Ухвала від 21.02.2025 по справі 939/2631/24

Справа № 939/2631/24

УХВАЛА

Іменем України

21 лютого 2025 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Київський слідчий ізолятор",

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111120000146 від 05 вересня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Бородянки Бородянського району Київської області, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

установив:

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

05 вересня 2024 року, приблизно, о 10-й годині 10 хвилин, в селищі Бородянці Бучанського району Київської області, під час дії в Україні воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, і дію якого надалі було продовжено, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу напівзруйнованої внаслідок бойових дій квартири АДРЕСА_2 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник всередину квартири АДРЕСА_2 , вхідні двері якої відсутні, звідки таємно викрав газовий котел "Vaillant" VP5/2 230 V і заволодівши чужим майном обвинувачений ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 28196 гривень.

Відповідно до реєстру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111120000146 від 05 вересня 2024 року, за ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 27 вересня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 листопада 2024 року.

За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2025 року і при цьому був визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90840 гривень.

За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 лютого 2025 року і при цьому був залишений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90840 гривень.

17 лютого 2025 року до Бородянського районного суду Київської області надійшло клопотання від прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання підвартоюна два місяці. Клопотання обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, а тому, розуміючи, що його обґрунтовано обвинувачують у вчиненні цього злочину, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винуватим, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки на даний час на розгляді в Бородянському районному суді Київської області знаходяться інші кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 , рішення у яких не прийняті через систематичні неявки обвинуваченого в судові засідання. Також, перебуваючи не під вартою, він може незаконно впливати на свідків, а також на потерпілого; крім того він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Необхідно також врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, не має стабільного заробітку, не має стійких соціальних зв`язків, раніше вчиняв кримінальні правопорушення. Тому, на думку прокурора, менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

В судовому засіданні прокурор Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 клопотання підтримала і викладене підтвердила.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважала за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку зі станом здоров`я.

Вислухавши думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення;

2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів".

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі Lavents v. Latvia" п. 70).

Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який постійного місця проживання не має і не має стабільного джерела доходу, на даний час відносно нього на розгляді у районному суді перебувають інші кримінальні провадження, рішення у яких не прийняті, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.

Водночас, задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе залишити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 гривень (30 х 3028).

Враховуючи, що застава може бути внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати закожною вимогоюдо суду;не відлучатисяіз населеногопункту,в якомувін проживає,без дозволусуду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 202, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити діюобраного відноснообвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 20 квітня 2025 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена в національній грошовій одиниці протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA 768201720355259001000018661).

У разівнесення заставипокласти наОСОБА_4 такі обов`язки:прибувати закожною вимогоюдо суду;не відлучатисяіз населеногопункту,в якомувін проживає,без дозволусуду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

Роз`яснитиОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, які він зобов`язаний виконувати з моменту звільнення з під варти, внаслідок внесення застави, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії ухвали суду.

Головуючий - суддяОСОБА_7