Ухвала

від 18.02.2025 по справі 752/11929/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11929/23

Провадження № 2/752/623/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Зінченко Д.В.

прокурора - Кравчук О.А.

представника позивача- Поліщук М.В.

представника відповідача - Тетарчук І.В.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Києві цивільну клопотання предстаника відповідача - адвоката Тетарчук Інни Віталіївни про закриття провадження у справі за позовом заступника Генерального прокурора Літвінової Вікторії в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання договору недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та проведеної на їх підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом та просить:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0098 від 11.12.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0098 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2013, індексний номер 8935909, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 11.12.2013 за номером 3796566, припинивши право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1518 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0098;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1518 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0098, розташовану на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію від 25.12.2009 земельної ділянки площею 0,1518 га з цільовим призначенням «для житлової забудови», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:371:0098, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

У червня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тетарчук І.В. про закриття провадження у справі.

В обгрунтованні клопотання зазначає про те, що земельна ділянка відповідачем була набуто на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Жук О.В. При цьому земельна ділянка площею 0,1518 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0098 в спорі та під арештом не перебувала.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка, площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042 ) та спірна земельна ділянка, площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), незаконно вибула з власності територіальної громади м Києва, та протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади м. Києва, право власності територіальної громади на це майно не припинялося на думку позивача.

Щодо Рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 р., у справі № 910/3724/14, яким задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави, постановлено визнати недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Котміст" для житлової забудови на 2-му км Столичного шосе, видані ОКЖК "Котміст" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 і 006274, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за № 07- 8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також відсутнім в ОКЖК "Котміст", ТОВ "Будівельна спілка", ТОВ "Срібна затока" права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, вказує, що предметом розгляду справи спірна земельна ділянка площею 0,1518 га, кадастровий номер 8000000000:90:371: у даній справі не була ( п. 18 резолютивної частини рішення господарського суду);

- вищезазначене рішення скасовано Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.04.2018 року в частині визнання недійсним пунктів 2, 3, 4, 5 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 повністю, пункту 1 рішення Київської міської ради в частині визнання його недійсним щодо слів: "Затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 27.10.2005 № 271/3732, "Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві", затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381", справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в подальшому Господарським судом міста Києва позов прокурора залишено без розгляду.

З урахуванням того, що на момент придбання земельної ділянки та укладання договору 11 грудня 2013 року купівлі-продажу господарський спір був відсутній, був ініційований позивачем тільки в 2016 році, правомірність набуття ОСОБА_1 земельної ділянки була підтверджена Голосіївським районним судом міста Києва, відповідач проявив розумну обачність, підстав для сумніву в правомірності укладеної угоди купівлі-продажу на момент укладання такої угоди у відповідача не було, відповідач в 2013 році не міг знати, що в 2016 році позивач ініціює новий позов, проте ОСОБА_2 до участі в справі не залучить.

Аналогічна справа щодо витребування спірної земельної ділянки вже перебувала на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва, Рішенням від 10 червня 2013 року у справі № 2-5417/11 в задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави було відмовлено.

В подальшому позивач знову звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до відповідача, треті особи - ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та просив витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 2 016 535,59 грн, розташовану на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, та передати її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2022 року позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено, вирішено витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1518 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0098), вартістю за нормативногрошовою оцінкою 2 016 535,59 грн, розташовану на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, та передати її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року по справі № 752/2327/19 Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, при чому прокурор обґрунтовував позов саме тим, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою водного фонду.

З урахуванням вже вирішення справи № 752/2327/19, коли прокурор вже звертався з аналогічним позов, наявність підставі для повторного перегляду справи у відповідача викликає сумнів і вимагає від суду вирішення питання про закриття провадження у справі.

Зазначає, що Голосіївським районним судом міста Києва під час розгляду аналогічної справи № 752/3092/19 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яка вибула з власності територіальної громади міста Києва на підставі вказаного рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189, вже розглядалося питання спливу позовної давності щодо таких же позовних вимог.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/3092/19 від 15.08.2019 року встановлено, що: «про незаконну передачу землі ОК ЖК "Котміст" на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №355/3189 було відомо і Київській міській раді і органам прокуратури, зокрема й заступнику Генерального прокурора ще в 2011 році, відповідно позовна давність до позову, поданого 13.02.2019 року заступником Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради, права якої порушені, спливла, і суд, враховуючи подану заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння».

Вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини пропуску заступником Генерального прокурора та Київською міською радою позовної давності, в частині визначення початку її перебігу, доказуванню не підлягають, оскільки ці обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили.

Підставами позову у справі № 752/2327/19 було перебування спірної земельної ділянки до категорії земель водного фонду.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції в особі уповноваженого представника, подано до матеріалів справи 18.08.2020 року письмові пояснення за вих. № 15/3/1-12173-15, копію рішення Київради № 147/649 від 02.12.1999 р., наукове обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення інформацію щодо визначення у Генеральному плані міста Києва на період до 2020 р. території ландшафтного заповідника місцевого значення «Жуків острів», надану Дочірнім підприємством «Інститут Генерального плану м. Києва, наукове обґрунтування цінності земель ландшафтного заказника «Острів Жуків», підготовлене Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України, висновок щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_3 інформація про належність до зони охоронюваного ландшафту земельних ділянок, розташованих на 21-му кілометрі Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, надана Українським державним інститутом культурної спадщини.

В матеріалах справи також містився лист Інституту географії НАН України в п. 5 якого зазначено, що точність наявних картографічних матеріалів (зокрема Публічної кадастрової карти) не дозволяє достовірно визначити, чи знаходяться вказані земельні ділянки в межах прибрежної захисної смуги та зоні охоронюваного природного ландшафту. Таку інформацію можна отримати в Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка володіє відомостями про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення та обмеження у використанні.

У позовній заяві прокурором зазначається що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель природно - заповідного фонду. За своєю сутністю цей позов пред`явлено на тих же самих підставах незалежно від прохальної частини, яка сформована прокурором, відтак спір вже був вирішений судом.

Процесуальне законодавство України не дозволяє позивачу пред`являти новий позов до того ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав, з яких вже є ухвалене судове рішення, що набрало законної сили, оскільки це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених цим рішенням суду. Таке повторне звернення фактично спрямоване на ініціювання нового розгляду та вирішення справи, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином предмет спору, підстави та сторони спору у справі 752/2327/19 є ідентичними.

З огляду на це, просить задовольнити заяву та закрити провадження у справі.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечувала.

Відповідач ОСОБА_4 просив задовольнити клопотання.

Треті особи про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання та закриття провадження в справі, виходчи з наступного.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку. Встановленому цим кодексом. Звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прв, свобод чи інтересів.

Способи захисту порушених прав визначені в статтях 15, 16 ЦК України.

За змістом ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 540/406/19, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, питання обґрунтованості підстав звернення позивача до суду з відповідним позовом суд вирішує у відповідності до ст. 264 ЦПК України, тобто під час ухвалення судового рішення.

Враховуючи ці обставини, гарантій кожній особі на захист порушеного права судом, встановлений законом порядок вирішення спорів судом, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про закриття провадження в справі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 255, 263, 264 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача - адвоката Тетарчук Інни Віталіївни про закриття провадження в справі залишити без задоволення.

Ухвала оскарженнгю не підлягає.

Суддя: К.В.Машкевич