Рішення

від 19.02.2025 по справі 587/2854/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2854/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що з 20 травня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на цей час проживає разом з позивачем. У 2020 році сім`я фактично розпалася, відповідачка залишила сім`ю та виїхала з с. Верхня Сироватка до Москви, з того часу місце проживання відповідачки позивачу невідоме. Відповідачка коштів на утримання сина в добровільному порядку не надавала, тому позивач був вимушений звернутися до суду з заявою про стягнення з неї аліментів на утримання дитини в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімум щомісячно, до повноліття сина, але відповідачка в добровільному порядку кошти не сплачувала, тому позивач звернувся до державної виконавчої служби для стягнення аліментів в примусовому порядку. На час подання позовної заяви до суду заборгованість відповідачки по аліментах становить 41070, 50 грн. Вихованням сина займається позивач та його батьки, відповідачка з сином не проживає, не спілкується, не бере участі у його вихованні та навчанні, не цікавиться про стан його здоров`я, не відвідує сина навіть у день його народження. Тому просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року судом прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Судовий розгляд призначено у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 02 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позовну заяву задовольнити, оскільки відповідачка повністю самоусунулася від виховання сина ОСОБА_6 . Також в судовому засіданні позивач зазначив, що з моменту розлучення з 2020 року відповідачка не приймає участі у вихованні дитини, при спілкуванні з матір`ю у сина виникає агресія, матеріальної допомоги не надає, останній раз перерахувала кошти на картку дитині у 2022 році, навіть не вітає його з днем народження, не цікавиться його життям.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час повідомлена належним чином, заяв чи клопотань від неї не надходило. 09 вересня 2024 року відповідачка просила відкласти розгляд справи на іншу дату для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки проживає за іншою адресою. Повідомила, що на цей час змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Відзив на позовну заяву не подавала.

Від представника третьої особи Верхньосироватської сільської рада Сумського району Сумської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника сільської ради, за наявними матеріалами.

Представник третьої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Представник третьої особи відділу «Службау справахдітей» Верхносироватськоїсільської радиСумського районуСумської областівисновок, затверджений виконавчим комітетом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, підтримала в повному обсязі. Представник ОСОБА_2 , яка була присутня в судовому засіданні, також зазначила, що у 2019 році працювала вихователем сина позивача, дитину забирав із садочку батько та бабуся. Мати не приймала участі у вихованні сина, поїхала на заробітки. Мати ОСОБА_5 один раз у 2019 році була на святі у дитини, але не хотіла навіть брати його на руки. Дитина проживає з батьком та його батьками, забезпечена відповідно до свого віку всім необхідним.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що є рідною сестрою по матері позивача. З позивачем проживає в одному селі на паралельній вулиці. Сторони одружилися 20 травня 2016 року, а вже ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син. ОСОБА_10 вони у позивача вдома, відносини між ними спочатку були гарними. Відповідачка з села Бездрика, про неї в селі говорили не добре, що поведінка в неї була не гарна, вживала наркотичні засоби, пила. Часто зраджувала чоловіку, але позивач хотів зберегти сім`ю заради сина. Коли народилася дитина, вона трішки заспокоїлась, але потім почала пити, набралась кредитів, які прийшлось платити їм, після чого вона ще брала кредити. Зараз місце проживання відповідачки їй не відоме, останній раз бачила її у 2021 році, коли дитині було п`ять років в «Крейзіленді», вона привезла кульку у ванну, щітку та носки. Весь час просиділа в телефонні і не реагувала на дитину. Сторони перестали жити разом влітку 2020 року, з того часу дитина проживає з батьком, бабою, дідом, які повністю займаються його вихованням. У вересні була у місті Суми, але до дитини не приїжджала.

Свідок ОСОБА_11 є знайомою сторін, у судовому засіданні пояснила, що вони одружилися у квітні 2016 року, і у вересні у них народився син, спочатку у них були добрі відносини. Позивач любив відповідачку, а вона любила погуляти та випити. Часто залишала на неї свою дитину та йшла гуляти з іншими чоловіками. Через чотири роки, у 2020 році, вона поїхала на заробітки в росію, десь на два-три місяці, на заробітки. Дитиною не цікавилася, телефонувала десь рік тому та просила позичити грошей. У перший клас вів дитину батько, вихованням також займався батько. У 2019-2020 роках відповідачка їздила в Київ на заробітки, з дитиною не спілкувалася. Потім жила в Білій Церкві, з соцмереж їй стало відомо, що відповідачка одружилася. Дитина з матір`ю спілкуватися не хоче, говорить, що вона його обманює, коли йому телефонувала, то обіцяла подарунки, але не дарувала. За грошові перекази їй нічого не відомо.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 20 травня 2016 року сторони уклали шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за актовим записом № 05.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

26 серпня 2020 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується рішенням Сумського районного суду Сумської області №587/1276/24, яке 25 вересня 2020 року набрало законної сили (а.с. 8).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 листопада 2020 року визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Судовим наказом Сумського районного суду Сумської області від 28 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 квітня 2021 року і до повноліття дитини (а.с. 11).

Відповідачка рішення суду зі сплати аліментів в добровільному порядку не виконувала, тому позивач звернувся до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області для примусового стягнення аліментів, станом на 31 липня 2024 року відкрите виконавче провадження №71167260 (а.с. 15).

Згідно з довідкою - розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеною головним державним виконавцем, з 14 квітня 2021 року по 31 липня 2024 року всього нараховано аліментів в сумі 133794,74 грн, всього сплачено з 14 квітня 2021 року по 31 липня 2024 року 92724,00 грн, заборгованість по аліментах станом на 31 липня 2024 року становить 41070,50 грн (а.с. 12-13).

Відповідно до довідки відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області №126/09-14 від 31 липня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує, утримує та займається навчанням свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини ОСОБА_12 з липня 2021 року не приймає участі у вихованні сина (а.с. 14).

З довідки №04-12/253 від 31 липня 2024 року вбачається, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3-А класі Опорного закладу Верхньосироватського ліцею Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, колишня дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_12 , не відвідувала навчального закладу та не брала ніякої участі у вихованні та навчанні їхнього сина (а.с. 16).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та має такий склад сім`ї: мати ОСОБА_13 , 1952 року народження; батько ОСОБА_14 , 1954 року народження, та син - ОСОБА_5 , 2016 року народження, що підтверджується довідкою Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області №79/03-29 від 06 лютого 2023 року (а.с. 18).

Згідно з Атом обстеження умов проживання від 31 липня 2024 року житло розміщено на першому поверсі одноповерхового будинку, який складається з чотирьох житлових кімнат: вітальня, три спальні та трьох нежитлових кімнат: кухня, коридор, ванна кімната. Дитина мешкає у будинку 97 м.кв. До будинку підключено газ, електроенергію, водопостачання (власна свердловина), інтернет. Опалення природнє, газ і тверде паливо. На момент обстеження в будинку охайно і прибрано, санітарно-гігієнічні умови задовільні. Є земельна ділянка (30 соток), яка обробляється, є господарство: кури, кролики. У дитини є окрема кімната, в кімнаті є ліжко, шафа для одягу, місце для навчання, необхідне шкільне приладдя та техніка (ноутбук) для дистанційного навчання в школі. Дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, їжі достатньо. Батько ОСОБА_3 самостійно утримує та виховує сина з січня 2020 року, мати ОСОБА_12 не цікавиться життям сина, відсутні будь-які докази прояву її уваги (а.с. 17).

Рішенням виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області № 286 від 30 серпня 2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що з січня 2020 року ОСОБА_3 одноосібно піклується про сина, постійно займається його утриманням, навчанням та вихованням. Мати (зі слів батька) взагалі перестала цікавитися життям дитини та станом його здоров`я, не відвідує закладу освіти та не бере участі у навчанні та його вихованні. З січня 2020 року мати поїхала на заробітки і з цього часу фактичне місце її проживання невідоме. Батьком дитини та дорослими членами родинами створені всі необхідні, належні умови для нормального розвитку, харчування, навчання дитини відповідно до його віку. У відповідачки на цей час наявна заборгованість по аліментам в сумі 41070 грн 50 коп. За таких обставин Службою зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 (а.с. 49-51).

Позивач працює на ПРАТ «Сумирибгосп» охоронником (рибцех «Сироватка») з 28 травня 2024 року і по теперішній час та його дохід становить 17185,19 грн, зарекомендував себе з позитивної сторони, свої професійні обов`язки виконує старанно, вміло, без порушень правил техніки безпеки та охорони праці, за характером спокійний, врівноважений (а.с. 38-39).

Законним представником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в декларації №0001-1Н4Р-Х9А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу КНП «Центральна амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, зазначений ОСОБА_3 , він звертався за медичною допомогою разом із сином з приводу вакцинації та хвороб упродовж останніх двох років, ОСОБА_12 не зверталася (а.с. 40-43).

29 липня 2022 року ОСОБА_15 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 , після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_7 » змінила на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 65). 07 травня 2024 року шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 66).

Згідно з частиною третьоюстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюстатті 7 Сімейного кодексу України(далі -СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першоюстатті 164 СК Українипередбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихстаттею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до частини шостоїстатті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні відповідачкою обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач впідтвердження позовнихвимог пропозбавлення батьківськихправ,посилається нате,що відповідачкасистематично ухиляєтьсявід виконаннясвоїх батьківськихобов`язківвідносно своєїдитини,однак всудовому засіданнітак іне буловстановлено,що відповідачкає особою,яка злісноухиляється відвиконання своїхбатьківських обов`язків.Поведінку відповідачки,яка невідповідає загальноприйнятимкритеріям всуспільстві,не можнавважати ухиленнямвід виконаннябатьківських обов`язків.Не підтвердженоналежними доказамите,що довідповідачки застосовувалисязаходи впливуу виглядіпопередження збоку органіввнутрішніх справ,накладення адміністративноївідповідальності,бесіди,попередження збоку органуопіки тапіклування,органів місцевогосамоврядування.Навпаки,в судовомузасіданні встановлено,що відповідачкаперіодично намагаєтьсятелефонувати сину,однак вінне відповідає. Позивач також не довів належними доказами, що відповідачка зловживає алкоголем.

Тому належних та допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання материнських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у вказаному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості здитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Висновок від 30 серпня 2024 року №286 виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про можливість позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , 2016 року народження, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч. ч. 5, 6ст. 19 СК України). Сам по собі висновок не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає зазначений висновок необґрунтованим, оскільки при наданні такого висновку орган опіки та піклування виходив виключно з тих відомостей, які були надані позивачем, який зацікавлений у розгляді справи. При цьому, сама перевірка була проведена формально, а органом опіки та піклування не здійснено жодних спроб зв`язатися з відповідачкою та вислухати її пояснення, тоді як відповідачка була присутня в судовому засіданні 02 жовтня 2024 року і надала інформацію щодо місця її проживання та контактні дані мобільного зв`язку. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно дитини. У вказаному висновку органу опіки та піклування не наведено жодних даних намагання цього органу, відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення матері до дитини, не зазначено, чому саме позбавлення її батьківських прав має стати на користь інтересам дитини.

Факт стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 та наявність заборгованості не вказує на свідоме ухилення від виконання обов`язків. Навпаки позивач зазначає, що відповідачка не працює, не має стабільного заробітку. Як вбачається з довідки про заборгованість зі сплати аліментів, із загальної заборгованості в розмірі 133794,74 грн станом на 31 липня 2024 року сума боргу становить 41070,50 грн, що вказує на те, що відповідачка частково сплатила борг в розмірі 92724 грн. Доказів того, що відповідачка не сплачувала аліменти з серпня 2024 року по січень 2025 року позивач не надав.

Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав (постанова ВС від 24 жовтня 2018 року у справі № 761/2855/17, провадження № 61-35494св18).

Також, позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Аналогічні висновкивикладені упостанові ВерховногоСуду від22січня 2025року усправі № 336/13092/23.

Ураховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача є необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.5,12,42,77-80,141,200,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відділ «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року.

Суддя І. Г. Вортоломей