Рішення

від 13.02.2025 по справі 367/8425/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8425/13-ц

Провадження №2/367/45/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2025 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючогосудді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції, Ірпінська міська рада, виконавчий комітет Ірпінської міської ради, ОСОБА_7 про визнання незаконним статуту, визнання недійсним рішення правління, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

В листопаді 2013 ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до СТ «Бучанка» про визнання недійсним статуту, визнання недійсними рішень правління товариства, визнання неправомірною бездіяльність товариства та зобов`язання товариства вчинити певні дії, який в подальшому позивач уточнювала та доповнювала, змінюючи склад учасників справи.

Так, 23.01.2024 представником позивача ОСОБА_8 було подано заяву про зміну предмета позову, яка обґрунтована наступним.

На момент звернення до суду і на теперішній час позивач ОСОБА_5 не має можливості реалізувати своє право як власника, а саме здійснити реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, укладений між ОСОБА_9 з одного боку і ОСОБА_5 з іншого боку, договір купівлі-продажу садового будинку й будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , не був і не міг бути нотаріально посвідченим. У поданій заяві представник позивача підтримала обставини, на підставі яких ОСОБА_5 звернулась у листопаді 2013 до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до СТ «Бучанка» смт.Гостомель Київської області і ОСОБА_6 за участю третіх осіб, при цьому, звертала увагу суду, що єдина донька ОСОБА_9 - ОСОБА_6 визнала позов і визнала обставини, якими ОСОБА_5 обґрунтувала свій позов, інша ж донька ОСОБА_9 , як видно з матеріалів даної справи, померла.

Щодо змісту позовних вимог, зазначала.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в первісній позовній заяві позивач, зокрема, просила: 1. зафіксоване у протоколі №1 від 15 травня 2010 року засідання правління рішення правління СТ «Бучанка» від 15.05.2010 року, яким згідно Статуту СТ «Бучанка» 1982р. (російською «Устава товарищества садоводов … «Бучанка» 1982г.») обрано головою правління Гуменюк Ольгу Антонівну, заступником голови правління ОСОБА_10 , визнати в частині обрання голови недійсним з моменту його складання і прийняття, тобто з 15.05.2010 року. 2. рішення правління СТ «Бучанка» від 31 липня і 20 листопада 2010 року, зафіксоване у протоколах, прийняті щодо заяв ОСОБА_5 про вступ у СТ «Бучанка» - визнати недійсними з моменту складання і прийняття кожного з цих рішень в цій частині. 3,4. угоду про купівлю-продаж будівельних матеріалів, з яких побудовано за адресою: АДРЕСА_1 садовий будинок і фундамент, що укладена між позивачем і ОСОБА_9 , як громадянами, яка не посвідчена 02.02.1998 нотаріально - визнати дійсною. 5. зобов`язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції виключити з Єдиного державного реєстру внесені до нього відомості про прізвище, ім`я та по-батькові керівника СТ «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054), а саме таке прізвище, ім`я та по-батькові як ОСОБА_4 зобов`язати СТ «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054) прийняти нову редакцію Статуту 7. встановивши наявність негативних для позивача наслідків у зв`язку з бездіяльністю відповідача СТ «Бучанка» щодо питання вступу позивача до СТ «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054) спонукати відповідача розглянути у присутність позивача на загальних зборах членів СТ «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054) відповідно до ст.ст. 10, 11, 15 Закону України «Про кооперацію» і вирішити по суті подану спільно із ОСОБА_9 заяву ОСОБА_5 про прийняття її в члени СТ Бучанка й інші заяви (повторні). 8. встановити факт внесення позивачем у 1998 вступного внеску та інших, у розмірах, які передбачалися у СТ «Бучанка» на момент їх сплати. 9. зобов`язати відповідача СТ «Бучанка» надати ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) документи, необхідні для приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і оформлення правовстановлюючого документу на розташований на цій ділянці садового будинку 10. визнати за ОСОБА_5 право користування будівельними матеріалами, з яких побудовано за адресою: АДРЕСА_2 . судові витрати покласти на СТ «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054).

В подальшому ці позовні вимоги доповнювались. ОСОБА_5 , звертаючись у листопаді 2013 до суду з позовом зазначала, що між нею і СТ «Бучанка» виник спір і що лише в листопаді 2013 позивач дізналась про те, що 23.04.2013 вперше було внесено відомості про це СТ Бучанка в ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ЮРИДИЧНИХ ОСІБ І ФІЗИЧНИХ ОСІБ ПІДПРИЄМЦІВ і, таким чином, саме з 24.04.2013 року стало можливим пред`явити в суд позов до СТ Бучанка, тобто це товариство набуло статусу юридичної особи і саме з цієї дати може бути відповідачем чи позивачем в судовій справі. У справі № 2-2287/11 за позовом ОСОБА_5 до СТ Бучанка, третя особа Гостомельська селищна рада, яка була розглянута 21.12.2011, так як ОСОБА_5 не знала, що СТ Бучанка не є юридичною особою, через що не може бути відповідачем в тій справі, рішенням Ірпінського міського суду від від 21.12.2011 р. установлено таке: ОСОБА_5 ... позивачка зверталась до голови СТ «Бучанка» із заявами від 24.07.2010 р. та від 06.11.2010 р. з проханням прийняти її в члени садового товариства, однак правлінням СТ «Бучанка» на засіданні, яке відбулося 20.11.2010 р. було прийнято рішення про відмову у задоволенні таких заяв, оскільки, відсутні правові підстави для цього, і вирішено в подальшому не розглядати заяви позивачки без наявності договору купівлі-продажу. Питання про прийняття позивачки у члени садового товариства ставилось на обговорення на загальних зборах 28.05.2011 р., однак рішення з даного питання не було прийнято, про що свідчить копія протоколу загальних зборів № 3.... 28.12.2021 року ОСОБА_5 (під час підготовчого провадження у справі 367/8425/13-ц) отримала технічний паспорт на садовий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що вказаний садовий будинок збудовано у 1989 році. З листа Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1 Щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майно, збудованих до 5 серпня 1992 року (ресурс https://vnpu.kiev.ua/?p=1300), виданого з метою напрацювання єдиної практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, позивачу стало відомо, що фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна, збудованого до 5 серпня 1992 року, та який містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації, і що індивідуальні садові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпні 1992 року не підлягали проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі, по окремо визначеній «спрощеній» процедурі, державній реєстрації. Крім того, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майна. ОСОБА_5 не може отримати виписку із погосподарської книги селищної, міської ради та відсутній у позивачки документ, що посвідчував би її речове право на земельну ділянку під вказаним вище садовим будинком, відсутні дані про її речове право і в Державному реєстрі прав. А отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання дійсним та таким, що був укладений між членом садівницького товариства «Бучанка» смт. Гостомель Київської області - ОСОБА_9 з одного боку, і ОСОБА_5 з іншого боку, договору купівлі-продажу садового будинку і будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , й визнання за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 1939 року народження) права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та інше. Крім того, з змісту підпункту ґ " пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вбачається, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Визнання відсутнім у відповідачів і у померлого ОСОБА_9 права користування земельною ділянкою, у даному випадку, у подальшому може усунити необхідність пред`явлення іншого позову і також свідчить про ефективність обраного позивачем ОСОБА_5 способу захисту, оскільки, права користування ОСОБА_5 відповідач не визнає і згідно з документами користувачем ділянки рахується особа, яка понад 20 років назад померла, відсутність цих вимог при переході ОСОБА_5 права власності на садовий будинок за цивільно-правовою угодою, укладеною до 01.01.2002, до набувача від відчужувача перейшло й належне йому право користування земельною ділянкою, на якій розташовано споруду. ОСОБА_9 , будучи з 26.04.1988р. членом СТ «Бучанка» в смт. Гостомель і користувачем земельної ділянки, площею 0,06 га, по АДРЕСА_1 продав, а ОСОБА_5 купила і відповідно остаточно розрахувалась з ним 02 лютого 1998р. за побудований ним до 1992р. садовий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що зазначено в первісній позовній заяві. Після оголошення правлінням СТ «Бучанка» свого рішення від 15.05.2010р. про обрання головою правління Гуменюк О.А., з метою оформлення правовстановлюючого документу на вказаний садовий будинок, з метою також реалізувати право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва, ОСОБА_5 намагалась отримати від СТ «Бучанка» довідку, подавала неодноразово заяви про вступ в члени СТ «Бучанка», а ОСОБА_9 відповідно у лютому 1998 подавав заяву про вихід з членів у звязку з укладанням договору -купівлі продажу .

Однак, 20.11.2010 Садівницьке товариство в особі його правління не визнало факт купівлі - продажу вказаного садового будинку і не визнавало факт набуття у зв`язку з подачею заяв ОСОБА_5 і ОСОБА_9 у 1998р. прав та обов`язків члена СТ «Бучанка», її права власності на садовий будинок, її права користування вказаною земельною ділянкою, на якій розташований садовий будинок, побудований ОСОБА_9 , який помер. Разом з тим, правління СТ «Бучанка» і ОСОБА_4 приховували до жовтня-листопада 2013р. той факт, що первісний Устав СТ «Бучанка», затверджений зборами у вересні 1981р. і редакція якого не змінювалась до 19.05.2012р., не був зареєстрований у порядку, який діяв і який було запроваджено в подальшому, що змінювався протягом 1982р.-1991 в УРСР, з 1991р. до 23 квітня 2013р. в Україні, а отже приховувався і той факт, що СТ «Бучанка» до 23.04.2013р., тобто і в момент виникнення в 2010р. спору не мав статусу юридичної особи та що Устав СТ «Бучанка», затверджений зборами у вересні 1981р., яким керувалось правління, члени правління і СТ «Бучанка» в цілому, не мав юридичної сили до 2010р., в 2010- 2012р.р., у січні-березні 2013р. і з 1 по 22 квітня 2013р. Як видно з наявних у справі №367/8425/13-ц заяв відповідачки ОСОБА_6 , яка є донькою померлого ОСОБА_9 , остання на вказаний садовий будинок і садову земельну ділянку не претендує, позовні вимоги ОСОБА_5 і фактичні обставини, якими позов обґрунтовано, ОСОБА_6 визнала.

Зауважує, що жоден інший член СТ «Бучанка» чи громадянин України також не претендував після лютого 1998р. (за життя ОСОБА_9 і після його смерті) на вказані вище садовий будинок і (або) садову земельну ділянку, не виявив бажання нести обов`язки замість ОСОБА_9 і користуватись його правами члена СТ «Бучанка». Орган місцевого самоврядування не подавав до суду заяву про визнання спадщин, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , відумерлою, відповідно у ЄДРСР відсутнє рішення суду про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді. Відсутність на папері укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_5 договору купівлі-продажу садового будинку при фактичному внесенні позивачкою плати, при передачі продавцем садового будинку ОСОБА_5 і остання прийняла майно, сплативши за нього певну грошову суму і платила садівницькому товариству всі подальші внески, які до лютого 1998р. платив ОСОБА_9 , при відсутності у ОСОБА_9 обов`язку/права реєструвати побудований у 1989р. Садовий будинок, свідчить про те, що у позивача ОСОБА_5 виникло право власності на таке майно і порушення її прав як власника майна відбулося, що є підставою для задоволення вимог. Отже, ОСОБА_5 вважає, що зазначений садовий будинок належить їй на праві власності, при цьому садовий будинок не належить на праві власності жодній іншій особі, позивачка через відсутність правовстановлюючого документу на садовий будинок і наявний спір з СТ «Бучанка», а останній не мав статусу юридичної особи з 1981 по 2013 р (23.04.2013), не може таким чином отримати безоплатно у власність і земельну ділянку, на якій розташовано вказаний садовий будинок.

Садовий будинок був особистою власністю ОСОБА_9 , який його продав ОСОБА_5 і ці обставини визнала відповідач ОСОБА_6 і не спростовані відповідачем СТ Бучанка. Представник позивача зазначає про те, що як видно з рішення від 21.12.2011 р., що ухвалене у справі №2-2287/11, та ухвали від 24 жовтня 2011 року, якою у справі за позовною заявою ОСОБА_5 до Садового товариства Києво-Святошинського району Київської області «Бучанка» в особі Гуменюк Ольги Антонівни, третя особа Гостомельська селищна рада, про визнання права користування земельною ділянкою, суд відкрив провадження у справі за відсутності у Києво-Святошинському районі Київської області станом на 2011р. селища міського типу Гостомель і у відсутність правоздатності у СТ «Бучанка» смт.Гостомель Київської області (Ірпінський регіон). Тож, відповідно до ч. 7 ст.82 чинного ЦПК України, правова оцінка, надана Ірпінським міським судом Київської області у складі судді Линника В.Я., певним фактом при розгляді 21.12.2011 р. справи №2-2287/11, не є обов`язковою для суду при розгляді справи №367/8425/13-ц. Рішенням від 21.11.2011р. встановлено, що в судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов, підтвердили обставини, наведені в позовній заяві, просили задовольнити позов, а представник відповідача - товариства «Бучанка» в судовому засіданні позов не визнала, вказувала, що позивачкою не було надано доказів права власності на земельну ділянку, якою вона користується на території садового товариства. До сих пір така земельна ділянка значиться за ОСОБА_9 , тому право на її користування належить його спадкоємцям. Правлінням садового товариства у зв`язку з цим було відмовлено позивачці у включенні її до членів товариства. Судом до розгляду справи було залучено в якості відповідача доньку ОСОБА_9 , як його спадкоємицю. В судовому засіданні відповідач позов визнала, вказувала, що позивачка дійсно передала її батькам 1200 доларів США за земельну ділянку площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначала, що батьки вже померли, а вона не має наміру користуватись зазначеною земельною ділянкою. Представник третьої особи Гостомельської селищної ради в судове засідання 21.12.2011 не з`явився, від ради надійшла до суду заява, в якій просить справу слухати без їх представника. Судом встановлено, що позивачка передала ОСОБА_9 та його дружині 1200,00 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що визнала в судовому засіданні відповідачка - дочка ОСОБА_9 та підтверджується розписками від 19.11.1997 р. і від 02.02.1998 р. Після цього позивачка почала користуватись зазначеною вище земельною ділянкою і користується по даний час, що підтвердили в судовому засіданні свідки … на протязі всього користування земельною ділянкою позивачка сплачувала членські внески та витрати на водопостачання, про що зроблено відмітки у членській книжці. Судом також встановлено, що позивачка зверталась до голови СТ «Бучанка» із заявами від 24.07.2010 р. та від 06.11.2010 р. з проханням прийняти її в члени садового товариства, однак, правлінням СТ «Бучанка» на засіданні, яке відбулося 20.11.2010 р., було прийнято рішення про відмову у задоволенні таких заяв, оскільки відсутні правові підстави для цього, і вирішено в подальшому не розглядати заяви позивачки без наявності договору купівлі-продажу. Питання про прийняття позивачки у члени садового товариства ставилось на обговорення на загальних зборах 28.05.2011 р., однак рішення з даного питання не було прийнято, про що свідчить копія протоколу загальних зборів № 3.

Вказує про те, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»). Далі, як видно з рішення, незважаючи на те, що Статут Товариства садоводів Бучанка інституту «Укрндіпроект» та дослідно-експериментального заводу не мав юридичної сили станом на 21.12.2011р., суд рішенням установив, що згідно з п.16 цього статуту членами садового товариства можуть бути працівники, які досягли 18 років, пенсіонери, які працювали в «УкрНДІпроект», а також інші громадяни, прийняті після вибуття окремих членів товариства. Приймання в члени товариства проводиться правлінням товариства на підставі заяви особи за рекомендацією адміністрації та місткому з подальшим затвердженням загальними зборами членів товариства. Виходячи з наведеного, суд зробив висновок, що питання прийняття особи у члени садового товариства є виключною компетенцією правління товариства та загальних зборів членів товариства і не відноситься до компетенції суду, а також те, що позивачем не було надано суду доказів того, що її було прийнято членом садового товариства «Бучанка», а тому суд відмовив в задоволенні вимоги про визнання її членом такого товариства. Відсутні також підстави про визнання за позивачкою права користування земельною ділянкою площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки суду не було надано доказів того, що позивачка придбала у власність чи їй було передано у користування зазначену земельну ділянку її власником. Не було також надано суду доказів того, що ОСОБА_9 або його дружині виділялась у користування вказана вище земельна ділянка чи вони були її власниками. Суд вважав безпідставним посилання представника позивача на членську книжку, як на доказ членства позивачки в товаристві, оскільки, єдиним доказом такої обставини є рішення правління товариства, затверджене на його загальних зборах, а членська книжка згідно п. 34 Статуту товариства видається лише для внесення в неї даних про сплату членських та цільових внесків. При тому, що за логікою законодавства України, видача конкретній особі членської книжки і сплата нею членських внесків товариству є похідними від рішення повноважного органу товариства про прийняття цієї особи в члени товариства. Так, на момент укладання договору-купівлі продажу садового будинку діяв прийнятий 6 травня 1988 р. Закон СРСР N 8998-XI «Про кооперацію СРСР», ст. 52 якого Садівницькі і садово-городні товариства визначала як складову частину системи кооперації, які створюють умови для відпочинку трудящих, зміцнення їх здоров`я, залучення до праці молоді, допомагають членам кооперативу у виробництві продукції для їх особистого споживання, а також для продажу. У системі соціалістичної кооперації функціонували кооперативи двох основних типів: виробничі і споживчі. Відповідно до ч. 1 ст.48 Закону СРСР N 8998-XI «Про кооперацію СРСР» членство в споживчому товаристві не було зумовлене обов`язковою трудовою участю громадян у його діяльності. Члени товариства вносили вступний і пайовий внески. При виході члена із споживчого товариства йому поверталася вся сума пайового внеску і виплачувалася належна частина розподілюваного доходу (прибутку) товариства. Вступний внесок члена споживчого товариства поверненню не підлягав. Ст.11 Закону СРСР «Про кооперацію СРСР» також визначалося, що «Кооператив організовується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах. Кооператив вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Кооператив реєструється виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням кооперативу на підставі висновку депутатської комісії відповідної Ради народних депутатів. Для державної реєстрації у виконавчий комітет відповідної Ради народних депутатів кооператив подає статут та інші документи, перелік яких встановлюється Радами Міністрів союзних і автономних республік. Якщо кооператив створюється при підприємстві, організації або установі, для його реєстрації потрібна згода цього підприємства, організації або установи. У разі коли для діяльності кооперативу потрібні ділянка землі чи інші природні ресурси, для його реєстрації необхідна згода на їх надання відповідного державного органу, землевласника, землекористувача або первинного користувача іншими природними ресурсами. Державну реєстрацію кооперативу має бути проведено не пізніше 30 днів з моменту подання заяви і необхідних документів у виконавчий комітет відповідної Ради народних депутатів. У державній реєстрації може бути відмовлено у зв`язку з порушенням встановленого порядку створення кооперативу, при невідповідності його статуту вимогам законодавства, а також якщо в статуті кооперативу у сфері виробництва і послуг не передбачено відповідальність членів кооперативу за боргами кооперативу.

Відмова в реєстрації кооперативу з мотивів недоцільності не допускається. Згідно ст.14 Закону СРСР від 26.05.1988 р. «Про кооперацію в СРСР», який діяв на час виникнення у позивачки з членом товариства ОСОБА_9 правовідносин, найвищим органом управління кооперативу являлися загальні збори, які для керівництва поточними справами обирали голову товариства (кооперативу). Виключно до компетенції загальних зборів членів кооперативу належало прийняття у члени кооперативу, виключення з нього, а також питання, пов`язані з виходом з кооперативу. Разом з цим, з листа Прокуратури Київської області у відповідь ОСОБА_5 , ОСОБА_11 вбачається, що до 1998р. включно, тобто у перехідний період після прийняття 28.06.1996р. Конституції України, питання прийняття в члени СТ «Бучанка» і виділення земельної ділянки громадян вирішувалось на засіданні профспілки і адміністрації Інституту УкрНДІпроект. Як видно зі справи (протоколу №21 від 26.04.1988) на спільному засіданні профкому і адміністрації інституту УкрНДІпроект, було затверджено рішення профбюро щодо розподілу садово-городніх ділянок в товаристві «Бучанка», яким враховано, що всі садові ділянки рівноцінні і виділено садові ділянки співробітникам інституту та ініціативній групі, ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка під № НОМЕР_2 , якій в подальшому була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . З витягу із ДЗК №НВ-3208551282017 від 21.03.2017, вбачається, що в ДЗК зареєстрована певна земельна ділянка , що межує із земельною ділянкою АДРЕСА_1 , і поряд із наявним в ДЗК кадастровим планом тієї ділянки є опис меж, в описі меж якої значиться користувачем суміжної земельної ділянки, межа якої від літери В до літери А - ОСОБА_9 . Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 021339, копія якого є в Ірпінському міському суді у справі №1013/8802/2012, вбачається, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 , межує з ділянкою по АДРЕСА_1 , і ОСОБА_9 значиться як користувач суміжної земельної ділянки, межа якої від літери Г до літери А. А отже ОСОБА_9 й після смерті рахується користувачем земельної ділянки при тому, що при переході права власності на споруду за цивільно-правовою угодою, укладеною до 01.01.2002, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України, до набувача ОСОБА_5 від відчужувача ОСОБА_9 , мало перейти належне йому право користування земельною ділянкою, на якій розташовано садовий будинок, так як інше не передбачалось у договорі відчуження. У 2022р. підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 5 серпня 1992 р., є висновок про технічний стан будинку (будівлі). ОСОБА_5 з огляду на те, що понад 6,5 років не виконується органом ДВС винесена по справі №367/8425/13-ц ухвала від 10.04.2014р., з урахуванням ухвали від 05.10.2015 по справі №367/77/15-ц за її скаргою, та на те, що близько 5 років не виконується органом ДВС винесена по справі №367/8425/13-ц ухвала від 10.03.2017р. з урахуванням ухвали від 06.06.2018 по справі №367/289/17 за її скаргою, звернулась до Бюро технічної інвентаризації (БТІ) ТОВ «БТІ Києва та області» (код ЄДРПОУ 43164169), який з огляду на ухвали суду по справі №367/8425/13-ц, обстежив 28.12.2021 року технічний стан садового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_5 користується з лютого 1998р., що встановлено і вказаним вище рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.2011р. і що визнають відповідачі по справі №367/8425/13-ц. Працівник БТІ провів інвентаризацію (виміри та оцінку, інвентаризаційна справа 060/12/21) вказаного садового будинку, право власності на який оформляється у судовому порядку та було виготовлено 28.12.2021р. технічний паспорт на садовий будинок, копія якого додається разом з копією кваліфікаційного сертифікату й копіями квитанцій від 30.12.2021 про сплату 4600 грн. та 800 грн. (всього 5400 грн.) ОСОБА_5 на рахунок БТІ, Акту №28/12 від 29.12.2021р. виконаних робіт, договору, рахунку. Таким чином, на підставі судового рішення і технічного паспорту на садовий будинок ОСОБА_5 зможе оформити своє право власності на садовий будинок, побудований ОСОБА_9 до 1992 р., як членом СТ «Бучанка» на відведеній у його користування земельній ділянці, що нині за такою адресою: АДРЕСА_1 , яким позивачка із її сином та невісткою ОСОБА_1 користується з лютого 1998р. До 05.08.1992 ОСОБА_9 , будучи з 26.04.1988р. членом СТ «Бучанка» в смт. Гостомель і користувачем земельної ділянки, площею 0,06 га, побудувавши садовий будинок, не отримав правовстановлюючі документи на збудований садовий будинок та не приватизував земельну ділянку, не мав технічного паспорту на садовий будинок і, як вказано вище помер, що стверджується Свідоцтвом про смерть. Набуття права власності громадянами, що сплатили пайові внески за будівлю або приміщення вперше був запроваджений Законом СРСР "Про власність в СРСР", введеним в дію з 1 липня 1990 року, а згодом закріплений у Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі №6-137цс13 від 18.12.2013 року, право власності на житловий будинок набувається в порядку, який діяв на час завершення його будівництва. Таким чином, до 05.08.1992 вказаний садовий будинок, ОСОБА_9 побудував власними силами і власними будівельними матеріалами, що письмово зазначила ОСОБА_12 у поданому до справи №367/77/15-ц процесуальному документі. Законодавством не було передбачало державної реєстрації такого об`єкта нерухомого майна.

05.08.1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто, до 05.08.1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків, садових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09.08.2012 року № 404, яким було внесено зміни до "Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" (затвердженої наказом № 127 від 24.05.2001 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики-України), індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року, не є самочинним будівництвом. Оформлення свідоцтва про право власності по об`єктах, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 р. (які експлуатуються або не експлуатуються) було можливим тільки при наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними. По об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 р., тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації (до врегулювання цього питання законодавчими та нормативними актами). Однак, ні акту прийняття в експлуатацію садового будинку ні висновку про технічний стан садового будинку, ОСОБА_9 не мав, садовий будинок був і є нині в експлуатації.

Згідно п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації, згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30.07.2012 № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів".

Відповідно до листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/04-13, по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 р., тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 р. № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 р., могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями, отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які не було отримано правовстановлюючі документи. Таким чином, ОСОБА_9 , будучи з 26.04.1988р. членом СТ «Бучанка» в смт. Гостомель і користувачем земельної ділянки, площею 0,06 га, побудував на цій земельній ділянці садовий будинок відповідно до вимог чинного до 05.08.1992 р. на час спорудження будинку законодавства. Оскільки, на час побудови садового будинку і закінчення будівництва до 05.08.1992, реєстрація права власності на новостворене майно не була передбачена, будівництво будинку завершено до 05.08.1992 року, а тому ОСОБА_9 набув права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, жодним з наведених нормативних актів та відомчих роз`яснень не передбачена можливість оформлення права власності на житловий, садовий чи дачний будинок, будівництво якого було завершене ОСОБА_9 до 05 серпня 1992 року. Відсутність реєстрації за ОСОБА_9 права власності на вказаний садовий будинок перешкодила оформленню позивачем ОСОБА_5 права власності на садовий будинок, будівництво якого було завершене до 05 серпня 1992 року ОСОБА_9 , який продав вказаний садовий будинок у лютому 1998р. ОСОБА_5 на підставі угоди купівлі-продажу та передачі позивачем грошових коштів у два етапи.

З урахуванням викладеного, просить суд визнати дійсним та таким, що був укладений 19.11.1997 між членом садівницького товариства «Бучанка» смт. Гостомель Київської області ОСОБА_9 і ОСОБА_5 договір купівлі-продажу садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , призначену для ведення індивідуального садівництва і на якій розташований садовий будинок, збудований у 1989 р. ОСОБА_9 , право користування ділянкою якому належало до 1990 р. Визнати відсутнім у ОСОБА_9 , у територіальної громади селища Гостомель в особі Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області і у Садівницького товариства Бучанка права користування земельною ділянкою розміром 0,06 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати Садівницьке товариство «Бучанка» видати ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) довідку для приватизації земельної ділянки і довідку для державної реєстрації права власності на садовий будинок , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення правління Садівницького товариства «Бучанка» (код ЄДРПОУ 37076054) від 31 липня і 20 листопада 2010 року, зафіксоване у протоколах, прийняті щодо заяв ОСОБА_5 «Про вступ у СТ «Бучанка» визнати недійсними з моменту складання і прийняття кожного з цих рішень в цій частині. Зобов`язати Садівницьке товариство «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054) у присутність ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 3, 8, 9, 19, 21-22, 58,68 Конституції України, ст.ст.10, 11,15 Закону України «Про кооперацію», розглянути і вирішити по суті вимоги ОСОБА_5 щодо її вступу у члени цього СТ «Бучанка» (код ЄДРПОУ 37076054). Рішення правління СТ «Бучанка» від 15.05.2010 року, зафіксоване у протоколі №1 від 15 травня 2010 року, яким згідно Статуту СТ «Бучанка» 1982р. обрано головою правління Гуменюк Ольгу Антонівну, заступником голови правління ОСОБА_10 , визнати в частині обрання голови і заступника голови правління СТ "Бучанка" недійсним з моменту його складання і прийняття. Судові витрати стягнути (покласти) на СТ «Бучанка» (ідентифікаційний код 37076054).

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

До суду представник СТ «Бучанка» - адвокат Жабен Л.І. подавала відзив на позовну заяву, в якому зазначала про те, що з матеріалів справи вбачається, що фактично між позивачем та СТ «Бучанка» виник спір щодо земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_9 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.2011 у справі №2-2287/11 ОСОБА_5 було відмовлено в позові до Садового товариства Києво-Святошинського району Київської області Бучанка, ОСОБА_6 , третя особа Гостомельська селищна рада Київської області, про визнання права користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 .

Зазначає про те, що аналіз наявних в справі матеріалів свідчить, що хоча матеріально-правова вимога в справі відрізняється від матеріально-правової вимоги в справі №2-2287/11, але підстави даних вимог аналогічні в обох справах, а саме пов`язані зі Статутом СТ «Бучанка». Саме Статут СТ «Бучанка» визначає порядок прийняття в члени СТ «Бучанка» та вихід з нього. Але з наданих позивачкою доказів не вбачається, що вона приймалась в члени СТ «Бучанка» в порядку, передбаченому його Статутом. Виходячи із п. 3.4.8 Статуту СТ «Бучанка» у випадку смерті члена Товариства право користування земельною ділянкою зберігається за членами сім?ї і надається право на вступ до Товариства одному із членів сім`ї за згодою інших членів сім`ї або за рішенням суду про спадщину. Пункт 3.4.10 Статуту визначає, що членство у Товаристві припиняється безпосередньо з часу втрати його членом права власності на земельну ділянку чи права користування земельною ділянкою.

Вказує про те, що звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними рішення правління Садового товариства від 15.05.2010року про обрання головою товариства ОСОБА_4 та її заступника, рішень правлінь Товариства, визнання недійсним п.п.16,24 Статуту1982року та інші вимоги щодо право установчих документів товариства, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, позивачка не є членом СТ «Бучанка» та тому, що позивачка не надала доказів порушення її прав.

До того ж, аналогічні вимоги позивачки та інших осіб вже розглядалися окружним адміністративним судом м. Києва. Постановою від 19.08.2014року в позові було відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017р. рішення залишені без зміни.

Що стосується вимог позивачки про зобов?язання товариства надати їй документи для приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 , факту її користування даною ділянкою, факту прийняття її в члени даного товариства та визнати дійсним договір купівлі - продажу будівельних матеріалів, з яких був побудований садовий будинок в товаристві, то всі дані вимоги ґрунтуються на правилах Статуту садового товариства, а позивачка не являється його членом.

Звертає увагу на те, що Садове товариство не може видавати позивачці документи для приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 в СТ «Бучанка», так як дана ділянка відповідно до Статуту товариства була виділена ОСОБА_9 , а у зв?язку з його смертю у його спадкоємців виникло право як на вступ в Садове товариство, так і на отримання вказаної земельної ділянки.

Оскільки, смерть ОСОБА_9 підтверджена свідоцтвом про його смерть, то його членство припинене в Садовому товаристві, як це передбачено п.3.4.11 «б» Статуту, а оскільки, позивачка не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_9 , то вона взагалі не являється належним позивачем по його вимогам.

З матеріалів даної справи також вбачається, що спадкоємці після смерті ОСОБА_9 , прийнявши спадщину, ніяких заяв до СТ «Бучанка» про небажання отримувати ділянку після смерті ОСОБА_9 не подавали, а правонаступництво на спірну земельну ділянку обмежене Статутом даного товариства.

Хоча відповідачка ОСОБА_6 визнає частину вимог позивачки по будівельним матеріалам в СТ «Бучанка», то ці вимоги позивачки можуть бути задоволені після оформлення своїх прав самою ОСОБА_6 .

Звертає увагу на те, що діюче законодавство не обмежує спадкоємців часом для оформлення своїх спадкових прав, а по спірній земельній ділянці правління на загальні збори товариства не виносили рішень про виключення з товариства особи, яка вибула з товариства.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на майно, яке не має власника, або власник якого не відомий, або власник відмовився від права власності.

Разом з тим, землекористування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, а саме передбаченого Статутом СТ «Бучанка», не припинено і до даного часу добровільної відмови на дану ділянку до правління не надходило.

Підсумовуючи, представник відповідача зазначає про те, що оскільки, позивачка не являється членом СТ «Бучанка», а тому не являється належним позивачем по частинам вимог відносно рішень правління, загальних зборів та Статуту СТ «Бучанка», по іншим вимогам позивачкою не надано доказів. В задоволенні позову просила відмовити повністю.

До суду представник СТ «Бучанка» Гуменюк О.А. подавала письмові пояснення, в яких звертала увагу на положення Статуту СТ «Бучанка», а саме на те, що Статут кооперативу (товариства) є правовим документом, що регулює його діяльність. Вищим органом управління кооперативу (товариства) є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів належить затвердження Статуту та внесення до нього змін, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю товариства. Статут СТ «Бучанка» був зареєстрований на загальних зборах 10.09.1981 і зареєстрований у Виконавчому комітеті Києво-Святошинської районної ради Київської області 10.01.1983 рішенням №22. Правління СТ «Бучанка» та голова правління в своїй діяльності керувалися Статутом, затвердженим на загальних зборах 10.09.1981. На загальних зборах 19.05.2012 був затверджений новий статут, що був зареєстрований 25.04.2013 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради. Зазначала про те, що позивач не є членом СТ «Бучанка», ніяких прав на земельну ділянку немає. Просила в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції, Ірпінська міська рада, виконавчий комітет Ірпінської міської ради, ОСОБА_7 про визнання незаконним статуту, визнання недійсним рішення правління, зобов`язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.07.2024 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ОСОБА_5 та її представники ОСОБА_8 , ОСОБА_2 в судових засіданнях надавали усні і письмові пояснення, повністю підтримували позовні вимоги (первісні, уточнені) та просили їх задовольнити, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені у відповідних редакціях позовних заяв. Так, в поясненнях представник позивача зазначала про те, що ОСОБА_5 придбала незареєстрований будинок та ділянку, будучи членом кооперативу. Посилалась на нотаріально посвідчену заяву доньки ОСОБА_9 ОСОБА_6 про купівлю ОСОБА_5 будівельних матеріалів у ОСОБА_9 . Повідомляла суду про те, що у 2002-2004 ОСОБА_5 сплачувалися внески до товариства. У 2007 у ОСОБА_5 СТ «Бучанка» перестало приймати кошти як плату за внески у товариство. Позивач підтримувала думку та пояснення щодо обставин, викладених її представниками в письмових та усних поясненнях.

Представники відповідача СТ «Бучанка» - адвокат Жабен Л.І., ОСОБА_4 в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог і просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, взявши до уваги всі надані документи, пояснення. Адвокат Жабен Л.І. в поясненнях суду повідомляла про те, що стороною позивача суду не надано доказів тому, що ОСОБА_5 була членом товариства. Вказувала також про те, що в даних правовідносинах позивач не може ставити питання про визнання права власності на спірне нерухоме майно, оскільки, власник майна відомий СТ «Бучанка», в судовому засіданні не було встановлено право користування позивачем на земельну ділянку, а отже позов є необґрунтованим. ОСОБА_4 позицію адвоката Жабен Л.І. підтримала. Також суду пояснювала, що вона є головою СТ «Бучанка», ОСОБА_4 особисто приймала заяву від ОСОБА_5 про вступ до товариства, проте, ОСОБА_5 не була членом товариства, не була користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 і там не проживає. На даний час власником земельної ділянки є СТ «Бучанка», оскільки, після смерті ОСОБА_9 , який був членом товариства та користувачем спірної земельної ділянки, право користування чи власності земельною ділянкою його спадкоємцями неоформлене. Щодо внесків ОСОБА_5 повідомила, що на той період часу ОСОБА_4 не була головою правління товариства, в товаристві був бухгалтер, який на той час приймав платежі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: представник реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції, представник Ірпінської міської ради, представник виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Хованський Олександр Геннадійович не з`явились, про розгляд справи повідомлялись. В матеріалах справи міститься лист від Ірпінської міської ради про розгляд справи у відсутність їх представника, вимоги позову вважають безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 року у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вислухавши доводи сторін по справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.2011 по справі №2-2287/11 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до Садового товариства Києво-Святошинського району Київської області Бучанка, ОСОБА_6 , третя особа Гостомельська селищна рада Київської області, про визнання права користування земельною ділянкою.

У вказаному рішенні судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_5 передала ОСОБА_9 та його дружині 1200,00 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що визнала в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_6 дочка ОСОБА_9 (а.с. 76), та підтверджується розписками від 19.11.1997 р. і від 02.02.1998 р. (а.с. 37-38). Після цього позивачка почала користуватись зазначеною вище земельною ділянкою і користується по даний час, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на протязі всього користування земельною ділянкою позивачка сплачувала членські внески та витрати на водопостачання, про що зроблено відмітки у членській книжці (а.с. 10-11).

Судом також встановлено, що позивачка зверталась до голови СТ Бучанка із заявами від 24.07.2010 р. та від 06.11.2010 р. (а.с. 30, 35-36) з проханням прийняти її в члени садового товариства, однак правлінням СТ Бучанка на засіданні, яке відбулося 20.11.2010 р. (а.с. 48), було прийнято рішення про відмову у задоволенні таких заяв, оскільки відсутні правові підстави для цього, і вирішено в подальшому не розглядати заяви позивачки без наявності договору купівлі-продажу.

Питання про прийняття позивачки у члени садового товариства ставилось на обговорення на загальних зборах 28.05.2011 р., однак рішення з даного питання не було прийнято, про що свідчить копія протоколу загальних зборів № 3 (а.с. 49-53).

Зазначалось також, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України Про кооперацію).

Згідно п. 16 Статуту Товариства садоводів інституту УкрНДІпроект та дослідно-експериментального заводу Бучанка членами садового товариства можуть бути працівники, які досягли 18 років, пенсіонери, які працювали в УкрНДІпроект, а також інші громадяни, прийняті після вибуття окремих членів товариства.

Приймання в члени товариства проводиться правлінням товариства на підставі заяви особи за рекомендацією адміністрації та місткому з подальшим затвердженням загальними зборами членів товариства.

Виходячи з наведеного, питання прийняття особи у члени садового товариства є виключною компетенцією правління товариства та загальних зборів членів товариства і не відноситься до компетенції суду.

Однак, суд зазначив про те, що позивачем не було надано доказів того, що її було прийнято членом садового товариства Бучанка, а тому суд відмовив в задоволенні вимоги про визнання її членом такого товариства.

Таким чином, суд визнав відсутніми також підстави про визнання за позивачкою права користування земельною ділянкою площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки суду не було надано доказів того, що позивачка придбала у власність чи їй було передано у користування зазначену земельну ділянку її власником. Не було також надано суду доказів того, що ОСОБА_9 або його дружині виділялась у користування вказана вище земельна ділянка чи вони були її власниками.

Суд вважав безпідставним посилання представника позивача на членську книжку, як на доказ членства позивачки в товаристві, оскільки єдиним доказом такої обставини є рішення правління товариства, затверджене на його загальних зборах, а членська книжка згідно п. 34 Статуту товариства видається лише для внесення в неї даних про сплату членських та цільових внесків.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28.02.2012, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.2011 залишено без змін.

Крім того, судом встановлено таке.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.03.2024 заяву ОСОБА_7 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2012 року, ухваленого у цивільній справі №2-805/12 за позовом ОСОБА_7 до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_15 , третя особа СТ «Бучанка», про часткове скасування рішення ради, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання права користування земельною ділянкою, залишено без задоволення.

Суд зазначає про те, що правовідносини у справі №2-805/12 є дотичними до предмету спору у справі №2-2287/11 та у справі №367/8425/13-ц, а тому суд вважає за необхідне вказати також про наступне.

Зі змісту ухвали суду від 06.03.2024 вбачається наступне.

ОСОБА_7 10 грудня 2013 року звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2012 року, ухваленого у цивільній справі №2-805/12 за позовом ОСОБА_7 до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_15 , третя особа СТ «Бучанка», про часткове скасування рішення ради, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання права користування земельною ділянкою.

В запереченнях на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами представник СТ «Бучанка» Гуменюк О.А. вказувала про те, що Статут СТ «Бучанка» був затверджений на загальних зборах товариства 10.09.1981. Садове товариство «Бучанка» і Статут товариства було зареєстровано 10.01.1983 рішенням №22 у Виконавчому комітеті Києво-Святошинської районної ради Київської області. Правління СТ «Бучанка» та голови правління в своїй діяльності керувались статутом, затвердженим загальними зборами 10.09.1981. На загальних зборах 19.05.2012 був затверджений новий статут СТ «Бучанка» і зареєстрований виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 25.04.2013.

Судом також було зроблено висновок щодо посилань ОСОБА_7 про відсутність зареєстрованого статуту СТ «Бучанка».

Як видно із матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 10.01.1983 №22 «Про реєстрацію статуту садового товариства «Бучанка» інституту «УкрНДІпроект» і дослідно-експериментального заводу Міністерства вугільної промисловості СРСР, та погодження проекту організації колективного саду»: зареєстровано садове товариство інституту «УкрНДІпроект» і дослідно-експериментального заводу Міністерства вугільної промисловості СРСР, та затверджено проект колективного саду прийнятий загальними зборами статут товариства; зобов`язано правління садового товариства суворо дотримуватись вимог прийнятого статуту, не допускати будівництво садових будинків з відхиленням від проекту.

Згідно із довідкою АБ №707581 Відділу статистики у місті Ірпені Головного управління статистики у Київській області Державної служби статистики України, датою первинної реєстрації Садівницького товариства «Бучанка» зазначено 10.01.1983, дата внесення даних щодо суб`єкта до ЄДРПОУ 26.04.2013.

Таким чином, враховуючи, що статут садового товариства «Бучанка» інституту «УкрНДІпроект» і дослідно-експериментального заводу Міністерства вугільної промисловості СРСР був зареєстрований (затверджений) рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 10.01.1983 №22, суд вважав недоведеними посилання заявника про те, що у правління СТ «Бучанка» під час прийняття рішення на користь ОСОБА_15 був відсутній зареєстрований статут цього товариства, відповідно до якого б діяло правління, також, суд вважав недоведеними посилання заявника про нелегітимність голови правління садового товариства та його заступника з підстав відсутності зареєстрованого статуту СТ «Бучанка». З цієї ж підстави суд вважав неспроможними доводи заявника про те, що 31.07.2010 та 19.09.2010 на засіданнях правління СТ «Бучанка» нелегітимний голова правління Гуменюк О.А. керувала процедурою розгляду заяв (а саме заяви заявника від 24.07.2010, заяви без дати ОСОБА_16 ), які мають відношення до земельної ділянки площею 0,0623 га за адресою АДРЕСА_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Крім того, судом були встановлені обставини.

24 липня 2010 року ОСОБА_7 звернувся із заявою до голови СТ «Бучанка» Гуменюк О.А., відповідно до якої просив прийняти його в члени кооперативу «Бучанка», так як обробляє ділянку по АДРЕСА_1 , з 1997 року та платив всі внески і витрати на кооператив, ділянку придбав у ОСОБА_9 в 1997 році (т.1, а.с. 77).

24 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулася із заявою до голови СТ «Бучанка» Гуменюк О.А., відповідно до якої просила прийняти її в члени кооперативу «Бучанка», так як обробляє ділянку по АДРЕСА_4 , з 1993 року та платила всі внески і витрати на кооператив (т.1, а.с. 78).

Приписом Садового товариства «Бучанка» № 40/11-10 від 27 листопада 2010 року було повідомлено ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про те, що їм необхідно звільнити земельну ділянку, площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_5 , с.т. «Бучанка» у зв`язку з тим, що рішенням Гостомельської селищної ради № 1458-56-V від 07 жовтня 2010 року ОСОБА_15 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вищезгадану земельну ділянку (т.4, а.с. 16).

Згідно із випискою від 04.09.2010 із протоколу №4 засідання правління СТ «Бучанка» від 29 серпня 2010 року, розглянувши чергову заяву ОСОБА_5 від 01.08.2010, правлінням прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про прийняття ОСОБА_5 у члени СТ «Бучанка» у зв`язку із відсутністю права на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 .

Суд зазначив про те, що єдиним доказом членства в товаристві є рішення правління товариства, затверджене на його загальних зборах, а членська книжка згідно п. 34 Статуту товариства видається лише для внесення в неї даних про сплату членських та цільових внесків.

В контексті зазначеного, суд приходить до наступних висновків.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійшов висновку, що вказана норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15, провадження № 12-3гс22.

Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другоїстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis або praejudicium

те, що стосується попереднього судового рішення)- це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання, за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.2011 по справі №2-2287/11, яке набрало законної сили 28.02.2012, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до Садового товариства Києво-Святошинського району Київської області Бучанка, ОСОБА_6 , третя особа Гостомельська селищна рада Київської області, про визнання права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також було надано оцінку обставинам, які просила встановити позивач і по даній справі та судом було встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_5 з боку відповідача СТ «Бучанка», беручи до уваги вимоги національного законодавства, а також практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Окрім того, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що в ході судового розгляду позивачем не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача СТ «Бучанка».

Відповідно дост. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.2,4,5,11,13,141,246,258,259,263-265,272,273 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Садівницького товариства «Бучанка», ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції, Ірпінська міська рада, виконавчий комітет Ірпінської міської ради, ОСОБА_7 про визнання незаконним статуту, визнання недійсним рішення правління, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Повний текст рішення складено 21.02.2025.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30днів з дня її підписання.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий