розмірі 69,88% згідно вимог ч. 1 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» переходить до його спадкоємців без згоди учасників товариства

Отже частка ОСОБА_1 є значно меншою, ніж 50% статутного капіталу, у зв`язку з чим її голос не є вирішальним на загальних зборах учасників відповідача.

17.01.2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через їх представника ОСОБА_7 подано до суду заяву про вступ у дану цивільну справу в якості третіх осіб. У цій заяві зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 володіють частками у статутному капіталі відповідача у сумарному розмірі 34,94 % статутного капіталу відповідача, що значно перевищує частку позивачки.

До заяви додано свідоцтва про право на спадщину, згідно яких частка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкована 4 спадкоємцями, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які успадковують у рівних частинах по спадкового майна. Тобто кожен з вказаних осіб успадкував по 17,47%, що є від частки ОСОБА_4 69,88% у статутному капіталі відповідача.

З поданої заяви про залучення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі в якості третіх осіб також вбачається, що інші учасники відповідача не згодні з тим, щоб відповідач ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» повертало ОСОБА_1 отримані від неї грошові кошти.

Отже, у даному випадку об`єктивно існують ризики того, що загальні збори учасників відповідача приймуть рішення, щодо відчуження майна відповідача з метою ухилення від виконання рішення суду у разі, якщо таким рішенням буде задоволено позов ОСОБА_1 . При цьому той факт, що позивач є директором відповідача жодним чином не виключає можливості звільнення позивача з посади директора та відчуження майна відповідача з метою ухилення від виконання рішення суду.

Представник позивачавважає єдинимспособом дляуникнення ситуаціїнеможливості уподальшому виконаннярішення судуу разізадоволення позовує застосуваннязаходів забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна грошовікошти відповідача,які перебуваютьна банківськихрахунках,окрім коштів,призначених длявиплати податківі зборів,а такожзаробітної плати,та наінше майнов межахсуми заборгованості-12268864,03 грн. без заборони використання такого майна відповідачем у власній господарській діяльності.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного:

Згідно п. 1 ч.1ст. 152 ЦПК Українизаява про забезпечення позову подається до подання позовної заявиза правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцем знаходження предмета споруякщо суд, до підсудності якого відноситься справа визначити неможливо.

Так, за змістом ч.2ст. 27 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тому, заява про забезпечення позову спір може розглядатися Заводським районним судом м. Миколаєва.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту шостого частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів заяви вбачається, що в Заводському районномусуду м.Миколаєва перебуваєцивільна справа№487/9136/24за позовом ОСОБА_1 до ТОВ«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ» простягнення грошовихкоштів усумі 12268864,03 грн.

З метою забезпечення позову, представник позивача Грибонос В.В. просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладенняарешту нарухоме танерухоме майновідповідача -Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ»(кодЄДРПОУ 23627842,юр.адреса:54029, Миколаївська область,м.Миколаїв,вул.Галини Петрової,6-А,кв.16) беззаборони користуваннятаким майном,а такожна грошовікошти,що знаходятьсята обліковуютьсяна банківськихрахунках Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФІРМА«НЕФТЕТРАНСПОРТ» (кодЄДРПОУ 23627842,юр.адреса:54029, Миколаївська область,м.Миколаїв,вул.Галини Петрової,6-А,кв.16)в межахсуми 12268864,03 грн. (дванадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні, 03 коп.), окрім коштів, призначених для виплати податків і зборів, а також заробітної плати...

Отже, вбачається, що спір між сторонами є реальним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду окремо звернула увагу судів на необхідність враховувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У справі № 904/1934/23 Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які зберігаються на його рахунках, так і відчужити майно, яке перебуває у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин у разі звернення з позовом про стягнення коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Зокрема, і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Отже, наявність практичної можливості отримати відшкодування в рамках позову про стягнення коштів безумовно пов`язана з існуванням дієвих механізмів для забезпечення позову. І це повною мірою відповідає ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:

- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).

Отже,у разізвернення ізпозовом простягнення грошовихкоштів, саме відповідачмає доводитинедоцільність чинеспівмірність заходівзабезпечення,вжиття якихпросить усуду позивач,зокрема іту обставину,що застосованізаходи забезпеченняпозову створятьперешкоди йогогосподарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства та правові висновки Верховного Суду слід зазначити наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову у даному випадку необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Наведені обставини вказують на можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, що відповідно до частини 2статті 149 ЦПК Україниє підставою для забезпечення позову.

Спосіб забезпечення позову відповідає вимогам наведених процесуальних норм, а саме п. 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України, є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує права інших учасників процесу.

За таких обставин, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.4ст. 152 ЦПК України, він повинен пред`явити позов протягом десяти днів та підстави скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом до подання позовної заяви, передбачених ч. 13ст. 158 ЦПК України.

Керуючисьст. 149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заявизадовольнити.

Накласти арештна рухомета нерухомемайно відповідача-Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІРМА «НЕФТЕТРАНСПОРТ»(кодЄДРПОУ 23627842,юр.адреса:54029, Миколаївська область,м.Миколаїв,вул.Галини Петрової,6-А,кв.16) беззаборони користуваннятаким майном,а такожна грошовікошти,що знаходятьсята обліковуютьсяна банківськихрахунках Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФІРМА«НЕФТЕТРАНСПОРТ» (кодЄДРПОУ 23627842,юр.адреса:54029, Миколаївська область,м.Миколаїв,вул.Галини Петрової,6-А,кв.16)в межахсуми 12268864,03 грн. (дванадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні, 03 коп.), окрім коштів, призначених для виплати податків і зборів, а також заробітної плати.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст.354,355 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження.

Особи винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.

Заходи забезпечення позову скасовуються у разі не подання позовної заяви протягом 10 днів та у разі повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.

Суддя Д.Г. Нікітін